Постанова

від 14.11.2024 по справі 420/10183/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/10183/24

Час та місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

11:03 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

22.08.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Шпендак В.М.

представника позивача Самох М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ ДІС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ ДІС» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.10.2023 №27707/15-32-07-02.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період 07.11.2023 по 27.11.2023 Головним управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 06.10.2023 №27037/15-32-07-02-15. Зазначеною перевіркою встановлено порушення норм Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення №88 та Порядку №21, внаслідок чого, за висновком контролюючого органу, Товариство допустило завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2023 у розмірі 250021 грн. На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2023 №27707/15-32-07-02, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 250021 грн.

Не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю висновків контролюючого органу, позивач зазначає, що Товариством дотримано строки на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 48384 грн. 03 коп. на підставі отриманої та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної від 03.09.2020 №14, а саме протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної (абзац 4 пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) та протягом 365 календарних днів з дня проведення фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України із змінами, внесеними Законом №1914-ІХ).

Також, Товариством дотримано вимоги податкового законодавства при формуванні податкового кредиту на суму ПДВ 201666,67 грн. на підставі зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної від 07.07.2023 №21 (постачальник ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД»). При цьому, позивач наголошує на тому, що формування податкового кредиту за цими операціями відбулось за першою подією оплата послуг, а відповідні показники податкової звітності під час перевірки підтверджено первинними і розрахунковими документами.

Відтак, позивач наполягає на тому, що позбавлення його права на податковий кредит відбулось за відсутності законних і обґрунтованих підстав, а тому податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №27707/15-32-07-02 від 27.10.2023 року.

Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг ДІС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3000,61 грн. та витрати зі сплати професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що суми ПДВ для включення до податкового кредиту повинні бути підтверджені податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, та фактичним здійсненням господарських операцій, які платник податків доводить належним чином оформленими первинними документами.

Суд першої інстанції визначив, що станом на дату складення податкової накладної та направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до приписів абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. При цьому, є підтвердженою неможливість позивача включити суму ПДВ протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» №1914-IX, оскільки тривав судовий розгляд щодо оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації відповідної податкової накладної та лише за наслідками судового розгляду відповідач провів реєстрацію податкової накладної. Врахувавши наведені обставини та продовження строків на ту саму кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період, починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023 року, суд дійшов висновку про неправомірність позбавлення позивача права на податковий кредит за несвоєчасне, за висновком контролюючого органу, проведення реєстрації податкової накладної.

Також, суд зауважив на тому, що формування позивачем податкового кредиту за операціями з контрагентом відбулось на підставі належним чином оформлених матеріалів первинного і бухгалтерського обліку, які розкривають зміст і характер господарських операцій, свідчать про їх фактичне здійснення, а тому збільшення грошового зобов`язання і застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулось необґрунтовано та за відсутності правових підстав.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що підставами для формування сум податкового кредиту з ПДВ, формування податкової накладної та для реєстрації податкової накладної є реальне виконання господарських операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є належним чином оформленні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Положення податкового законодавства вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. На переконання апелянта, судом першої інстанції необґрунтовано залишено без з`ясування не надання платником матеріалів, що стосуються предмету перевірки, а також причин не виконання платником відповідних законних вимог контролюючого органу.

Також, апелянт посилається на необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із одержанням правничої допомоги адвоката. Апелянт наполягає на тому, що позивачем не підтверджено належними і повними доказами як фактичність наданих адвокатом послуг так і співмірність розміру витрат із предметом та характером спору в даній адміністративній справі. На переконання апелянта, розмір відшкодування є явно завищеним та безпідставним.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, у період з 21.09.2023 по 29.09.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 06.10.2023 за №27037/15-32-07-02-15.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 р., наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 №21, п.п. 5 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого позивачем завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за липень 2023 року в сумі 250021 грн.

На підставі виявлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2023 №27707/15-32-07-02, яким зменшено позивачеві розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 250021 грн.

Згідно акту перевірки підставою для висновків про завищення позивачем сум податку на додану вартість стало:

врахування платником податків у складі податкового кредиту (податкової декларації з ПДВ за травень 2023 року) суми ПДВ у розмірі 48384,03 грн. на підставі отриманої ПН №14 від 03.09.2020 року від ФГ «Добробут» Молодичука Вадима Васильовича, період на включення якої сплинув (оскільки минуло 365 днів з дня складання ПН);

не підтвердження платником показників на підставі первинних документів суми ПДВ у розмірі 201666,67 грн., сформованої згідно податкової накладної від 07.07.2023 №21 за операціями з ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД».

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а»).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент складання податкової накладної від 03.09.2020 №14) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

В подальшому, у зв`язку зі змінами, внесеними Законом №1914-IX від 30.11.2021 (набрав чинності 01.01.2022) абзац 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Слід також зазначити, що на момент виникнення спірних правовідносин підлягають застосуванню положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (у редакції, чинній на дату включення до декларації суми ПДВ на підставі податкової накладної від 03.09.2020 №14), на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану для платників податків та контролюючих органів перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зупинено.

Аналогічні положення передбачались і у приписах пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та згідно яких на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Одночасно слід враховувати, що за визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Виходячи з обставин справи, за результатом господарських операцій за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 01.09.2020 №010920 ФГ «Добробут» ОСОБА_1 (Продавець) виписало на адресу ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» податкову накладну від 03.09.2020 №14 на суму ПДВ 48384,03 грн.

Вказана податкова накладна у вересні 2020 направлена на реєстрацію в ЄРПН, однак її реєстрацію в ЄРПН зупинено, в подальшому у реєстрації ПН в ЄРПН відмовлено, про що прийнято рішення від 23.09.2020 №1959421/32169683.

Не погоджуючись з відмовою у реєстрації податкової накладної, ФГ «Добробут» ОСОБА_1 оскаржило рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року по справі №340/881/21, визнано протиправним рішення ГУ ДПС у Кіровоградській області №1959421/32169683 від 23.09.2020 року про відмову у реєстрації податкової накладної №14 від 03.09.2020 року та зобов`язано ДПС України зареєструвати ПН №14 від 03.09.2020 року в ЄРПН датою її подання.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження на судові рішення по справі №340/881/21.

Фактичне виконання вказаного рішення суду відбулось 12.09.2022, а саме днем проведення ДПС України реєстрації податкової накладної від 03.09.2020 №14 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Про проведення реєстрації податкової накладної від 03.09.2020 №14 року в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач повідомлений 31.05.2023 року шляхом направлення ФГ «Добробут» Молодичука Вадима Васильовича відповідного електронного листа.

Таким чином, позивач був позбавлений можливості включити у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковою накладною від 03.09.2020 №14 внаслідок неправомірної відмови контролюючого органу у проведенні реєстрації ПН в ЄРПН.

Водночас, позивач скористався своїм правом та включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 03.09.2020 №14 у подальшому звітному періоді (липень 2023) та, як показали обставини справи, врахування сум ПДВ за вказаною ПН відбулось у межах строків, передбачених абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент складання податкової накладної) та строків, передбачених абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України і чинних на момент виникнення спірних правовідносин, - протягом 365 календарних днів з дати фактичної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Без обґрунтованого врахування контролюючим органом залишено і чинні на момент виникнення спірних правовідносин положення пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, згідно яких зупинено на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану для платників податків та контролюючих органів перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

З наведеного слідує правомірність дій платника податку та необґрунтованість і безпідставність висновків контролюючого органу про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковою накладною від 03.09.2020 №14.

Також, апеляційний суд враховує, що спірному періоді між ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (Замовник) та ТОВ «ЮГТРАНСПОРТ ЛТД» (Перевізник) укладено Договір перевезення вантажів від 24.02.2020 №24/02/20, за яким Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України, відповідно до узгоджених сторонами заявок.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Договору розрахунки за договором здійснюються відповідно до пред`явленого до оплати перевізником рахунку.

Рахунки перевізника підлягають оплаті протягом п`яти робочих днів.

Розрахунок між сторонами здійснюється у національній грошовій одиниці України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату цього договору є обов`язковим.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника.

Згідно п. 5.5 Договору за фактом виконання доручення сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг), який є невід`ємною частиною цього Договору.

В межах вказаних господарських операцій та на виконання умов Договору ТОВ «ЮГТРАНСПОРТ ЛТД» (Перевізник) виставив позивачеві рахунок від 07.07.2023 №108 на оплату послуг транспортних послуг перевезення зернових.

На підтвердження фактичної оплати послуг позивач надав платіжні інструкції від 07.07.2023 №2024, №2026 на загальну суму 1210000 грн.

Після сплати грошових коштів та за настанням першої події - оплати транспортних послуг з перевезення вантажу, що відповідає вимогам пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ «ЮГТРАНСПОРТ ЛТД» (Перевізник) видано на адресу позивача зареєстровану в ЄРПН податкову накладну від 07.07.2023 №21 на загальну суму 1210000 грн., в тому числі ПДВ 201666,67 грн.

За результатом вказаних правовідносин позивач включив суму з ПДВ у розмірі 201666,67 грн. у складі податкового кредиту відповідно до декларації з податку на додану вартість за липень 2023 року.

У подальшому, за результатом господарських операцій та про їх фактичне виконання між сторонами Договору складено та підписано акти надання послуг №909 від 11.10.2023, №914 від 13.10.2023, №921 від 22.10.2023, №925 від 23.10.2023, №928 від 24.10.2023, №929 від 24.10.2023, №935 від 26.10.2023, №937 від 26.10.2023, №938 від 27.10.2023, №940 від 28.10.2023.

Перевезення вантажу оформлено товарно-транспортними накладними №№115-124 від 11.10.2023, №№ 93-101 від 13.10.2024, №№0001073, 0001071, 0001063, 0001060, 0001053, 0001066, 0001065, 0001069, 0001062, 0001061, 0001058, 0001054, 0001064 від 20.10.2023, №№0001200, 0001207, 0001206, 0001203, 0001199, 0001204, 0001193, 0001195, 0001178, 0001174, 0001179 від 23.10.2023, №№01/10/23 18/10/23 від 24.10.2023, №№0001196, 0001189, 0001187, 0001186, 0001175, 0001198, 0001191, 0001197, 0001205, 0001188, 0001185 від 24.10.2023, №№000011-К 000022-К від 26.10.2023, №№0001069, 0001082, 0001120, 0001073, 0001099, 0001090, 0001086, 0001116, 0001091 від 17.10.2023, №№28-42 від 27.10.2023, №0001079 від 28.10.2023, №№0001132, 0001141, 0001142 від 27.10.2023, №0001136 від 28.10.2023, №№0001081 від 27.10.2023, №0001134 від 19.10.2023, №3, 0001066, 0001072 від 27.10.2023, 0001139 від 28.10.2023, №0001067 від 17.10.2023.

Отже, виходячи з обставин даної справи, під час проведення податкової перевірки платником податків надано посадовим особам контролюючого органу договір про надання послуг, укладений між позивачем та контрагентом, і розрахункові матеріали, тобто документи, які складені (оформлені) між сторонами угоди станом на дату проведення податкової перевірки. Будь-які інші документи, у тому числі товарно-транспортні накладні та акти надання послуг, не були надані та не могли бути надані з об`єктивних причин, а саме внаслідок їх фактичної відсутності на дату завершення перевірки.

Формування податкового кредиту за цими операціями відбулось на підставі першої події оплати послуг відповідно до вимог пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, які, як показали обставини справи, дотримано платником податку. Будь-які зауваження до первинних і розрахункових документів, які були предметом дослідження під час позапланової перевірки та стали підставою для формування податкового кредиту, у контролюючого органу були відсутні.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Оцінка господарських операцій повинна даватися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями. Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Слід враховувати, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг, у зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Так, 22.02.2024 між ТОВ «АГРОХОЛДИНГ ДІС» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ЛОЯТІ» (Об`єднання) укладено Договір про надання юридичних послуг №22-01/24/Н, за яким Клієнт дає розпорядження і доручає Об`єднанню, а Об`єднання зобов`язується надати Клієнту юридичні послуги відповідно до завдання Клієнта, оплата за які буде здійснюватися на умовах, викладених в даному Договорі.

У пункті 1.2 Договору Сторони передбачили, що послуги включають вивчення та підготовку документів, розробку правової позиції, необхідних для звернення до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.10.2023 №27707/15-32-07-02, а також представництво інтересів Клієнта в рамках судового спору по цій справі.

Згідно із пунктом 5.1 Договору винагорода, яка підлягає сплаті Клієнтом за послуги у загальному розмірі становить 50000 гривень. Зазначена у цьому пункті сума грошових коштів сплачується Клієнтом одноразово єдиним платежем за домовленістю Сторін на підставі Рахунку, що виставляється Об`єднанням.

У додатку №1 до Договору про надання юридичних послуг №22-01/24/Н передбачений список співробітників, які залучаються Об`єднанням до виконання Замовлення Клієнта.

03.05.2024 між Клієнтом та Об`єднанням затверджено підписами Звіт щодо обсягу та вартості витраченого ефективного часу Об`єднання згідно Договору про надання юридичних послуг №22-01/24/Н.

03.05.2024 між Клієнтом та Об`єднанням підписано Акт приймання-передачі наданих послуг згідно Договору про надання юридичних послуг №22-01/24/Н.

23.01.2024 Клієнт провів повну оплату послуг, про що свідчить платіжна інструкція за №2803.

Апеляційний суд враховує, що згідно представлених документів, послуги адвоката надавались Клієнту у виді надання консультацій та роз`яснень, узгодження правової позиції, збором та вивченням відповідних документів, складання позовної заяви та її подання до суду, ознайомлення із відзивом на позовну заяву та надання відповіді на відзив, тобто ці послуги відповідно до положень статтей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначений згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих та фактично виконаних послуг, їх вартості, що підлягає сплаті відповідною стороною.

Водночас, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про необхідність додаткового зменшення понесених витрат позивача у зв`язку із правничою допомогою, оскільки під час розподілу цих витрат суд керувався принципом обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору та в результаті дійшов висновку про необхідність їх зменшення при відшкодуванні за рахунок суб`єкта владних повноважень.

З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.12.2024 року (з урахуванням терміну перебування суддів у відрядженні та відпустці).

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв