Рішення

від 23.08.2024 по справі 904/2144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2144/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.

розглянув без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ", смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення 203 026,83 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 203026,83 грн, з яких: 200064,00 грн основний борг, 2962,83 грн пеня (з урахуванням заяви про уточнення від 21.05.2024).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" основний борг у сумі 200064,00 грн, пеню в сумі 2962,83 грн, витрати зі сплати судового збору в сумі 2436,32 грн.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу під час ухвалення рішення не розподілялися між сторонами з огляду на заяву позивача про надання відповідних доказів у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.08.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" надійшла заява з доказами про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 9060,54 грн.

У поданій заяві представник позивача просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9060,54 грн, які складаються з 5000,00 грн вартості послуг адвоката з опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, вивчення та аналізу документації підприємства для підготовки позову та безпосередньо складання позову до суду та документів у справі № 904/2144/24, а також 4060,54 грн винагороди за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми), тобто гонорару успіху.

Ухвалою суду від 15.08.2024 подану позивачем заяву прийнято до розгляду в тому ж порядку, що й розгляд справи по суті та запропоновано відповідачу подати не пізніше ніж до 22.08.2024 заперечення або клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

15.08.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення в цій частині, в яких відповідач просить дану заяву залишити без розгляду, а у разі незгоди суду із таким результатом розгляду відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач указує на те, що з урахуванням відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження розміру узгодженої вартості послуг, що надаються за договором № 03-01/24 від 03.01.2024 про надання правничої допомоги, а саме додатку, яким згідно з п. 4.1 цього договору визначається вартість послуг, позивачем не доведено розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, попередній (орієнтовний) розмір судових витрат не містив розміру винагороди за ймовірний виграш справи в суді, а сама по собі така винагорода не є професійною правничою допомогою, не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат в розумінні приписів Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений до стягнення в цій справі є недоведеним, необґрунтованим та надмірним, виходячи з обсягу наданих адвокатом послуг та складності справи в цілому.

Крім того, на думку відповідача, заява від 13.08.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі подана особою, яка не має на це відповідних повноважень, що зумовлено дефектністю наявного в матеріалах справи ордеру на надання правової (правничої) допомоги серії АР №1148658 від 03.01.2024, а саме відсутність в ордері відомостей про номер посвідчення адвоката України та інформації стосовно того, ким та коли воно видано, що є підставою для залишення заяви без розгляду.

Разом з тим, у випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для залишення заяви позивача від 13.08.2024 без розгляду та наявність підстав для стягнення з ПрАТ "ДТРЗ" на користь ТОВ "ТД ЗМЗ" витрат на професійну правничу допомогу у справі, відповідач просить суд зменшити розмір таких витрат до 0,00 грн.

Дослідивши заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9060,54 грн та подані докази на підтвердження таких витрат, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (далі клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "Діалог" (далі Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги № 03-01/24 від 03.01.2024 (далі договір, договір № 03-01/24).

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання здійснювати захист клієнта, представництво інтересів клієнта у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів, надання консультацій щодо захисту та представництва клієнта, інформаційно-консультаційне обслуговування клієнта в галузі права та надавати юридичну допомогу.

За умовами пункту 2.1 договору Адвокатське об`єднання на підставі звернення клієнта, за його попереднім замовленням приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги:

- представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських та адміністративних судах, в судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (п. 2.1.1);

- партнери Адвокатського об`єднання та/або адвокати (виступаючи як захисники), здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених законодавством України (п. 2.1.2);

- підписувати позовні заяви та інші процесуальні документи у справах, де стороною є клієнт; надавати консультації з правових питань, що виникають у клієнта в період дії договору (п. 2.1.3).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що Адвокатське об`єднання має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу (адвоката), з якою Адвокатське об`єднання укладає окремий договір. У випадку покладання частини своїх зобов`язань на іншу особу, Адвокатське об`єднання залишається відповідальною у повному обсязі перед клієнтом за порушення умов цього договору; також всі правовідносини між таким адвокатом та клієнтом регулюються цим договором.

Пунктом 3.1 договору на клієнта, серед іншого, покладено зобов`язання оплачувати юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи у суді, у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, відповідно до умов розділу 4 договору (пп. 3.1.4 договору).

За результатами надання юридичної допомоги, а саме за фактом ухвалення судом рішення складається акт, що підписується представниками кожної із сторін не пізніше 10 днів з дати ухвалення рішення. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги та її вартість відповідно до додатків до договору. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом останній не надав Адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт (п. 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору оплата за цим договором здійснюється не пізніше 10-ти днів з моменту підписання акта.

Сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги ніж той, що зазначений у п. 4.2 договору (п. 4.4 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір укладений на строк до 31.12.2024 та набирає чинності з моменту його підписання.

Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновлений на невизначений термін. При цьому кожна сторона має право його розірвати, попередивши про це іншу сторону за два місяці (п. 7.2 договору).

Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Москаленком Денисом Федоровичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1148658 від 03.01.2024, виданого Адвокатським об`єднанням "Діалог". Наявність статусу адвоката у представника позивача підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 516 від 29.12.2014, виданим Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 31 від 24.03.2005. Зазначені відомості є відкритими та містяться у профайлі адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/29570).

Доводи відповідача щодо відсутності повноважень у адвоката Москаленка Дениса Федоровича, яким подано заяву від 13.08.2024 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/2144/24, внаслідок дефектності ордеру на надання правової (правничої) допомоги серії АР № 1148658 від 03.01.2024, пов`язаної з відсутністю у ньму відомостей про номер посвідчення адвоката України та інформації стосовно того, ким та коли він виданий, суд оцінює критично з огляду на таке.

Частиною четвертою статті 60 Господарського процесуального кодексу України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 з подальшими змінами (далі Положення), встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

Відповідно до пункту 2 Положення ордер на надання правової допомоги (далі також ордер) письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України.

Відповідно до пунктів 3 - 5 Положення в Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1). Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Ордер встановленої форми є обов`язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 6 Положення бланки ордерів, згідно затвердженої типової форми, генеруються у відповідному розділі "Особистого кабінету адвоката" на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua слідуючи командам системи.

Пункт 12 Положення визначає реквізити, які містить ордер, а саме:

- серію, порядковий номер ордера (п. 12.1);

- прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога (п. 12.2);

- посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа (п. 12.3);

- назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо) (п. 12.4);

- прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане (п. 12.5);

- ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження) (п. 12.6);

- адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер (п. 12.7);

- обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги (п. 12.8);

- дату видачі ордера (п. 12.9);

- підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат") (п. 12.10);

- підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат") (п. 12.11);

- підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням. Під час дії воєнного стану на території України реквізити, передбачені цим підпунктом, можуть оформлятись відповідно до п. 10 цього Положення (п. 12.12);

- двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ (Єдиний реєстр адвокатів України) (п. 12.13).

Реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці (п. 12.14).

З матеріалів справи вбачається, що ордер серії АР № 1148658 від 03.01.2024 сформований (згенерований) згідно з Положенням і містить підписи адвоката та керівника Адвокатського об`єднання, відтиск печатки Адвокатського об`єднання.

Водночас у графі "Посвідчення адвоката №" відсутні відомості щодо номеру та дати видачі посвідчення, а також органу, яким воно видане, чим і обгрунтовуються доводи відповідача про дефектність ордера.

Разом з тим, у спірному ордері, поряд з іншим, зазначені реквізити свідоцтва про право Москаленка Дениса Федоровича на заняття адвокатською діяльністю (№ 516 від 29.12.2014, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення № 31 від 24.03.2005), а також двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ, який шляхом його сканування дозволяє перевірити наявність права у адвоката Москаленка Дениса Федоровича на здійснення адвокатської діяльності в разі наявності об`єктивних сумнівів щодо легітимності його повноважень.

Крім того, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримане адвокатом Москаленком Денисом Федоровичем ще до прийняття Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та набранням ним чинності (15.08.2012), статтею 12 якого передбачено видачу особі, яка склала присягу адвоката України, посвідчення адвоката України поряд із свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю. Закон України від 19.12.1992 № 2887-XII "Про адвокатуру", який діяв до 19.11.2012, не містив положень щодо видачі посвідчення адвоката.

З урахуванням наведеного "дефектність" ордера в частині відсутності відомостей про посвідчення адвоката не може слугувати об`єктивною підставою вважати, що до заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/2144/24 не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" на надання повноважень адвокату Москаленку Денису Федоровичу щодо його представництва у суді та права підпису відповідного процесуального документа, який подано до суду.

Відтак правові підстави для залишення без розгляду заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 260/392/23.

Актом № ОУ-000013/8 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2024 сторони договору № 03-01/24 підтвердили надання Адвокатським об`єднанням "Діалог" Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" наступної правової (правничої) допомоги на суму 9060,54 грн:

- опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; формування правової позиції; вивчення та аналіз документації підприємства для підготовки позову до суду; складання позову до суду, документів у справі № 904/2144/24 вартістю 5000,00 грн;

- винагорода за виграш справи у суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми) у розмірі 4060,54 грн.

Доказів оплати правової (правничої) допомоги за договором № 03-01/24 на момент розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суду не надано. Втім, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). Такий правовий висновок викладено також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За нормативними приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 цього Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи в контексті зазначених правових критеріїв заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9060,54 грн, що складаються з 5000,00 грн вартості фактично отримання відповідачем професійної правничої допомоги, яка визначена у фіксованому розмірі, та 4060,54 грн гонорару успіху в розмірі 2% від суми задоволених позовних вимог (203026,83 х 2% = 4060,54), суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

За умовами підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору № 03-01/24 клієнт зобов`язався оплачувати Адвокатському об`єднанню юридичну допомогу, включаючи винагороду за виграш справи в суді у розмірі 2% від суми, задоволеної судом першої інстанції, відповідно до умов розділу 4 договору, що передбачає здійснення оплати протягом 10 днів з моменту підписання сторонами акта, в якому вказується обсяг та вартість наданої допомоги за фактом ухвалення судом рішення.

Відповідно до умов договору № 03-01/24 в акті № ОУ-000013/8 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2024 сторонами визначено та погоджено перелік дій адвоката, вчинених на виконання цього договору та вартість наданої правничої допомоги у фіксованому розмірі 5000,00 грн.

Передбачена цим актом винагорода за виграш справи в суді (2% від задоволеної судом першої інстанції суми) в сумі 4060,54 грн, яка відповідає умовам пункту 3.1 договору № 03-01/24, є додатковою винагородою Адвокатського об`єднання, платою за досягнутий ним результат та є за своєю суттю так званим "гонораром успіху", нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Також суд зважає на те, що Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Правила адвокатської етики надають визначення поняттю "гонорар" без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи "гонорар успіху", що свідчить про те, що поняття "гонорар", яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.07.2022 у справі №903/781/21.

З огляду на викладене погоджений сторонами у підпункті 3.1.4 пункту 3.1 договору №03-01/2 гонорар (як основний, так і додатковий у вигляді винагороди за виграш справи, тобто "гонорару успіху") є за своєю суттю погодженою сторонами ціною договору в розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 189 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства гонорар безвідносно до його виду (основний, додатковий (гонорар успіху)) є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, тобто є платою за виконану роботу/надані послуги.

Відтак, винагорода, погоджена сторонами у підпункті 3.1.4 пункту 3.1 договору під відкладальною умовою (за виграш справи), є складовою частиною гонорару Адвокатського об`єднання.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги за договоорм № 03-01/2 (п. 2.1), вартість якої визначена сторонами цього договору у фіксованому розмірі 5000,00 грн й підтверджена в акті №ОУ-000013/8 здачі-приймання робіт (надання послуг) про надання правової (правничої) допомоги від 13.08.2024.

Також, з огляду на умови підпункту 3.1.4 пункту 3.1 договору № 03-01/2 та з урахуванням повного задоволення позову в загальній сумі 203046,83 грн, винагорода за виграш справи ("гонорар успіху"), як складова частина гонорару адвоката та адвокатських витрат, становить 4060,54 грн (2% від суми, задоволеної судом першої інстанції).

Тож, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у цій справі складається становить 9060,54 грн (5000,00+4060,54 = 9060,54), яка є меншою від 11000,00 грн, указанихї позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2)у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Оцінюючи заявлений позивачем до стягнення розмір витрат професійної правничої допомоги з урахуванням критеріїв при їх розподілі, передбачених частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, суд доходить висновку про обґрунтованість та пропорційність до предмета спору (з урахуванням ціни позову), а також розумність таких витрат відповідача в сумі 9060,54 грн, у тому числі й до ціни позову.

Так, по відношенню до ціни позову зазначені витрати становлять приблизно 4,5% (9060,54х100/203046,83?4,5%).

За таких обставин суд не вбачає підстав для відступу від загального правила розподілу судових витрат, визначених частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 9060,54 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9060,54 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (ідентифікаційний код 00659101; місцезнаходження: 49038, м.Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім ЗМЗ" (ідентифікаційний код 44651359; місцезнаходження: 90630, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт Ясіня, вул. Миру, буд. 18, офіс 1-14) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9060,54 грн.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.08.2024.

Суддя І.І. Колісник