Постанова

від 13.08.2024 по справі 918/429/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 918/429/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача-1 - Гвоздецької О. В. (самопредставництво),

відповідача-2 - не з`явилися,

прокуратури - Гудименко Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 (колегія суддів: Бучинська Г. Б. - головуючий, Василишин А. Р., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом керівника Сарненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби

до: 1) Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, 2) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2023 року керівник Сарненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рокитнівської селищної ради Сарненського району Рівненської області (далі - Рокитнівська селищна рада) та Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - ДСГП "Ліси України") про визнання недійсним рішення уповноваженої особи Рокитнівської селищної ради Кибукевич Марії Анатоліївни, оформлене протоколом від 21.12.2022, визнання недійсним договору від 21.12.2022 № 79, укладеного між Рокитнівською селищною радою та Державним підприємством "Рокитнівське лісове господарство" (ДСГП "Ліси України") та про застосування наслідків недійсності правочину.

1.2. Прокурор 02.10.2023 звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про зміну предмета позову та уточнення позовних вимог, у якій просив визнати недійсним договір від 21.12.2022 № 79, укладений між Рокитнівською селищною радою та Державним підприємством "Рокитнівське лісове господарство" (далі - ДП "Рокитнівське лісове господарство") та застосувати наслідки недійсності цього правочину шляхом стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь Рокитнівської селищної ради 589 045,00 грн, отриманих без належної правової підстави.

1.3. Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджував, що за результатами проведення закупівлі UА-2022-12-21-004081-а між Рокитнівською селищною радою та ДП "Рокитнівське лісове господарство" 21.12.2022 укладено договір № 79, відповідно до якого Рокитнівська селищна рада доручає, а ДП "Рокитнівське лісове господарство" бере на себе зобов`язання в межах встановлених лімітів та дозволів проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Оплату за виконані послуги Рокитнівська селищна рада зобов`язується проводити в межах кошторисних призначень у розмірі 50 % від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення.

Прокурор зазначав, що така закупівля UА-2022-12-21-004081-а проведена з порушенням вимог Лісового кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі", що призвело до неефективного витрачання Рокитнівською селищною радою коштів у сумі 589 045,00 грн та їх отримання ДСГП "Ліси України" без достатньої правової підстави. Прокурор стверджував, що Рокитнівська селищна рада не могла бути стороною спірного правочину, оскільки відповідно до законодавства не є отримувачем лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Тому, як зауважив Прокурор, у спірних правовідносинах неможливе застосування двосторонньої реституції, адже Рокитнівська селищна рада не може будь-яким способом повернути те, що вона не могла одержати за договором від 21.12.2022 № 79, проте за неотримані послуги була здійснена оплата. Тому Прокурор стверджував, що неправомірні дії відповідачів призвели до надмірного використання бюджетних коштів. З урахуванням наведеного Прокурор зазначав, що оспорюваний договір від 21.12.2022 № 79 підлягає визнанню недійсним, а сума грошових коштів, перерахована на його виконання, підлягає поверненню на користь Рокитнівської селищної ради як безпідставно перерахована.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення від 04.12.2023 у справі № 918/429/23 (суддя Андрійчук О. В.), яким відмовив у задоволенні позову Прокурора в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби до Рокитнівської селищної ради, ДСГП "Ліси України" про визнання недійсним договору та стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів.

2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що Прокурор не довів підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину. Суд першої інстанції зазначив, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані зі створенням лісових культур, сприянням природному відновленню лісів, вирощуванням садивного матеріалу, створенням і утриманням селекційних комплексів, плантацій, розсадників, а не відносини, пов`язані з видачею лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що Рокитнівська селищна рада перерахувала грошові кошти в розмірі 589 045,00 грн за надані послуги (виконані роботи) з відтворення лісових ресурсів на виконання договору. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому суд зауважив, що вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнаний.

Окремо суд першої інстанції зазначив про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 216 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції зауважив, що ДСГП "Ліси України" були надані послуги (виконані роботи) з відтворення лісів, а Прокурор не заявляв позовні вимоги про повернення ДСГП "Ліси України" вартості наданих ним послуг за цінами, які існують на момент ухвалення судового рішення.

Суд першої інстанції також зазначив, що, зважаючи на роль та значення лісів для Українського народу в цілому та жителів громади Рокитнівської селищної ради, враховуючи недоведення Прокурором факту нецільового використання ДСГП "Ліси України" коштів, виділених на фінансування Програми "Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки", затвердженої рішенням Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 934, суд не встановив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, за захистом яких звернувся Прокурор у цій справі.

2.3. Згідно з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23 рішення Господарського суду Рівненської області від 04.12.2023 скасоване, прийнято нове рішення, яким позов Прокурора задоволено частково.

Вирішено стягнути з ДСГП "Ліси України" на користь Рокитнівської селищної ради 589 045,00 грн. В решті позову відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюваний договір є договором про закупівлю в розумінні норм Закону України "Про публічні закупівлі". Проте, як зауважив суд апеляційної інстанції, цей правочин укладений без використання електронної системи закупівель; у матеріалах справи відсутні докази щодо документального підтвердження замовником (сільською радою) обставин, що потрібні замовнику послуги можуть бути надані виключно певним суб`єктом господарювання у зв`язку з відсутністю конкуренції з технічних причин.

Суд апеляційної інстанції також установив, що предметом договору від 21.12.2022 № 79 є надання послуг з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Водночас, як зауважив суд апеляційної інстанції, селищна рада не може бути споживачем цих послуг, оскільки не здійснює заготівлі другорядних лісових матеріалів, не здійснює побічних лісових користувань, не може використовувати корисні властивості лісів на умовах короткострокового тимчасового користування, оскільки не є суб`єктом, на якого поширюється таке право. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмет договору від 21.12.2022 № 79 року "надання послуг з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення" не відповідає інформації, вказаній у звіті щодо договору про закупівлю, в якому зазначено: "послуги по створенню лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; Вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників" та наведено відповідний код за Єдиним закупівельним словником, та інформації, вказаній у акті наданих послуг від 21.12.2023 № 3 (згідно з актом надано послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників).

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що послуги, зазначені в акті від 21.12.2022 № 3, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України є прямим обов`язком постійного лісокористувача - ДП "Рокитнівське лісове господарство" (ДСГП "Ліси України"), тому Рокитнівська селищна рада не могла бути замовником і споживачем таких послуг, а такі послуги не можуть бути предметом публічної закупівлі.

Суд апеляційної інстанції зазначив також, що назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником, що вказаний в договорі від 21.12.2022 № 79, відображений у звіті про договір про закупівлю, не відповідає послугам, що були закуплені замовником та були виконані на користь Рокитнівської селищної ради. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір є нікчемним, тобто розглядається судом як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги Прокурора про визнання недійсним договору на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та зазначив про наявність підстав для стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь Рокитнівської селищної ради коштів у сумі 589 045 грн, сплачених на виконання нікчемного правочину.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ДСГП "Ліси України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову Прокурора відмовити.

3.2. ДСГП "Ліси України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник в касаційній скарзі посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16, від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15, постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (щодо визначення Західного офісу Держаудитслужби позивачем у справі); висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 917/655/20, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18, від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (щодо підтвердження прокурором підстав для звернення до суду відповідно до положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру"); висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (щодо реалізації повноважень органу місцевого самоврядування); висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № П/811/3228/14, від 03.10.2019 у справі № 804/98/15 (щодо здійснення реальності господарської операції); висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2023 у справі № 947/39669/21 (щодо підстав для визнання правочину фіктивним).

3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів ДСГП "Ліси України", тому просить залишити касаційну скаргу ДСГП "Ліси України" без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23 - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням Рівненської обласної ради від 23.12.2021 № 469 "Про встановлення ставок рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів" рекомендовано міським, сільським та селищним радам, на територіях яких використовуються лісові ресурси: не менше 50 % відсотків рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів спрямувати на фінансування відповідних обласних, районних та сільських, селищних програм для забезпечення відтворення лісів, проведення лісогосподарських заходів і утримання лісів у належному протипожежному та санітарному стані (пункти 4, 4.1).

4.2. Відповідно до Програми "Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки", затвердженої рішенням Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 934, метою Програми є виконання основних напрямів ведення лісового господарства, спрямованих на посилення екологічних, соціальних та економічних функцій лісів. Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, власних коштів лісокористувачів та інших джерел. Відповідальними виконавцями Програми є державні лісогосподарські підприємства територіальної громади (пункт 4 додатку 1 до Програми).

4.3. Згідно з додатком 2 до Програми одним із заходів і завдань з виконання Програми "Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021 - 2023 роки" є нарощування ресурсного та екологічного потенціалу лісів, забезпечення ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку (у тому числі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників), на виконання якого у 2022 році було передбачено 2755,6 тис. грн та 608 тис. грн (кошти з інших джерел (власні кошти підприємств)), 510 тис. грн та 504 тис. грн (кошти місцевого бюджету) відповідно.

4.4. Відповідно до додатку 5 "Зміни до розподілу витрат бюджету Рокитнівської селищної територіальної громади на реалізацію місцевих / регіональних програм у 2022 році" рішення Рокитнівської селищної ради від 12.12.2022 № 3034 "Про внесення змін до бюджету Рокитнівської селищної територіальної громади на 2022 рік" на реалізацію програм у галузі лісового господарства і мисливства було виділено кошти в сумі 641 645,00 грн.

4.5. 21.12.2022 Рокитнівська селищна рада на вебпорталі Prozorro оприлюднила оголошення про проведення закупівлі без використання електронної системи за предметом - Послуги щодо відтворенню лісових ресурсів "Створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; Вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників" (код ДК 021-2015 (CPV) 77230000-1 - Послуги, пов`язані з лісівництвом) з очікуваною вартістю 589 045,00 грн (ідентифікатор публічної закупівлі - UA-2022-12-21-004081-а).

4.6. Як установив суд першої інстанції, території Рокитнівської селищної ради, де передбачалося надання відповідних послуг, знаходяться у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", яке має право одноособово здійснювати господарську діяльність.

4.7. Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій для участі у закупівлі надійшла пропозиція від ДСГП "Ліси України" з ціновою пропозицією 589 045,00 грн.

4.8. 21.12.2022 уповноважена особа Рокитнівської селищної ради М. Кибукевич прийняла рішення про проведення закупівлі шляхом публікації звіту про договір про закупівлю UА-2022-12-21-004081-а, оформлене протоколом, про намір укласти договір про закупівлю з ДП "Рокитнівське лісове господарство" в особі директора В. Кошмака.

4.9. 21.12.2022 між відповідачами укладено договір № 79, відповідно до якого Рокитнівська селищна рада доручає, а ДП "Рокитнівське лісове господарство" бере на себе зобов`язання в межах встановлених лімітів та дозволів проводити видачу лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення.

4.10. Рокитнівська селищна рада за виконані послуги зобов`язується проводити оплату ДП "Рокитнівське лісове господарство" в межах кошторисних призначень у розмірі 50 % від сплати збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення шляхом фінансування заходів за затвердженою Рокитнівською селищною радою Програмою "Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки" (пункт 1.2 договору від 21.12.2022 № 79).

4.11. Відповідно до пункту 2.1 договору від 21.12.2022 № 79 загальна вартість послуг за цим договором становить 589 045,00 грн.

4.12. За надання послуг згідно з цим договором від 21.12.2022 № 79 Рокитнівська селищна рада зобов`язується здійснювати розрахунки шляхом перерахування в безготівковому порядку протягом одного місяця з дня їх сплати (надходження).

4.13. Вказаний договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2022 (пункт 3.1 договору від 21.12.2022 № 79).

4.14. 30.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 21.12.2022 № 79, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2023 відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

4.15. Крім того, 14.02.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору від 21.12.2022 № 79, якою змінено сторону договору: ДП "Рокитнівське лісове господарство" на правонаступника - ДСГП "Ліси України", а також змінено банківські реквізити сторін та строк дії договору до 31.03.2023.

На підставі пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 982 "Про припинення державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" та затвердження складу комісії", наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 10.01.2023 № 90 "Про затвердження передавального акта державного підприємства "Рокитнівське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Рокитнівське лісове господарство".

4.16. Згідно з актом № 3 наданих послуг щодо ДП "Рокитнівське лісове господарство" за рахунок надходження коштів за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення від 21.12.2022, ДСГП "Ліси України" в грудні 2022 року надано селищній раді послуги на загальну суму 589 045,00 грн, з них: зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів на суму 458 400,00 грн, а також вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників на суму 130 645,00 грн.

4.17. Опрацюванням відомостей Електронної системи публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua) та Єдиного вебпорталу використання публічних коштів (https://spending.gov.ua/) установлено, що 30.03.2023 Рокитнівською селищною радою на підставі акта № 3 наданих послуг від 21.12.2022 проведено оплату за вказаним договором в повному обсязі.

4.18. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності правочину.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 918/429/23 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДСГП "Ліси України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 18.06.2024.

У справі № 918/429/23 відповідно до ухвал Верховного Суду від 18.06.2024, від 02.07.2024, від 09.07.2024, від 08.08.2024 оголошено перерви у розгляді касаційної скарги ДСГП "Ліси України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23.

З урахуванням наведених обставин, а також з огляду на комплексність правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби про визнання недійсним договору, укладеного за наслідками проведення закупівлі, та застосування наслідків недійсності цього правочину.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав про порушення вимог чинного законодавства про публічні закупівлі під час проведення закупівлі UА-2022-12-21-004081-а, що призвело до неефективного витрачання Рокитнівською селищною радою коштів у сумі 589 045,00 грн та їх отримання ДСГП "Ліси України" без достатньої правової підстави.

5.5. У справі № 918/429/23, що розглядається, з позовом про визнання недійсним договору, укладеного за наслідками проведення закупівлі, та застосування наслідків недійсності цього правочину звернувся Прокурор в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби.

5.6. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

5.7. Частинами 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

5.8. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.9. Відповідно до частини 3 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

5.10. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.

5.11. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

5.12. Згідно з частиною 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

5.13. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

5.14. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Прокурора, виходив із того, що Прокурор не довів підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину. Суд першої інстанції зазначив, що між сторонами склалися правовідносини, пов`язані зі створенням лісових культур, сприянням природному відновленню лісів, вирощуванням садивного матеріалу, створенням і утриманням селекційних комплексів, плантацій, розсадників, а не з видачею лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що Рокитнівська селищна рада перерахувала грошові кошти в розмірі 589 045,00 грн за надані послуги (виконані роботи) з відтворення лісових ресурсів на виконання договору. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому суд зауважив, що вказаний договір в судовому порядку недійсним не визнаний.

Суд першої інстанції також зазначив про неможливість застосування до спірних правовідносин вимог статті 216 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції зауважив, що ДСГП "Ліси України" були надані послуги (виконані роботи) з відтворення лісів, а Прокурор не заявляв позовні вимоги про повернення ДСГП "Ліси України" вартості наданих ним послуг за цінами, які існують на момент ухвалення судового рішення.

Суд першої інстанції, зважаючи на роль та значення лісів для Українського народу в цілому та жителів громади Рокитнівської селищної ради, та враховуючи, що Прокурором не доведено факту нецільового використання ДСГП "Ліси України" коштів, виділених на фінансування Програми "Ліси Рокитнівської селищної територіальної громади на 2021-2023 роки", затвердженої рішенням Рокитнівської селищної ради від 09.07.2021 № 934, зазначив про те, що не встановив, у чому саме полягає порушення інтересів держави, за захистом яких звернувся Прокурор у цій справі.

5.15. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги Прокурора, виходив із того, що оспорюваний договір є договором про закупівлю в розумінні норм Закону України "Про публічні закупівлі". Проте, як зауважив суд апеляційної інстанції, цей правочин укладений без використання електронної системи закупівель; у матеріалах справи відсутні докази щодо документального підтвердження замовником (сільською радою) обставин, що потрібні замовнику послуги можуть бути надані виключно певним суб`єктом господарювання у зв`язку із відсутністю конкуренції з технічних причин.

Суд апеляційної інстанції також установив, що предметом договору від 21.12.2022 № 79 є надання послуг з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення. Водночас, як зауважив суд апеляційної інстанції, селищна рада не може бути споживачем цих послуг, оскільки не здійснює заготівлі другорядних лісових матеріалів, не здійснює побічних лісових користувань, не може використовувати корисні властивості лісів на умовах короткострокового тимчасового користування, оскільки не є суб`єктом, на якого поширюється таке право. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмет договору від 21.12.2022 № 79 року "надання послуг з видачі лісових квитків, замовлених на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення" не відповідає інформації, вказаній у звіті щодо договору про закупівлю, в якому зазначено: "послуги по створенню лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; Вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій, розсадників" та наведено відповідний код за Єдиним закупівельним словником, та інформації, вказаній у акті наданих послуг від 21.12.2023 № 3 (згідно з актом надано послуги зі створення лісових культур, сприяння природному відновленню лісів; вирощування садивного матеріалу, створення і утримання селекційних комплексів, плантацій і розсадників).

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що послуги, зазначені в акті від 21.12.2022 № 3, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України є прямим обов`язком постійного лісокористувача - ДП "Рокитнівське лісове господарство" (ДСГП "Ліси України"), тому Рокитнівська селищна рада не могла бути замовником і споживачем таких послуг, а такі послуги не можуть бути предметом публічної закупівлі.

Суд апеляційної інстанції зазначив також, що назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником, що вказаний в договорі від 21.12.2022 № 79, відображений у звіті про договір про закупівлю, не відповідає послугам, що були закуплені замовником, та були виконані на користь Рокитнівської селищної ради. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оспорюваний договір є нікчемним, тобто розглядається судом як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги Прокурора про визнання недійсним договору на підставі частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та зазначив про наявність підстав для стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь Рокитнівської селищної ради коштів у сумі 589 045 грн, сплачених на виконання нікчемного правочину.

5.16. ДСГП "Ліси України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23 та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. ДСГП "Ліси України", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.17. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.19. Вирішуючи питання щодо подібності правовідносин, Суд звертається до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як такі, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

5.20. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає таке.

5.21. Скаржник у касаційній скарзі посилається, зокрема, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16, від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15, постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (щодо визначення Західного офісу Держаудитслужби позивачем у справі).

5.22. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17 ухвалена за позовом Північного офісу Держаудитслужби до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України про стягнення збитків, постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16 ухвалена за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівний комбінат" про стягнення коштів, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15 ухвалена за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Шевченківського професійного аграрного ліцею про стягнення коштів.

Скаржник зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у зазначених постановах виснувала про те, що орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Отже, орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його право вимоги, передбачене статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.

5.23. Проте колегія суддів установила, що предметом позову у справах № 826/9672/17 та № 820/8558/15 були вимоги органу державного фінансового контролю до підконтрольної установи про стягнення збитків / коштів з підконтрольного органу (установи) на користь відповідного бюджету. Верховний Суд у цих справах дійшов висновку, про те що спір про стягнення завданих збитків, звернений до підконтрольної установи, яка не забезпечила виконання вимог органу державного фінансового контролю, є публічно-правовим і належить до справ адміністративної юрисдикції.

Предметом позову у справі № 816/2394/16 були вимоги Державної фінансової інспекції в Полтавській області до непідконтрольної установи - Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівний комбінат" про стягнення завданих збитків. Велика Палата Верховного Суду у справі № 816/2394/16 дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частиною 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), є обґрунтованими.

5.24. Отже, у наведених постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 826/9672/17, від 29.08.2018 у справі № 816/2394/16 та від 07.11.2018 у справі № 820/8558/15 сформульовано висновки про належність / неналежність спору до юрисдикції адміністративного суду з огляду на суб`єктів спору та зміст спірних правовідносин. Оскільки під час розгляду справи № 918/429/23 спір щодо юрисдикції відсутній, тому доводи скаржника про неврахування висновків, викладених у зазначених постановах, є безпідставними.

5.25. Колегія суддів установила, що постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів. У цій постанові Верховний Суд дійшов таких висновків:

"55. У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

56. Щодо необхідності подання позову в інтересах держави в особі саме Держаудитслужби, на чому наполягає скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду у справах № 924/1237/17, № 826/9672/17, № 924/1256/17, № 906/296/18, № 912/895/18, № 925/682/18, № 909/545/18, де позивачем була визначена саме Держаудитслужба, Верховний Суд зазначає наступне.

57. У справі, що розглядається, суди встановили, що прокурор перед поданням позову звернувся 16.04.2019 з листом до Держаудитслужби і отримав відповідь (лист від 22.04.2019 № 26-25-03-17/2916), що у Держаудитслужби відсутні передбачені законом підстави для проведення моніторингу закупівлі природного газу ТОВ "АС", оскільки замовником вже оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю від 02.08.2018 № 621(18)Б. У листі також зазначено, що перевірки закупівель Відділу у 2018-2019роках Держаудитслужбою не проводилися. Оскільки моніторинг закупівлі та перевірка Відділу відповідно до Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631, Держаудитслужбою не проводилися, то відсутні передбачені законом підстави для звернення Держаудитслужби з позовом до суду.

58. З листа Держаудитслужби дійсно випливає, що цей орган навіть після отримання інформації від прокурора про можливі порушення законодавства про публічні закупівлі не планував проводити перевірку і не збирався звертатися до суду, що дійсно може бути кваліфіковано як бездіяльність органу.

59. Водночас, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), Верховний Суд вважає, що зазначення саме Відділу, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим".

5.26. Колегія суддів зазначає, що у справі № 927/491/19, надаючи оцінку доводам скаржника щодо необхідності доведення прокурором бездіяльності всіх компетентних органів і зазначення їх позивачами, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність у цьому випадку подання позову в інтересах держави в особі саме Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації, оскільки позов містив вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містив вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави).

5.27. Як стверджує скаржник, у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/20 за позовом заступника керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів, зобов`язання повернути кошти та обладнання та у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18, зокрема, за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання додаткової угоди до договору недійсною Верховний Суд зазначив про необхідність встановлення судами попередніх інстанцій обставин щодо дотримання прокурором розумного строку для надання компетентними органами після отримання повідомлення можливості самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави.

Колегія суддів установила, що у справах № 913/124/20, № 916/1674/18 суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом був незначним. Верховний Суд у постановах від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 зазначив, що суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи мав місце факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав.

5.28. У справі № 918/429/23, що розглядається, Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби про стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь Рокитнівської селищної ради 589 045,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що Прокурор скерував на адресу Західного офісу Держаудитслужби 17.02.2023 лист щодо вжиття заходів цивільно-правового характеру (у тому числі фінансового контролю) за фактом порушення, виявленого Прокурором. Згідно з листом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 08.03.2023 № 131700-17/840-2023, адресованим Сарненській окружній прокуратурі, контролюючий орган не проводив заходи контролю за фактами, викладеними у зверненні Прокурора. Управління Західного офісу Держаудитслужби зазначало про відсутність підстав для їх проведення, посилаючись на те, що вказана закупівля проведена без використання електронної системи, тому не є процедурою закупівлі в розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" і не підпадає під критерії проведення моніторингу процедури закупівлі. Управління Західного офісу Держаудитслужби зазначало, що викладена інформація буде врахована при формуванні переліку суб`єктів для проведення заходів державного фінансового контролю в частині перевірки закупівлі, замовником якої є Рокитнівська селищна рада.

Суд апеляційної інстанції також установив, що станом на момент подачі позову до суду, розгляду справи по суті в суді першої інстанції Західним офісом Держаудитслужби заходи державного фінансового контролю стосовно закупівлі UA-2022-12-21-004081-a за предметом "ДК 021:2015:77230000-1:Послуги, пов`язані з лісівництвом", проведеної Рокитнівською селищною радою, не здійснювалися, тому факти порушення законодавства у сфері закупівель у визначеному законодавством порядку не виявлено та не задокументовано, отже, заходи щодо їх усунення не вживалися.

5.29. Таким чином, у контексті доводів скаржника про дотримання прокурором розумного строку для надання компетентними органами після отримання повідомлення можливості самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, правовідносини у справах № 927/491/19, № 913/124/20, № 916/1674/18 та у справі № 918/429/23, що розглядається, є подібними, оскільки Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 зазначав передумови та підстави для звернення прокурора в інтересах органу фінансового контролю з позовом до суду.

5.30. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з огляду на встановлені обставини врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.04.2021 у справі № 913/124/20, від 09.06.2021 у справі № 916/1674/18 щодо дотримання прокурором розумного строку для надання компетентними органами після отримання повідомлення можливості самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави.

5.31. Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а згідно з пунктом 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням законодавства про закупівлі.

5.32. Відповідно до статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" органи Держаудитслужби визначені серед суб`єктів, що реалізують державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

5.33. Для виконання покладених завдань органи Держаудитслужби наділені повноваженнями щодо проведення моніторингу закупівель та звернення до суду з позовами про захист інтересів держави.

5.34. Моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (частина 1 статті Закону "Про публічні закупівлі").

5.35. Моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель (пункт 14 статті 1 Закону "Про публічні закупівлі").

5.36. У пункті 8 частини 1 статті 10 Закону "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

5.37. Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії (абзац 2 частина 1 статті 8 Закону "Про публічні закупівлі").

5.38. Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 918/654/23, яку колегія суддів враховує відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, моніторинг може розпочинатися на будь-якому з етапів закупівлі, до завершення строку дії укладеного договору. Положення частини 1 статті 8 Закону "Про публічні закупівлі" не вказують на можливість Держаудитслужби провести моніторинг процедури закупівлі після закінчення строку дії договору.

Держаудитслужба є уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель до закінчення строку дії договору у зв`язку із повним виконанням та до завершенням процедури закупівлі відкритих торгів (близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2023 у справі № 913/157/22).

Отже, органи Держаудитслужби можуть бути позивачами у правовідносинах щодо реалізації державної політики у сфері закупівель. Питання належності / неналежності цього органу залежить від обставин кожної конкретної справи, які мають з`ясовуватися у суді з наведенням відповідного обґрунтування у судовому рішенні (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21, від 03.12.2020 у справі № 909/703/19, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 17.12.2020 у справі № 905/120/19, від 21.01.2021 у справі № 912/532/19, від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, на які посилається Прокурор).

5.39. Водночас у справі № 918/429/23, що розглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив та не з`ясував, чи закінчився станом на момент виникнення спірних правовідносин строк дії оспорюваного договору у зв`язку із повним виконанням та чи завершені процедури закупівлі відкритих торгів, а отже, чи наявні передумови та підстави для звернення органу фінансового контролю з позовом до суду, чи є Держаудитслужба органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у спірних правовідносинах.

Отже, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в суді, не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, а також висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 918/654/23 (ухваленій після подання касаційної скарги), тому зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, частково підтвердилися.

5.40. Колегія суддів також зауважує, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

5.41. Колегія суддів зазначає, що у справі, яка розглядається, Прокурор заявив позовні вимоги про стягнення з ДСГП "Ліси України" на користь Рокитнівської селищної ради 589 045,00 грн, тобто позовні вимоги заявлені фактично в інтересах Рокитнівської селищної ради. Отже, внаслідок задоволення позовних вимог Прокурора про застосування наслідків недійсності правочину на користь Рокитнівської селищної ради кошти будуть повернуті до місцевого бюджету. При цьому, як вже зазначалося, суд апеляційної інстанції не перевірив та не встановив передумов для звернення Західного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом, тому передчасно дійшов висновку про порушення інтересів Західного офісу Держаудитслужби.

5.42. При цьому відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (близькі за змістом висновки, викладені у постанови Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19).

5.43. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не дотримався вимог статей 73-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанову суду апеляційної інстанції у справі слід скасувати як, таку що прийнята з порушенням норм процесуального права.

5.44. При цьому колегія суддів зазначає, що інші доводи скаржника колегією суддів не розглядаються з огляду на невстановлення судом усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та необхідністю направлення справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалену у справі постанову - скасувати із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

6.4. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024 у справі № 918/429/23 скасувати, справу № 918/429/23 передати на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак