Рішення

від 21.08.2024 по справі 650/915/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/915/24

Провадження № 2/650/664/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2024 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Хомик І.І.

за участі секретаря - Ткаченко І.С.

за участі прокурора - Зелінка Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство «Магія» про конфіскацію земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

26.02.2024 року Каховська окружна прокуратура Херсонської області звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство «Магія» про конфіскацію земельної ділянки. Позовна заява мотивована тим, що 08.12.2020 року державним реєстратором Хрестівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області Хільченко Ю.О. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , який є громадянином Російської Федерації, з кадастровим номером 6525484000:03:001:0031 площею 2,3807га. (територія Присиваської сільської територіальної громади Каховського району Херсонської області (раніше Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області), на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-2024 від 23.07.2008 (номер відомостей про речове право 39689404).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 05.10.2020 року на підставі договору оренди землі № 39/21/2, передано СФГ «Магія» в користування на 20 років до 05.10.2040 року з правом пролонгації (номер запису про інше речове право 39689587).

Вказане підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.12.2023 року та договором оренди земельної ділянки від 05.10.2020 року.

Окружною прокуратурою виявлено порушення ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України при використанні ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки. Дана позовна заява вжита на захист порушених економічних інтересів держави у земельній сфері.

Від відповідача не надійшов відзив на позовну заяву.

15 квітня 2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Новікова М.М. надійшли додаткові письмові пояснення в яких він зазначав, що відповідно до фактичних обставин і змісту позовної заяви у справі прокурором помилково зазначено про вчинення бездіяльності Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області щодо не звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки відповідача. Вказав, що в умовах воєнного стану в Україні, має місце відсутність нормативно-правового врегулювання питання порядку перевірок наявності громадянства України у власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які набули права власності на них до 01 липня 2021 року, для подальшого вирішення питання конфіскації земельних ділянок у судовому порядку.

Щодо предмету позову представник зазначає, що у спорі вирішується спір щодо наявності підстав для припинення громадянину Російської Федерації права власності на земельну ділянку площею 2,3807га. шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Згідно з частиною першою статті 145 ЗК України (в редакції станом на 27 жовтня 2002 року) якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У пункті а) частини першої статті 130 ЗК України зазначено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть громадяни України, а не іноземці. Відповідно до статті 145 ЗК України в чинній редакції, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. У разі порушення вимог статті 130 цього Кодексу щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення, що можуть перебувати у власності однієї особи, земельні ділянки, площа яких перевищує зазначені граничні розміри, конфіскуються за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до фактичних обставин справи відповідачем як іноземцем не вчинено дії щодо відчуження земельної ділянки площею 2,3807га. у продовж року з моменту їх реєстрації за собою.

Таким чином, в його діях наявне триваюче цивільне правопорушення відповідальність за яке передбачена статтею 145 ЗК України у вигляді конфіскації земельної ділянки з подальшим продажом на земельних торгах.

Відповідно до викладеного Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області не заперечує щодо задоволення позовної заяви прокурора у справі з урахуванням відсутності бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області у питанні припинення права власності відповідачу на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом їх конфіскації.

Прокурор Зелінка Л.О. в судовому засіданні просила задовольнити позов пояснивши, що ОСОБА_2 має іноземне громадянство тому зобов`язаний був здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, оскільки громадяни іноземних держав не мають право володіти земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

В судове засідання представник ГУ Держгеокадастру у Херсонській області Новіков М.М. не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив вимоги позову задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, хоча був належно повідомлений про час та місце судового розгляду справи, шляхом поміщення оголошення на сайті «Судова влада України».

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 08 грудня 2023 року, 08 грудня 2020 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером 6525484000:03:001:0031 площею 2,3807га., яка розташована на території Чаплинського району Херсонської області право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2020 року за номером 39689404 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 55678315 від 14.12.2020 року).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_2 05.10.2020 року на підставі договору оренди землі № 39/21/2, передано СФГ «Магія» в користування на 20 років до 05.10.2040 року з правом пролонгації (номер запису про інше речове право 39689587).

Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у Херсонській області «Щодо проведення перевірок» від 01 лютого 2024 року № 10-21-0.11-379/2-24 було повідомлено, що у них відсутні правові підстави для проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) у формі перевірок, в зв`язку з чим немає правових підстав вважати, що захист інтересів держави не здійснено або неналежним чином здійснено.

Відповідно до листа керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області від 06 лютого 2024 року № 52-29-24 встановлено, що прокурор у зв`язку з виявленням факту реєстрації 08 грудня 2020 року спірної земельної ділянки за громадянином Російської Федерації ОСОБА_2 , а також зважаючи на не вжиття заходів реагування щодо цього з боку ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, у порядку частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» попередив останнього про намір подати в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області позов до ОСОБА_2 про конфіскацію земельної ділянки.

Таким чином, вищенаведеними доказами, у їх сукупності підтверджено, що відповідачка, як іноземець, набула право власності на території України на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке зареєстровано 17 липня 2013 року та станом на час звернення до суду перебуває у її власності. Доказів на підтвердження подальшого відчуження чи припинення права власності відповідача на вказане майно, матеріали справи не містять.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 ЗК України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм ЗК України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Згідно з частиною першою статті 3 ЗК України відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною п`ятою статті 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства.

Також частиною другою статті 81 цього Кодексу дозволяється іноземним громадянам та особам без громадянства набувати права власності на земельні ділянки лише несільськогосподарського призначення.

Водночас частиною четвертою статті 81 ЗК України допускається можливість отримання такими особами земель (земельних ділянок) сільськогосподарського призначення у спадщину, але з умовою їх наступного відчуження.

Так, згідно зі статтею 81 цього Кодексу землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Разом з тим слід зазначити, що статтею 145 цього Кодексу встановлено вимогу припинення права власності на земельну ділянку особи, якій земельна ділянка не може належати на праві власності.

Так, відповідно до статті 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду. Особа, до якої переходить право власності на земельну ділянку і яка не може набути право власності на землю, має право отримати її в оренду.

З викладеного випливає, що землі сільськогосподарського призначення на постійній основі можуть належати тільки громадянину України.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві.

Так, відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Право власності є найбільш фундаментальним речовим правом, яке створює основну юридичну передумову для нормального функціонування цивільного обороту. Тому закон спеціально регулює не тільки підстави набуття права власності, а й підстави його припинення, які визначено у статті 346 ЦК України.

У даному випадку законодавством України прямо заборонено бути власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом строку, який визначений законом у один рік, та встановлює, що у випадку порушення такого строку , існуюче право підлягає припиненню, а сама земельна ділянка підлягає конфіскації у дохід держави (вимоги статті 145 ЗК України).

Законодавець не визначив факту знаходження зазначених земельних ділянок у користуванні інших осіб (оренду, емфітевзис) як можливість продовження відповідного строку або неможливості конфіскації.

Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України конфіскація визначена як одна з підстав припинення права власності.

Згідно зі статтею 356 ЦК України до особи може бути застосоване позбавлення права власності на майно як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація).

За таких обставин та враховуючи, що відповідач - як іноземний громадянин протягом року після реєстрації права власності на земельну ділянку, яка належить до сільськогосподарського призначення, не здійснив її відчуження, суд вважає позовні вимоги керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо здійснення конфіскації земельної ділянки на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 «Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади який реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) зокрема, в агропромисловому комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства саме Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності та в даному випадку, з урахуванням частин другої та четвертої статті 145 ЗК України, звернення до суду із позовом про конфіскацію земельної ділянки.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Оскільки ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Так, за пунктами 76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно із пунктом 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задовольнити «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову та ухвалення судом відповідного рішення відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселицький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Отже, за відсутності добровільного відчуження іноземним громадянином ОСОБА_2 протягом року після набуття права власності та по теперішній час земельної ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на неї підлягає припиненню шляхом її конфіскації за рішенням суду на користь держави, а сама земельна ділянка продажу на земельних торгах, що відповідатиме нормам чинного законодавства.

Зазначений спосіб захисту прав відповідає положенням частини четвертої статті 81, частинам другої та четвертої статті 145 ЗК України.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель сільськогосподарського призначення має загальнонаціональне значення.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області Камінського Павла, який звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Керуючись вищенаведеними положеннями ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

у х в а л и в:

Позовну заяву Каховської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство «Магія» про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Припинити громадянину Російської Федерації ОСОБА_2 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий ТП №1 в м. Одінцово ВУФМС Росії по Московській області у Одінцовському районі), право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6525484000:03:001:0031, 2,3807га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Присиваської сільської територіальної громади Каховського району Херсонської області (раніше Строганівської сільської ради Чаплинського району Херсонської області), право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2020 за номером 39689404 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 55678315 від 14.12.2020) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120, м. Херсон, вул. Михайлівська,33, р/р UA568201720343100001000002291, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 3028,00 грн. та за забезпечення позову у розмірі 1514,00 грн., всього 4542,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ірина ХОМИК