Рішення

від 23.08.2024 по справі 473/4544/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4544/24

РІШЕННЯ

іменем України

"23" серпня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої - судді Лузан Л.В., за участю: секретаря судового засідання Гоженко В.О., представниці позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Вишневського А.А., перекладачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовомЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ

19 серпня 2024 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській областізвернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 серпня 2023 року працівниками Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України буловиявлено громадянина Королівства Саудівська ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України без документів на право проживання в Україні та не виконав рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни від 02 вересня 2022 року.

25 серпня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2023 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше, як на шість місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В подальшому, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2024 року вказаний строк затримання відповідача був продовжений на шість місяців (згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін).

Оскільки строк затримання ОСОБА_2 спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців.

В судовому засіданні представниця позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що підставами для продовження строку затримання відповідача є відсутність документів, що ідентифікують останнього.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив не продовжувати строк його затримання, посилаючись на те, що має можливість та бажання самостійно вирішити питання щодо отримання документів, необхідних для залишення території України.

Представник відповідачаадвокат ВишневськийА.А.в судовомузасіданні позовнівимоги невизнав,зокрема зогляду навідсутність підставдля продовженнястроку затриманнявідповідача,визначених приписамич.13ст.289КАС України.При цьомупозивачем ненадано жодних доказіввжиття будь-якихзаходів,направлених напримусове видвореннявідповідача протягомстроку затриманняостаннього (аналогічні підстави викладені у відзиві на позов).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 23 серпня 2023 року відповідача було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою встановлення особи та з`ясування обставин порушення міграційного законодавства. Проведеною ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області перевіркою встановлено, що відповідач прибув на територію України 09.03.2010 з приватною метою. Дозволу на імміграцію в Україну не оформляв, для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не звертався, будь-яких інших дій щодо легалізації свого становища в Україні не вживав, законних джерел існування, власності, родинних зв`язків в Україні не має.

В той же час, 02 вересня 2022 року відносно відповідача було прийняте рішення про його примусове повернення в країну походження в строк до 12 вересня 2022 року, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 203 КпАП України.

Рішення про примусове повернення в країну походження відповідач не виконав в установлений строк, про причини невиконання органи Державної міграційної служби не повідомив.

25 серпня 2023 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення (яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 вересня 2023 року) про затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України на строк, достатній для ідентифікації та забезпечення примусового видворення, але не більше, як на шість місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення відповідач був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

В подальшому, рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 лютого 2024 року вказаний строк затримання відповідача був продовжений на шість місяців (згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін).

Аналізуючи вимоги та заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно достатті 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року,статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Відповідно до ч.4 ст.30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Розділ VІ Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року №353/271/150, детально описує комплекс заходів, які вживаються компетентними органами щодо ідентифікації та документування іноземців, зокрема: у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Частиною 11 ст.289 КАС України зазначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч.12 ст.289 КАС Українипро продовження строку затриманняне пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Згідно ч.13 ст.289 КАС України, умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, на підставі заяви поданої органом охорони державного кордону до іноземця або особи без громадянства суд може застосувати такий захід як затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Тобто, у кожному конкретному випадку, якщо відповідний адміністративний позов про продовження строку затримання іноземця або особи без громадянства подано з метою ідентифікації особи, забезпечення примусового видворення чи реадмісії, повинні братись до уваги конкретні фактичні обставини, які доводять той факт, що особа дійсно не співпрацює під час процедури її ідентифікації; відсутня інформація з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства; відсутні документи, необхідні для ідентифікації особи.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі №743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у частині тринадцятій статті 289 КАС України і цей перелік є вичерпним. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року справа № 158/1645/23.

Така практика покликана стимулювати позивачів до активних дій щодо видворення відповідача у встановлений законом 6-місячний строку за реальної можливості встановити його особу, а не займатися формалізмом та утриманням іноземців за рахунок державного бюджету.

Як встановлено в судовому засіданні, протягом шестимісячного строку перебування відповідача в умовах фактичного обмеження волі (після ухвалення Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області рішення 22 лютого 2024 року) ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з метою реалізації примусового видворення вчинило лише одну дію, а саме звернулося з запитом до адміністрації ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС» щодо проведення опитування відповідача для з`ясування його думки стосовно країни, в яку останній бажає повернутися (08 липня 2024 року).

Жодних інших дій, направлених на виконання рішення про примусове видворення відповідача (звернення до державних органів України (зокрема Міністерства закордонних справ України), дипломатичних чи консульських установ, міжнародних організацій з метою сприяння та надання допомоги у видворенні тощо, з дотриманням положень, передбачених Розділом VІ вищевказаної Інструкції) позивач не здійснював, що підтвердилося поясненнями представниці позивача ОСОБА_1 та матеріалами справи. При цьому, з матеріалів справи слідує, що відповідач надав органу ДМС усю необхідну та правдиву інформацію про свою особу.

За встановлених обставин, суд не вбачає підстав для продовження строку затримання ОСОБА_2 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2,5-6,8-10,77,241-246,271,289 КАС України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенні позовних вимогЦентрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан