Рішення

від 22.08.2024 по справі 420/10183/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10183/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

при секретарі: Драник О.О.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Шпендак В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг ДІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг ДІС» (далі ТОВ «Агрохолдинг ДІС») до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 27707/15-32-07-02 від 27.10.2023 р.; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу безпідставно зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2023 р. у сумі 250051 грн., оскільки останнє прийнято з порушенням норм ПК України. ТОВ «Агрохолдинг ДІС» правомірно включено до складу податкової декларації з ПДВ за травень 2023 року № 9145695100 від 19.06.2023 р. суму ПДВ у розмірі 48384,03 грн. на підставі отриманої від ФГ «Добробут» ОСОБА_2 податкової накладної №14 від 03.09.2020р., що фактично зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.09.2022р., оскільки з урахуванням приписів пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (у редакції станом на 19.06.2023р., дату включення ПДВ до декларації) перебіг строків було зупинено. Зазначене також узгоджується з приписами п. 102.9 ст. 102 ПК України. Під час проведення перевірки позивач надав до податкового органу документи по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД», зокрема договір перевезення вантажів № 24/02/20 від 24.02.2020р., а також платіжні доручення про сплату грошових коштів у розмірі 1 210 000 грн., податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2023 р. та податкову накладну № 21 від 07.07.2023р. разом з квитанцією про реєстрацію. Враховуючи, що реєстрацію податкової накладної здійснено за фактом настання «першої події» (оплатою послуг перевізника), позивач не мав змоги надати інших документів, оскільки останні ще не могли бути складені, враховуючи, що послуги ще не були надані.

Ухвалою від 05.04.2024 р. позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 15.04.2024 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Ухвалою від 08.05.2024 р. відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 03.07.2024 р. призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання; призначено підготовче засідання по справі на 10.07.2024 р.

Ухвалою від 10.07.2024 р., яка занесена до протоколу судового засідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 12.08.2024 р.

Від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕС/7516/24 від 29.04.2024р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Агрохолдинг ДІС» податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 у Декларації від`ємного значення з ПДВ, яке визначено у попередніх звітних періодах, встановлено порушення п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200 ПК України та інших нормативно-правових актів, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) в сумі 250051 грн. Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ за липень 2023 р. є залишки товарно-матеріальних цінностей, придбання транспортних засобів.

Перевіркою встановлено, що платником податків включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманої від ФГ «Добробут» ОСОБА_2 податкової накладної №14 від 03.09.2020р. у сумі 48384,03 грн., період включення якої сплинув відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (дата реєстрації податкової накладної 14.09.2020р., період включення до декларації з ПДВ травень 2023 р.). Крім того, платником податків не надано копії документів, що підтверджують законність вказаної операції

03.05.2024 р. (вх. № ЕС/18248/24) від позивача надійшла відповідь на відзив.

06.05.2024р. (вх. № ЕС/18505/24) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

24.05.2024р. (вх. № ЕС/21251/24) від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

31.05.2024р. (вх. № ЕС/22284/24) від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

04.06.2024р. (вх. № ЕС/22742/24) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 12.08.2024р. представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволенні позов заперечував, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агрохолдинг ДІС» зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 39945333, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області.

Основним видом діяльності ТОВ «Агрохолдинг ДІС» є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код за КВЕД 46.21). Інші види діяльності: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.89 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Наказом Головного управління ДПС в Одеській області № 7405-п від 15.09.2023 р., посилаючись на приписи пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78, п.200.11 ст. 200, п.69.2, п 69.9, п.69.11 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, відповідач призначив проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агрохолдинг ДІС» (код ЄДРПОУ 39945333) з 21.09.2023р. тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності липень 2023 року щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за період липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Головним управління ДПС в Одеській області відповідно до наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 7405-п від 15.09.2023 р., направлень №14666/15-32-07-02-13, №14667/15-32-07-02-13 від 20.09.2023 р. у період 07.11.2023р. по 27.11.2023р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрохолдинг ДІС» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами проведення вказаної перевірки складено акт №27037/15-32-07-02-15 від 06.10.2023р. (а.с. 34-60), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» № 21 від 28.01.2016 р., пп. 5 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за липень 2023 року в сумі 250021 грн.

На підставі акта перевірки №27037/15-32-07-02-15 від 06.10.2023р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 27707/15-32-07-02 від 27.10.2023 р., яким згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 250021 грн. (а.с. 61).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За правилами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно вимог ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

За змістом положень п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За приписами п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно п. 19-1.1.6 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Приписами пп.69.2.1 п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до 1 грудня 2023 року, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями.

Згідно матеріалів справи, з направленнями на проведення перевірки ознайомлено платника податків під підпис 21.09.2023 р. з наданням копії наказу про проведення перевірки директору ТОВ «Агрохолдинг ДІС» ОСОБА_3 . Перевірку проведено з відома та у присутності керівника (головного бухгалтера)» ОСОБА_3 .

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.

За змістом п.198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом п.198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту лізингоодержувача (орендаря) для операцій з фінансового лізингу (фінансової оренди) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу (фінансової оренди) таким лізингоодержувачем (орендарем).

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пп. 2.2 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (далі Положення №88), первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Пунктом 2.3 глави 2 Положення №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.4 глави 2 Положення №88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно пп. 2.12 глави 2 Положення №88, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Згідно пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 р., до розділу II «Податковий кредит» (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1, 10.2 та 10.3) або без податку на додану вартість (рядок 10.4) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1, 11.2 та 11.3), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядки 13.1 та 13.2).

При заповненні рядків 10.1, 10.2 та/або 10.3 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів.

У рядку 13.1 відображаються обсяги отриманих на митній території України від нерезидента послуг, а також коригування податкового кредиту за такими операціями, що оподатковуються за основною ставкою.

У рядку 13.2 відображаються обсяги отриманих на митній території України від нерезидента послуг, а також коригування податкового кредиту за такими операціями, що оподатковуються за ставкою 7 %.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Відтак, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи.

В акті перевірки зафіксовано направлення на адресу ТОВ «Агрохолдинг ДІС» під час здійснення перевірки запитів: від 21.09.2023р. про надання у повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки та стосуються формування суми від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023 року, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх періодах; від 27.09.2023 р. щодо придбання, введення в експлуатацію та використання у господарській діяльності придбаних автотранспортних засобів.

Посилаючись на ненадання станом на 29.09.2023 р. до перевірки первинних документів та пояснень, відповідач склав акт № 4339/15-32-07-02-16 від 29.09.2023 р., в якому зафіксував ненадання у визначений у запиті строк платником податків документів щодо використання в господарській діяльності послуг, придбаний у ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД».

Перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації встановлено його завищення на суму 250051 грн.

За змістом акта перевірки, у структурі податкового кредиту, задекларованого ТОВ «Агрохолдинг ДІС», при декларуванні за період липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх періодах, згідно з податковими деклараціями, найбільший вплив мали такі показники: здійснення операцій з придбання сільськогосподарської продукції (кукурудзи, насіння пшениці, ріпаку, ячменю) автотранспортних засобів, послуг з перевезення вантажів на території України.

Перевіркою відображених у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення» товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою, що мали вплив на показники при декларуванні за період липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Агрохолдинг ДІС» показників у рядку 10.1 (колонка Б) Декларацій всього на суму 250051 грн., що призвело до завищення на цю ж суму показника рядка 19 Декларації.

Як встановлено судом, ТОВ «Агрохолдинг ДІС» включено до складу податкової декларації з ПДВ за травень 2023 року № 9145695100 від 19.06.2023 р. суму ПДВ у розмірі 48384,03 грн. на підставі отриманої від ФГ «Добробут» ОСОБА_2 податкової накладної №14 від 03.09.2020р., що фактично зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.09.2022р.

Відповідач вважає, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманої від ФГ «Добробут» ОСОБА_2 податкової накладної №14 від 03.09.2020р. у сумі 48384,03 грн., період включення якої сплинув відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України (дата реєстрації податкової накладної 14.09.2020р., період включення до декларації з ПДВ травень 2023 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 48384,03 грн. згідно податкової накладної №14 від 03.09.2020 р., оскільки сплинуло 365 днів з дня складання вказаної податкової накладної.

Крім того, відповідач стверджує, що платником податків не надано копії документів, що підтверджують законність вказаної операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ФГ «Добробут» ОСОБА_2 зареєстровано 19.03.2003 р., як юридичну особу, на податковому обліку перебуває з 19.03.2003 р. як платник податків, з 01.04.2009 р. - платник ПДВ, є товаровиробником сільськогосподарської продукції. Основним видом економічної діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

01.09.2020 р. між ФГ «Добробут» ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ "Агрохолдинг ДІС" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №010920 (а.с. 65-67), предметом якого є постачання продавцем покупцю сільськогосподарської продукції (далі- товар), який зазначається у специфікаціях - невід`ємних частинах договору.

Відповідно до специфікації №1 ФГ «Добробут» ОСОБА_2 реалізовано покупцю ячмінь в кількості 51,84 т по ціні 5600,000 грн. за тону (з ПДВ) на загальну суму 290304,20 грн.

На підтвердження факту здійснення поставки товару надано копію видаткової накладної №14 від 03.09.2020 р., довіреності №94 від 01.09.2020р., товарно-транспортних накладних №8 та №9 від 03.09.2020, рахунку-фактури №14 від 01.09.2014 р. (а.с. 69-72).

На дату виникнення податкових зобов`язань складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну №14 від 03.09.2020 р. всього на суму 290304,20 грн., в тому числі ПДВ 48384,03 грн.

Комісією ГУ ДПС у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, прийнято рішення №1959421/32169683 від 23.09.2020 р. про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 03.09.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 р. у справі № 340/881/2 визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Кіровоградській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1959421/32169683 від 23.09.2020 р.; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №14 від 03.09.2020 р., складену Фермерським господарством "Добробут", в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання. Рішення суду набрало законної сили 20.10.2021 р.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 р. у справі № 340/881/21 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 р. у справі №340/881/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2021 р. у справі № 340/881/21 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Зазначене рішення суду виконано податковим органом 12.09.2022 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.09.2022 р. (а.с.74).

Суд враховує, що станом на дату складення податкової накладної №14 від 03.09.2020 р. та направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних абзацом 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України визначалось, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Відтак, станом на момент складення та направлення на реєстрацію вищевказаної податкової накладної в ЄРПН позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до приписів абз. 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914-IX від 30.11.2021 р. внесені зміни до п. 198.6 ст. 198 ПК України, у пункті 198.6 статті 198: в абзацах четвертому - шостому цифри "1095" замінено цифрами "365".

З урахуванням зазначених змін, абз. 4 п. 198.6 ст. 198 ПК України викладений у такій редакції: «У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування».

Разом з тим, суд наголошує, що п.80 підрозділу 2 розділу XX ПК України регламентовано, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, вказаною нормою надано право платникам податку включати до складу податкового кредиту податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄДРПН до 01.01.2022 р. (дата набрання чинності Закону № 1914-IX) протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеного Закону, але не пізніше 1095 календарних днів з дати їх складання.

Суд враховує, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.06.2021 р. у справі № 340/881/21 зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №14 від 03.09.2020 р., складену Фермерським господарством "Добробут", в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем її подання, а податковим органом, у свою чергу, зазначену податкову накладну на виконання рішення зареєстровано 12.09.2022 р.

Таким чином, позивачем включено до складу податкової декларації з ПДВ №9145695100 від 19.06.2023р. за травень 2023 року суму ПДВ у розмірі 48384,03 грн. на підставі отриманої від ФГ «Добробут» ОСОБА_2 податкової накладної № 14 від 03.09.2020р. в межах 1095 календарних днів з дати її складання.

Позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» № 1914-IX від 30.11.2021 р., оскільки тривав судовий розгляд щодо оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 03.09.2020 р. та за наслідками судового розгляду справи, відповідач зареєстрував зазначену податкову накладну лише 12.09.2022 р.

Окрім того, суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Період воєнного стану продовжено та діє, зокрема на момент прийняття рішення.

На підставі вищезазначеного Указу Верховною Радою України прийнято Закон України від 03.03.2022 № 2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", яким, зокрема підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 69.

Підпунктом 69.9 ст. 69 ПК України (із урахуванням змін внесених згідно із Законом України № 2719-IX від 03.11.2022 р.) було встановлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу; строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

Окрім того, Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" ст. 102 ПК України доповнено п. 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Тобто, з урахуванням вищезазначеного, строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ (за зареєстрованими в ЄРПН, у тому числі складеними до введення воєнного стану на території України), встановлений п. 198.6 ст. 198 та п. 80 підрозд. 2 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ, зупиняється та після припинення або скасування воєнного стану продовжується на кількість календарних днів, які припадають на період дії воєнного стану і протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, суд зазначає, що Законом України від 30.06.2023 року № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" виключено п. 102.9 ст. 102 ПК України та у абз. 1 п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 ПК України слово "Для" замінено словами і цифрами "Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для".

Так, суд констатує, що перебіг строків, визначених ПК України, у тому числі й строків для формування податкового кредиту, визначених п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу відновлюється з 01.08.2023 р.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ (за зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування, у тому числі складеними до введення воєнного стану на території України), встановлений п. 198.6 ст. 198 та п. 80 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, починаючи з 01.08.2023 р. продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023 р.

Натомість, контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано положення законодавства, що регламентують спірні правовідносини під час правового режиму воєнного стану.

Крім того, під час перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ «Агрохолдинг ДІС» приписів п.п. 198.1, 198.2, 198.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2023 року на суму 201 667 грн.

В акті перевірки податковий орган зафіксував, що за наслідками господарських правовідносин ТОВ «Агрохолдинг ДІС» з ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» (код ЄДРПОУ 40916284) згідно договору № 24.02.20 від 24.02.2020р., зазначений контрагент за липень 2023 року виписав на користь позивача податкову накладну № 21 від 07.07.2023р. (сума ПДВ 201666,67 грн.) за надання транспортних послуг із перевезення вантажу, що вплинуло на формування від`ємного значення з ПДВ за липень 2023 р.

Посилаючись на ненадання станом на 29.09.2023 р. до перевірки первинних документів, що розкривають зміст та обсяг послуг з перевезення товарів, а саме: актів виконаних робіт, ТТН та інших документів, що підтверджують виконання зазначених послуг відповідач склав акт № 4339/15-32-07-02-16 від 29.09.2023 р., в якому зафіксував ненадання у визначений у запиті строк платником податків документів щодо використання в господарській діяльності послуг, придбаний у ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД».

Суд зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції, виходячи з визначення Закону №996-ХІV, є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, а первинна документація є відображенням такої операції.

У постанові від 03.04.2024 р. у справі № 826/1783/17 Верховний Суд вказував на те, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 24.02.2020р. між ТОВ «Агрохолдинг ДІС» (замовник) та ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» (перевізник) укладено договір перевезення вантажів № 24/02/20 від 24.02.2020р. (а.с. 85-88), відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України , відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Згідно п. 5.1 Договору, розрахунки за договором здійснюються відповідно до пред`явленого до оплати перевізником рахунку.

Рахунки перевізника підлягають оплаті протягом п`яти робочих днів (п. 5.2 Договору).

Розрахунок між сторонами здійснюється у національній грошовій одиниці України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату цього договору є обов`язковим. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника (п.п. 5.3, 5.4 Договору).

Згідно п. 5.5 Договору, за фактом виконання доручення сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач акцентував увагу на тому, що згідно умов Договору з вказаним контрагентом спершу замовник надає перевізнику попередню заявку на перевезення вантажів, перевізник її приймає та виставляє рахунок для попередньої оплати своїх послуг, замовник оплачує такі послуги перевізника на умовах попередньої передоплати. У подальшому перевізник виконує перевезення вантажів у кількості та на суму, погоджену сторонами, після чого на виконання приписів п. 5.5 Договору сторони підписують акти виконаних робіт.

Згідно матеріалів справи, замовнику виставлено рахунок № 108 від 07.07.2023 р. на оплату послуг перевізника транспортних послуг перевезення зернових (а.с. 89).

Відповідно до платіжних інструкцій №2024, № 2026 від 07.07.2023 р., ТОВ «Агрохолдинг ДІС» сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» грошові кошти у загальному розмірі 1210000,00 грн. (а.с. 90-91).

Після слати грошових коштів ТОВ «Агрохолдинг ДІС» за настанням «першої події» - оплати за надання транспортних послуг з перевезення вантажу, складено та направлено на зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №21 від 07.07.2023 р. на загальну суму 1210000,00 грн., в тому числі ПДВ 201666,67 грн. (а.с. 92-94).

У подальшому, за наслідками вказаних правовідносин ТОВ «Агрохолдинг ДІС» включено суму від`ємного значення з ПДВ у розмірі 201666,67 грн. до декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року (а.с. 95-103).

У підтвердження товарності господарських операцій позивач надав до суду копії:

акту надання послуг № 909 від 11.10.2023р., товарно-транспортних накладних №№115-124 від 11.10.2023 р. (а.с. 104-114);

акту надання послуг №914 від 13.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№ 93-101 від 13.10.2024р. (а.с. 115-125);

акту надання послуг № 921 від 22.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№0001073, 0001071, 0001063, 0001060, 0001053, 0001066, 0001065, 0001069, 0001062, 0001061, 0001058, 0001054, 0001064 від 20.10.2023 р. (а.с. 126-139);

акту надання послуг №925 від 23.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№0001200, 0001207, 0001206, 0001203, 0001199, 0001204, 0001193, 0001195, 0001178, 0001174, 0001179 від 23.10.2023 р. (а.с. 140-152);

акту надання послуг № 928 від 24.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№ 01/10/23 18/10/23 від 24.10.2023 р. (а.с. 153-171);

акту надання послуг №929 від 24.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№ 0001196, 0001189, 0001187, 0001186, 0001175, 0001198, 0001191, 0001197, 0001205, 0001188, 0001185 від 24.10.2023 р. (а.с. 172-183);

акту надання послуг №935 від 26.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№ 000011-К 000022-К від 26.10.2023 р. (а.с. 184-196);

акту надання послуг №937 від 26.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№ 0001069, 0001082, 0001120, 0001073, 0001099, 0001090, 0001086, 0001116, 0001091 від 17.10.2023 р. (а.с. 197-205);

акту надання послуг № 938 від 27.10.2023 р., товарно-транспортних накладних №№ 28-42 від 27.10.2023 р. (а.с. 206-222);

акту надання послуг № 940 від 28.10.2023 р., товарно-транспортних накладних № 0001079 від 28.10.2023р., №№0001132, 0001141, 0001142 від 27.10.2023 р., № 0001136 від 28.10.2023р., №№0001081 від 27.10.2023 р., № 0001134 від 19.10.2023 р., №3, 0001066, 0001072 від 27.10.2023 р., 0001139 від 28.10.2023р., № 0001067 від 17.10.2023 р. (а.с. 223-234).

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних, інших документів, що підтверджують взаємовідносини з контрагентами та ін., суд зазначає, що в матеріалах справи містяться копії актів виконаних робіт, товарно-транспортних накладних та інші документи, що розкривають суть здійсненої господарської операції.

При цьому, суд враховує наявність у платника податку права довести саме у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його доводи. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Щодо посилання податкового органу на інформацію з підсистеми "Геопортал-Гарпун" інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", необхідне звернути увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ України № 497 від 13.06.2018 р. затверджено Інструкцію з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі Інструкція № 497).

Відповідно до п. 1 Інструкції №497, ця Інструкція визначає порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" (далі - ІП "Гарпун") інформаційно телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" (далі - система ІПНП), призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Пунктом 5 розділу І Інструкції № 497 визначено, що облік об`єктів в ІП "Гарпун" ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв`язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки.

Відповідно до п.п. 5, 6 розділу ІІ Інструкції № 497, інформація за категоріями "орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ", "орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення" знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 24 години з часу її внесення до ІП "Гарпун".

Інформація за категорією "орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди" знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 24 години з часу її внесення до ІП "Гарпун" при вчиненні кримінального правопорушення, через три місяці з дня вчинення адміністративного правопорушення, а при триваючому адміністративному правопорушенні - через три місяці з дня його виявлення.

Інформація за категорією "орієнтування оперативне про ТЗ" знімається з обліку ІП "Гарпун" автоматично через 30 діб з дати її внесення до ІП "Гарпун".

У разі припинення розшуку ТЗ до закінчення терміну його перебування на обліку зняття інформації з ІП "Гарпун" здійснюється працівником структурного підрозділу органу (підрозділу) поліції, яким її було внесено до ІП "Гарпун".

Інформація за категоріями "орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ", "орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди", "орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення" та "орієнтування оперативне про ТЗ" зберігається в ІП "Гарпун" протягом одного року з дати її зняття з ІП "Гарпун", після чого автоматично знищується.

З вищенаведених норм Інструкції № 497 вбачається, що до ІП "Гарпун" вноситься не вся інформація, а лише та, яка стосується транспортних засобів щодо яких наявна інформація про скоєння правопорушення. Крім того, зберігання такої інформації обмежено в часі в залежності від виду правопорушення.

Окрім того, відповідач не надав суду жодних доказів розміщення стаціонарних засобів відстеження дорожнього руху системи ІП "Гарпун" безпосередньо у місцях завантаження та розвантаження транспортних засобів, які фактично використовувались під час перевезення відповідних партій нафтопродуктів в межах спірних господарських операцій.

Також, в матеріалах даної справи відсутні належні докази покриття спеціальною системою "Гарпун" усіх доріг України і її безперебійної роботи.

Суд зауважує, що облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використання ІП «Гарпун» з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності не віднесено до функцій, мети та об`єктів контролю наведеної системи.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає помилковою позицію відповідача про відсутність фіксації спеціальною системою «Гарпун» факту переміщення зазначених в ТТН автомобілів, об`єктивно не вказує на допущення порушень при формуванні даних податкового обліку позивачем. А надані відповідачем, в якості доказів, відомості з ІП "Гарпун", не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки об`єктивно не відповідають ознакам достовірності та допустимості згідно з приписами ст.ст. 74, 75 КАС України.

Крім того, правова позиція Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №826/11879/13-а, вказує на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд вважає, що оцінка господарських операцій повинна даватися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, суд стверджує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Такі висновки є тотожними з висновками Верховного Суду, що містяться у постанові КАС ВС від 24.09.2021 р. у справі № 320/5555/20 та у постанові від 03.09.2019 р. у справі №810/3790/17.

Зі свого боку позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту.

Матеріалами справи, а саме - документами фінансово-господарської діяльності, підтверджено отримання позивачем товару, його використання у господарській діяльності підприємства.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3000,61 грн.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн., суд дійшов наступного висновку.

У відповідності з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником наданий договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, копію платіжної інструкції.

Від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Суд вважає необґрунтованим розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки сума витрат на складання позовної заяви у розмірі 50 000,00 грн. не є обґрунтованою в контексті дослідження обсягу таких послуг із урахуванням складності справи, а зазначені в Акті витрати на їх виконання є явно завищеними.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підставі вищезазначеного, враховуючи задоволення по суті спору позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг ДІС», а також надані представником позивача докази на підтвердження здійснення відповідних витрат, суд вважає, шо співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень), які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг ДІС» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, офіс 409, Код ЄДРПОУ 39945333) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП44069166) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 27707/15-32-07-02 від 27.10.2023 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг ДІС» (вул. Чорноморського козацтва, буд. 115, офіс 409, Код ЄДРПОУ 39945333) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП44069166) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3000,61 грн. (три тисячі гривень, шістдесят одну копійку) та витрати зі сплати професійної правничої допомоги в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.08.2024 року.

Суддя Самойлюк Г.П.