Рішення

від 08.08.2024 по справі 523/10902/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/10902/21

Провадження №2-др/523/6/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ратушного А.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/10902/21 за позовом громадської організації «Автостоянка «Волна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежана Андрія В`ячеславовича, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат РатушнийА.І. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №523/10902/21, якою просить: стягнути суму витрат понесених на професійну (правничу) допомогу у розмірі 44 000 гривень. До заяви адвокат Ратушний А.І. надав суду: договір про надання правової допомоги від 11.07.2022 року; додаткову угоду про надання правової допомоги від 11.07.2022 року; акт наданих послуг від 04.12.2023 року; квитанцію в підтвердження оплати суми витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

У судове засідання сторони не з`явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник Громадської організації «Волна» - адвокат Чапуріна С. надала до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, якими просила відмовити у задоволенні заяви. В обґрунтування заперечень зазначила наступне: відповідачем пропущено строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення; відповідачем всупереч ч.1 ст. 134 ЦПК України не надано попереднього розрахунку судових витрат; витрати на правову допомогу не є співмірними, а тому можуть бути зменшені судом.

Зваживши доводи заяви, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо: - судом не вирішено питання про судові витрати.

Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції до прийняття постанови у справі.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30.11.2023 року: у задоволенніпозовних вимогГромадської організації«Автостоянка«Волна»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Бежан Андрія В`ячеславовича, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу - відмовлено.

До закінчення судових дебатів, адвокат Ратушний А.І. зробив заяву про відшкодування судових витрат, та надання доказів їх понесення протягом п`яти днів, що підтверджується протоколом судового засідання.

Повний текст рішення суду виготовлений 11.12.2023 року.

05 грудня 2023 року представником позивача була подана заява про ухвалення додаткового рішення у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 40000 грн.

З огляду на викладене, суд зазначає що представник ОСОБА_1 адвокат Ратушний А.І. подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу у встановлений законом п`ятиденний строк, а тому доводи адвоката Чапуріної С.І. в частині подачі заяві із пропуском строку, судом відхиляються.

Щодо доводів про адвоката Чапуріної С.І. в частині не надання стороною відповідача, всупереч ч.1 ст. 134 ЦПК України, попереднього розрахунку судових витрат, суд зазначає наступне.

У ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом із тим, аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Таким чином, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Таке правозастосування узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними зокрема в постанові від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18, які враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другоюстатті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами частини 2ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 зазначила наступне.

Пунктом 3.2рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогуце гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Конституційний Суд зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституціїпокладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019р. по справі №922/1163/18 дійшов наступних висновків:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самомудоговорірозміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

З матеріалівданої справивбачається,що напідтвердження понесених ОСОБА_1 витратна правничудопомогу врозмірі 44000грн.,її представник-адвокат РатушнийА.І.надав суду:1)Договір пронадання правовоїдопомоги від11.07.2022року;2)Додатковуугоду додоговору пронадання правовоїдопомоги від11.07.2022року;3)Акт наданих послуг від 04.12.2023 року; 4) квитанцію № Е578-НН34-РТ від 05.12.2023 року.

Зі вказаного Акту наданих послуг від 04.12.2023 року вбачається, що адвокат Ратушний А.І. надав клієнту ОСОБА_1 наступні правові послуги: 1) Ознайомлення із матеріалами справи 2000 грн; 2) Участь у судовому засіданні 19.09.2022 року 4000 грн; 3) Підготовка та подання до суду письмових пояснень 31.10.2023 року 4000 грн; 4) участь у судовому засіданні 01.11.2022 року 4000 грн; 5) участь у судовому засіданні 05.12.2022 року 4000 грн; 6) участь у судовому засіданні 31.01.2023 року 4000 грн; 7) участь у судовому засіданні 16.03.2023 року 4000 грн; 8) участь у судовому засіданні 30.05.2023 року 4000 грн; 9) участь у судовому засіданні 13.07.2023 року 4000 грн; 10) участь у судовому засіданні 21.09.2023 року 4000 грн; 11) участь у судовому засіданні 31.10.2023 року 4000 грн; 12) участь у судовому засіданні 30.11.2023 року 4000 грн;

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, а також постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року в справі № 904/4507/18).

Проаналізувавши вказаний Акт наданих послуг від 04.12.2023 року, суд вважає що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не повністю відповідає критерію реальності.

Матеріалами справи №523/10902/21 підтверджується наступне:

- адвокат Ратушний А.І. 13.09.2022 року подавав заяву на ознайомлення із матеріалами справи, однак в матеріалах справи відсутня відмітка, що він з ними ознайомився 14.09.2022 року;

- судове засідання 19.09.2022 року не відбулось, оскільки ця дата судового засідання помилково була внесена секретарем судового засідання, разом із тим суд констатує, що матеріали справи містять заяву адвоката Ратушного А.І. від 19.09.2022 року, згідно якої останній просив закрити підготовче провадження по справі, а також здійснити розгляд питання закриття підготовчого провадження за його відсутності;

- судове засідання 05.12.2022 року не відбулось, внаслідок оголошеної повітряної тривоги;

- судове засідання 16.03.2023 року не відбулось, внаслідок оголошеної повітряної тривоги;

Таким чином, судом встановлено, що адвокатом Ратушним А.І. прийнято участь у 7 судових засіданнях, а також здійснено приїзд у два судові засідання, які не відбулися у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою, підготовлено письмові пояснення по справі.

Оскільки в розумінні пункту 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими, а суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат (зокрема витрат на правову допомогу), повинен перш за все оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність, а при визначенні суми відшкодування - виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності),а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін(пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву про стягнення адвокатських витрат, зменшивши заявлений до відшкодування розмір.

При визначенні розміру адвокатських витрат, суд виходить із обставин справи, складності справи, зокрема розгляду справи у загальному позовному провадженні, враховує що виконані роботи зазначені в Акті від 04.12.2023 року, підтверджені лише частково, позивач має статус неприбуткової організації, а тому вважає справедливим стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 17000 грн.

На підставі викладеного, керуючисьст. 134, 137, 141, 270 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заявупредставника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ратушного А.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по цивільній справі № 523/10902/21 за позовом громадської організації«Автостоянка «Волна»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участютретьої особи:приватного нотаріусаОдеського міськогонотаріального округуБежана АндріяВ`ячеславовича,про визнаннянедійсним договорукупівлі-продажу - задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації «Автостоянка «Волна» (код ЄДРПОУ 26209921, 65069, м. Одеса, вул. Кишинівська, 2-а на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу в розмірі 17 000 гривень 00 копійок.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду сукладено 23.08.2024 року, у зв`язку із перебуванням судді Далеко К.О. у відпустці з 13.08.2024 року по 22.08.2024 року включно.

Суддя: К.О. Далеко