Постанова

від 22.08.2024 по справі 650/1335/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 650/1335/23

Номер провадження: 22-ц/819/158/24

Головуючий у першій інстанції Каневський В.О.

Доповідач Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.

суддів: Базіль Л.В.

Приходько Л.А.,

секретар Олійник К.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області як орган опіки та піклування, про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна,

встановив:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Великоолександрівського районного суду Херсонської області із заявою, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області як орган опіки та піклування про встановлення над ОСОБА_2 опіки, в якій просив суд визнати ОСОБА_2 недієздатною та встановити над нею опіку, призначивши його - ОСОБА_1 , її опікуном, мотивуючи заяву тим, що ОСОБА_2 є його дочкою та страждає на психічне захворювання, має першу групу інвалідності «А» з дитинства, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Розпорядженням голови Великоолександрівського районного суду Херсонської області матеріали цивільної справи передано на розгляд Нововоронцовського районного суду Херсонської області як найбільш територіально наближеного (а.с.26).

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та встановлення опіки і призначення опікуна відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його заяви про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки і призначення опікуна.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що за станом здоров`я його дочка, ОСОБА_2 , не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки, не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного медичного нагляду та лікування, постійної сторонньої допомоги та контролю.

Дочка є особою з інвалідністю першої групи «А» з дитинства, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, не розмовляє, не сприймає навколишній світ у всіх його проявах, має недорозвинений інтелект та мислення, пам`ять, увагу, не може читати, писати, не має змоги відкрити рахунок у банку для отримання пенсії по інвалідності, внаслідок чого перебуває у безпорадному стані.

У рішенні суд безпідставно зазначив про відсутність подання органу опіки і піклування про доцільність призначення його опікуном, оскільки вказане подання було направлено до суду вчасно.

Крім того, маючи сумніви у наявності чи відсутності психічних розладів у ОСОБА_2 , суд не призначив судово-психіатричну експертизу у справі.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Розгляд справи апеляційним судом відбувся у відсутність ОСОБА_3 , особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та за участі її адвоката Кравчук Т.М., як це передбачено положеннями статті 289 ЦПК України, у зв`язку з тим, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №58 від 19.06.2024 року ОСОБА_2 із урахуванням стану її здоров`я має фактичну можливість з`явитися в судове засідання, однак внаслідок глибокої розумової відсталості особисто дати пояснення по суті справи не може, а її транспортування для особистої участі в судовому засіданні (в умовах зали суду) може призвести до погіршення психічного стану.

Заслухавши доповідача, пояснення заявника, адвоката ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та представника органу опіки та піклування Забавської Ю.Ю., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не дають переконливих доказів, які б повністю підтвердили підстави для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього вона не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання особи недієздатною. Крім того, заявник не зазначив щодо своїх стосунків із підопічною, у справі відсутнє подання органу опіки і піклування про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном саме батька.

В процесі розгляду справи суд встановив, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якої ставиться питання про визнання її недієздатною (а.с.4).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААА №992752 від 07.05.2013 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має інвалідність групи першої А, з дитинства, потребує постійного стороннього догляду (а.с.10).

Згідно з копією індивідуальної програми реабілітації індивіда № 73 від 07.05.2013 року, ОСОБА_2 має обмеження життєдіяльності: до самообслуговування, до орієнтації, до спілкування, до контролю за своєю поведінкою, до трудової діяльності, до здобуття освіти, до навчання, до професійного навчання (а.с.11-12).

З копії висновку ЛКК №185 від 11.08.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує постійної сторонньої допомоги, внаслідок наявних психічних розладів, є особою з інвалідністю першої групи А з дитинства та їй встановлено діагноз: глибока розумова відсталість в стадії ідіотії з порушенням тазових органів (а.с.14).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області №657 від 14.08.2023 року ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає на території Борозенської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 . З ним зареєстровані та проживають ОСОБА_5 (дружина), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 (донька), ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

Відповідно донаявних вматеріалах справиподань,затверджених розпорядженнями№18від 09січня 2024рокута №274від 14.05.2024року начальника Борозенської сільської військової адміністрації , який за приписами частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» здійснює повноваження Борозенської сільської ради, її виконавчого комітету та сільського голови, орган опіки та піклування просить призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , особи з інвалідністю з дитинства І групи «А», в разі визнання ї недієздатною (а.с.120).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 293 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особисуд розглядає в порядку окремого провадження.

Відповідно достатті 294 ЦПК України, яка регламентує порядок розгляду справ в порядку окремого провадження, суд зобов`язаний вживати заходів щодо всебічного, повного, і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а статтею 298 ЦПК України, застосування якої не залежить від клопотань учасників справи, передбачено обов`язок суду призначити для встановлення психічного стану особи, щодо якої порушено питання про визнання її недієздатною, судово-психіатричну експертизу.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі або відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У справах окремого провадження суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.

Оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та не вжив передбачених законом заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, не зважив на надані заявником в обґрунтування своїх вимог письмові докази, зокрема, зазначені вище медичні документи, та всупереч вимог ЦПК України зробив висновки стосовно психічного стану ОСОБА_2 без призначення судово-психіатричної експертизи, в той час як такі висновки потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити психічний стан особи неможливо, для забезпечення всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, усунення порушень норм процесуального права, допущених судом першої інстанції, ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.05.2024 року було призначено судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №58, складеного експертом Херсонської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» 19.06.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , страждає хронічним, стійким психічним розладом у формі глибокої розумової відсталості (ідіотія) внаслідок фенілкетонурії з порушенням поведінки, які потребують уваги та лікувальних заходів. За своїм психічним станом вона не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Статтею 30 ЦК Українивизначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина першастатті 40 ЦК України).

Враховуючи, що наданими заявником доказами та висновками призначеної апеляційним судом судово-психіатричної експертизи з достовірністю та достатністю підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу у формі глибокої розумової відсталості (ідіотія) за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, заява її батька- ОСОБА_1 про визнання її недієздатною ґрунтується на законі та є такою, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

За змістом глави 6 ЦК України, яка регулює питання щодо опіки та піклування, зокрема опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Над фізичними особами, які визнані недієздатними, встановлюється опіка (стаття 58 ЦК України).

При цьому статтею 64 ЦК України встановлені обмеження щодо особи опікуна ти визначено, що зокрема, опікуном не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені, а також особа, поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки, а статтею 67 ЦК України передбачено права та обов`язки опікуна, який серед іншого зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Питання щодо встановлення опіки судом врегульовано статтею 60 ЦК України, відповідно до частини першої якої суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатноюі призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Частиною першою статті 300ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опікуі за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60ЦК України та частини першої статті 300ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особоює наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі N736/1508/17, від 23 листопада 2021 року у справі N 751/9572/19, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися судом щодо застосування відповідних норм права при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року N 34/166/131/88 затверджені Правила опіки та піклування, які регламентують порядок та умови призначення опікуна, в тому числі передбачают ь, що при призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги

його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним

та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його

згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному

осіб (пункт 3.1 Правил).

Пунктом 3.2. Правил опіки та піклування встановлено, що опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які : не досягли 18 років ; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними ; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах ;раніше були опікунами чипіклувальниками таз їхвини опікучи піклуваннябуло припинено ;позбавленібатьківських прав; інтереси якихсуперечать інтересамосіб,що підлягаютьопіці чипіклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Інших вимог щодо особи опікуна та обмежень для призначення опікуном законом не встановлено.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Подання органу опіки та піклування про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , особи з інвалідністю з дитинства І групи «А», в разі визнання її недієздатною, ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , офіційно непрацевлаштований, займається веденням сільського господарства та має від цього дохід, раніше не судимий, здійснює догляд за донькою, ОСОБА_2 , згідно з висновком ЛКК №583 від 11.08.2023 року здоровий, а тому має можливість бути опікуном доньки у разі визнання останньої недієздатною.

Під час проведення обстеження умов проживання ОСОБА_2 представником органу опіки та піклування було встановлено, що особа з інвалідністю ОСОБА_2 , проживає разом з батьками та братом, умови проживання задовільні, будинок з комунальними зручностями, відносини в сім`ї доброзичливі.

Із змісту подання слідує, що у засіданні органу опіки та піклування брала участь ОСОБА_5 , дружина заявника та мати ОСОБА_2 , яка зазначила, що за станом здоров`я не має можливості бути опікуном доньки у разі визнання останньої недієздатною, оскільки вона пенсіонер за віком, має незадовільний стан здоров`я, хронічні захворювання, часто хворіє, зокрема має гіпертонічну хворобу та перебуває на диспансерному обліку, що підтверджується висновком ЛКК №2440 від 03.05.2024 року (а.с.124).

ОСОБА_6 відмовився бути опікуном сестри у разі визнання останньої недієздатною, подавши на адресу органу опіки та піклування відповідну заяву, мотивуючи відмову тим, що він офіційно працевлаштований вчителем фізичної культури у Чарівненській філії дошкільної та базової середньої освіти Борозенського опорного закладу загальної середньої освіти Борозенської сільської ради Херсонської області, має повну зайнятість та не має змоги належним чином забезпечити потреби сестри в опіці та догляді. Крім того, зауважив, що часто сестра буває агресивною і він не має належного впливу на неї, щоб заспокоїти (а.с.123, 125).

Таким чином, ОСОБА_1 , який надав згоду на призначення опікуном, є близькою особою, батьком ОСОБА_2 , має дохід, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, передбачені законом обмеження щодо призначення його опікуном судом не встановлені та на такі жодний із учасників справи не посилається, здійснює догляд за дочкою та може виконувати обов`язки її опікуна.

Обговорюючи питання про те, чи не суперечать інтереси заявника, який на час вирішення порушеного ним питання судом є військовозобов`язаним, котрий за віком підлягає мобілізації під час введення в Україні воєнного стану, інтересам його дочки, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, колегія суддів вважає за необхідне врахувати, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і на час ухвалення рішення йому виповнилося 59 років, в той час як встановлений законом граничний вік при загальній мобілізації становить 60 років.

Дійсно, на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» опікун особи, визнаної недієздатною, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, тому інтерес заявника бути опікуном дочки може полягати у намаганні уникнути призову на військову службу під час введеного в Україні військового стану, однак із встановлених судом обставин вбачається, що ОСОБА_2 , якій наразі виповнилося 29 років, з дитинства є особою з інвалідністю першої групи А та крім глибокої розумової відсталості в стадії ідіотії їй встановлено діагноз «порушення тазових органів»(вона є обмеженою в самостійному пересуванні).

Враховуючи, що відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009року № 1317, до підгрупи А I групи інвалідності належать особи з виключно високим ступенем втрати здоров`я,який спричиняєдо виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі інших осіб і фактичнунездатністьдо самообслуговування та критеріями встановлення підгрупи А I групи інвалідності єступінь втрати здоров`я, що спричиняє повнунездатність до самообслуговування та повну залежність від інших осіб (необхідність постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги), колегія суддів зробила висновок про те, що порушене заявником питання не є наслідком штучно створеної ситуації задля звільнення від мобілізації, а його вирішення є життєво необхідним для забезпечення інтересів особи, щодо якої вирішується справа про визнання її недієздатною, оскільки обов`язки, які за законом має опікун, ним фактично виконувалися протягом тривалого періоду часу без їх юридичного оформлення.

При цьому інші члени сім`ї Завгородніх, які б за станом здоров`я, зайнятістю чи особистими стосунками із ОСОБА_2 могли виконувати обов`язки опікуна над нею, відсутні, тому, на думку колегії суддів, подання органу опіки та піклування щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над дочкою, є обґрунтованим і відповідає вимогам закону та інтересам особи, щодо якої вирішується справа про визнання її недієздатною.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, зроблені без належної оцінки наданих заявником доказів про психічний розлад здоров`я його дочки та без призначення судово-психіатричної експертизи для встановлення психічного стану останньої, що призвело до неправильного висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатною та встановлення над нею опіки, тому ухвалене в справі рішення підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 .

Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною та призначення ОСОБА_1 опікуном над нею, апеляційний суд на підставі частини шостої статті 300 ЦПК України визначає, що це рішення діє протягом двох років та роз`яснює учасникам справи, що відповідно до частини сьомої наведеної норми процесуального права клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті, при наявності для цього встановлених законом підстав.

За приписами частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються. Передбачені частиною третьою статті 299 ЦПК України підстави для стягнення судових витрат із заявника відсутні.

При вирішенні порушеного Херсонською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» питання щодо компенсації судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 8240,48грн, колегія суддів, крім наведених вище норм процесуального права, керується положеннями частини другої статті 299 ЦПК України, відповідно до яких судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною відносяться на рахунок держави. Зазначені витрати не є судовими витратами, які підлягають розподілу між сторонами в розумінні частин шостої та сьомої статті 141 ЦПК України та на них не поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006року з наступними змінами «Про граничнірозміри компенсаціївитрат,пов`язаних зрозглядом цивільнихта адміністративнихсправ,і порядокїх компенсаціїза рахунокдержави»,пунктом другимякої передбачено,що коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат (крім судового збору), вони компенсуються за рахунок держави в їх фактичному розмірі, але не більше граничних розмірів компенсації таких витрат згідно з додатком. При цьому додаток не містить у переліку витрат, пов`язаних із залученням, серед іншого, експертів та проведенням експертиз.

Натомість частиною третьою статті 15 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що проведення судових експертиз, обстежень і досліджень судово-медичними та судово-психіатричними установами здійснюється за рахунок коштів, які безпосередньо і цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з державного чи місцевого бюджету, за винятком випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, за приписами якої проведення судових експертиз, обстежень і досліджень у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами, судово-медичними та судово-психіатричними установами на замовлення підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, їх захисників, законного представника, потерпілого, його представника здійснюється за рахунок замовника.

Витрати на проведення судових експертиз науково-дослідними установами Міністерства юстиції України та судово-медичними і судово-психіатричними установами Міністерства охорони здоров`я України у цивільних і господарських справах відшкодовуються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

У цивільних справах, що розглядаються в окремому провадженні, такий порядок не передбачений.

На підставі наведеного, керуючись статтями 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 16 січня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною.

Подання Виконавчого комітету Борозенської сільської ради Бериславського району Херсонської області як органу опіки та піклування про встановлення опіки над недієздатною та призначення опікуназадовольнити.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити, що рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною діє протягом двох років з дня набрання ним законної сили та роз`яснити учасникам справи, що клопотання про продовження строку дії рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення встановленого судом строку дії цього рішення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді Л.В.Базіль

Л.А.Приходько

Повний текст постанови складено 23 серпня 2024 року

Суддя Л.В.Пузанова