Ухвала

від 14.08.2024 по справі 757/6519/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 14 серпня 2024 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 року на майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , із забороною користування та розпорядження, а саме:

- 85/100 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 71,5 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797930580000, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- 3/20 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 82,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 518793080000, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- 1/3 частка квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 (загальна площа 48,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28096883, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просила, поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Зазначає, що слідчим суддею накладаючи арешт в тому числі із забороною користування житловими приміщеннями, не врахував правову підставу для арешту майну, можливість використання майна в якості забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідками арешту майна для третіх осіб.

Слідчим суддею, розглянуто клопотання без повідомлення власника майна та не встановлено відповідність арештованого майна ознакам, передбачених п. 1 -4 ст. 96-2 КК України

Зокрема, майно набуте ОСОБА_5 разом з її батьком ОСОБА_9 в 2010 та 2022 роках, що підтверджується витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, арештована частка 1/3 квартири АДРЕСА_4 , набута у власність ОСОБА_5 у віці 12 років, внаслідок укладення 05.02.2010 року її батьками (повноважними представниками малолітньої дитини) договору дарування. (Договір дарування - додається). 3/20 частки квартири АДРЕСА_5 придбана ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_9 16.08.2022 року, внаслідок укладення Договору купівлі - продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_10 .

Крім того, 85/100 частки квартири АДРЕСА_6 придбана ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_9 02.06.2022 року, внаслідок укладення Договору купівлі - продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_11 .

Зауважує, що після придбання даного майна ОСОБА_5 уклала шлюб 09.12.2022 року з ОСОБА_12 (Свідоцтво про укладення шлюбу - додається), відтак вона не могла бути нареченою ОСОБА_13 , як то визначено в клопотанні про накладення арешту та в оскаржуваній Ухвалі.

Також зазначає, що ОСОБА_5 є фізичною особою - підприємцем, здійснює господарську діяльність, отримує прибуток, за який вона має змогу придбавати майно, в тому числі ті частки квартир, які є предметом даної скарги. Відтак, вказані обставини та надані докази унеможливлюють придбання даного майна за кошти, отримані ОСОБА_13 від невиконання укладених в 2023 році контрактів з Міністерством Оборони України.

Процесуального статусу у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на має.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення прокурора, який частково визнав доводи апеляційної скарги в частині накладенні арешту на квартиру, яка набута у 2010 році, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи убачається, що 09 лютого 2024 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна чи його представника, копію ухвали направлено 13 лютого 2024 року (а.с. 218, т.1), однак підтверджуючих даних про її отримання до матеріалів провадження не долучено. Натомість, в матеріалах справи наявна розписка про отримання 19 лютого 2024 року захисником ОСОБА_6 копії оскаржуваного рішення. Апеляційну скаргу подану 23 лютого 2024 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві та Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 12 жовтня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62023000000000876, за підозрою ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

У клопотанні прокурора зазначено, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні розпочато на підставі відомостей, згідно яких ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44755072, дата заснування: 28.04.2022, зареєстровано у Вінницькій обл., вид діяльності: оптова торгівля одягом і взуттям, протягом 2023 року подано до митного оформлення 76 митних деклараціи? у режимі ІМ 40 на загальну суму 18,625 млн. дол. США, а саме щодо розмитнення одягу. Вказані поставки відбувалися на виконання договорів про закупівлю Міністерством оборони Украі?ни для державних потреб товарів речовоі? служби (за кошти Державного бюджету Украі?ни).

Досудовим розслідуванням встановлено, що загальнии? об`єм отриманих за контрактами від держави коштів ТОВ «ТРЕИ?Д ЛАИ?НС РІТЕИ?Л» у 2023 році складає 1,6 млрд. грн.

Аналізом руху коштів за банківськими рахунками зазначеного підприємства встановлено, що після отримання державних асигнувань близько 60% грошових коштів виводиться на користь інших афіліи?ованих юридичних осіб (наи?частіше здіи?снюються операціі? щодо надання або повернення фінансовоі? допомоги), а решта 40% для забезпечення виконання державних контрактів перераховуються на адресу виробників одягу у Турецькіи? Республіці, а саме DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S. та OZMAN DERI TEKSTIL VE INSAAT IMALAT GIDA ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI.

В ході проведення досудового розслідування встановлено факт вчинення кримінальних правопорушень суб`єктами ЗЕД спільно із посадовими особами МОУ від час здійснення поставки та виконання умов за державними контрактами в 2022-2023 роках, до яких віднесені ТОВ «ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 44755072) під час виконання державних контрактів № 286/3/23/101, № 286/3/23/102, № 286/3/23/103, № 286/3/23/104, № 286/3/23/105, № 286/3/23/106, № 286/3/23/107, № 286/3/23/108, та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ СІТІГРАД» (код ЄДРПОУ 43065841) під час виконання державних контрактів № 286/3/23/118, № 286/3/23/119, № 286/3/23/120, № 286/3/23/121, № 286/3/23/122, № 286/3/23/123.

У межах досудового розслідування, на виконання постанов слідчого експертами КНДІСЕ проведено комплексні судові експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчі та економічні, згідно яких надані на дослідження вироби, за договорами № 286/3/23/102, № 286/3/23/104, № 286/3/23/105, № 286/3/23/106, № 286/3/23/107, № 286/3/23/108, № 286/3/23/109, № 286/3/23/110, № 286/3/23/111, № 286/3/23/112, № 286/3/23/116, № 286/3/23/117, № 286/3/23/118, № 286/3/23/120, № 286/3/23/121, № 286/3/23/122, які поставлено Міністерству оборони України не відповідають вимогам ТУ та не можуть використовуватись за своїм цільовим призначенням, оскільки не відповідають вимогам, які наведені в технічних умовах, та внаслідок чого розмір втрачених активів (збитків) Міністерства оборони України складає 934 013 447, 28 гривень.

Положення санкції ч. 5 ст. 190 КК України, що інкримінується підозрюваним ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 передбачають, як вид додаткового покарання, конфіскацію майна.

Згідно матеріалів досудового розслідування ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , є наближеною особою до підозрюваного ОСОБА_13 (доводиться нареченою).

Прокурор у клопотанні стверджує, що групою осіб, причетних до вчинення кримінального правопорушення придбано ряд рухомого та нерухомого майна яке є таким, що може бути придбане за грошові кошти здобуті злочинним шляхом, а саме:

85/100 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 71,5 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797930580000, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 (під іпотекою від 16.01.2024, іпотекодержатель ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_2 ); 3/20 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 82,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 518793080000, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 (під іпотекою від 16.01.2024, іпотекодержатель ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_2 ); 1/3 частка квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 (загальна площа 48,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28096883, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

На переконання сторони обвинувачення вказані дії у формі укладення іпотечних договорів та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено ОСОБА_5 та іншими зацікавленими особами з метою перешкодити виконанню завдань кримінального провадження та, в кінцевому рахунку, недопущення конфіскації вказаного майна.

09 лютого 2024 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт вказаного у клопотанні нерухомого майна, що на праві приватної власності належить ОСОБА_5 із забороною користування та розпорядження, з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на вказане нерухоме майно із забороною користування та розпорядження.

Колегія суддів частково погоджується із рішенням слідчого судді, з наступних підстав.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно із ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї ж статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Пунктом 1 частини 1 статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна.

Колегія суддів, дослідивши доводи клопотання сторони обвинувачення та матеріали судового провадження вважає, що прокурором доведено необхідність арешту

85/100 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; 3/20 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною розпорядження ними, з метою спеціальної конфіскації майна.

Оскільки у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

З матеріалів провадження убачається, що вказані квартири набуто ОСОБА_5 , відповідно 02 червня 2022 року та 16 серпня 2022 року. Крім того, згідно з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 16 січня 2024 року укладено іпотечні договори із ОСОБА_18 (а.с.202-208, т. 1). Тоді як, згідно повідомлення про підозру ОСОБА_13 , особі з яким пов`язана власниця квартир ОСОБА_5 інкримінуються дії, які вчинено у період з березня 2022 року по 2023 рік.

Також, прокурором у судовому засіданні апеляційної інстанції долучено висновок Аналітичного дослідження Державної податкової служби України, згідно якого загальна сума доходів отриманих ОСОБА_5 за період ІІІ кварталів 2009-2023 рік становить 1 858 458,86 гривень.

За результатами проведеного аналізу, з урахуванням вказаного доходу, не встановлено походження грошових коштів ОСОБА_5 необхідних для придбання рухомого та нерухомого майна. Тобто, фінансові операції і придбання нерухомого майна здійснено без наявних офіційних джерел походження таких коштів.

Згідного Аналітичного дослідження, здійснення фінансових операцій з придбання рухомого та нерухомого майна ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ № 361-ІХ може містити ознаки легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, що має бути доведено слідством.

Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності із забороною розпорядження на вказані квартири є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Однак, колегія суддів не погоджується із рішенням слідчого судді в частині заборони користування вказаним нерухомим майном, а також накладення арешту на 1/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , яка набута у власність ОСОБА_5 у віці 12 років, внаслідок укладення 05.02.2010 року її батьками (повноважними представниками малолітньої дитини) договору дарування.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Колегія суддів вважає безпідставним накладення арешту на 1/3 частка квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 (загальна площа 48,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 28096883, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , оскільки вона набута у власність ОСОБА_5 у віці 12 років, внаслідок укладення 05.02.2010 року її батьками (повноважними представниками малолітньої дитини) договору дарування, тобто до подій, що є предметом перевірки у кримінальному провадженні.

Вказані обставини підтверджуються договором дарування від 05 лютого 2010 року (а.с.21-22, т. 3), витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.23, т.3).

Також, під час розгляду апеляційного провадження прокурор частково визнав апеляційну скаргу, в частині доводів про незаконність накладення арешту на 1/3 частка квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_3 .

Розглядаючи клопотання прокурора, слідчий суддя не звернув уваги на обставини та не перевірив наявність підстави для накладення арешту в частині користування майном та арешту квартири, яка знаходиться у місті Харкові.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді щодо доцільності накладення арешту на вказане майноіз забороною права на користування ним, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна із забороною користування, є втручанням у права і свободи власника майна, і таке втручання неможливе, оскільки потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неврахуванням слідчим суддею всіх вимог кримінального процесуального законодавства щодо арешту майна, та з урахуванням положень ч. 1 ст. 404 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2024 року, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62023000000000876 від 12.10.2023 року на майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , із забороною користування та розпорядження, - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , із забороною розпорядження, а саме:

- 85/100 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 71,5 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797930580000, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- 3/20 частки квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 (загальна площа 82,2 кв.м), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 518793080000, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В іншій частині вимог клопотання, - відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/6519/24-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_22

Провадження № 11сс/824/2426/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК