Рішення

від 22.08.2024 по справі 320/31166/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року 320/31166/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 08.11.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як особа, яка відпрацювала на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1. Проте відповідачпротиправно відмовив у призначенні пенсії з підстав недосягнення законодавчо встановленого пенсійного віку.

На думку позивача, така позиція органу пенсійного органу є протиправною та порушує його право на перерахунок пенсії, що змусило його звернутися до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що позивач має право на призначення пільгової пенсії за Списком №1 після досягнення нею віку 50 років, наслідком чого є правомірна відмова у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача необґрунтованими та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорту НОМЕР_1 , виданим 21.09.1999 року.

Позивач перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Київській області, як застрахована особа, яка відповідно до Закону України №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058-ІV) підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за весь час своєї трудової діяльності.

18 січня 2023 року позивач звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області № 103230001467 від 25.01.2023, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 статті 114 розділу XIV Закону №1058-ІУ.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини 2 статі 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список № 1), становить 50 років.

На момент звернення Позивачу виповнилося 45 років 2 місяці 11 днів.

Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхуваннястановить 20 років.

Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 , визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування(Список №1) становить 7 років 6 місяців.

Страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 3 дні.

Пільговий стаж позивача становить 9 років 2 місяці 11 днів.

Згідно результатів розгляду справи, за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача:періоди навчання згідно диплому ДЛ №021117 за період з 01.09.1994р. по 28.06.1996р., оскільки в наданому Позивачем документі відсутній підпис директора училища, передбачений затвердженим бланком документа.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим за приписами ч. 1 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Разом з тим, за приписами ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на. кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання (пункт 8 Порядку №637).

Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а період навчання підтверджується виданими навчальним закладом дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Відповідно до пункту 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

За приписами підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, серед іншого, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV в редакції Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про іншіперіоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформления документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу до страхового стажу не зараховані періоди навчання згідно диплому ДЛ №021117 за період з 01.09.1994р. по 28.06.1996р., оскільки в наданому позивачем документі відсутній підпис директора училища, передбачений затвердженим бланком документа.

Позивачем на підтвердження періоду навчання до заяви про призначення пенсії додано копію диплому серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_2 28.06.1996 реєстраційний № 412 про закінчення навчання у Середньому професійно-технічному училищі № 3 м. Чернігова. Диплом містить підпис Голови Державної кваліфікаційної комісії та печатку навчального закладу.

Отже, посилання відповідача на відсутність в дипломі про навчання підпису директора не може бути підставою для незарахування періоду навчання до страхового стажу позивача.

Окрім цього, матеріалами справи встановлено, що згідно записів трудової книжки позивача, періоди роботи в зоні відчуження в особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 підтверджуються відповідними записами в ній. Зокрема, як підтверджується записами у трудовій книжці, позивач з 14.11.2016 по теперішній час працює оператором пральних машин 4 (четвертого) розряду в адміністративно-господарському цеху Державного підприємства «Управління забезпечення функціонування об`єктів Чорнобильської АЕС» (код ЄДРПОУ 36359955), шо станом на 31.12.2022 становило 06р. 01 міс.18 дн., а в кратному розмірі (із застосуванням коефіцієнта 1,5) 09 років 02 міс. 11 днів.

На підтвердження спеціального трудового стажу позивачем надано: паспорт; картку платника податків; трудову книжку серії НОМЕР_3 ; довідку за формою ОК-5; довідку про підтвердження наявного трудового стажу від 31.12.2022 №47-9094; документи, що підтверджують атестацію робочого місця за умовами праці: копію наказу Державного підприємства «УЗФО Чорнобильської АЕС» № 66 від 14.03.2016 про затвердження переліку професій і посад працівників ДП УЗФО Чорнобильської АЕС, яким підтверджено право на пільгове забезпечення по Списку №1; копію Переліку професій і посад працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», яким підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком №1 ( додаток до наказу №66 від 14.03.2016), копію висновку державної експертизи умов праці №30 від 16.03.2016; копію наказу Державного підприємства «УЗФО Чорнобильської АЕС» №02 від 09.01.2018 про затвердження Переліку професій і посад працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; копію переліку виробництв, професій і посад працівників ДП «УЗФО Чорнобильської АЕС», яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №02 від 09.01.2018; копію листа Головного управління Держпраці у Київській області №42/4634 «Про результати проведення атестації робочих місць»; копію наказу №16 від 11.01.2018 про затвердження Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, копію переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №16 від 11.01.2018, копію листа Головного управління Держпраці у Київській області від 13.01.2018 «Про результати проведення атестацій робочих місць»; копію наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №837 від 26.06.2019 про введення в дію доповнення до Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1; копію Доповнення №10 до Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №837 від 26.06.2019; копію довідки Головного управління Держпраці у Київській області про стан дотримання законодавства про працю № КВ/75/88Д; копію наказу ДСП «Чорнобильська АЕС» №11 віл 11.01.2022 про затвердження Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, копію Переліку професій та посад працівників ДСП ЧАЕС, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 (додаток до наказу №11 від 11.01.2022

А відтак, суд зазначає, щорішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах є протиправним.

Враховуючи викладене, суд при вирішенні даної справи, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

За приписами пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм, право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

У той же час, суд звертає увагу, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За вказаних обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №103230001467 від 25.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, є саме таким рішенням суб`єкта владних повноважень, що порушує права і свободи позивача в даних правовідносинах.

Втім, відповідних вимог позивачем у даній справі до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій областіне заявлялося.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем вимоги звернуто лише до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, однак за наявності чинного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суд позбавлений можливості задовольнити вимоги щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №l виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, з 08.11.2022 року.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській областійого прав та законних інтересів позивача. Таких доказів не було встановлено і матеріалами справи.

За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 через неналежно обраний позивачем спосіб захисту.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача, судові витрати (судовий збір) розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.