Постанова

від 21.08.2024 по справі 380/3171/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/3171/24 пров. № А/857/14778/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Носа С.П., Кухтея Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року (судді Братичак У.В., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/3171/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТ Україна» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «КТ Україна» 12.02.2024 звернулося до суду з позовною заявою до Львівської митниці в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення №7.4-2/15/13/22916 від 06.09.2023 Львівської митниці про відмову у задоволенні звернення ТОВ КТ УКРАЇНА від 03.07.2023 за № 137 щодо надання дозволу на внесення змін до митних декларацій №UA209120/2022/014476 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002148 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002272 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002276 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002269 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002291 від 31.05.2022, №UA209110/2022/002333 від 02.06.2022, №UA209110/2022/002339 від 02.06.2022, №UA209120/2022/016316 від 08.06.2022, №UA209120/2022/016600 від 09.06.2022, №UA209110/2022/002530 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002543 від 10.06.2022, №UA209120/2022/017045 від 14.06.2022, №UA209120/2022/017022 від 14.06.2022, №UA209110/2022/002616 від 15.06.2022, №UA209120/2022/017380 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002676 від 17.06.2022, №UA209110/2022/002727 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002728 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002729 від 20.06.2022, №UA209120/2022/018168 від 22.06.2022, №UA209120/2022/018122 від 22.06.2022, №UA209110/2022/002786 від 22.06.2022, №UA209110/2022/002759 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002722 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002719 від 20.06.2022, №UA209120/2022/016955 від 13.06.2022, №UA209120/2022/016895 від 13.06.2022, №UA209110/2022/002512 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002323 від 01.06.2022, №UA209110/2022/002283 від 31.05.2022, №UA209110/2022/002258 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002149 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002147 від 24.05.2022, №UA209110/2022/001809 від 04.05.2022, №UA209110/2022/002753 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002750 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002699 від 17.06.2022, №UA209110/2022/002650 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002649 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002622 від 15.06.2022, №UA209110/2022/002533 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002532 від 10.06.2022, №UA209120/2022/016359 від 08.06.2022, №UA209110/2022/001810 від 05.05.2022, №UA209110/2022/001798 від 04.05.2022, №UA209120/2022/011688 від 04.05.2022, №UA209120/2022/011666 від 03.05.2022, №UA209120/2022/011558 від 03.05.2022, №UA209120/2022/013916 від 19.05.2022, №UA209120/2022/013882 від 19.05.2022 відповідно до доданих до звернення заяв на внесення змін до митних декларацій №2806/41 від 28.06.2023, №2806/5 від 28.06.2023, №2806/9 від 28.06.2023, №2806/10 від 28.06.2023; №2806/8 від 28.06.2023, №2806/12 від 28.06.2023, №2806/14 від 28.06.2023, №2806/15 від 28.06.2023, №2806/42 від 28.06.2023, №2806/44 від 28.06.2023, №2806/17 від 28.06.2023, №2806/20 від 28.06.2023, №2806/48 від 28.06.2023, №2806/47 від 28.06.2023, №2806/21 від 28.06.2023, №2806/49 від 28.06.2023, №2806/25 від 28.06.2023, №2806/29 від 28.06.2023, №2806/30 від 28.06.2023, №2806/31 від 28.06.2023, №2806/51 від 28.06.2023, №2806/50 від 28.06.2023, №2806/35 від 28.06.2023, №2806/34 від 28.06.2023, №2806/28 від 28.06.2023, №2806/27 від 28.06.2023, №2806/46 від 28.06.2023, №2806/45 від 28.06.2023, №2806/16 від 28.06.2023, №2806/13 від 28.06.2023, №2806/11 від 28.06.2023, №2806/7 від 28.06.2023, №2806/6 від 28.06.2023, №2806/4 від 28.06.2023, №2806/2 від 28.06.2023, №2806/33 від 28.06.2023, №2806/32 від 28.06.2023, №2806/26 від 28.06.2023, №2806/24 від 28.06.2023, №2806/23 від 28.06.2023, №2806/22 від 28.06.2023, №2806/19 від 28.06.2023, №2806/18 від 28.06.2023, №2806/43 від 28.06.2023, №2806/3 від 28.06.2023, №2806/1 від 28.06.2023, №2806/38 від 28.06.2023, №2806/37 від 28.06.2023, №2806/36 від 28.06.2023, №2806/40 від 28.06.2023, №2806/39 від 28.06.2023, зобов`язати відповідача внести зміни до митних декларацій №UA209120/2022/014476 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002148 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002272 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002276 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002269 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002291 від 31.05.2022, №UA209110/2022/002333 від 02.06.2022, №UA209110/2022/002339 від 02.06.2022, №UA209120/2022/016316 від 08.06.2022, №UA209120/2022/016600 від 09.06.2022, №UA209110/2022/002530 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002543 від 10.06.2022, №UA209120/2022/017045 від 14.06.2022, №UA209120/2022/017022 від 14.06.2022, №UA209110/2022/002616 від 15.06.2022, №UA209120/2022/017380 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002676 від 17.06.2022, №UA209110/2022/002727 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002728 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002729 від 20.06.2022, №UA209120/2022/018168 від 22.06.2022, №UA209120/2022/018122 від 22.06.2022, №UA209110/2022/002786 від 22.06.2022, №UA209110/2022/002759 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002722 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002719 від 20.06.2022, №UA209120/2022/016955 від 13.06.2022, №UA209120/2022/016895 від 13.06.2022, №UA209110/2022/002512 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002323 від 01.06.2022, №UA209110/2022/002283 від 31.05.2022, №UA209110/2022/002258 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002149 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002147 від 24.05.2022, №UA209110/2022/001809 від 04.05.2022, №UA209110/2022/002753 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002750 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002699 від 17.06.2022, №UA209110/2022/002650 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002649 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002622 від 15.06.2022, №UA209110/2022/002533 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002532 від 10.06.2022, №UA209120/2022/016359 від 08.06.2022, №UA209110/2022/001810 від 05.05.2022, №UA209110/2022/001798 від 04.05.2022, №UA209120/2022/011688 від 04.05.2022, №UA209120/2022/011666 від 03.05.2022, №UA209120/2022/011558 від 03.05.2022, №UA209120/2022/013916 від 19.05.2022, №UA209120/2022/013882 від 19.05.2022 шляхом виготовлення аркушів коригування згідно з доданими до звернення ТОВ КТ УКРАЇНА від 03.07.2023 за № 137 заявами на внесення змін до митних декларацій №2806/41 від 28.06.2023, №2806/5 від 28.06.2023, №2806/9 від 28.06.2023, №2806/10 від 28.06.2023; №2806/8 від 28.06.2023, №2806/12 від 28.06.2023, №2806/14 від 28.06.2023, №2806/15 від 28.06.2023, №2806/42 від 28.06.2023, №2806/44 від 28.06.2023, №2806/17 від 28.06.2023, №2806/20 від 28.06.2023, №2806/48 від 28.06.2023, №2806/47 від 28.06.2023, №2806/21 від 28.06.2023, №2806/49 від 28.06.2023, №2806/25 від 28.06.2023, №2806/29 від 28.06.2023, №2806/30 від 28.06.2023, №2806/31 від 28.06.2023, №2806/51 від 28.06.2023, №2806/50 від 28.06.2023, №2806/35 від 28.06.2023, №2806/34 від 28.06.2023, №2806/28 від 28.06.2023, №2806/27 від 28.06.2023, №2806/46 від 28.06.2023, №2806/45 від 28.06.2023, №2806/16 від 28.06.2023, №2806/13 від 28.06.2023, №2806/11 від 28.06.2023, №2806/7 від 28.06.2023, №2806/6 від 28.06.2023, №2806/4 від 28.06.2023, №2806/2 від 28.06.2023, №2806/33 від 28.06.2023, №2806/32 від 28.06.2023, №2806/26 від 28.06.2023, №2806/24 від 28.06.2023, №2806/23 від 28.06.2023, №2806/22 від 28.06.2023, №2806/19 від 28.06.2023, №2806/18 від 28.06.2023, №2806/43 від 28.06.2023, №2806/3 від 28.06.2023, №2806/1 від 28.06.2023, №2806/38 від 28.06.2023, №2806/37 від 28.06.2023, №2806/36 від 28.06.2023, №2806/40 від 28.06.2023, №2806/39 від 28.06.2023.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що до кожної митної декларації позивачем було додано заяви про надання відстрочення сплати митних платежів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2022 №236 Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану, що свідчить про свідоме декларування та застосування права на відстрочення митних платежів. Також зазначає, що право платника податків на застосування податкової пільги не є необмеженим, адже 01.07.2022 набрав чинності Закон України від 21 червня 2022 року №2325-IX Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування, яким внесено до розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України зміни, зокрема у пункті 9.5. в абзаці першому слова та при ввезенні товарів на митну територію України виключити, а також виключено абзац 2 пункту 9.5. Законом №2335-IX також внесено зміни і до Митного кодексу України в питанні звільнення від оподаткування ввізним митом, а саме пункту 9-11 розділу XXI Прикінцевих та перехідних положень, яким скасовано пільгу зі звільнення від оподаткування товарів ввізним митом. Тобто, з 00 годин 01.07.2022 пільга, на яку посилається позивач не застосовується, а строк її дії завершився 30.06.2022. В той же час, позивач звернувся до Львівської митниці із заявою про внесення змін до митних декларацій 03.07.2023, тобто після скасування пільги. Щодо внесення змін до митної декларації зазначає, що після завершення митного оформлення можливо лише у разі наявності чітко встановлених у пункті 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 (далі - Положення №450) підстав, перелік яких є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Представник позивача зазначає про те, що внесення змін до митних декларацій не пов`язане з перерахуванням митних платежів, поверненням чи доплатою. Проте, таке твердження представника позивача є безпідставним, адже внесення змін до митних декларацій про які просить позивач, а фактично просить застосувати заднім числом пільгу, яку в період її дії не застосував, призведе до зняття зобов`язання сплати митних платежів за такими деклараціями, яке відстрочене на підставі заяв, що подавалися разом із митними деклараціями. Відповідно до пунктів 30.3, 30.4 статті 30 Податкового кодексу України (далі ПК України), платник податків вправі використати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії: платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Таким чином, незастосування позивачем податкової пільги протягом строку її дії, унеможливлює її застосування після законодавчого скасування пільги.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «КТ Україна» (код ЄДРПОУ: 37682336) з 08.04.2022 було зареєстроване платником податку 3 групи згідно Витягу з реєстру платників податків №11730 від 12.04.2022.

У період з травня-червня 2022 року позивачем було здійснено митне оформлення товарів за митними деклараціями №UA209120/2022/014476 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002148 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002272 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002276 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002269 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002291 від 31.05.2022, №UA209110/2022/002333 від 02.06.2022, №UA209110/2022/002339 від 02.06.2022, №UA209120/2022/016316 від 08.06.2022, №UA209120/2022/016600 від 09.06.2022, №UA209110/2022/002530 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002543 від 10.06.2022, №UA209120/2022/017045 від 14.06.2022, №UA209120/2022/017022 від 14.06.2022, №UA209110/2022/002616 від 15.06.2022, №UA209120/2022/017380 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002676 від 17.06.2022, №UA209110/2022/002727 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002728 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002729 від 20.06.2022, №UA209120/2022/018168 від 22.06.2022, №UA209120/2022/018122 від 22.06.2022, №UA209110/2022/002786 від 22.06.2022, №UA209110/2022/002759 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002722 від 20.06.2022, №UA209110/2022/002719 від 20.06.2022, №UA209120/2022/016955 від 13.06.2022, №UA209120/2022/016895 від 13.06.2022, №UA209110/2022/002512 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002323 від 01.06.2022, №UA209110/2022/002283 від 31.05.2022, №UA209110/2022/002258 від 30.05.2022, №UA209110/2022/002149 від 24.05.2022, №UA209110/2022/002147 від 24.05.2022, №UA209110/2022/001809 від 04.05.2022, №UA209110/2022/002753 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002750 від 21.06.2022, №UA209110/2022/002699 від 17.06.2022, №UA209110/2022/002650 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002649 від 16.06.2022, №UA209110/2022/002622 від 15.06.2022, №UA209110/2022/002533 від 10.06.2022, №UA209110/2022/002532 від 10.06.2022, №UA209120/2022/016359 від 08.06.2022, №UA209110/2022/001810 від 05.05.2022, №UA209110/2022/001798 від 04.05.2022, №UA209120/2022/011688 від 04.05.2022, №UA209120/2022/011666 від 03.05.2022, №UA209120/2022/011558 від 03.05.2022, №UA209120/2022/013916 від 19.05.2022, №UA209120/2022/013882 від 19.05.2022.

До кожної митної декларації позивачем було додано заяви про надання відстрочення сплати митних платежів, відповідно до яких позивач, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 09 березня 2022 року за № 236 Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану (далі по тексту Постанова № 236 у редакції на час подання таких декларацій) просив надати відстрочення сплати митних платежів та надав зобов`язання протягом 3-х місяців після закінчення або припинення воєнного стану у встановленому порядку сплатити належні суми митних платежів шляхом оформлення аркуша коригування, що не заперечується сторонами.

Також, позивачем зазначено в підрозділі СП графи 47 митних декларацій код 91, що відповідно до Класифікатора способів розрахунку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року за № 1011 відповідає відстрочення грошових зобов`язань. У графах 36 митних декларацій позивачем вказано про відсутність преференцій (зазначено 000000000). На підставі викладеного та у відповідності до вказаних заяв позивача, митне оформлення було здійснено з відстроченням сплати митних платежів (ввізне мито та ПДВ) на загальну суму 4 998 586,85 грн.

Позивач вказує, що при оформленні митних декларацій в графах 47 представником декларанта були помилково визначені код способу розрахунку 91 (Відстрочення грошових зобов`язань), замість 06 (Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування) та в графах 36 помилково не зазначені відомості про код обов`язкової преференції (податкової пільги) 224 зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Позивач звернувся до Львівської митниці зі заявами на внесення змін до митних декларацій: №2806/41 від 28.06.2023, №2806/5 від 28.06.2023, №2806/9 від 28.06.2023, №2806/10 від 28.06.2023; №2806/8 від 28.06.2023, №2806/12 від 28.06.2023, №2806/14 від 28.06.2023, №2806/15 від 28.06.2023, №2806/42 від 28.06.2023, №2806/44 від 28.06.2023, №2806/17 від 28.06.2023, №2806/20 від 28.06.2023, №2806/48 від 28.06.2023, №2806/47 від 28.06.2023, №2806/21 від 28.06.2023, №2806/49 від 28.06.2023, №2806/25 від 28.06.2023, №2806/29 від 28.06.2023, №2806/30 від 28.06.2023, №2806/31 від 28.06.2023, №2806/51 від 28.06.2023, №2806/50 від 28.06.2023, №2806/35 від 28.06.2023, №2806/34 від 28.06.2023, №2806/28 від 28.06.2023, №2806/27 від 28.06.2023, №2806/46 від 28.06.2023, №2806/45 від 28.06.2023, №2806/16 від 28.06.2023, №2806/13 від 28.06.2023, №2806/11 від 28.06.2023, №2806/7 від 28.06.2023, №2806/6 від 28.06.2023, №2806/4 від 28.06.2023, №2806/2 від 28.06.2023, №2806/33 від 28.06.2023, №2806/32 від 28.06.2023, №2806/26 від 28.06.2023, №2806/24 від 28.06.2023, №2806/23 від 28.06.2023, №2806/22 від 28.06.2023, №2806/19 від 28.06.2023, №2806/18 від 28.06.2023, №2806/43 від 28.06.2023, №2806/3 від 28.06.2023, №2806/1 від 28.06.2023, №2806/38 від 28.06.2023, №2806/37 від 28.06.2023, №2806/36 від 28.06.2023, №2806/40 від 28.06.2023, №2806/39 від 28.06.2023.

Листом №7.4-2/15/13/22916 від 06.09.2023 відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій у зв`язку з тим, що платник податків, який звертався до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання та зобов`язаний перед митним органом у встановленому порядку сплатити належні суми митних платежів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на час ухвалення рішення у даній справі.

24 березня 2022 року Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану № 2142-ІХ (далі Закон № 2142-ІХ) були внесені зміни зокрема, підпункт 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, викладено у новій редакції відповідно до якого платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Можливість відстрочення сплати митних платежів була передбачена пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2022 року за № 236 Деякі питання митного оформлення окремих товарів, що ввозяться на митну територію України у період дії воєнного стану (далі по тексту Постанова № 236, в редакції, що діяла на час спірного митного оформлення товарів), відповідно до якого державна митна служба чи визначений нею митний орган можуть здійснювати відстрочення сплати митних платежів під час ввезення на митну територію України товарів за переліком згідно з додатком до цієї постанови на підставі письмової заяви платника податків, поданої одночасно з митною декларацією.

Крім цього, Законом № 2142-ІХ були внесені зміни до Митного кодексу України, а саме розділ ХХІ доповнено пунктом 9-11, за змістом якого, зокрема, тимчасово, на період з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану, але не раніше 1 квітня 2022 року, до припинення чи скасування воєнного стану на території України, звільняються від оподаткування ввізним митом: товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України підприємствами для вільного обігу, крім спирту етилового та інших спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива (крім квасу живого бродіння), тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу.

Нова редакція цих підпунктів набрала чинності з 05 квітня 2022 року.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо перегляду окремих пільг з оподаткування від 21 червня 2022 року за № 2325-IX слова: та при ввезенні товарів на митну територію України із підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України виключено. Також внесено зміни і до Митного кодексу України в питанні звільнення від оподаткування ввізним митом, а саме пункту 9-11 розділу XXI Прикінцевих та перехідних положень, яким скасовано пільгу зі звільнення від оподаткування товарів ввізним митом. Ці зміни набрали чинності 01 липня 2022 року.

Таким чином, ввозячи відповідний товар на митну територію України в період з 05 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року платники єдиного податку третьої групи звільнялися від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг та при ввезенні товарів на митну територію України. Реєстрація платником податку на додану вартість у цей період була призупиненою.

Вирішуючи спір по суті на думку колегії суддів судом першої інстанції правомірно надана оцінка правовідносинам у період з 05 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року, тобто у період чинності підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України в редакції Закону № 2142-ІХ та суд застосовує до спірних правовідносин законодавство, яке було чинним у період з 05 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2022 року № 114 було затверджено зміни до Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України та Класифікатора документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації та, зокрема, доповнено розділ І Загальний (Імпорт) рядком 136 відомостями про вказану пільгу зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість із кодом 224.

Як встановлено судом вище, на момент спірного митного оформлення товарів за спірними митними деклараціями позивач був зареєстрований платником єдиного податку третьої групи, що підтверджується Витягом з реєстру платників податків №11730 від 12.04.2022 (аркуш справи 24).

Таким чином враховуючи зміни до підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, внесених Законом № 2142-ІХ, позивач, як платник єдиного податку третьої групи, на момент оформлення спірних митних декларацій був звільнений від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість та ввізного мита при ввезенні товарів на митну територію України, а його реєстрація платником податку на додану вартість була призупиненою.

Згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом пунктів 30.1-30.4 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Колегія суддів зазначає, що задля усунення правової невизначеності та мінімізації конфліктних ситуацій щодо неоднакового тлумачення норм права Податковим кодексом України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платників податків.

Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Отже, мова йде не лише про загальнообов`язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов`язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов`язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.

Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.

Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В контексті вказаної правової норми колегія суддів враховує Верховного Суду, викладений у постанові від 05.10.2023 по справі № 300/2906/22, щодо застосування пункту 56.21 статті 56 ПК України, яким установлено шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах, за наявності яких рішення приймається на користь платника податків (презумпція правомірності рішень платника податків).

Верховний Суд вказав, що сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.

Аналізуючи вказане колегія суддів вважає, що платник податків законодавчо наділений правом на свій власний розсуд розпорядження податковою пільгою. Однак, законодавчо платнику податків встановлено обов`язок не сплачувати податок на додану вартість у випадку, якщо така пільга встановлена. Тобто, відмова платника податків від пільги щодо несплати податку на додану вартість повинна бути відхилена відповідним контролюючим органом.

Таким чином, ввозячи відповідний товар на митну територію України в період з 05.04.2022 по 01.07.2022 позивач, як платник єдиного податку третьої групи звільнявся, зокрема, від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість при ввезенні товарів на митну територію України і такий платник не мав права відмовлятися від такої пільги. Реєстрація платником податку на додану вартість у цей період була призупиненою, а відтак позивач у спірному випадку не був суб`єктом справляння податку на додану вартість.

Зважаючи що, матеріали справи не містять жодних доказів відмови позивача від пільги зі сплати ввізного мита, а право відмови від пільги зі сплати ПДВ взагалі відсутнє в силу прямої заборони Законом, відповідні доводи відповідача щодо того, що позивач під час заповнення митної декларації самостійно відмовився від податкової пільги, тому втратив право на її отримання є необґрунтованими та спростованими вищенаведеним законодавством яке чинне на час виникнення спірних правовідносин. В той же час, факт звернення позивача зі заявами про внесення змін до митних декларацій, свідчить про наявний намір останнього реалізувати своє право на податкову пільгу.

Також судом зазначається, що у відповідності до абзаців 3-5 підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX ПК України, у редакції Закону України № 2142-ІХ, під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ цього кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом. Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважається таким, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Для осіб, реєстрація яких платником податку на додану вартість є призупиненою відповідно до цього пункту, обрахунок показників, визначених статтею 200-1 цього Кодексу, призупиняється на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Колегія суддів аналізуючи наведене дійшла висновку, що оскільки у цей період позивач не був суб`єктом сплати податку на додану вартість, в розумінні спірного випадку, то, відповідно, й сплата такого податку не могла бути відстрочена, а вимоги позивача з приводу наявності порушеного права щодо надання пільги з податку на додану вартість та ввізного мита ґрунтується на законодавстві, а відтак, таке право потребує судового захисту.

Щодо правомірності внесення змін до спірних у цій справі митних декларацій, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 46.1. статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.

Частиною 1 статті 4 Митного кодексу України (далі МК України) визначено, що митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури; митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За приписами частин 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 1 статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим. Оформлення митним органом митної декларації, заповненої у звичайному порядку, є випуском товарів у заявлений митний режим.

За змістом статті 268 МК України допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, не тягне за собою застосування санкцій, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, посадові особи митних органів надають декларантам або уповноваженим ним особам можливість виправити помилки, допущені в митній декларації.

Якщо особа систематично (більше двох разів протягом місяця) допускає у митній декларації помилки, зазначені в частині першій цієї статті (крім орфографічних помилок), митний орган застосовує до такої особи санкції, передбачені цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 статті 269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови. Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватись лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації. Порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 37 цього Положення 450 встановлено, що після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: - подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом; - подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устаткування та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; - заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.

Оформлений митним органом аркуш коригування є невід`ємною частиною відповідної митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа.

Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі: - необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу; - необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей, пов`язаних з коригуванням ціни товару, що вивозиться за межі митної території України, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням, якщо таке коригування не призведе до зменшення суми податків, що підлягає сплаті до бюджету; - необхідності виправлення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи помилково зазначених в оформленій митній декларації на бланку єдиного адміністративного документа відомостей про товари, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за такою митною декларацією; - необхідності відображення за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи відомостей про товари, що стали відомі після закінчення митного оформлення товарів, не пов`язаних з перерахуванням сум митних платежів за митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа.

Тобто, аркуш коригування заповнюється та оформлюється, зокрема, при необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 236 внесення змін до оформленої митної декларації, пов`язаних із сплатою митних платежів, здійснюється шляхом оформлення аркуша коригування у встановленому порядку у строки, визначені законом.

Порядок оформлення аркуша коригування затверджено наказом Міністерства фінансів України від 06 листопада 2012 року за № 1145 (далі Порядок №1145).

Пунктом 3 Порядку №1145 встановлено, що Аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі. Пунктом 12 визначено порядок заповнення аркуша коригування у випадку доплати або повернення митних платежів та штрафних санкцій.

За приписами пункту 34 Положення № 450, не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним Кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.

Отже, зміст наведених положень законодавства в сукупності свідчить про те, що до моменту завершення митного оформлення товарів, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення декларант має право вносити зміни до митної декларації, а митний орган може відмовити у їх внесенні лише в разі наявності певних передбачених для цього підстав (серед яких не передбачено можливості відмови у зв`язку з тим, що це стосується перерахунку митних платежів).

При цьому, норми пункту 37 Положення №450 не суперечать вимогам статті 269 МК України, а визначають лише порядок внесення таких змін, в тому числі у разі необхідності повернення декларанту митних платежів.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 31.03.2023 по справі №813/1046/15, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

При цьому, суд зауважує, що в даному випадку не має значення, чи сплачені вже позивачем помилково нараховані митні платежі, адже такі фактично зараховані йому в заборгованість, а внесення відповідачем змін до митних декларацій, приведе до списання такої заборгованості.

Відповідно до статті 7 частини 6 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Суд враховує, що спірні правовідносини позбавлені точного правового регулювання, а тому суд із врахуванням статті 7 частини 6 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин пункт 37 Положення 450, який стосується заповнення та оформлення митним органом аркушу коригування у разі: необхідності виправлення відомостей, пов`язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв`язку із скасуванням рішення митного органу.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак не довів правомірності свого рішення, а його відмова викладена у листі №7.4-2/15/13/22916 від 06.09.2023 щодо задоволення звернення ТОВ КТ УКРАЇНА від 03.07.2023 за № 137 про надання дозволу на внесення змін до відповідних митних декларацій є протиправною, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі №380/3171/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді С.П. Нос

Р.В. Кухтей

Повний текст постанови складено 21.08.2024