Рішення

від 22.08.2024 по справі 905/791/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.08.2024 м. Харків Справа №905/791/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу №905/791/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)

до відповідача Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області (85143, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, буд. 42/3)

про стягнення 331 649,39 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Суть спору: ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Іллінівської СР 331 649,39 грн, з яких 225 640,54 грн основний борг, 28 873,98 грн пеня, 8 846,13 грн 3% річних, 68 288,74 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині оплати природного газу, спожитого ним за періоди листопад 2021 року (01.11.2021 - 30.11.2021) та грудень 2021 року (01.12.2021 - 04.12.2021).

06.09.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позов за вх.№01-35/4492 від 21.09.2023 відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову з посиланням те, що протягом заявленого позивачем періоду з 01.11.2021 по 05.12.2021 між сторонами були відсутні договірні відносини щодо постачання природного газу. У цей період відповідач мав іншого постачальника природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», з яким укладено договір постачання природного газу № 04-1004/21-50-Т від 01.11.2021, відомості про який містяться на веб-порталі «Prozorro» UA-2021-10-25-000649-а та яким погоджено постачання природного газу протягом періоду листопад 2021 року грудень 2022 року.

При цьому, відповідач зазначив, що відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 40 ЗУ «Про публічні закупівлі» переговорна процедура закупівлі застосовується замовником як виняток, зокрема, у разі укладення договору з постачальником «останньої надії» на постачання електричної енергії або природного газу. Оскільки відповідач відмовив позивачу у проведенні переговорної процедури, договір не було укладено і жодні зобов`язання перед позивачем у відповідача не виникли.

Також відповідач вказує на те, що він є бюджетною організацією і всі оплати за комунальні послуги, у т.ч. за природний газ, здійснюються виключно на підставі відповідного договору, укладеного в письмовій формі з підписом сторін, скріплених печатками, а не публічного договору, який є віртуальним і не може бути підставою для здійснення перерахувань бюджетних грошових коштів, контроль за якими здійснюється Держказначейством України. Жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що публічний договір не повинен бути укладеним у паперовому вигляді із вимогами двостороннього підписання.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем не доведено надіслання на його адресу типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», акту приймання передачі природного газу № 19696 за листопад 2021 року та коригуючого акту № 25500 до нього, акту приймання передачі природного газу № 31092 за грудень 2021 року.

Одночасно, відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру пені з огляду на те, що Іллінівська сільська територіальна громада визнана такою, що розташована в районі проведення активних бойових дій згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

У відповіді на відзив за вх. № 01-35/4500 від 21.09.2023 позивач не погоджується з доводами відповідача, які викладені у відзиві на позов, з посиланням на те, що відповідно до Правил постачання природного газу договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За даними інформаційної платформи споживач з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач) споживав природний газ з ресурсу постачальника «останньої надії» з 01.11.2021 по 04.12.2021, отже типовий договір природного газу постачальником «останньої надії» вважається укладеним 01.11.2021. При цьому, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у листі №ТОВВИХ-22-9925 від 15.09.2022 підтвердив інформацію щодо обсягів природного газу, спожитого споживачем з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідачем).

Позивач також зазначає, що типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», акти та рахунки були надіслані на адресу відповідача, а посилання останнього про протилежне не відповідають дійсності. Водночас, позивач зазначає, що відповідач не користувався правами, визначеними типовим договором, зокрема, не вимагав письмового договору, не оскаржував розраховану позивачем суму, тобто у нього не існувало заперечень щодо вартості отриманого газу.

Що стосується посилань відповідача про наявність договірних відносин щодо постачання природного газу з іншим постачальником ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач зазначив про те, що ці посилання не підтверджені шляхом надання доказів існування відповідного договору, який передбачає постачання природного газу протягом спірного періоду, а договором №04-4004/23-БО-Т від 07.09.2023, який додано до відзиву, передбачено постачання природного газу протягом періоду жовтень грудень 2023 року.

До того ж, відповідно до Правил постачання природного газу та умов цього договору постачання природного газу здійснюється виключно після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді, а приймання передача природного газу оформлюється відповідними актами. Таких доказів відповідачем також не надано.

Одночасно, позивач звертає увагу на відсутність підстав для зменшення розміру пені, оскільки, по перше, з дати виникнення заборгованості до дати звернення з цим позовом минуло більше, ніж один рік, тобто позивач надав відповідачу достатньо часу для погашення заборгованості без штрафних та компенсаційних нарахувань, по-друге, сплата вартості спожитого природного газу є обов`язком відповідача, який визначений договором, і наслідком порушення цього обов`язку є сплата пені, по-третє, відповідач не здійснив жодної оплати за спожитий природний газ, тобто ступінь виконання відповідачем зобов`язання, який має враховуватись судом при зменшенні розміру пені, складає 0%, до того ж розмір пені, заявлений позивачем до стягнення, в цьому випадку, складає лише 12,79% від загальної суми заборгованості та не є надмірним.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно просить суд відмовити у задоволенні позову в т.ч. в частині 3% річних та інфляційних втрат, оскільки встановлений положеннями ст. 625 ЦК України розмір річних та компенсаційна функція внаслідок інфляційних нарахувань це мінімальний визначений законодавцем розмір грошових виплат, що має на меті гарантовано відновити майнові права кредитора.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 ГПК України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист, у т.ч. шляхом подання заяв по суті справи, спір вирішено за наявними матеріалами.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 22.08.2024 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Щодо строку розгляду справи.

Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об`єктивних причин, пов`язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як посилається позивач, між сторонами у справі укладений типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501), який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (п. 1.1 типового договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газ» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2 типового договору).

Цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 1.3 типового договору).

За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 типового договору).

Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п. 2.2 типового договору).

Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 типового договору).

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1 типового договору).

Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 типового договору).

Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3 типового договору).

Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4 типового договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 типового договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 типового договору).

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» підписаний лише з боку ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (позивач).

На виконання умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» позивач поставив відповідачу природний газ за період листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) в обсязі 9,95963 тис. куб. м, за період грудень 2021 року (01.12.2021 04.12.2021) в обсязі 1,29229 тис. куб. м, що підтверджується листом оператора ГТС № ТОВВИХ-22-9925 від 15.09.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів, зокрема, споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач), довідкою позивача б/н б/д з відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач).

На оплату природного газу позивач виставив відповідачу відповідні рахунки № 32529 за листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) на суму 167 321,78 грн, № 1724 за грудень 2021 року (01.12.2021 04.12.2021) на суму 58 318,76 грн. Ці рахунки надіслані на юридичну адресу відповідача, про що свідчать списки згрупованих відправлень «рекомендований лист» № 09.01.2022, № 19.01.2022 та фіскальні чеки від 10.01.2022, від 21.01.2022. Крім того, рахунок за листопад 2021 року надісланий відповідачу 15.12.2021 засобами електронного зв`язку за допомогою програми « 1С:Підприємство».

06.10.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу № 119/4.3-16592-2022 про сплату заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 225 640,54 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень за 06.10.2022, фіскальним чеком від 06.10.2022.

Оскільки вартість природного газу відповідач не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в розмірі 225 640,54 грн, також і пеню - 28 873,98 грн, 3% річних - 8 846,13 грн, інфляційні втрати - 68 288,74 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені ЗУ «Про ринок природного газу».

За змістом ст. 1 ЗУ «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників); постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Статтею 12 ЗУ «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Згідно зі ст. 15 ЗУ «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов`язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії». Ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», що затверджуються Регулятором. Регулятор затверджує правила для постачальника «останньої надії» і типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» після консультацій з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Постачальник, визначений Кабінетом Міністрів України як постачальник «останньої надії», веде окремий облік господарської діяльності постачальника «останньої надії». Постачальник «останньої надії» готує та розміщує на своєму веб-сайті щорічний звіт про господарську діяльність постачальника «останньої надії», який має містити інформацію про кількість споживачів постачальника «останньої надії», загальний обсяг поставленого природного газу та середню тривалість постачання.

Відповідно до п.п. 1, 2 розд. VI Правил постачання природного газу, затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), постачальник останньої надії здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником останньої надії, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник останньої надії зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи. За договором постачання природного газу постачальник останньої надії зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником останньої надії не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником останньої надії.

За змістом п.5 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС, затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу; реєстр споживачів постачальника - перелік споживачів, які в інформаційній платформі закріплені за певним постачальником у розрахунковому періоді.

Пунктами 1,2 гл. 5 розд. IV Кодексу ГТС, затв. постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин), визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу.

Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача.

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (позивач) відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

26.10.2021 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 №1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №809 і від 9 грудня 2020 року №1236».

Пунктом 2 цієї постанови, з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2021/22 року, доручено Акціонерному товариству Магістральні газопроводи України, Товариству з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторам газорозподільних систем:

- забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

- забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ (у значенні Бюджетного кодексу України), закладів охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладів охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо);

- забезпечити внесення операторами газорозподільних систем до інформаційної платформи оператора газотранспортної системи інформації щодо всіх захищених споживачів, приєднаних до газорозподільної системи, із зазначенням відповідної категорії, до якої належить такий споживач: побутові споживачі; бюджетні установи (в значенні Бюджетного кодексу України); заклади охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та заклади охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо); виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива.

Іллінівська СР (відповідач) є бюджетною установою (в значенні БК України).

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого Іллінівською СР (споживач з ЕІС-кодом 56XS00015212300N) за періоди листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) та грудень 2021 року (з 01.12.2021 по 04.12.2021), автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Ці обставини підтверджуються листом оператора ГТС № ТОВВИХ-22-9925 від 15.09.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів, зокрема, споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N, інформацією оператора ГРМ щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», зокрема, щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (форма №10), відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N.

Отже, з огляду на фактичне споживання Іллінівською СР природного газу у листопаді 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) та грудні 2021 року (з 01.12.2021 по 04.12.2021) з ресурсу постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», суд вважає укладеним між сторонами типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Посилання відповідача на те, що публічний договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» має бути укладений у паперовому вигляді з двостороннім підписанням суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до Правил постачання природного газу він не потребує двостороннього підписання. Проте це не виключає можливість його підписання сторонами, але за ініціативою відповідача шляхом направлення ним на адресу позивача відповідного звернення. Матеріали справи не містять доказів такого письмового звернення відповідача чи доказів відмови постачальника «останньої надії» у наданні підписаного договору.

Посилання відповідача на те, що постачання природного газу у спірний період здійснювалось на підставі договору постачання природного газу № 04-1004/21-50-Т від 01.11.2021, який укладений з іншим постачальником природного газу ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та відомості про який містяться на веб-порталі «Prozorro» UA-2021-10-25-000649-а (за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-10-25-000649-a), суд до уваги до уваги не приймає, оскільки будь-яких доказів того, що у спірний період листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) та грудень 2021 року (з 01.12.2021 по 04.12.2021) відповідач був включений до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», складав з таким постачальником акти приймання передачі природного газу чи сплачував його вартість до суду не надано.

Одночасно, факт включення відповідача саме до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та віднесення газу, спожитого ним, до портфеля такого постачальника у спірний період листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) та грудень 2021 року (з 01.12.2021 по 04.12.2021) підтверджено позивачем належними доказами: листом оператора ГТС № ТОВВИХ-22-9925 від 15.09.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів, інформацією оператора ГРМ щодо споживачів, які були зареєстровані в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» (форма №10), відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N.

У цьому випадку, слід звернути увагу на те, що відповідач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, які були завдані йому неналежним виконанням зобов`язань щодо своєчасної реєстрації на платформі за постачальником природного газу (ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг»), з яким у нього був укладений договір у спірний період (п. 9 розд. II Правил постачання природного газу).

Договір постачання природного газу № 04-4004/23-БО-Т від 07.09.2023, який укладений між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та Іллінівською СР та який наданий відповідачем до відзиву на позов (не в повному обсязі), передбачає постачання природного газу у період вересень грудень 2023 року, тобто він не стосується спірного періоду листопад 2021 року (01.11.2021 30.11.2021) та грудень 2021 року (з 01.12.2021 по 04.12.2021), а тому залишається без надання оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Як свідчать обставини справи, за період листопад 2021 року (01.11.2021 30.11.2021) позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 9,95963 тис. куб. м на суму 167 321,78 грн, за період грудень 2021 року (01.12.2021 04.12.2021) в обсязі 1,29229 тис. куб. м. на суму 58 318,76 грн.

Обсяг природного газу визначений позивачем на підставі даних оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого відповідачем природного газу, які ним отримано в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС (п. 2 гл. 7 розд. ХІІ Кодексу ГТС, п. 4.2 типового договору), та підтверджується листом оператора ГТС № ТОВВИХ-22-9925 від 15.09.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів, зокрема, щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач), довідкою позивача б/н б/д з відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач).

Ціна природного газу визначена у відповідності до постанови КМУ від 30.09.2015 №809 в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 №1102, якою встановлено, що з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», щоденно розраховується за формулою, наведеною в п. 24 постанови.

Цією ж постановою на період постачання з 01.10.2021 по 30.11.2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 грн за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.

Ціна природного газу за листопад 2021 року застосована позивачем на рівні граничного розміру 16,8 грн з ПДВ за 1 куб. м з урахуванням того, що ціна природного газу, розрахована за формулою, наведеною в п. 24 постанови, перевищувала граничну ціну природного газу.

Ціна природного газу за грудень 2021 року визначена за формулою, наведеною в п. 24 постанови, відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка наявна у справі) та становила такі значення: за 01.12.2021 44,914518 грн, 02.12.2021 46,703552 грн, 03.12.2021 45,111804 грн, 04.12.2021 43,411430 грн з урахуванням ПДВ та тарифу на послуги транспортування природного газу.

Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача б/н від 29.09.2022.

Оплата природного газу, з огляду на умови п. 4.4 типового договору, мала бути здійснена відповідачем за зобов`язанням листопада 2021 року до 31.12.2021 включно, за зобов`язанням грудня 2021 року до 31.01.2022 включно.

Проте, відповідач не здійснив оплату природного газу як у встановлений договором строк, так і після звернення позивача до нього з відповідною вимогою, внаслідок чого у відповідача виник борг у загальному розмірі 225 640,54 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено надіслання акту приймання передачі природного газу № 19696 за листопад 2021 року та коригуючого акту № 25500 до нього, акту приймання передачі природного газу № 31092 за грудень 2021 року, які додані до позову, суд до уваги не приймає з огляду на те, що за умовами п. 5.2 типового договору обов`язок щодо оформлення та надсилання актів покладено саме на відповідача. Одночасно, з урахуванням встановлених у цій справі обставин щодо постачання позивачем/споживання відповідачем природного газу за період листопад 2021 року (01.11.2021 30.11.2021) в обсязі 9,95963 тис. куб. м на суму 167 321,78 грн, за період грудень 2021 року (01.12.2021 04.12.2021) в обсязі 1,29229 тис. куб. м на суму 58 318,76 грн, сама по собі відсутність підписаних сторонами актів не звільняє відповідача від грошових зобов`язань. Крім того, обов`язок відповідача щодо оплати природного газу за умовами типового договору не пов`язується зі складанням актів.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 225 640,54 грн, а отже і про їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст.ст. 1,3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена п. 4.5 типового договору, яким встановлено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем та згідно з яким загальний розмір пені, нарахованої за період з 01.01.2022 по 30.06.2022 за зобов`язанням листопада 2021 року та за період 01.02.2022 по 31.07.2022 за зобов`язанням грудня 2021 року складає 28 873,98 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних за період з 01.01.2022 по 30.04.2023 за зобов`язанням листопада 2021 року та за період 01.02.2022 по 30.04.2023 за зобов`язанням грудня 2021 року складає 8 846,13 грн, перевірено судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо способу розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зокрема, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат за період січень 2022 року квітень 2023 року за зобов`язанням листопада 2021 року та за період лютий 2022 року по квітень 2023 року за зобов`язанням грудня 2021 року складає 68 288,74 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

Щодо зменшення розміру пені.

Стаття 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України, передбачає, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.

Також господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Одночасно, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, з огляду на те, що відповідач є бюджетною установою і те, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись такими основними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, у цьому конкретному випадку суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 90% - до 2 887,40 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 887,40 грн, 3% річних - 8 846,13 грн, інфляційних втрат - 68 288,74 грн, а отже і про їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача (без урахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2.Стягнути з Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області (85143, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, буд. 42/3, ідент. код 41073075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідент. код 40121452) основний борг у розмірі 225 640 (двісті двадцять п`ять тисяч шістсот сорок) грн 54 коп., пеню в розмірі 2 887 (дві тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 40 коп., 3% річних у розмірі 8 846 (вісім тисяч вісімсот сорок шість) грн 13 коп., інфляційні втрати в розмірі 68 288 (шістдесят вісім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 74 коп., судовий збір у розмірі 4 974 (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят чотири) грн 74 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 22.08.2024.

Суддя Л.В. Ніколаєва