Рішення

від 23.08.2024 по справі 200/4041/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2024 року Справа№200/4041/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дружківського міського суду (місто Дружківка, Краматорський район, Донецької області вулиця В. Пилипенка, будинок 45, ЄДРПОУ 02895722), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області (місто Слов`янськ, Донецької області вулиця Добровольського, будинок, 2, ЄДРПОУ 26288796) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Дружківського міського суду, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області, в якому просила:

визнати протиправним та скасувати наказ Дружківського міського суду Донецької області від 22 лютого 2024 року № 40-К «Про встановлення державним службовцям стажу державної служби і надбавок»;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Також позивач просила відповідно до п.2 частини 1 статті 371 КАС України допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 2002 року по теперішній час працює в Дружківському міському суді Донецької області на посаді заступника керівника апарату (на даний час). Згідно з наказом «Про надбавку до посадового окладу за вислугу років» від 26 липня 2019 року № 77-К позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, вислуга років якої на державній службі станом на 23.07.2019 становить 17 років.

01.01.2024 набрав чинності Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік № 3460-ІХ, абзацом 2 п. 12 розділу Прикінцеві положення якого визначено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

На виконання вимог вищезазначеного Закону Дружківським міським судом Донецької області прийнято наказ від 22.02.2024 № 40-к Про встановлення державним службовцям стажу державної служби і надбавок на підставі п. 12 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі на 2024 рік (з 01.01.2024) у розмірі 30 відсотків посадового окладу, оскільки вислуга років на державній службі становить 21 рік 6 місяців 3 дні.

Позивач вважає, що внаслідок таких дій були порушені її права на належний рівень оплати праці державних службовців, які гарантовані ст.ст. 50, 52 Закону України Про державну службу.

Ухвалою суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

28.06.2024 року на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач викладає в іншій редакції перший та другий пункт прохальної частини позову, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Дружківського міського суду Донецької області від 22 лютого 2024 року № 40-К «Про встановлення державним службовцям стажу державної служби і надбавок» в частині що стосується ОСОБА_1

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі відповідно до статті 52 Закону України «Про державну службу», саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу відносно ОСОБА_1 з 01.01.2024 року та по теперішній час.

У відзиві на позов Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог, обґрунтовуючи це наступним.

Згідно зі ст. 50 Закону України Про державну службу заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення).

Статтею 52 Закону України Про державну службу передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

В той же час пунктом 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік установлено, що у 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, […] та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Також установлено, що норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Вказані норми Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік неконституційними не визнавались та не скасовувались, а тому підлягають застосуванню.

Отже, державним службовцям державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, надбавка за вислугу років у 2024 році встановлюється на рівні 2 відсотків від посадового окладу за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 30 відсотків посадового окладу.

Посилається також на Роз`яснення, які надані Національним агентством України в питань державної служби 10.01.2024 за № 176-р/з.

Таким чином, керівник апарату Дружківського міського суду Донецької області, діючи в межах наданих законом повноважень та у відповідності до чинного законодавства, яке встановлює порядок визначення розміру надбавки за вислугу років державних службовців, правомірно видав наказ про встановлення позивачу надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу, як такому, який працює в державному органі (органі державної влади), де проведено відповідну класифікацію посад.

Як наслідок, заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Відповідач 1 правом на надання відзиву не скористався.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - Дружківський міський суд Донецької області, код ЄДРПОУ 02895722, зареєстроване місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Енгельса (В.Пилипенка), буд. 45, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (далі Відповідач-1).

Відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 26255795, зареєстроване місцезнаходження: 84122, Донецька область, м Слов`янськ, вул. Добровольського (Незалежності), буд. 2, є суб`єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі (далі відповідач - 2).

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 28.12.2011 № 474к ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника керівника апарату Дружківського міського суду Донецької області, що підтверджено записами трудової книжки серії НОМЕР_3 .

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області від 26.07.2019 № 77-к позивачу було встановлено надбавку за вислугу років на державній службі у розмірі 50 відсотків посадового окладу, як такій, вислуга років якої на державній службі станом на 23.07.2019 становить 17 років.

Наказом Дружківського міського суду Донецької області від 22.02.2024 № 40-К Про встановлення державним службовцям стажу державної служби і надбавок, прийнятим із посиланням на ст. 46 Закону України Про державну службу, п. 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу, п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 10.01.2024 № 176р/з щодо умов щодо умов оплати праці державних службовців державних органів, які провели класифікацію посад державної служби, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про державну службу, враховуючи наказ керівника апарату суду № 230-К від 31.10.2023 Про проведення класифікації посад державної служби в Дружківському міському суді Донецької області і проведену класифікацію посад державної служби Дружківського міського суду Донецької області, ОСОБА_1 заступнику керівника апарату, як такій, вислуга років якої на державній службі становить 21 рік 6 місяців 3 дні, з 25.01.2024 встановлено надбавку за вислугу років у розмірі 30 відсотків на 2024 рік.

Не погодившись із зазначеним наказом, а також із не отриманням у зв`язку із його прийняттям оплати праці у належному розмірі, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 130 Конституції України встановлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Статтею 19 Конституції України визначено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України Про державну службу та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України Про державну службу від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, Закон України Про державну службу).

Статтею 3 Закону № 889-VIII встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця (ч. 1).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону № 889-VIII державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 889-VIII стаж державної служби дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4-5 ст. 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи. Заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення). Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.

Згідно з частиною 8 цієї ж статті особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом України Про судоустрій і статус суддів.

Відповідно до преамбули Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) цей закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Відповідно до ст. 155 Закону № 1402-VIII організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України Про державну службу з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 150 Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до найнижчої за умовами оплати праці посади державної служби, установлюється в розмірі, встановленому законодавством про державну службу. Розмір посадових окладів інших працівників апарату суду збільшується на відповідний коефіцієнт пропорційно посадовим окладам працівників, посади яких віднесені до попередньої за умовами оплати праці посади державної служби в такому суді з урахуванням юрисдикцій державних органів. […] Схема посадових окладів із визначенням коефіцієнтів для державних службовців судів, органів та установ системи правосуддя затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу держслужби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Поряд із цим пунктами 10, 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX, Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік) установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у п.п. 20-22 цього розділу. У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу держслужби, але не більше 30 відсотків посадового окладу.

Також у п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону № 3460-IX зазначено, що норми Закону України Про державну службу щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби надані від 10.01.2024 № 175 р/з (на яке є посилання у наказі Дружківського міського суду Донецької області від 22.02.2024 № 40-к, а також у відзиві на позов, наданому суду другим відповідачем) відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України Про державну службу заробітна плата державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення). Частиною 1 ст. 52 Закону Про державну службу передбачено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Враховуючи викладене, надбавка за вислугу років державним службовцям державних органів, які не провели класифікацію встановлюється з урахуванням положень ч. 1 ст. 52 Закону, тобто 3 відсотки за кожний рік стажу державної служби та не може перевищувати 50 відсотків посадового окладу. […] Пунктом 10 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік передбачено що, у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20 22 цього розділу. Отже, у разі проведення класифікації посад державної служби, оплата праці відбуватиметься з урахуванням положень п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік. Вказано, що роз`яснення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм.

Суд вважає за необхідне зазначити, що будь-яких змін щодо зменшення щорічного та граничного відсотку набавки за вислугу років, у тому числі, у зв`язку із проведенням класифікації посад, до Закону № 889-VIII не вносилось.

Таким чином, Законом України Про Державний бюджет України на 2024 рік запроваджено норму, яка суперечить нормі ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а саме: зменшує максимальну межу розміру надбавки за вислугу років на державній службі з 50 відсотків до 30 відсотків, а також зменшує розмір самої надбавки з 3 до 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби.

Конституційний Суд України у рішенні від 20.06.2019 № 6-р/2019 зазначив, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абз.абз. 5, 6 пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини).

Поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

Поряд із цим, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах Вєренцов проти України (заява № 20372/11), Кантоні проти Франції (заява №17862/91).

Державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (п. 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28.09.2004, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у ч. 3 ст. 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а виснувала, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Слід також звернути увагу, що неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, є колізією норм права.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

У п. 2.1 Рішення від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України вказав, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Виходячи із засад теорії права, беручи до уваги, що Закон № 889-VIII та Закон № 3460-IX мають однакову юридичну силу, при цьому Закон № 3460-IX прийнятий пізніше, у спірних правовідносинах має місце змістовна та темпоральна колізії.

У випадку одночасного існування змістовної та темпоральної колізії між більш ранньою спеціальною нормою і пізнішою загальною нормою пepeвaгy мaє paнішe пpийнятa cпeціaльнa нopмa, тобто ч. 1 ст. 52 Закону № 889-VIII у спірних правовідносинах.

Поряд із цим, у рішенні від 28.08.2020 № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (ст. 48 Конституції України) (254к/96-ВР ).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах до застосування підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме: ч. 1 ст. 52 Закону України Про державну службу, а не п. 12 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, яким звужуються обсяг прав та гарантій державних службовців, визначених чинним законодавством.

Щодо посилань першого відповідача у спірному наказі та другого відповідача у відзиві на позов на Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби надані від 10.01.2024 № 175 р/з, суд зазначає, що вказані Роз`яснення мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм, а тому не можуть покладатися в основу видання наказів щодо встановлення складових заробітної плати державних службовців.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ Дружківського міського суду Донецької області від 22.02.2024 № 40-к Про встановлення державним службовцям стажу державної служби і надбавок в частині встановлення ОСОБА_1 , заступнику керівника апарату, з 25.01.2024 на 2024 рік надбавки за вислугу років на державній службі у розмірі 30 відсотків посадового окладу - є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […] 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, […] від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ч. 3 цієї ж статті у разі скасування […] індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Верховний Суд у постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 дійшов висновку, згідно якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

В постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд сформулював визначення ефективного правосуддя та зазначив, що комплексний аналіз приписів КАС України дає суду підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном ефективне правосуддя, що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до пп. 24 п. 14 Типового положення про апарату суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 08.12.2019 № 131 (далі Положення № 131), керівник апарату суду відповідно до наданих повноважень, зокрема, встановлює надбавки, доплати та премії працівникам апарату суду, у тому числі помічнику голови суду, помічнику заступника голови суду, помічнику секретаря судової палати, помічнику судді - члена Ради суддів України, помічникам суддів відповідно до Положення про преміювання відповідного суду.

Відповідно до п. 8 Положення № 131, у суді, який є розпорядником бюджетних коштів, апарат суду також: забезпечує ведення бухгалтерського обліку відповідно до встановлених норм законодавства; організовує планування фінансово-господарської діяльності; здійснює контроль за збереженням товарно-матеріальних цінностей, правильним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів; складає та подає в установленому порядку статистичну, бюджетну, податкову та бухгалтерську звітність.

Поряд із цим, Наказом Державної судової адміністрації України від 10.05.2023 № 229 затверджено Положення про Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, згідно п.п. 1, 11 якого Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області є територіальним органом Державної судової адміністрації України та підконтрольне їй.

Територіальне управління ДСА України є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та найменуванням, самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Згідно п.п. 3, пп. 3 п. 4 означеного Положення, основним завданням територіального управління є організаційне та фінансове забезпечення діяльності місцевих судів, крім господарських та адміністративних, з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів і забезпечення роботи органів суддівського самоврядування.

Територіальне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України нижчого рівня щодо забезпечення діяльності територіального управління та судів у відповідному регіоні.

Отже, саме на відповідача - 2 як на розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня покладено повноваження щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих загальних судів Донецької області, у тому числі виплати заробітної плати працівникам апаратів цих судів.

Щодо вимоги позивача допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та сплати надбавки за вислугу років за один місяць суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні суду звернути до негайного виконання рішення: у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Враховуючи, що в даному випадку судом не ухвалено рішення про стягнення певних сум з відповідача, відсутні підстави для звернення до негайного виконання цього рішення суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та ефективним.

Таким чином, адміністративний позов позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 72-78, 90, 94, 139, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дружківського міського суду Донецької області (місто Дружківка, Краматорський район, і вулиця В. Пилипенка, будинок 45, ЄДРПОУ 02895722), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 2) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Дружківського міського суду Донецької області від 22 лютого 2024 року № 40-К Про встановлення державним службовцям стажу державної служби і надбавок в частині, яка стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату надбавки за вислугу років на державній службі за період з 01 січня 2024 року по теперішній час відповідно до статті 52 Закону України Про державну службу, саме на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Стойка