Рішення

від 22.08.2024 по справі 460/26580/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 серпня 2024 року м. Рівне№460/26580/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДепартамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вараська міська рада про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (далі - Департамент, відповідач) та просила стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21 за період з 19.07.2022 по 20.08.2023 (включно) в сумі 205172,17 грн.

Обґрунтовуючи позов, вказала, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 в справі №460/13399/21 визнано протиправним та скасовано наказ Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради від 30.08.2021 №130-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради з 01.09.2021; стягнуто з Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 до 18.07.2022 в сумі 161672,77 грн. Наказ на поновлення позивачки на роботі на виконання судового рішення Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради видав лише від 21 серпня 2023 року №173-НКП-23-7140. Позивач наголосила, що оскільки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21, яке звернуто до негайного виконання в частині поновлення позивачки на посаді, не було змінено судом апеляційної інстанції в частині покладених судом зобов`язань, а ОСОБА_1 поновлено на посаді лише 21 серпня 2023 року, то позивачка вважає такі дії неправомірними зі сторони роботодавця. Покликаючись до статті 236 КЗпП України, позивач вважає, що вона має право на стягнення на свою користь середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення суду про поновлення позивача на роботі.

Ухвалою від 20.11.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 27.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено судовий розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача додаткові докази та встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Покликаючись до правової позиції Верховного Суду в постанові від 14.07.2021 у справі № 1340/4393/18, зазначив, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконати судове рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (ч. 5 ст. 122 КАС України). Перебіг строків звернення до суду з цим позовом закінчився 20.09.2023, отже позивач має довести наявність непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Крім цього, відповідач зазначив, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2022 було відкрито апеляційне провадження на рішення суду від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21; цією ухвалою було зупинено дію вищевказаного рішення суду. Постановою суду апеляційної інстанції від 08.02.2023 змінено рішення суду від 18.07.2022 в частині суми стягнення; в іншій частині рішення залишено без зміни. Відповідач звернув увагу на те, що на день постановлення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у Департаменті та загалом у структурі виконавчих органів Вараської міської ради були відсутні вакантні посади рівнозначні тій, з якої ОСОБА_1 було звільнено. У зв`язку з цим з метою виконання судових рішень та будучи позбавленим можливості самостійно виконати рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, Департамент невідкладно звернувся із відповідним листом до міського голови. В подальшому з ініціативи міського голови було підготовлено проєкт рішення Вараської міської ради від 21.02.2023 № 2330-ПРР-VIII-1100 "Про внесенні змін до структури виконавчих органів Вараської міської ради, загальної чисельності працівників апарату управління № 1100-СХ-01, затвердженої рішенням Вараської міської ради від 20.08.2021 № 594", нова редакція якого від 01.03.2023 передбачала введення посади спеціаліст в управлінні праці та соціального захисту населення департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Варської міської ради. Згідно з витягом з протоколу від 10.03.2023 № 31-ПТР-VIII пленарного засідання тридцять першої сесії Вараської міської ради восьмого скликання даний проєкт рішення в частині введення в управлінні праці та соціального захисту населення департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради посад: головний державний соціальний інспектор, спеціаліст та спеціаліст ІІ категорії відділу соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не був підтриманий депутатами міської ради, відповідний пункт був виключений із проєкту рішення. Відтак, відповідач негайно виконав рішення суду в частині поновлення позивача на посаді одразу після того, як з`явилася вакантна посада в структурі Департаменту, видавши наказ від 21.08.2023 № 173-НОД-23-7140 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ". Із вказаним наказом позивач була ознайомлена в день його видачі, при цьому вона зазначила, що не має можливості приступити до роботи, так як перебуває у трудових відносинах з іншою установою. З 17.03.2022 позивач була працевлаштована у Фінансовому управлінні виконавчого комітету Вараської міської ради, де продовжує працювати. Вищезазначене свідчить про відсутність у позивача реального наміру бути поновленою на роботі у Департаменті.

Відповідач звернув увагу суду на те, що виплата заробітної плати позивачу у Фінансовому управлінні виконавчого комітету Вараської міської ради здійснюється за рахунок коштів бюджету Вараської міської територіальної громади. Департамент також фінансується з бюджету міської територіальної громади. Доводи позивача про те, що відповідач позбавив її права на отримання заробітної плати внаслідок невиконання рішення суду у справі № 460/13399/21, не відповідають дійсності, оскільки позивач отримувала заробітну плату із бюджету Вараської міської територіальної громади як станом на день винесення рішення про поновлення її на роботі, так і станом на день видачі наказу про поновлення її на роботі у Департаменті.

Покликаючись до правових позицій Верховного Суду України у постанові від 01.07.2015 у справі № 6-435цс15 та Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 760/9521/15-ц, відповідач зазначив, що за змістом статті 236 КЗпП України, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно після проголошення судового рішення. Відтак, неможливість негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі не можна вважати затримкою виконання рішення суду, адже невидання відповідачем наказу про поновлення позивача на роботі негайно після проголошення судового рішення було зумовлено поважними причинами, які не залежали від волі Департаменту.

За наведеного, відповідач просив відмовити в позові повністю.

Ухвалою від 20.12.2023 залишено без задоволення заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вараську міську раду. Витребувано додаткові докази.

10.01.2024 від Фінансового управління виконавчого комітету Вараської міської ради до суду надійшли копії наказів щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

Третя особа пояснень щодо позову та відзиву не подавала.

З`ясувавши доводи та аргументи учасників справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Вараська міська рада, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради № 130-к від 30.08.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді спеціаліста відділу персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради з 01.09.2021.

Стягнуто з Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.09.2021 по 17.03.2022 в сумі 99323,63 грн (дев`яносто дев`ять тисяч триста двадцять три гривні 63 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді з 01.09.2021 та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.

Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради та ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21. Зупинено дію рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року в адміністративній справі №460/13399/21 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, а саме:

в абзаці четвертому резолютивної частини рішення суду формулювання «з 01.09.2021 по 17.03.2022 в сумі 99323,63 грн (дев`яносто дев`ять тисяч триста двадцять три гривні 63 коп.)» змінено таким формулюванням: «з 01.09.2021 до 18.07.2022 в сумі 161672,77 грн (сто шістдесят одну тисячу шістсот сімдесят дві) гривні 77 коп.»;

в абзаці шостому резолютивної частини рішення суду формулювання «за однин місяць» змінено таким формулюванням: «за один місяць в сумі 7974 (сім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 90 коп.».

У решті частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року в адміністративній справі №460/13399/21 залишено без змін.

Наказом Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради від 21 серпня 2023 року №173-НКП-23-7140 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста сектору персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги відділу пільг та компенсацій департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради з 01 вересня 2021 року.

Вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі, ОСОБА_1 16.11.2023 звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку відповідно до статті 236 КЗпП України.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що позивачем пропущено місячний строк звернення суду з позовом, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України, яка є спеціальною нормою відносно ст. 233 КЗпП, яким визначено тримісячний строк звернення до суду, з огляду на те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, тобто не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, суд зазначає, що у постанові від 25.07.2018 у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 26.05.2022 у справі №420/10861/21.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції чинній на час звільнення позивача з роботи, а також на час ухвалення судового рішення від 18.07.2022 про поновлення позивача на роботі) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України (зі змінами, внесеними Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX, які набрали чинності з 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, на час звернення позивача з цим позовом до суду статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору, у тому числі у справах про виплату належних працівникові сум.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Оскільки, з уваги на наведену вище правову позицію Верховного Суду, цей спір є спором про оплату праці, водночас він не є спором щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, то суд вважає, що в цій справі слід застосувати тримісячний строк звернення до суду відповідно до положень ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній на час звернення позивача з цим позовом до суду).

Наказ про поновлення позивача на роботі видано 21.08.2023. Позивач звернулася з позовом до суду 16.11.2023. Отже вимоги процесуального законодавства позивачем дотримано, строк звернення з адміністративним позовом до суду не пропущено.

При вирішенні судового спору суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 371 КАС України визначено випадки, за яких судові рішення виконуються негайно, зокрема: про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За приписами ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Отже, з дати постановлення Рівненським окружним адміністративним судом рішення від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21 у відповідача виник обов`язок виконати таке судове рішення, зокрема, в частині поновлення позивача на посаді, зазначеній в судовому рішенні, оскільки в цій частині рішення суду належало виконати негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні (підписання суддею), чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Тобто, негайне виконання рішення у даному випадку дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі після оголошення рішення суду (підписання суддею) якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

За обставинами справи, відповідач рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 про поновлення з 01.09.2021 ОСОБА_1 на посаді, з якої її було незаконно звільнено, що підлягало негайному виконанню, у спосіб, встановлений судовим рішенням, не виконав.

Наказ № 173-НКП-23-7140 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " на виконання судового рішення відповідачем виданий 21.08.2023.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України унормовано, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Таким чином, згідноіз статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених вимог в цій справі, оскільки наявність такої вини випливає із норм Конституції України, відповідно до яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження. А для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Ця правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року у справі №807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 31 липня 2019 року у справі №813/593/17, від 25 вересня 2019 року у справі №813/4668/16, від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року у справі №815/1676/18, від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19, від 26 листопада 2020 року у справі №500/2501/19, від 19 квітня 2021 року у справі №826/11861/17, від 24 червня 2021 року у справі №640/15058/19, від 20 липня 2021 року у справі №826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі №280/5260/19, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20, від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21, від 18 грудня 2023 року у справі № 640/27278/21.

Практика Верховного Суду щодо застосування вказаної норм права є сталою та послідовною.

Окрім того, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 460/600/22, який, урахувавши раніше висловлену Верховним Судом правову позицію щодо застосування статті 236 КЗпП України, зазначив, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби) ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущеного до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Застосовуючи наведені підходи Верховного Суду до спірних правовідносин, суд уважає безпідставними доводи відповідача про те, що право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі.

Крім цього, суд зауважує, що долучені відповідачем до відзиву докази не підтверджують неможливості своєчасного виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі, оскільки лист від 27.02.2023 № 7111-СЛ-88-23, адресований міському голові, стосується іншої особи, а не ОСОБА_1 , а проект рішення Вараської міської ради від 21.02.2-23 № 2330-ПРР-VIII-1100 в частині пункту 1.1. не був підтриманий депутатами міської ради, а відтак в означеній частині не створює жодних правових наслідків.

Також суд вважає, що зупинення ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року дії рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 у справі № 460/13399/21 не впливає на оцінку судом спірних правовідносин у цій справі, оскільки така ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена через чотири місяці після того, як відповідач на виконання допущеного до негайного виконання судового рішення був зобов`язаний поновити позивача на роботі, однак такого обов`язку не виконав.

При цьому, як свідчать матеріали судової справи, навіть після прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року відповідач упродовж понад шість місяців судове рішення про поновлення позивача на роботі не виконував.

Суд наголошує, що аналіз статей 235, 236 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає одразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде в подальшому це рішення суду оскаржуватися.

Цей висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2501/19, від 24 грудня 2020 року у справі №807/2434/15, від 28 травня 2021 року у справі № 380/2355/20.

Отже у випадку затримки виконання рішення про поновлення на роботі факт подальшого оскарження цього рішення в апеляційному порядку не позбавляє особу права на отримання середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення та, відповідно, не звільняє роботодавця від обов`язку здійснити таку виплату.

Інакше застосування статті 236 КЗпП може поставити під загрозу принцип обов`язковості судового рішення та здатне підважити процесуальний інститут звернення рішення суду до негайного виконання.

Так само є безпідставними твердження Департаменту про відсутність у позивача бажання бути поновленим на роботі, з огляду на її роботу у Фінансовому управлінні виконавчого комітету Вараської міської ради. Суд зазначає, що прояв суб`єктивного ставлення особи, як передумова виникнення трудових відносин, в силу приписів статей 21, 24 КЗпП України є обов`язковим у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду, яке, насамперед, має зобов`язальний вплив саме на поведінку роботодавця, а не працівника.

Враховуючи вказане, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України.

Щодо періоду затримки виконання судового рішення.

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах, зокрема від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19 та від 20 липня 2021 року у справі № 826/3465/18, зазначав, що період затримки виконання рішення про поновлення на роботі необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.

Отже, у даному випадку період затримки виконання рішення у справі № 460/13399/21 правильно визначений позивачем з 19 липня 2022 року по 20 серпня 2023 року, адже у день видання Департаментом наказу № 173-НКП-23-7140 "Про поновлення на роботі ОСОБА_1 " 21 серпня 2023 року було відновлено її право на працю. Однак, суд зазначає, що такий період налічує 284 робочих дні, а не 283, як помилково вказала позивач.

Щодо розрахунку суми середнього заробітку.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою відповідача від 14.12.2023 № 7120-ДД-11-23 (а.с. 32) про середній заробіток ОСОБА_1 на посаді в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вараської міської ради, її середньоденна заробітна плата становить 724 грн. 99 коп. Вказані обставини також встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21.

Отже розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 19.07.2022 до 20.08.2023 обчислюється: 284 роб.дні х 724,99 грн = 205897,16 грн, які належить стягнути на користь позивачки. Помилковий обрахунок позивачем кількості днів періоду затримки виконання рішення суду мав наслідком обчислення позивачем заявленої до стягнення суми 205172,17 грн в розмірі, який є меншим, ніж підлягає стягненню.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що в ході судового розгляду справи підтверджено порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем судового рішення про поновлення на роботі, суд вважає необхідним для належного захисту порушеного суб`єктом владних повноважень права вийти за межі позовних вимог та стягнути на користь позивача 205897,16 грн.

Суд у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши основні вагомі аргументи учасників справи та досліджені докази, за результатами судового розгляду справи суд доходить висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, відповідають обставинам справи, а тому позов слід задовольнити повністю.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вараська міська рада про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду задовольнити повністю.

Стягнути з Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі № 460/13399/21 про поновлення на роботі за період з 19.07.2022 по 20.08.2023 в сумі 205897,16 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради судовий збір в сумі 1641,38 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 22 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Департамент соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, буд. 1,м. Вараш,Вараський р-н, Рівненська обл.,34403, ЄДРПОУ/РНОКПП 44383982)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вараська міська рада Адреса: м-н Незалежності, 1 м. Вараш, Рівненська область, ЄДРПОУ 35056612.

Суддя Н.О. Дорошенко