Постанова

від 12.11.2024 по справі 905/791/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Харків Справа № 905/791/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В. , суддя Попков Д.О.

без виклику учасників справи

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (вх. №2139 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 (повний текст підписано 22.08.2024 у місті Харкові) у справі №905/791/23, суддя Ніколаєва Л.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області, с.Іллінівка, Краматорський район, Донецька область

про стягнення 331 649,39 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ГК Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Іллінівської сільської ради 331 649,39 грн, з яких 225 640,54 грн основний борг, 28 873,98 грн пеня, 8 846,13 грн 3% річних, 68 288,74 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за типовим договором постачання природного газу постачальником останньої надії в частині оплати природного газу, спожитого ним за періоди листопад 2021 року (01.11.2021 - 30.11.2021) та грудень 2021 року (01.12.2021 - 04.12.2021).

06.09.2023 Господарським судом Донецької області постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У відзиві на позов за вх.№01-35/4492 від 21.09.2023 відповідач, серед іншого, заявив про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, посилаючись на те, що Іллінівська сільська територіальна громада визнана такою, що розташована в районі проведення активних бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, а також на її фінансування виключно з державного бюджету, що унеможливлює взяття на себе бюджетних зобов`язань перед позивачем з об`єктивних причин.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України задоволено частково (а.с.173-179).

Стягнуто з Іллінівської сільської ради Краматорського району Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України основний борг у розмірі 225 640,54 грн, пеню в розмірі 2 887,40 грн, 3% річних у розмірі 8 846,13 грн, інфляційні втрати в розмірі 68 288, 74 грн, судовий збір у розмірі 4 974,74 грн.

В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:

- відповідач не здійснив оплату природного газу як у встановлений договором строк, так і після звернення позивача до нього з відповідною вимогою, внаслідок чого у відповідача виник борг у загальному розмірі 225 640,54 грн., при цьому позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 225 640,54 грн;

- здійснений позивачем розрахунок 3% річних в розмірі 8 846,13 грн, інфляційних втрат в розмірі 68 288,74 грн, пені 28 873,98 грн відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним;

- враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, з огляду на те, що відповідач є бюджетною установою і те, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись такими основними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, у цьому конкретному випадку суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 90% - до 2 887,40 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України через підсистему Електронний суд звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 25986,58 грн скасувати.

Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 25 986,58 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити.

Судові витрати покласти на відповідача по справі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:

- зобов`язання відповідача з оплати поставленого газу та розмір заборгованості дорівнює 225 640,54 грн. і ступінь виконання зобов`язання становить 0% від загальної суми отриманого газу, тоді як сума пені, нарахована відповідно до договору, становить 28 873,98 грн, що складає лише 12,78% від суми заборгованості, отже заявлена сума пені не є надмірно великою відносно суми боргу відповідача;

- судом першої інстанції мало бути враховано інтереси обох сторін у даній справі, оскільки несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про неплатоспроможність відповідача, погіршення його фінансового стану та господарської діяльності і відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, фінансову та балансову звітність тощо;

- зменшивши розмір пені на 90%, суд першої інстанції фактично майже повністю звільнив боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, тоді як зі змісту статті 233 Господарського кодексу України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, вбачається, що зменшення судом розміру стягуваних штрафних санкцій є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності;

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 08.10.2024 року включно- для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 08.10.2020 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 23.09.2024 о 18:21, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа (а.с.220-222).

Відповідач своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Клопотань та заяв від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501), який є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником останньої надії (п. 1.1 типового договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газ та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України (п.1.2 Типового договору).

Згідно з пунктом 1.3 Типового договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2.1 Типового договору встановлено, що за цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до пункту 2.2. Типового договору обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором ГРМ договору розподілу природного газу або оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

Згідно з пунктом 3.1 Типового договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Як встановлено пунктом 4.1 Типового договору, постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.

Пунктом 4.2 Типового договору передбачено, що об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 4.3 Типового договору постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) .

Згідно з пунктом 4.4. Типового договору споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Пунктом 4.5. Типового договору встановлено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5 типового договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1 типового договору).

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії підписаний лише з боку ТОВ ГК Нафтогаз України (позивач).

На виконання умов типового договору постачання природного газу постачальником останньої надії позивач поставив відповідачу природний газ за період листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) в обсязі 9,95963 тис. куб. м, за період грудень 2021 року (01.12.2021 04.12.2021) в обсязі 1,29229 тис. куб. м, що підтверджується листом оператора ГТС № ТОВВИХ-22-9925 від 15.09.2022 з інформацією щодо остаточної алокації відборів, зокрема, споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач), довідкою позивача б/н б/д з відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00015212300N (відповідач).

На оплату природного газу позивач виставив відповідачу відповідні рахунки № 32529 за листопад 2021 року (з 01.11.2021 по 30.11.2021) на суму 167 321,78 грн, № 1724 за грудень 2021 року (01.12.2021 04.12.2021) на суму 58 318,76 грн. Ці рахунки надіслані на юридичну адресу відповідача, про що свідчать списки згрупованих відправлень рекомендований лист № 09.01.2022, № 19.01.2022 та фіскальні чеки від 10.01.2022, від 21.01.2022. Крім того, рахунок за листопад 2021 року надісланий відповідачу 15.12.2021 засобами електронного зв`язку за допомогою програми 1С:Підприємство.

06.10.2022 позивач надіслав відповідачу вимогу № 119/4.3-16592-2022 про сплату заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 225 640,54 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень за 06.10.2022, фіскальним чеком від 06.10.2022.

Посилаючись на нездійснення відповідачем природного газу, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в розмірі 225 640,54 грн, також і пеню - 28 873,98 грн, 3% річних - 8 846,13 грн, інфляційні втрати - 68 288,74 грн.

Місцевий господарський суд, дослідивши матеріали справи та надавши правову оцінку обставинам справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 225 640,54 грн, задоволення в повному обсязі позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 8 846,13 грн та інфляційних втрат в розмірі 68 288, 74 грн., а також про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення пені у зв`язку із зменшенням її розміру на 90 % в порядку статті 551 ЦК України та статті 223 ГК України із заявлених до стягнення 28 873,98 грн до 2 887,40 грн.

Позивач в апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 25 986,58 грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України щодо стягнення пені в розмірі 25 986,58 грн, у стягненні якої було відмовлено, задовольнити. В іншій частині рішення не оскаржується.

Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 виключно у межах доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, які зводяться до незгоди апелянта із судовим рішенням в частині відмови у стягненні пені в розмірі 25 986,58 грн.

Розглядаючи апеляційні вимоги в частині відмови в стягненні пені в розмірі 25 986,58 грн., судова колегія апеляційної інстанції наголошує про таке.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.202 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Даний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру пені колегія суддів виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу ) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України встановлено загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, Закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Разом з цим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Поряд з цим, розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку ст.ст. 86, 210, 237 ГПК України.

Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про зменшення пені на 90%, зважаючи на таке.

Іллінівська сільська територіальна громада визнана такою, що розташована в районі проведення активних бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

При цьому, Іллінівська сільська рада Краматорського району Донецької області фінансується виключно з державного бюджету, що унеможливлює протягом певного періоду часу взяття на себе бюджетних зобов`язань перед позивачем з незалежних від неї причин.

Також колегією суддів враховано, що втрати позивача від неналежного виконання відповідачем свого грошового зобов`язання компенсуються окрім пені також за рахунок стягнення з останнього сум 3% річних у розмірі 8 846,13 грн та інфляційних втрат в розмірі 68 288, 74 грн., які в сукупності (77 152, 87 грн.) перевищують суму заявленої до стягнення пені (28 873,98 грн) більше аніж у 2,6 разів та за своєю правовою природою виконують в тому числі і компенсаторну функцію.

Покладення ж на відповідача додатково 28 873,98 грн пені у стовідсотковому розмірі стане для останнього надто обтяжливим тягарем в умовах перебування в районі активних бойових дій та фінансування лише з державного бюджету та може перетворити пеню на суто каральну санкцію, що не узгоджується із її правовою природою та принципами справедливості, розумності та добросовісності та порушуватиме баланс інтересів сторін..

При цьому колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо компенсаторного характеру встановлених статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3 % річних, які викладені у відповідних постановах, що наводяться нижче.

Так, Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 у справі 918/631/19 зазначив, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Враховуючи викладене, беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, обставину фінансування відповідача як державної установи лише з державного бюджету та перебування його в зоні активних бойових дій, компенсаторний характер застосованої до відповідача поряд з пенею також і відповідальності в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру пені на 90%, а саме : із заявлених до стягнення 28 873,98 грн до 2 887,40 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 в оскаржуваній частині прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до

ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 22.08.2024 у справі №905/791/23 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 12.11.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков