Постанова

від 13.08.2024 по справі 905/481/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 905/481/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Сосунова Є. В. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 (колегія суддів: Пуль О. А. - головуючий, Білоусова Я. О., Тарасова І. В.) і рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 (суддя Лейба М. О.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу"

про стягнення 232 656 883,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Компанія "Вода Донбасу") про стягнення заборгованості в сумі 232 656 883,62 грн.

1.2. Позов ПрАТ "НЕК "Укренерго" обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 26.06.2019 № 0350-01012 (далі - договір від 26.06.2019 № 0350-01012) за період з липня 2019 року до 10 грудня 2020 року. Тому позивач просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6 338 926,96 грн та штрафні санкції на підставі частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (0,1 пені та 7% штрафу) в розмірі 22 6317 965,66 грн.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/481/22 позов ПрАТ "НЕК "Укренерго" до КП "Компанія "Вода Донбасу" про стягнення заборгованості в сумі 6 338 926,96 грн основного боргу та в сумі 226 317 965,66 грн штрафних санкцій задоволено частково. Стягнуто з КП "Компанія "Вода Донбасу" на користь ПрАТ "НЕК "Укренерго" заборгованість в сумі 6 338 926,96 грн основного боргу та витрати зі сплаті судового збору в сумі 23 658,90 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2023 у справі № 905/481/22 апеляційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/481/22 залишено без змін.

2.3. Суд першої інстанції виходив із того, що на виконання умов договору від 26.06.2019 № 0350-01012 та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку № 307) відповідач отримав для врегулювання небалансу електричну енергію; сторони без зауважень підписали акти купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за період з липня 2019 року до листопада 2020 року та акти-корегування (врегулювання) до актів з липня 2019 року - вересня 2020 року; позивач щоденно формував та надсилав відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за спірний період через систему управління ринком (MMS); відповідачем будь-яких зауважень щодо неотримання цих рахунків та/або їх змісту не надав.

Суд першої інстанції зазначив, що заборгованість зі сплати основного боргу виникла на підставі несплати рахунка-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії від 08.10.2020 № 0810202000364 на суму 6 945 458,53 грн за розрахунковий період 01.03.2020-31.03.2020; відповідач доказів оплати основної заборгованості в сумі 6 338 926,96 грн не надав, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості з оплати небалансів електричної енергії підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 6 338 926,96 грн.

Оскільки між сторонами у цій справі виникло грошове зобов`язання, тобто правова природа спірних правовідносин грошова, суд першої інстанції зазначив, що вказані порушення пов`язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб`єкт господарювання, нарахування та заявлення до стягнення з відповідача штрафу та пені на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки дія норми частини 2 статті 231 Господарського кодексу України не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, що виникли з грошового зобов`язання, тому не може бути застосована у цьому випадку для визначення розміру пені та штрафу і як підстава для стягнення. При цьому, як зауважив суд першої інстанції, обставин погодження такого виду відповідальності за згодою сторін позивачем не доведено та судом не встановлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у стягненні з КП "Компанія "Вода Донбасу" пені (0,01 %) в розмірі 151 420 206,62 грн та грн штрафу (7 %) в розмірі 75 299 750,06 на підставі пункту 4.1 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (0,1 %), штрафу (7 %), визначених договором (пункт 4.1) та Законом (частина 2 статті 231 Господарського кодексу України) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 905/481/22, задовольнити позовні вимоги про стягнення пені та штрафу у сумі (0,1 % в день та 7 % за прострочення понад 30 днів) згідно з вимогами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у сумі 226 317 965,66 грн, в іншій частині залишити без змін.

3.2. Скаржник, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, який був застосований судом апеляційної інстанції. ПрАТ "НЕК "Укренерго" також зазначає про необхідність уточнення та врахування положень вимог чинного законодавства, оскільки існують розбіжності в неоднозначному тлумаченні норм чинного законодавства щодо застосування положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України з урахуванням статусу скаржника як регулятора на ринку небалансів електричної енергії.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що КП "Компанія "Вода Донбасу" звернулося із заявою про приєднання до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, згідно з пунктами 1.3, 1.4 якого СВБ (сторона, відповідальна за баланс) врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

4.2. Позивач направив повідомлення від 27.06.2019 № 01/23609, в якому повідомив відповідача про те, що КП "Компанія "Вода Донбасу" приєднано до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії та долучено до реєстру учасників ринку.

4.3. Ідентифікатор договору № 0350-01012; дата акцептування 26.06.2019.

4.4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що з моменту акцептування заяви про укладення договору від 26.06.2019 № 0350-01012 в порядку, встановленому Правилами ринку № 307 та Законом України "Про ринок електричної енергії", учасник ринку набуває всіх прав та зобов`язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, Правилами ринку № 307 та чинним законодавством України.

4.5. Згідно з пунктами 1.1, 1.2. договору від 26.06.2019 № 0350-01012 визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

4.6. Умови публічного договору приєднання про врегулювання небалансів електричної енергії затверджені наказами ПрАТ "НЕК "Укренерго" від 08.07.2019 за № 366, від 21.12.2020 за № 709, від 05.01.2021 за № 6, від 25.02.2021 за № 111, від 16.03.2021 за № 141 та оприлюднені на офіційному сайті ПрАТ "НЕК "Укренерго" за посиланням https://ua.energy/.

4.7. Відповідно до пункту 1.3 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 цим договором СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

4.8. Пунктом 1.4 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 визначено, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку № 307.

4.9. За приписами пункту 1.5 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до правил ринку.

4.10. За змістом пункту 3.1 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 при невиконанні або неналежному виконанні умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором, Правилами ринку № 307, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 309, Законом України "Про ринок електричної енергії" та чинним законодавством України.

4.11. ОСП має право: на своєчасну оплату вартості небалансу електричної енергії, що склався на ринку в певному розрахунковому періоді (пункт 3.2 договору від 26.06.2019 № 0350-01012).

4.12. ОСП зобов`язаний: виконувати розрахунки обсягу та вартості небалансу електричної енергії та інші розрахунки відповідно до цього договору та Правил ринку № 307; проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку № 307 (пункт 3.3 договору від 26.06.2019 № 0350-01012).

4.13. Згідно з пунктом 3.5 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 СВБ зобов`язана здійснювати вчасно і в повному обсязі оплату за небаланс електричної енергії та платежів, сформованих ОСП для СВБ відповідно до Правил ринку № 307.

4.14. Приписами пункту 4.1 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть одна перед одною відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

4.15. Цей договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору від 26.06.2019 № 0350-01012 і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1 договору).

4.16. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору від 26.06.2019 № 0350-01012 з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах (пункт 9.2 договору від 26.06.2019 № 0350-01012).

4.17. Суди попередніх інстанцій зазначили, що на виконання умов договору від 26.06.2019 № 0350-01012 у період з 01.07.2019 до 10.12.2020 було надано відповідачу послуги з передачі електричної енергії та сторонами було підписано акти купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, а також акти-корегування (врегулювання) з підстав зміни фактичних обсягів, за якими збільшено обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів, до вказаних актів купівлі-продажу. Акти корегування (врегулювання) уточнюють, як суму заборгованості, так і обсяг небалансів за повний місяць, без поділу на декади. Враховуючи зазначене, розмір фактичної заборгованості відповідача за кожну декаду окремо не встановлений. Дійсний розмір заборгованості, як вказано вище, визначений за результатом повного місяця з урахуванням актів корегування.

4.18. Суди попередніх інстанцій установили, що акти-корегування надані суду та містяться в матеріалах справи.

4.19. Позивач через систему управління ринком (http//mms.ua.energy) виставив відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії) за електричну енергію для врегулювання небалансів, які розміщені ОСП в системі управління ринком (MMS), та які відповідач зобов`язаний був оплатити протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа (пункт 7.7.3 договору від 26.06.2019 № 0350-01012). Копії рахунків додані до позовної заяви та містяться в матеріалах справи.

4.20. Суди попередніх інстанцій зауважили, що, як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідача за період з 01.07.2019 до 10.12.2020 обліковується заборгованість з основного боргу в загальній сумі 6 338 926,96 грн та штрафних санкцій в сумі 226 317 965,66 грн, яка не була стягнута згідно з рішенням суду у справі № 905/38/21, та станом на 11.02.2022 не погашена.

4.21. Господарський суд встановив, що заборгованість зі сплати основного боргу виникла на підставі несплати рахунка-фактури за врегулювання небалансів електричної енергії від 08.10.2020 № 0810202000364 на суму 6 945 458,53 грн за розрахунковий період 01.03.2020- 31.03.2020.

4.22. Обсяг та вартість купленої електричної енергії для врегулювання небалансів за період 01.03.2020- 31.03.2020 відображені в акті купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів від 31.03.2020 № ВН/20/03-0350 з урахуванням акта корегування (врегулювання) № ВР/20/03-0350 від 16.10.2020.

4.23. Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 6 338 926,96 грн та штрафних санкцій на підставі частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (0,1 пені та 7% штрафу) в розмірі 226 317 965,66 грн. Загальний розмір нарахованої заборгованості позивачем визначений у сумі 232 656 883,62 грн.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 справу № 905/481/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Вронська Г. О. - головуючий, Губенко Н. М., Кондратова І. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 26.09.2023 у справі № 905/481/22 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 та на постанову Східного апеляційного суду від 16.08.2023 у справі № 905/481/22.

Ухвалою Верховного Суду від 21.11.2023 у справі № 905/481/22 зупинено касаційне провадження у справі № 905/481/22 за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в касаційному порядку судових рішень у справі № 911/1359/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

20.05.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2024 у справі № 905/481/22 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/481/22, призначено її розгляд на 09.07.2024.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.06.2024 № 32.2-01/1221 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 905/481/22 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г. О. для догляду за дитиною.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2024 справу № 905/481/22 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2024 у справі № 905/481/22 прийнято до провадження касаційну скаргу ПрАТ "НЕК "Укренерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/481/22.

З урахуванням наведених обставин зупинення провадження за касаційною скаргою ПрАТ "НЕК "Укренерго", а також з урахуванням необхідності призначення проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 905/481/22, ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 6 338 926,96 грн та штрафних санкцій на підставі частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (0,1 пені та 7% штрафу) в розмірі 226 317 965,66 грн.

Оскільки скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (0,1 %), штрафу (7 %), визначених договором (пункт 4.1) та частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 у справі № 905/481/22, то судові рішення переглядаються в цій частині.

5.5. Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення з відповідача пені (0,1 %), штрафу (7 %) за період з 01.07.2019 до 10.12.2020 у цій справі врегульовано, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також договором від 26.06.2019 № 0350-01012.

5.6. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

5.7. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 Господарського кодексу України).

5.8. Відповідно до частин 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

5.9. Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

5.10. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (частина 1 статті 231 Господарського кодексу України).

5.11. Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (абзац третій).

5.12. Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України у від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, постановах Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21.

5.13. Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач, вважаючи неналежним виконання відповідачем зобов`язань з оплати за надані послуги з врегулювання небалансів електричної енергії за період з липня 2019 року до 10.12.2020, у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 6 338 926,96 грн та штрафні санкції на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (0,1 пені та 7% штрафу) в розмірі 226 317 965,66 грн. Загальний розмір нарахованої заборгованості визначений позивачем у сумі 232 656 883,62грн.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що позивачем при підрахунку загальної суми заборгованості була допущена арифметична помилка оскільки за перерахунком суду загальний розмір вимог складає 232 656 892,62 грн (6 338 926,96 грн + 226 317 965,66 грн), який є більшим, ніж заявлено позивачем у позовній заяві.

Разом з тим, як установив суд першої інстанції, у письмових поясненнях від 30.11.2022 позивач зазначав, що загальна сума заборгованості за період із липня 2019 року до 10 грудня 2020 року станом на 30.12.2020 складає 256 449 678,34 грн, що також є більшою, ніж заявлено позивачем у позовній заяві. Водночас згідно з наведеним позивачем у заяві від 12.05.2023 розрахунком загальний розмір штрафних санкцій складає 374 779 883,66грн.

Суд першої інстанції зазначив, що бере до уваги неподання позивачем заяв / клопотань про збільшення розміру позовних вимог відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України до суду. Тому суд першої інстанції, виходячи з положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, розглядав позовні вимоги у розмірі, заявленому позивачем у позовній заяві.

5.14. Суд першої інстанції послався на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, а також установив, що в цій справі, яка розглядається, виникло грошове зобов`язання, тобто правова природа спірних правовідносин грошова, вказані порушення пов`язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб`єкт господарювання. Тому дійшов висновку, що нарахування та заявлення до стягнення з відповідача штрафу та пені на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки дія норми частини 2 статті 231 Господарського кодексу України не може поширюватися на спірні правовідносини, що виникли з грошового зобов`язання та не може бути застосована у цьому випадку для визначення розміру пені та штрафу і як підстава для стягнення. При цьому, як установив суд першої інстанції, обставин погодження такого виду відповідальності за згодою сторін позивач не довів та суд не встановив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість відмови суду першої інстанції у стягненні з КП "Компанія "Вода Донбасу" пені (0,01 %) у розмірі 151 420 206,62 грн та штрафу (7 %) в розмірі 75 299 750,06 грн на підставі пункту 4.1 договору від 26.06.2019 № 0350-01012 та частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

5.15. ПрАТ "НЕК "Укренерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/481/22 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені (0,1 %), штрафу (7 %), обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.16. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.17. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.

Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.18. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.19. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.20. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, який був застосований судом апеляційної інстанції. Скаржник зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21 вказав на помилковість висновків судів про можливість стягнення пені та штрафу на підставі частини 2 статті 231 Господарського кодексу України за договором про врегулювання небалансів електричної енергії. ПрАТ "НЕК "Укренерго" також зазначає про необхідність уточнення та врахування положень вимог чинного законодавства, оскільки вважає, що існують розбіжності в неоднозначному тлумаченні норм чинного законодавства щодо застосування положень частини 2 статті 231 Господарського кодексу України з урахуванням статусу скаржника як регулятора на ринку небалансів електричної енергії.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

5.22. Колегія суддів установила, що у постанові від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21 Верховний Суд зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи, що між сторонами у справі № 910/9375/21 виникло грошове зобов`язання, Верховний Суд вказав на помилковість висновків судів про можливість стягнення пені та штрафу на підставі абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

5.23. Колегія суддів також зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 вирішувала, зокрема, питання щодо можливості застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України в разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/14524/22 дійшла висновків, що правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням, а тому за порушення такого зобов`язання не може бути нарахований штраф відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

При цьому у вказаній постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду послалася на правовий висновок щодо застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, на яку посилається скаржник, а також зазначила, що такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, і цей висновок послідовно застосовує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 справі № 910/21298/21 та багатьох інших.

Тому Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/14524/22 виснувала, що практика суду касаційної інстанції щодо застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України є усталеною та підстав переглядати її Велика Палата Верховного Суду не встановила.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частина 2 статті 231 Господарського кодексу України не встановлює розміру штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а містить лише уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

5.24. Оскільки касаційна скарга не містить належного обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 також не містить іншого тлумачення приписів наведеної норми права, викладеного в постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, а також ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22, колегія суддів вважає, що в цьому випадку відсутні підстави для відступлення від висновків щодо застосування положень абзацу 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

5.25. Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися.

5.26. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 і рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2023 у справі № 905/481/22 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак