Окрема думка від 16.08.2024 по справі 910/14706/22

ОКРЕМА ДУМКА

16 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14706/22

суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.

до постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22

за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023

та рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023

у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України; 2) Командування сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 )

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти"

про стягнення 51 309 130,82 грн.

У судовому засіданні від 16.08.2024 більшістю голосів суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнято постанову, якою: касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 910/14706/22 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 залишено в силі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у розмірі 769 636,50 грн, сплачений за подання касаційної скарги.

При прийнятті вказаного судового рішення судді Бенедисюк І.М. та Малашенкова Т.М. висловили окрему думку такого змісту.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності підстав для стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном (стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України).

Предметом касаційного розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду стало питання щодо наявності / відсутності підстав для застосування приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до вимог про стягнення неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом заступник Генерального прокурора (в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) вказував про те, що 18.06.2003 між військовою частиною НОМЕР_1 та ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" укладено договір оренди повітряних суден армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України № 01/2003-06 (далі - спірний договір). Проте після закінчення строку договору повітряні судна ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" не повернуті орендодавцеві. Прийом-передача повітряних суден відбулася лише у березні-квітні 2022 року.

Позовні вимоги у цьому спорі обґрунтовані, зокрема, з посиланням на положення статей 610-612, 614, 759, частини другої статті 785 ЦК України.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили такі фактичні обставини спору:

- умовами договору передбачено, зокрема, що прийом при поверненні повітряних суден повинен бути оформлений письмово у виді відповідного акта прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками орендаря та орендодавця, а також командирами військових частин, де базуються повітряні судна;

- зобов`язання орендаря після повернення і передачі орендованого майна вважається виконаним з моменту підписання акта прийому-передачі;

- орендодавець зобов`язаний прийняти повітряні судна після закінчення терміну оренди в порядку, передбаченому пунктом 6.3 договору;

- у подальшому, між сторонами укладалися додаткові угоди до договору, у тому числі в частині зміни розміру орендної плати, і згідно з пунктом 1 додаткової угоди від 08.10.2013 № 9 сторони погодили розмір орендної плати за користування об`єктом оренди (16 повітряних суден) у розмірі 3 392 000,00 грн, із розрахунку 212 000,00 грн за кожне повітряне судно. Також за змістом пункту 2 зазначеної додаткової угоди від 08.10.2013 № 9 сторони дійшли згоди продовжити строк оренди повітряних суден до 31.12.2021;

- листом від 09.11.2021 № 116/6/19881 Командування Сухопутних військ Збройних Сил України з метою виконання пункту 6.2 договору просило ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" надати план-графік повернення вертольотів із зазначенням дати перельотів до аеродромів базування військових частин балансоутримувачів та повідомлено про визначені місця повернення вертольотів із посиланням на військові частини;

- листом від 10.12.2021 № 116/6/22224 Командування Сухопутних військ Збройних Сил України просило ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" виконати свої зобов`язання у суворій відповідності до вимог договору та повернути вертольоти згідно зі статтею 6 договору, надати план-графік повернення вертольотів на аеродроми, визначені у листі від 09.11.2021 № 116/6/19881, відрядити представників для участі в робочій нараді з питань повернення вертольотів з оренди;

- план-графік повернення вертольотів на аеродроми відповідач не надав Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України; 15.12.2021 проведено робочу нараду посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та представників ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" з питань повернення повітряних суден з оренди, за результатами якої, зокрема, погоджено здійснити передачу повітряних суден від орендаря орендодавцю з підписанням актів прийому-передачі протягом не пізніше 10 робочих діб (за винятком святкових, неробочих та вихідних) з дати закінчення терміну оренди суден;

- прийом-передача повітряних суден відбулася лише у березні-квітні 2022 року.

Вказані обставини і стали підставою для нарахування ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" неустойки на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

Суд першої інстанції, встановивши обставини щодо закінчення договору оренди повітряних суден 31.12.2021 та їх повернення у березні-квітні 2022 року, тобто з пропуском строку, дійшов висновку про наявність підстав для нарахування неустойки на підставі частини другої статті 785 ЦК України.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зважаючи на своє право щодо зменшення пені, беручи до уваги предмет оренди, правовідносини, що склались між сторонами договору, у тому числі і виходячи із загальних засад цивільного законодавства, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, дійшов висновку про зменшення нарахованої неустойки на 50 %.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.

Відмову в задоволенні позову суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що у цьому випадку відсутні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за період з 01.01.2022 по березень-квітень 2022 року у відповідності до положень частини другої статті 785 ЦК України за несвоєчасне повернення наданих в орендне користування за договором повітряних суден.

Зокрема, суд виходив також із того, що у спірному випадку існує проблематика повернення з оренди повітряних суден, як специфічного предмету оренди, що залежить не тільки від волі відповідача. У той же час, за висновком суду апеляційної інстанції, поведінка орендодавця у спірних правовідносинах не може бути визнана справедливою та добросовісною. Натомість вини орендаря щодо невчасного повернення предмета оренди немає.

Постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (далі - об`єднана палата) від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 касаційну скаргу заступника Генерального прокурора задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі № 910/14706/22 скасовано, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 залишено в силі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на користь Офісу Генерального прокурора судовий збір у розмірі 769 636,50 грн, сплачений за подання касаційної скарги.

Обґрунтування позиції Верховного Суду у цій справі

Постанова Верховного Суду від 16.08.2024 у справі № 910/14706/22 мотивована, зокрема, тим, що санкція, передбачена частиною другою статті 785 ЦК України, є неустойкою відповідно до визначення частини першої статті 549 ЦК України в сукупності з частиною другої статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частини другої статті 230 ГК України в сукупності з частиною третьою статті 231 цього Кодексу).

Тобто, санкція, передбачена частиною другою статті 785 ЦК України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі.

Отже, така неустойка, передбачена частиною другою статті 785 ЦК України, може бути зменшена судом за правилами частини третьої статті 551 ЦК України.

З урахуванням встановлених судами фактичних обставин спору, зокрема, що: орендарем вжито заходів щодо приведення орендованих вертольотів до стану, який відповідає умовам договору, в результаті чого вертольоти втратили льотну придатність для використання за нормами, що діють в цивільній авіації; орендар завчасно повідомив про технічну неможливість виконання обов`язку у визначеному орендодавцем місці та запропонував прийняти вертольоти в місці їх знаходження (про вказані обставини відповідач повідомив орендодавця 15.12.2021 під час робочої наради посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та представників ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" з питань повернення вертольотів із оренди); листом від 10.01.2022 № 34/22 ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" повідомило військову частину про існування обставин при яких після припинення договору оренди експлуатація повітряних суден Авіакомпанією заборонена; орендодавець відомості щодо складу комісій з прийняття повітряних суден своєчасно не надав, від пропозиції прийняти повітряні судна на аеродромі перебування вертольотів відмовився, питання опробування для оцінки технічного стану вертольотів не вирішив; після 31.12.2021 втратили чинність реєстраційні посвідчення повітряних суден у зв`язку із закінченням строку оренди повітряних суден (лист Державної Авіаційної служби України від 17.01.2022 № 1.15-305-22); крім того частина вертольотів була виключена з Державного реєстру цивільних повітряних суден та знята з тимчасового обліку; також, поверненню повітряних суден із оренди завадила військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" в Україні введено воєнний стан та закрито повітряних простір над країною для перельотів, Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах повернення предмету оренди залежало не тільки від волі орендаря.

З огляду на викладене об`єднана палата виснувала, що з урахуванням вимог частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, у спірних правовідносинах, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, заявлена до стягнення неустойка у розмірі подвійної плати за час прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого майна підлягає зменшенню на 50%.

З ухваленим Верховним Судом судовим рішенням у цій справі не можемо погодитися з таких підстав.

З огляду на предмет та підстави заявлених вимог у справі вважаємо за необхідне наголосити, що в силу положень статей 283- 291 ГК України та положень статей 759, 763, 773, 785 ЦК України користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Зокрема, виходимо з положень частини першої статті 785 ЦК України, яка визначає, що в разі припинення договору найму наймач має обов`язок негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто, за змістом наведених вище норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено та за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що, у свою чергу, означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Положеннями частини другої статті 785 ЦК України визначено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірність користування майном, яке було передане в найм (оренду), а тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних (договірних) правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України.

Отже, наведені норми в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин та регламентують наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Разом з тим, Верховний Суд у застосуванні наведеної норми неодноразово наголошував на тому, що для застосування наслідків, визначених частиною другою статті 785 ЦК України необхідним є, зокрема, встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії і таке порушення відбулося з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк та/або на передбачених умовах, зокрема і щодо стану об`єкта оренди (найму), а продовжив користування орендованим майном.

Положеннями статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У аспекті питань порушених перед об`єднаною палатою вважаємо за необхідне також підкреслити, що як положеннями статті 549 ЦК України, так і положеннями статті 230 ГК України визначено загальні поняття штрафних санкцій, які, як і у цивільному так і у господарському праві включають неустойку, штраф, пеню, які учасник відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним взятих на себе зобов`язань, правил господарської діяльності, невиконання прийнятих господарських зобов`язань.

При цьому, визначення неустойки наведене, як в частині першій статті 549 ЦК України, так і в частині першій статті 230 ГК України, визначає загальне поняття неустойки, як штрафної санкції, оскільки положення частини першої статті 230 ГК України не містять розширеного тлумачення / переліку певних правил здійснення господарської діяльності, чи певного переліку господарських зобов`язань.

Разом з тим, як зазначалося вище, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом, іншим нормативно-правовим актом безпосередньо. У такому разі сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки правочину щодо неустойки, але і безпосередньо договору.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, які викладені у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Отже, наведені вище міркування дають можливість дійти висновку про те, що неустойка (стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України) за своєю правовою суттю є: по-перше, способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним та, відповідно, підлягає застосуванню лише за умови припинення дії договірних відносин; по-друге, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (платою за користування річчю за час прострочення, яка фактично є сумою орендної плати, однак підлягає стягненню в подвійному розмірі) та не є заходом забезпечення у разі порушення договірних відносин; по-третє, у застосуванні має прив`язку до тривалості у часі щодо неповернення майна орендодавцю (подвійна плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном); по-четверте, застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди) та має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Відтак, неустойка передбачена статтею 785 ЦК України є особливою мірою відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою, як неустойка, яка має певну специфіку у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України (підлягають сплаті боржником на користь кредитора у разі порушення договірних зобов`язань, а також мають на меті, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання).

Також на відміну від приписів статті 549 ЦК України, обчислення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф) та/або у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

У цьому аспекті необхідно зазначити, що положення наведеної норми також не передбачають можливості її зменшення.

Отже, виходячи з правової суті цієї норми (законна неустойка і спосіб захисту порушеного права орендодавця - плата за користування об`єктом оренди / найму після закінчення дії договору) та з урахуванням специфіки можливості її застосування (обов`язковість встановлення вини орендаря) вважаємо, що взаємовиключним є застосування положень частини другої статті 551 ЦК України та частини третьої статті 231 ГК України.

На наше переконання, встановивши обставини щодо наявності підстав для застосування положень частини другої статті 785 ЦК України, суд у вирішенні питання наявності / відсутності підстав для зменшення її розміру, зокрема пропорційності розміру заявленої суми наслідкам порушення, фактично спростовує та нівелює сам факт можливості її стягнення, оскільки ставить під сумнів вину орендаря.

Беручи до уваги викладене вище, на нашу думку, Верховний Суд у цій справі в межах доводів та вимог касаційної скарги мав би перевірити виключно правильність / неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанції положень частини другої статті 785 ЦК України.

У свою чергу, допускаючи можливість зменшення неустойки взагалі у згаданих правовідносинах, об`єднана палата встановила правило, коли винна у неповерненні майна особа за рішенням суду зможе сплачуватиме неустойку у розмірі меншому ніж сума правомірного користування річчю (в даному випадку встановлена вина особи у неправомірному користуванні річчю ніяким чином не вплинула на збільшення розміру орендної плати через таку неправомірність). Тобто фактично неустойка застосована не була.

Крім того, на нашу думку, несвоєчасне повернення вертольотів у належному стані, як то передбачено умовами договору, мало у даному випадку особливо негативні наслідки, оскільки в умовах початку повномасштабної агресії вони не були задіяні в обороноздатності країни, що виключало можливість зменшення неустойки.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова