Постанова

від 19.12.2024 по справі 320/13981/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

справа №320/13981/24

адміністративне провадження № К/990/34128/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 320/13981/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Е. Ю. Швед, Я. М. Василенко, В. В. Файдюк) від 21 серпня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт» (далі - ТОВ «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт», позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або про відмову в такій реєстрації, № 10495564/37274878 від 02 лютого 2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 19 жовтня 2023 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 3 від 19 жовтня 2023 року, подану ТОВ «Інформаційно-аналітичне агентство техноексперт», датою її первинного подання на реєстрацію, а саме 17 листопада 2023 року.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року, яке прийняте за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю.

3. Згідно із відомостями електронної справи, що формувалась в суді першої інстанції, копія рішення суду першої інстанції доставлена в Електронний кабінет ГУ ДПС 13 червня 2024 року о 13:58 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.

4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 25 липня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від ГУ ДПС, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням причин, які, на переконання апелянта, є поважними для його поновлення.

5. Відповідно до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 27 липня 2024 року о 01:54 год., про що складено довідку про доставку електронного листа.

6. На виконання вимог згаданої ухвали ГУ ДПС до суду подано клопотання, в якому останнє просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року. В обґрунтування своїх доводів посилається на введення в Україні воєнного стану, карантинні обмеження, велике навантаження на працівників, а також зазначає, що контролюючий орган має конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення, а подання апеляційної скарги мало місце у межах присічного річного строку.

7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у задоволенні клопотання ГУ ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовлено.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 320/13981/24 - відмовлено.

8. Не погодившись із вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції, від ГУ ДПС через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Також за допомогою функціоналу комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», Судом було витребувано електронну справу, яка формувалась судами попередніх інстанцій інстанції.

10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

11. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

12. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що наведені доводи в клопотанні є необґрунтованими та підстави пропуску строку не є поважними, оскільки клопотання не містить посилань на те, які непереборні та істотні обставини позбавили апелянта можливості вчасно звернутись з апеляційною скаргою.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

14. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що контролюючий орган має конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення, а подання апеляційної скарги мало місце у межах присічного річного строку.

15. Додаткового скаржник посилається на ситуацію з обмеженим фінансування судового збору, що тимчасово унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

17. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

18. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

19. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

20. Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

21. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

23. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

24. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

25. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

26. При цьому, згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

27. КАС України не встановлено вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

28. Оцінюючи поважність підстав пропуску процесуального строку, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

29. Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення процесуального строку у конкретній адміністративній справі суд дає оцінку сукупності обставин, які слугували перешкодою для своєчасного вчинення процесуальної дії, у взаємозв`язку із тривалістю пропущеного строку та поведінкою учасника справи протягом цього строку (чи свідчила поведінка про наміри, підготовку до вчинення процесуальної дії, зокрема, про підготовку до звернення із відповідною заявою до суду).

30. Як свідчать матеріали касаційної скарги та відомості КП «ДСС», а також встановлено судом апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції прийнято за правилами спрощеного позовного провадження 13 червня 2024 року, а копію його повного тексту отримано в електронному кабінеті у той же день о 14:03. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням пункту 1 частини другої статті 295 КАС України було 15 липня 2024 року. Проте апеляційну скаргу подано до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» 25 липня 2024 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

31. Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 липня 2024 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статті 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а заяви про його поновлення подано не було.

32. На виконання вимог згаданої ухвали ГУ ДПС до суду подано клопотання, в якому останнє просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року. В обґрунтування своїх доводів посилається на введення в Україні воєнного стану, карантинні обмеження, велике навантаження на працівників, а також зазначає, що контролюючий орган має конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення, а подання апеляційної скарги мало місце у межах присічного річного строку.

33. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску строку, вказав, що скаржник не зазначив обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об`єктивно непереборними чи істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Зокрема, суд визнав, що збільшення навантаження на працівників при поданні апеляційної скарги не є непереборними та поважними обставинами пропуску строку на апеляційне оскарження. Окрім того, суд також вказав, що апелянтом не наведено доводів та доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов`язок своєчасно подати апеляційну скаргу. Також, суд апеляційної інстанції у контексті спірним правовідносин вважав помилковими твердження відповідача про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення.

34. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне провадження, та зауважує, що введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Однак, між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк та яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою. За висновком суду, з клопотання апелянта не вбачається, що неможливість подання скарги у визначений процесуальним законом строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, й будь-яких доказів на підтвердження наявності таких конкретних обставин, апелянтом не надано.

35. Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

36. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

37. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22.

38. Поряд з цим, усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи № 806/2321/16, № 826/24448/15, № 806/2950/15, № 200/11691/19-а, № 405/7262/17, № 1440/1822/18, № 0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

39. Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

40. Окрім того, посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

41. Отже, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції з урахуванням доводів касаційної скарги не знаходить підстав не погодитись з наданою наведеним вище обставинам оцінкою апеляційного суду та погоджується з його висновком про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений відповідачем з поважних причин.

42. Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

43. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

44. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

45. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 320/13981/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов