Ухвала

від 21.08.2024 по справі 320/13981/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/13981/24

УХВАЛА

21 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Шведа Е.Ю., суддів Василенка Я.М., Файдюка В.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10495564/37274878 від 02.02.2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 19.10.2023 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт»;

- зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 19.10.2023 подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт», датою її подання на реєстрацію - 17.11.2023.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-1, ГУ ДПС у м. Києві) подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.07.2024 залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а заяви про його поновлення подано не було.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у м. Києві отримано в електронному кабінеті 27.07.2024 о 01:54, тобто з урахуванням ч. 6 ст. 251 КАС України 29.07.2024.

На виконання вимог згаданої ухвали ГУ ДПС у м. Києві до суду подано клопотання, в якому останнє просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2024. В обґрунтування своїх доводів посилається на введення в Україні воєнного стану, карантинні обмеження, велике навантаження на працівників, а також зазначає, що контролюючий орган має конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення, а подання апеляційної скарги мало місце у межах присічного річного строку.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали апеляційної скарги та відомості КП «ДСС» свідчать, що рішення суду першої інстанції прийнято 13.06.2024, а копію його повного тексту отримано в електронному кабінеті у той же день о 14:03. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України було 15.07.2024. Проте апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 25.07.2024, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08.02.2023 у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яких доказів, які б об`єктивно перешкоджали ГУ ДПС у м. Києві своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення Апелянтом не надано.

Доводи Апелянта про введення воєнного стану в Україні в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб`єкту владних повноважень, а доказів, що такий правовий режим та пов`язані з ним наслідки перешкоджали подати апеляційну скаргу у межах встановленого КАС України строку Відповідачем-1 не надано.

Аргументи ГУ ДПС у м. Києві про збільшення навантаження на працівників не є поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, оскільки така належить до суб`єктивних, а не об`єктивних причин, і свідчить про неналежну організацію роботи контролюючого органу.

Посилання контролюючого органу на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 15.05.2020 у справі №820/1212/17, колегія суддів відхиляє, оскільки обставини цієї справи є відмінними від справи №320/13981/24, в якій сплата судового збору була забезпечена контролюючим органом 12.07.2024, тобто у межах встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Твердження Апелянта про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі «Устименко проти України» зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що будь-яких доказів, які б об`єктивно перешкоджали ГУ ДПС у м. Києві своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення Апелянтом не надано.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду від 13.06.2024. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Указана позиція узгоджується й з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.12.2021 у справі № 620/4510/20.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Е.Ю. Швед

Судді Я.М. Василенко

В.В. Файдюк