Постанова

від 21.08.2024 по справі 903/1251/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/1251/23 (903/945/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Василюка Ігоря Миколайовича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

від 27.05.2024

у складі колегії суддів: Розізнаної І.В. (головуючого), Павлюк І.Ю., Грязнова В.В.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області

від 13.03.2024

у складі судді: Вороняка А.С.

у справі № 903/1251/23 (903/945/23)

за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" Василюка І. М. про скасування судового наказу

у наказному провадженні

за заявою Фізичної особи-підприємця Зварича Олега Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

про стягнення 30 000,00 грн основного боргу, згідно договору від 01.07.2023 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку,-

ВСТАНОВИВ:

1. 07.09.2023 Господарським судом Волинської області в порядку ст. 148, 154, 155 ГПК України було видано судовий наказ № 903/945/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (далі - ТОВ "Ковельська ОТБ") на користь Фізичної особи-підприємця Зварича Олега Володимировича (далі - ФОП Зварича О.В.) 30 000,00 грн основного боргу, згідно договору від 01.07.2023 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, а також сплачений заявником судовий збір в розмірі 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).

2. 04.03.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла заява №02-49/76 від 01.03.2024 арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича - розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" про поновлення строку для подання заяви та скасування судового наказу від 07.09.2023 №903/945/23.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі №903/1251/23 (903/945/23) заяву № 02-49/76 від 01.03.2024 арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича - розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" у справі №903/1251/23(903/945/23) про скасування судового наказу від 07.09.2023 з доданими до неї документами на 28 аркушах (в т. ч. платіжну інструкцію № 44286528 від 01.03.2024 на суму 151,40 грн) повернуто заявнику.

4. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2024 у справі №903/1251/23 (903/945/23) арбітражний керуючий Василюк Ігор Миколайович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі №903/1251/23 (903/945/23), якою повернуто заяву про скасування судового наказу від 07.09.2023. Інших вимог прохальна частина апеляційної скарги не містить.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі №903/1251/23 (903/945/23) апеляційну скаргу арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича- розпорядника майна ТОВ "Ковельська ОТБ" Василюка І.М. на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі №903/1251/23 (903/945/23) про повернення заяви про скасування судового наказу - залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційної скарги

6. 11.06.2024 Василюк Ігор Миколайович звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23), сформована в системі "Електронний суд" 11.06.2024.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Василюка Ігоря Миколайовича у справі № 903/1251/23 (903/945/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024.

8. Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2024 касаційну скаргу Василюка Ігоря Миколайовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23) залишено без руху.

9. Василюк Ігор Миколайович усунув недоліки касаційної скарги у встановлений ухвалою Верховного Суду термін.

10. Ухвалою Верховного Суд від 12.08.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 903/1251/23 (903/945/23) за касаційною скаргою Василюка Ігоря Миколайовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 та призначено розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

11. Відповідно до частини тринадцятої статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

12. Враховуючи вказаний принцип незмінності складу суду, 20.08.2024 після виходу із відпусток суддів Васьковського О.В. та Погребняка В.Я. колегія суддів здійснює розгляд касаційної скарги в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в межах розумних строків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

13. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Василюком І. М. подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23) та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

14. Аргументи касаційної скарги полягають у наступному.

14.1. Розпорядник майна ТОВ "Ковельська ОТБ" - арбітражний керуючий Василюк І.М. звернувся із заявою про скасування судового наказу з метою вжиття заходів для захисту майнових інтересів боржника, що є правом та обов`язком арбітражного керуючого та не може прирівнюватись до "повноцінного представництва" боржника чи кредиторів.

14.2. Скаржник вважає, що відсутність доказів на підтвердження звільнення чи відсторонення керівника боржника не є підставою для повернення заяви арбітражного керуючого про скасування судового наказу, відтак, судами неправильно застосовано норми КУзПБ в частині визначення права арбітражного керуючого на звернення до суду з питань, що потребують захисту майнових інтересів боржника.

14.3. Суд апеляційної інстанції безпідставно застосував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 922/1134/17, оскільки спірні правовідносини у цій справі та предмет спору не є релевантними до справи, що розглядається. Ні положення ст. 12, ч. 3 ст. 44 КУзПБ ні аналогічні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були предметом судової оцінки у справі, висновки якої враховано судом апеляційної інстанції.

14.4. Скаржник посилається на судові рішення у справі № 2а-1306/10/0370, зокрема і на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013, якою касаційну скаргу розпорядника майна ПФ "Юкон-Плюс" - Василюка І. М. задоволено, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2009 скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для подальшого апеляційного розгляду, де судом касаційної інстанції зазначено, що розпорядник майна наділений власними повноваженнями з питань захисту майна боржника.

14.5. Скаржник зазначає про наявність судових рішень Господарського суду Волинської області у межах справи про банкрутство № 903/1251/23, зокрема у справі № 903/1251/23 (093/612/23), № 903/1251/23 (903/947/23), які є суперечливими, оскільки на відміну від оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, у вказаних справах місцевий господарський суд прийняв судове рішення про задоволення аналогічних за змістом заяв та скасовано судові накази.

14.6. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає п. а, б, в ч. 3 ст. 287 ГПК України. Зокрема, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування (ст. 12 та ч. 3 ст. 44 КУзПБ) у подібних правовідносинах при визначенні наявності / відсутності повноважень у арбітражного керуючого - розпорядника майна звертатися до суду із заявою про скасування судового наказу про стягнення грошових коштів з боржника. Скаржник зазначає, що застосування вказаних норм при визначенні меж повноважень розпорядника майна має значення не лише для скаржника, а й становить фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з розгляду спорів про банкрутство. Існування протилежних за змістом судових рішень у межах справи про банкрутство має негативні наслідки у вигляді різного розуміння щодо розгляду грошових вимог, заявлених на підставі судових наказів; відповідно, відсутня можливість спростувати обставини, покладені в обґрунтування оскаржуваного у справі судового наказу без касаційного перегляду судових рішень. Касаційний перегляд справи має виняткове значення для боржника як неплатоспроможного суб`єкта з точки зору об`єктивності формування пасиву у вигляді розгляду кредиторської заборгованості, яка виникла на підставі судового рішення і відповідного оскаржуваного судового наказу.

14.7. Суди попередніх інстанції дійшли неправильного висновку про відсутність повноважень щодо оскарження судового наказу на підставі формальних доводів, не спростувавши аргументів наведених арбітражним керуючим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. До Верховного Суду не находили відзиви на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції про повернення заяви розпорядника майна боржника про скасування судового наказу на підставі ч. 6 ст.157 ГПК України.

19. Згідно із частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

20. Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

21. Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

22. Відповідно до ч. 1, 2 статті 157 ГПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

23. Згідно ч. 5 ст. 157 ГПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.09.2023 Господарським судом Волинської області в порядку ст. 148, 154, 155 ГПК України було видано судовий наказ № 903/945/23 про стягнення з ТОВ "Ковельська ОТБ" (провулок Володимира Кияна, буд.9, м.Ковель, Волинська область, 45000, код ЄДРПОУ 05384241) на користь Фізичної особи-підприємця Зварича Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 30 000,00 грн (тридцять тисяч 00 коп.) основного боргу, згідно договору від 01.07.2023 про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, а також сплачений заявником судовий збір в розмірі 268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).

25. Судовий наказ набрав законної сили 03.10.2023.

26. Розпорядником майна ТОВ "Ковельська ОТБ", арбітражним керуючим Василюком І.М., подано до господарського суду заяву про скасування зазначеного судового наказу.

27. Ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2024, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанції від 27.05.2024 заяву про скасування судового наказу від 07.09.2023 повернуто заявнику.

28. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що розпорядник майна боржника не наділений на стадії розпорядження майном боржника у справі про банкрутство повноваженнями на звернення до господарського суду із заявою про скасування судового наказу. Оскільки заява підписана розпорядником майна Василюком І. М., при цьому керівником ТзОВ Ковельська ОТБ, відповідно до відповіді № 490544 від 13.03.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.03.2023 є Сорока П. А., відтак, заява про скасування судового наказу від 07.09.2023 є неналежно оформленою, оскільки підписана особою (арбітражним керуючим Василюком І.М. - розпорядником майна ТзОВ "Ковельська ОТБ"), якій законом не надано право звертатися до суду самостійно чи в інтересах інших осіб та за відсутності доказів на підтвердження факту відсторонення або звільнення керівника товариства - боржника із займаної посади.

29. Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

30. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

31. Реалізація права на судовий захист у господарському судочинстві здійснюється у випадках та в порядку, встановлених процесуальним законом - ГПК України.

32. Тобто здатність мати процесуальні права та обов`язки визначена процесуальним законом (частина перша статті 44 ГПК України) як процесуальна правоздатність, а здатність особисто набувати та здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді - як процесуальна дієздатність (частина друга статті 44 ГПК України).

33. Частиною другою статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

34. Отже, особа, яка за правилами статті 4 ГПК України належить до учасників господарського процесу, в силу закону наділяється процесуальною правоздатністю (що є потенційною, безумовною та встановленою Законом можливістю мати процесуальні права та обов`язки відповідного учасника, які визначені процесуальним законом).

35. Тоді як процесуальна дієздатність (тобто можливість суб`єкта безпосередньо реалізувати передбачені ГПК України як загальні - стаття 42 цього Кодексу, так і визначені окремими нормами Кодексу спеціальні процесуальні права та виконати обов`язки у конкретних процесуальних правовідносинах) обумовлена відповідними конкретно-визначеними законом факторами у відповідних процесуальних правовідносинах, зокрема:

- доведення особою (суб`єктом звернення) належності його до відповідної категорії учасників із відповідним процесуальним статусом (сторона, учасник, особа яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки тощо);

- обґрунтованістю підстав для звернення саме цієї особи;

- стадією судового розгляду справи, що допускає відповідне звернення тощо.

36. Відсутність (недоведеність) цих факторів має наслідком відсутність у особи заявника процесуальної дієздатності у відповідних процесуальних правовідносинах.

37. Отже, наявність та можливість особою реалізувати право на звернення із заявою (позовом, скаргою) до господарського суду (процесуальна право- та дієздатність) має першочергове (первинне) значення для можливості подальшого переходу суду до розгляду справи - порушеного у заяві (позові, скарзі) питання по суті, оскільки відсутність цього права виключає розгляд судом по суті порушених в заяві (скарзі, позові) питань.

38. Належність особи до категорії учасників господарського процесу, що мають право звертатись до господарського суду у господарській справі (із заявою, скаргою, позовом) насамперед визначається з урахуванням тих загальних критеріїв, які визначають право звернення до господарського суду згідно з частиною другою статті 4 ГПК України, тобто з урахуванням переліку осіб, яким належить право звернення до господарського суду, якими є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

39. При цьому належність особи до будь-якої із наведених категорій осіб та виникнення у неї відповідного статусу визначається, в свою чергу, спеціальним законодавством (такі правові висновки підтверджуються усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 23.07.2021 у справі № 913/567/19, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б(910/12422/20).

40. Так, згідно зі статтею 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

41. В силу приписів статті 1 КУзПБ арбітражний керуючий належить до учасників у справі про банкрутство.

42. Нормами вказаної статті КУзПБ також визначено, що розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

43. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу (частина перша статті 44 КУзПБ).

44. При цьому за змістом положень статті 39 КУзПБ про введення процедури розпорядження майном боржника та призначення розпорядника майна зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така ухвала постановляється господарським судом за результатами розгляду у підготовчому засіданні заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника, що полягає у перевірці обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

45. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника та він не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених законом (ч.ч. 10, 11 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства).

46. Згідно частини 7 статті 44 КУзПБ керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна приймають рішення про:

участь боржника в об`єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об`єднаннях юридичних осіб;

передачу майна в оренду;

одержання та надання позик (кредитів);

задоволення вимог поточних кредиторів. (Частину сьому статті 44 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 2971-IX від 20.03.2023);

У процедурі розпорядження майном боржник не має права без згоди комітету кредиторів (зборів кредиторів - до моменту формування комітету кредиторів) вчиняти значні правочини, вчинення яких не заборонено цим Кодексом.

У процедурі розпорядження майном боржник зобов`язаний забезпечити розпоряднику майна можливість безпосереднього доступу до інформації, що зберігається у базах даних (у тому числі електронних), які використовуються посадовими особами боржника для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також для формування бухгалтерської, статистичної та податкової звітності, та/або забезпечити можливість розпоряднику майна ознайомитися з такою інформацією в інший спосіб з можливістю друкувати та/або копіювати документи, необхідні для здійснення повноважень розпорядника майна, з урахуванням вимоги частини четвертої статті 10 цього Кодексу.

47. Відповідно до частини другої статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником.

48. Частиною третьою статті 44 КУзПБ визначено обов`язки розпорядника майна, одним з яких є обов`язок вживати заходів для захисту майна боржника.

49. Нормою частини дев`ятої статті 44 КУзПБ визначено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

50. Згідно частини 3 статті 44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний:

розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

вживати заходів для захисту майна боржника;

проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства;

повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника;

скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань;

подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі;

не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість;

за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів;

виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

51. Частиною четвертою статті 44 КУзПБ передбачено, що розпорядник майна несе відповідальність за свої дії та бездіяльність відповідно до закону.

52. Аналіз статті 44 КУзПБ дає підстави для висновку, що розпоряднику майна надано більше повноважень ніж керівнику або органу управління боржника. При цьому повноваження керівника або органу управління боржника порівняно з повноваженнями арбітражного керуючого є певним чином законодавчо обмеженими та здійснюються під контролем і погодженням розпорядника майна боржника.

53. Діяльність розпорядника майна спрямована на виконання законодавчо закріпленого обов`язку розпорядника майна вживати заходи для захисту майна боржника.

54. Крім того, законодавчо відсутня заборона подавати розпорядником майна заяви про скасування наказу щодо стягнення з боржника заборгованості, виданого у порядку наказного провадження.

55. Перелік заяв і звернень, визначених частиною 9 статті 44 КУзПБ не є вичерпним, і не обмежує повноважень розпорядника майна на подання заяви про скасування наказу про стягнення заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження.

56. Отже, заява розпорядника майна про скасування наказу про стягнення заборгованості з боржника, виданого в порядку наказного провадження, є виконанням розпорядником майна свого обов`язку щодо захисту майна боржника, і не може вважатись втручанням у фінансово-господарську діяльність боржника.

57. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про те, що КУзПБ передбачено право розпорядника майна ініціювати спір, шляхом подання відповідної заяви, предмет якої обмежений виключно приписами ч. 9 ст. 44 Кодексу є неправильними.

58. З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції помилково повернув заяву розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І. М. №02-49/76 від 01.03.2024 про скасування судового наказу від 07.09.2023 №903/945/23 на підставі ч. 6 ст.157 ГПК України. Відтак, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.

59. Відповідно до приписів частини 6 статті 310 ГПК України, підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

60. З огляду на те, що при прийнятті постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвали Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23), судами було неправильно застосовано положення ч. 6 ст.157 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі положень ч. 6 ст. 310 ГПК України, дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень та про направлення справи № 903/1251/23 (903/945/23) до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка І. М. №02-49/76 від 01.03.2024 про скасування судового наказу від 07.09.2023 №903/945/23. Відтак, касаційна скарга Василюка Ігоря Миколайовича підлягає задоволенню частково.

61. Згідно із частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

62. Оскільки у цьому випадку справа направляється до суду першої інстанції на стадію вирішення питання щодо відкриття провадження, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Василюка Ігоря Миколайовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23) задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 13.03.2024 у справі № 903/1251/23 (903/945/23) скасувати.

3. Справу № 903/1251/23 (903/945/23) направити до Господарського суду Волинської області для вирішення питання щодо відкриття провадження за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" - арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича №02-49/76 від 01.03.2024 про скасування судового наказу від 07.09.2023 №903/945/23.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк