Постанова

від 22.08.2024 по справі 380/7958/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

справа №380/7958/21

адміністративне провадження № К/990/34483/23, № К/990/34863/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу № 380/7958/21 за позовом Керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Мікроприлад», про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Виконавчого комітету Львівської міської ради та Приватного акціонерного товариства «Мікроприлад» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 (головуючий суддя Гудим Л. Я., судді Довгополов О. М., Затолочний В. С.),

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова (далі - Прокурор, позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі - Виконавчий комітет ЛМР, відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету ЛМР від 12.02.2021 № 82 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ПрАТ «Мікроприлад» корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку «Личаків» на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор стверджував, що рішення Виконавчого комітету ЛМР від 12.02.2021 № 82 та наміри забудови не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, зокрема, чинному генеральному плану міста Львова, плану зонування території, що є порушенням статей 17, 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Окрім того, наміри забудови території не відповідають вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, положенням Земельного кодексу України, в частині використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Також позивач зазначав, що у поданих ПрАТ «Мікроприлад» документах відсутні відомості про право власності чи користування земельною ділянкою, на якій запроектовано об`єкт.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що частиною четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначені підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень, а саме: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Проаналізувавши підстави позову в цій справі, суд першої інстанції констатував, що вони кореспондують з пунктом 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки позивач стверджує про невідповідність виданих ПрАТ «Мікроприлад» містобудівних умов та обмежень вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до схеми територіального зонування Личаківського адміністративного району плану зонування території м. Львова, земельна ділянка кадастровий № 4610137200:07:004:0072 (на якій знаходиться об`єкт реконструкції), цільове призначення « 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», розміщена в межах функціональної зони КС-6 зона технопарків, території науково-виробничих комплексів (технопарки, технополіси, агротехнопарки, агротехнополіси).

Дослідивши перелік переважних, супутніх та допустимих видів забудови цієї функціональної зони, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що намір щодо забудови (реконструкції), з яким звернулося до органу місцевого самоврядування ПрАТ «Мікроприлад», не суперечтть вимогам зонінгу, який дозволяє розміщення тимчасових автостоянок у відповідній функціональній зоні.

Суд також дав оцінку доводу Прокурора щодо розташування земельної ділянки на вул. Ніщинського, 35 у підзоні ІА-5 та наявних обмежень щодо висотності будівництва.

Так, за висновком суду, можливе відхилення від встановленої у підзоні ІА-5 висотності за умови попереднього розгляду архітектурно-містобудівною радою матеріалів. Результатом розгляду є вихідні дані, які встановлюються органом у містобудівних умовах та обмеженнях без їх перегляду та дослідження.

При цьому суд урахував, що 27.05.2020 на засіданні архітектурно-містобудівної ради відбувся розгляд містобудівного розрахунку з реконструкції з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку Личаків на вул. Ніщинського, 35 у м. Львові. Згідно з протоколом № 12 засідання зазначений містобудівний розрахунок погоджено.

Розгляд містобудівного розрахунку з реконструкції та його погодження архітектурно-містобудівною радою свідчить про виконання необхідної процедури для допустимих видів забудови у разі відхилення від регламентованих норм. Зазначене рішення архітектурно-містобудівної ради є чинним та не оскаржувалося в суді.

Також суд звернув увагу на ту обставину, що ПрАТ «Мікроприлад» не здійснює нове будівництво, а здійснює реконструкцію вже існуючої будівлі висотою 30 м, яка після реконструкції висотністю залишиться незмінною.

Суд визнав необґрунтованими й твердження позивача про те, що реконструкція корпусу № 26 суперечить вимогам Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затверджених, наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, оскільки цей довід не підтверджений жодними доказами.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову: визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету ЛМР від 12.02.2021 № 82 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ПрАТ «Мікроприлад» корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку «Личаків» на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові».

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до діючого генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 № 3924, проектований об`єкт розташований в межах території Промислових підприємств (існуючі та проектовані), у зоні можливого розміщення підприємств V, IV, III та II класу шкідливості.

За висновком суду, наміри забудови земельної ділянки (реконструкція з пристосуванням під офісні приміщення та гараж) не відповідають чинному генеральному плану міста Львова, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що містобудівні умови та обмеження повинні відповідати не лише плану зонування, а й генеральному плану міста та детальному плану території, які також є містобудівною документацією на місцевому рівні.

Апеляційний суд зазначив, що відповідно до схеми територіального зонування Личаківського адміністративного району плану зонування території м. Львова земельна ділянка кадастровий № 4610137200:07:004:0072, цільове призначення « 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», розміщена в межах функціональної зони КС-6 - зона технопарків, території науково-виробничих комплексів (технопарки, технополіси, агротехнопарки, агротехнополіси).

Запланований для будівництва об`єкт на реконструкцію ПрАТ «Мікроприлад» корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку «Личаків» на вул. П.Ніщинського, 35 у м. Львові також не відповідатиме цільовому призначенню земельної ділянки та схемі територіального зонування Личаківського адміністративного району плану зонування території м. Львова, що, на переконання суду, підтверджує невідповідність його вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Крім цього з матеріалів справи слідує, що оспорюване рішення прийняте відповідачем за відсутності викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2023 року Виконавчий комітет ЛМР подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2023.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, внаслідок чого Виконавчий комітете ЛМР не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Крім того відповідач стверджує про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», внаслідок неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15, від 11.02.2020 у справі № 803/1596/17, від 23.12.2020 у справі № 1840/2498/18, від 18.02.2020 у справі № 815/2736/15, від 15.12.2020 у справі № 489/1477/17, від 30.09.2021 у справі № 300/703/20, від 03.08.2023 у справі № 480/3157/19.

Відповідач стверджує, що при поданні заяви про видачу містобудівних умов та обмежень ПрАТ «Мікроприлад» було надано усі необхідні документи для отримання адміністративної послуги і дотримано порядку та способу їх подання відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги - надання містобудівних умов та обмежень для проектування, об`єкта будівництва на проектування та будівництво об`єктів архітектури і містобудування, затвердженої рішенням Виконавчого комітету ЛМР від 30.03.2018 № 350.

Доводить, що наміри замовника стосовно реконструкції ПрАТ «Мікроприлад» корпусу №26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку «Личаків» на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові, повністю відповідають генеральному плану м. Львова та плану зонування території м. Львова, відтак, у відповідача не було підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до приписів частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

ПрАТ «Мікроприлад» також звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.05.2023.

На обґрунтування своїх доводів третя особа наголошує, що суд першої інстанцій дійшов до законного та обґрунтованого висновку про те, що наміри забудови (а саме реконструкції вже існуючої будівлі з метою її використання в якості об`єкта технопарку, без зміни її поверховості та висотності, а також з дотриманням вимог та обмежень, котрі встановлені планом зонування району) не суперечать положенням містобудівної документації на місцевому рівні.

Третя особа вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 3 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з огляду на неврахування висновку Верховного Суду в постанові від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20.

Наголошує, що намір ПрАТ «Мікроприлад» здійснити реконструкцію належної йому на праві власності будівлі (шляхом перетворення старого нефункціонуючого корпусу в сучасний науково-виробничий корпус) жодним чином не суперечить плану зонування територій (зонінгу), оскільки такий намір відповідає містобудівній документації на місцевому рівні.

Третя особа виконала всі вимоги щодо одержання містобудівних умов та обмежень при зверненні з відповідною заявою, відтак відсутні підстави для скасування рішення Виконавчого комітету ЛМР від 12.02.2021 № 82.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 19.10.2023 (адміністративне провадження № К/990/34483/23) відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Виконавчого комітету ЛМР на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2023 (адміністративне провадження № К/990/34863/23) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ПрАТ «Мікроприлад» на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Позивач подав відзиви на касаційні скарги відповідача та третьої особи, відповідно до змісту яких просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.02.2013 № 371611 та з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.12.2019 № НВ-4612002572019 ПрАТ «Мікроприлад» є власником приміщення корпусу № 26 (під літерою Г-4) та земельної ділянки площею 6,3973 га.

На замовлення ПрАТ «Мікроприлад» проектною організацією підготовлено містобудівний розрахунок «Реконструкція з корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку Личаків на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові».

Відповідно до висновку цього містобудівного розрахунку, державних будівельних і санітарних норм на ділянці на вул. Ніщинського, 35 у м. Львові може бути проведена реконструкція будівлі корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення та гараж для тимчасового зберігання автомобілів в технопарку Личаків на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові. Площа земельної ділянки, на якій розташовується будівля, що реконструюється (6,3973 га), не змінюється. Існуюче цільове використання земельної ділянки не змінюється. Існуюче функціональне призначення ділянки не змінюється.

Для отримання містобудівних умов та обмежень реконструкції існуючої будівлі ПрАТ «Мікроприлад» звернулося до Львівської міської ради.

Містобудівний розрахунок з реконструкції з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення та гараж для тимчасового зберігання автомобілів в технопарку Личаків на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові був предметом обговорення на засіданні архітектурно-містобудівної ради Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Протоколом засідання архітектурно-містобудівної ради від 27.05.2020 № 12 затверджено містобудівний розрахунок реконструкції будівлі корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширення за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення та гараж для тимчасового зберігання автомобілів в технопарку Личаків на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.02.2021 № 82 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ПрАТ «Мікроприлад» корпусу № 26 (під літерою Г-4) з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку Личаків на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові.

Вважаючи рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 12.02.2021 № 82 таким, що не відповідає містобудівній документації на місцевому рівні, Прокурор звернувся до суду із вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційних скаргах доводи відповідача та третьої особи, заперечення позивача щодо вимог касаційних скарг, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно із частиною першою статті 17 цього ж Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Частинами першою - четвертою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України "Про адміністративні послуги".

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Аналіз указаних правових норм свідчить про те, що містобудівні умови та обмеження видаються на підставі містобудівної документації (в цьому випадку місцевого рівня) при зверненні зацікавленої особи до уповноваженого органу з поданням визначеної документації. При цьому, підставою відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є, зокрема, невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, тобто така невідповідність встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень або у подальшому під час здійснення державно-будівельного або судового контролю. Невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

При цьому варто наголосити, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, відтак відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи із містобудівної документації на місцевому рівні - генерального плану та плану зонування території, якщо такий розроблено.

Суди попередніх інстанцій установили, що містобудівні умови та обмеження видані для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ПрАТ «Мікроприлад» корпусу № 26 під літерою Г-4 з розширенням за рахунок прибудови та пристосуванням під офісні приміщення і гараж для тимчасового зберігання автомобілів у технопарку Личаків на вул. П. Ніщинського, 35 у м. Львові.

Вищезазначений корпус знаходиться на земельній ділянці, розташованій у Личаківському районі м. Львова, яка належить на праві власності ПрАТ «Мікроприлад».

Відповідно до діючого генерального плану м. Львова, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 30.09.2010 року № 3924, проектований об`єкт розташований в межах території промислових підприємств (існуючі та проектовані), у зоні можливого розміщення підприємств V, IV, III та II класу шкідливості.

Ухвалою Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1283 затверджено містобудівну документацію «План зонування території м. Львова (зонінг) Том І. Частина 6. Зонування Личаківського району».

Ухвалою Львівської міської ради від 25.01.2018 № 2914 затверджено зміни до містобудівної документації "План зонування території м. Львова (зонінг)»: Том 1. Частина 6. Зонування Личаківського району.

Відповідно до схеми територіального зонування Личаківського адміністративного району плану зонування території м. Львова земельна ділянка кадастровий № 4610137200:07:004:0072, цільове призначення « 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості», розміщена в межах функціональної зони КС-6 - зона технопарків, території науково-виробничих комплексів (технопарки, технополіси, агротехнопарки, агротехнополіси).

Для функціональної зони КС-6 передбачені:

1) переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок : дослідницький науковий парк (лабораторії та фірми, що займаються наданням послуг щодо технічних новин та впровадження наукових розробок); технологічний парк (фірми та лабораторії, що займаються впровадження високих технологій); промисловий (грюндерський) парк (об`єднання фірм, фінансово-комерційних структур); технополіси (район науково-дослідницьких установ, виробництва нових наукоємних технологій);

2) супутні види забудови та іншого використання: фінансово-інформаційні установи, банки; інформаційні центри, установи патентних служб, інформаційно-обчислювальні центри; установи громадського обслуговування; приміщення для виставок, конференц-зали; навчальні центри; озеленені території загального користування; тимчасові автостоянки, об`єкти інженерної інфраструктури;

3) допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок : житлові будинки з об`єктами обслуговування на окремо виділених ділянках; готелі; аптеки; об`єкти пожежної охорони.

З урахуванням зазначеного вище правового регулювання та на підставі встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають чинному генеральному плану міста Львова, який є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні

Зазначив апеляційний суд і про те, що запланована реконструкція не відповідатиме цільовому призначенню земельної ділянки та схемі територіального зонування Личаківського адміністративного району плану зонування території м. Львова, що, за висновком суду, підтверджує невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, позаяк суд першої інстанції фактично не дав юридичної оцінки основному доводу Прокурора, а саме: невідповідність намірів забудови Генеральному плану міста Львова як основному виду містобудівної документації на місцевому рівні.

Це ж стосується зонінгу міста Львова та цільового призначення земельної ділянки, оскільки ними прямо передбачено можливість забудови об`єктами промисловості, тоді як внаслідок запланованої реконструкції будівля буде пристосована під офісні приміщення і гараж.

Суд констатує, що невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (генеральному плану та плану зонування) є самостійною та достатньою підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 29 «Про регулювання містобудівної діяльності».

Заперечуючи проти вищезазначених висновків апеляційного суду, Виконавчий комітет ЛМР вказує на неврахування судом висновків Верховного Суду в постановах від 11.04.2018 у справі № 803/1231/17, від 14.08.2018 у справі № 823/5265/15, від 11.02.2020 у справі №802/1596/17, у яких Суд зазначив, що невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

При цьому такий довід відповідач наводить безвідносно до встановлених фактичних обставин у справі та не зазначає, у чому саме полягає неврахування згаданого висновку судом апеляційної інстанції. Таке абстрактне посилання на постанови Верховного Суду не може свідчити про помилковість правозастосування судом апеляційної інстанції.

Так само відповідач посилається і на постанову Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 1840/2498/18, у якій Суд наголосив на вичерпності переліку підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Водночас під час розгляду цієї справи була встановлена наявність підстави для такої відмови відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 29 «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому зазначений довід відповідача не знайшов підтвердження.

У касаційній скарзі відповідач стверджує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що реконструкцією можуть вважатися будівельні роботи, обов`язковим результатом яких є: 1) зміна основних техніко-економічних показників; 2) забезпечення удосконалення виробництва; 3) підвищення техніко-економічного рівня об`єкта; 4) поліпшення умов експлуатації та якості послуг (постанови від 18.02.2020 у справі № 815/2736/15, від 15.12.2020 у справі № 489/1477/17, від 30.09.2021 у справі № 300/703/20, від 03.08.2023 у справі № 480/3157/19).

Надаючи оцінку цьому доводу, колегія суддів виходить з того, що під час судового розгляду була встановлена обставина щодо зміни основних техніко-економічних показників об`єкта реконструкції, зокрема збільшення поверховості, площі забудови та будівельного об`єму.

Водночас відповідач не зазначає (так само як під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій) як заплановане будівництво пов`язане з іншими притаманними реконструкції ознаками, як-от удосконалення виробництва, підвищення техніко-економічного рівня об`єкта, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Відхиляє колегія суддів і довід Виконавчого комітету ЛМР про неналежне повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Так, у матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа, відповідно до якої повістка-повідомлення про апеляційний перегляд справи 12.09.2023 о 12:30 була доставлена до електронного кабінету відповідача 22.08.2023 о 17:12.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 18 КАС (у редакції станом на 20.08.2023) адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Стосовно касаційної скарги ПрАТ «Мікроприлад» варто зазначити, що вона обґрунтована доводом про те, що саме план зонування (зонінг) є основним документом, у відповідності до якого повинні надаватися містобудівні умови та обмеження.

На підтвердження своєї позиції третя особа посилається на постанову Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20.

Разом з тим указана постанова не може бути прикладом іншого правозастосування, оскільки ухвалена за наслідком перегляду справи у неподібних правовідносинах.

Так, Верховний Суд сформулював висновок про цільове призначення зонінгу у сфері містобудування, надаючи оцінку доводу позивача про те, що детальний план території після його затвердження є основним документом, у відповідності до якого повинні надаватися містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок.

Відповідно до висновку Суду план зонування території (зонінг) фактично становить планувальний поділ території міста на певні території з визначенням переліку дозволених (переважних та супутніх) об`єктів забудови, що забезпечує реалізацію довгострокової стратегії комплексного розвитку міста з урахуванням усіх його потреб та стримує хаотичну забудову. Містобудівні умови та обмеження насамперед мають відповідати плану зонування і в разі його відсутності - детальному плану.

Тобто, Верховний Суд вирішував питання стосовного того, чим насамперед потрібно керуватися при наданні містобудівних умов - планом зонування чи детальним планом території.

При цьому в межах справи № 380/7958/21 указане питання не є спірним.

Крім того варто наголосити, що Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 420/1055/20 також зазначив, що відповідність намірів забудови містобудівній документації на місцевому рівні, під час прийняття рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, уповноважений орган визначає, виходячи саме із генерального плану населеного пункту.

У контексті оцінки доводів касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційних скарг отримали достатню оцінку.

У зв`язку з викладеним, доводи касаційних скарг відповідача та третьої особи не спростовують мотивів, покладених судом апеляційної інстанції в основу оскаржуваного судового рішення, і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться до незгоди з оцінкою, наданою апеляційним судом повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 слід залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Виконавчого комітету Львівської міської ради та Приватного акціонерного товариства «Мікроприлад» залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Л.В. Тацій С.Г. Стеценко Т.Г. Стрелець