Ухвала

від 23.08.2024 по справі 564/3237/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 564/3237/24

23 серпня 2024 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Снітчук Р.М., перевіривши в м. Костопіль позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Свиспан Лімітед про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання змінити формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ТзОВ Свиспан Лімітед про визнання незаконним та скасування наказу №148-ОД від 28 червня 2024 року про його звільнення, зобов`язання змінити формулювання причини звільнення, вказвши ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначенгня доказів, що підтверджують вказані обставини.

Вказана позовна заява не відповідає вимогам п. 3, п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 4, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, зокрема у ній не зазначено ціни позову за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку, відсутній обгрунтований розрахунок заявлених вимог, не долучено доказів розміру середнього заробітку, не сплачено судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку, яка є майновою та за немайнові вимоги.

Відповідно до п. 1 частини 1ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається - сумою, яка стягується.

При цьому позивачем не долучено до матеріалів справи довідки про розмір його середнього заробітку та відсутнє клопотання про її витребування судом за неможливості отримати самостійно.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

У зв`язку з цим, у позовній заяві позивачеві необхідно зазначити ціну позову та обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, визначити зміст позовних вимог, відповідно до проведеного розрахунку сум стягнення за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому слід звернути увагу, що згідно з ч. 3ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеноЗаконом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Водночас статтею 5 Закону України «Про судовий збір» установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Проте за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Відповідно до частини п`ятої статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, заробітна плата, яку просить стягнути позивач, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10.01.2019, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі 761/943/18.

В своїй постанові від 27.04.2021 у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно дост. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач клопотання про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору не заявляв. Документів, що підтверджують сплату позивачем судового збору у встановлених порядку і розмірі, при подачі позову нею не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою підялгає сплаті судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211 грн. 20 коп.

Тобто за кожною з вимог немайного характеру, зокрема за вимогами про визнання незаконном та скасування наказу про звільнення, зобов`язання відповідача змінити формулювання причини звільнення з роботи необхідно позивачу сплатити судовий збір, у сумі 2422 грн. 40 коп. (1211 грн. 20 коп. х 2)

З урахуванням позовних вимог позивач також повинен сплатити судовий збір за позовною вимогою майнового характеру про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, який становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1211 грн. 20 коп., або ж зазначити підстави звільнення від його сплати.

Судовий збір необхідно сплати за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Рівн.обл\Костопіль м.тг\22030101

код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494

банк отримувача Казначейство України (ЕАП)

рахунок отримувача UA958999980313111206000017523

код класифікації доходів бюджету 220301101

призначення платежу *;101; реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової кратки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Костопільський районний суд Рівненської області (назва суду, де розглядається справа).

Враховуючи наведене вище, позивачу слід конкретизувати, який розмір середньомісячного заробітку він просить стягнути з відповідача та відповідно до даного розміру сплатити судовий збір.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 83 ЦПК України визначено, що позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивний причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В порушення вищезазначених норм ЦПК позивачем повідомлено суд та не заявлено клопотання про витребування довідки про середньомісячну заробітну плату.

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених устаттях 175 і 177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи те, що позивачем при поданні зазначеної позовної заяви не дотримано вимог п. 4, 5 ч. 3 ст. 175, ч. 4, 5 ст. 177 ЦПК України, відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України вважаю за вірне залишити зазначену позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення її недоліків.

На підставі викладеного і керуючись п. 4, 5, 6 ч. 3 ст. 175, ч. 4, ч. 5 ст. 177, ст. 184, ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Свиспан Лімітед про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, зобов`язання змінити формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити зміст ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначеністаттями 175 і 177цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалаоскарженню непідлягає.

СуддяР. М. Снітчук