Рішення

від 15.08.2024 по справі 440/4761/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/4761/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Проскурні Я.О.

представника позивача Скабука Ю.М.

представника відповідача Трофімченка В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Компанія "Надежда" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2024 року Приватне підприємство "Компанія "Надежда" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00036330704 від 20.03.2024.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення є акт від 04.12.2023 №12229/16-31-07-04-02/22519085 про результати документальної планової виїзної перевірки. Позивач вважає висновки перевірки помилковими, а оскаржуване рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню. В обґрунтування зазначає, що ПП «Компанія Надежда» керуючись чинним законодавством, не занизила податок на прибуток у податкових періодах 2019-2023 рокита вірно відобразила відсотки банку у складі витрат звітного періоду. Вказує, що ПП «Компанія «Надежда» по кредитному договору №DNI-22-1359/12 у ПАТ «ПУМБ» взяла кошти під цільове призначення стаття 2 п.2.1.1 «поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності Позичальника». Цими коштами проводилися розрахунки: за орендні, комунальні, аудиторські, юридичні та ін. послуги; виплата з/п та відрахувань, що не є кваліфікаційним активом. Згідно з пунктом 27 ПБУ 16 витрати на оплату відсотків за користування кредитом включаються до складу фінансових витрат. Нараховані відсотки відносяться в дебет субрахунку 951. А тому, розрахунок середньозваженої вартості капітальних інвестицій, суми фінансових витрат, які капіталізуються та суми фінансових витрат, які підлягають віднесенню до складу поточних витрат звітного періоду, що був наведений у акті перевірки є некоректним. Також зазначає, що ПП «Компанія «Надежда» використовує метод 100% амортизації. Тому вартість об`єкту НМА відноситься на витрати звітного періоду відразу при прийнятті його на облік. Згідно П(С)БО 31 визначення кваліфікаційного активу не підпадає під цей рахунок. Також, ремонт основних засобів та НМА, що відображені на рах.1522 становить не більше місяця і не потребує суттєвого часу на його проведення, а відтак не підпадає під визначення кваліфікаційного активу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 24 квітня 2024 року у справі №440/4761/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд вирішив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 23 травня 2024 року / т.1 а.с.234/.

21 травня 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що аргументація щодо порушення (Відсутність капіталізації РКО за договором №КНАКл-17756 від 20.05.2022р. з ПАТ «ПУМБ» ), що привела до заниження фінансового результату на загальну сум 855 000 грн. платником не надавалася. Щодо порушення (Відображення фінансових витрат з порушенням встановленого порядку за договором № DNI-22-1359/12 від 31.07.2012р. з ПАТ «ПУМБ») зазначає, що ПП «Компанія Надежда» має відкритий кредитний договір №DNI-22-1359/12 від 31.07.2012р. у ПАТ «ПУМБ». Цільове призначення кредиту згідно з п.2.1 кредитного договору є «поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності Позичальника». Проценти нараховані за користування грошовими коштами по кредитному договору№DNI-22-1359/12 від 31.07.2012 відображаються на рах. 951 «Відсотки за кредит». За даними платника: оскільки кредит не є цільовим і не має чітко визначеного об`єкту кредитування, для подальшої капіталізації відсотків банку. Підприємство використовувало кредитні кошти, призначені для поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності підприємства. Проте, ПП «Компанія «Надежда» не вірно було включено капіталізовані витрати до собівартості кваліфікаційного активу, чим порушено пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, п. 4, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», який затверджено наказом МФУ від 28.04.2006 № 415 (далі П(С)БО 31) /т.1 а.с. 230 -243/.

23 травня 2024 року підготовче судове засідання перенесено на 05 червня 2024 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці / т.2 а.с.153/.

03 червня 2024 року надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач наполягав на задоволенні позовних вимог / т.2 а.с.156 160/.

05 червня 2024 року оголошено перерву в судовому засіданні до 04 липня 2024 року / т.2 а.с. 247/.

04 липня 2024 року протокольною ухвалою закрито підготовче провадження, справу прийнято до розгляду по суті на 26 липня 2024 року / т. 3 а.с.1/.

26 липня 2024 року судове засіданні не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Бойка С.С. на лікарняному, розгляд справи перенесено на 15 серпня 2024 року / т.3 а.с. 4/.

Представник позивача в судовому засіданні 15.08.2024 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.08.2024 заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Компанія «Надежда»" є юридичною особою (код ЄДРПОУ 22519085), перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області, зареєстрований платником податку з 11.01.1993.

Головним управлінням Державної податкової служби в Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Компанія «Надежда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2019 по 30.06.2023.

За наслідками проведеної перевірки було складено Акт №12229/16-31-07-04-02/22519085, яким встановлено порушення норм п.п.131.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI та п.4, 7 П(С)БО 31, а саме встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1716872 грн., у т.ч. у розрізі податкових періодів: 2019 рік . 132548 грн, 2020 рік 43364 грн, 2021 рік - 454687 грн, 2022 рік 563386 грн, 2023 рік 122887 грн.

30.01.2024 ПП «Компанія «Надежда» 30.01.2024 подано до ГУ ДПС у Полтавській області письмові заперечення на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 04.12.2023 №12229/16-31-07-04-02/22519085 з наданням обґрунтувань неправомірності висновків перевірки.

Листом від 27.12.2023 №39808/6/16-31-07-04-06 ГУ ДПС у Полтавській області залишено без змін висновки акту перевірки, а заперечення без задоволення.

ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення рішення №00124820704 від 29.12.2023.

11.01.2024 ПП «Компанія «Надежда» оскаржено податкове повідомлення рішення №00124820704 від 29.12.2023 до ДПС України.

Рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №6850/6/99-00-06-01-01-06 від 12.03.2024 скарга частково задоволена та ППР № 00124820704 від 29.12.2023 скасовано в часвтині нарахування штрафних санкцій.

З урахуванням Рішення ДПС України про результати розгляду скарги, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення рішення від 20.032024 № 00036330704, яким збільшено суму податку на прибуток в розмірі 1716872,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 81883,00 грн.

Не погодившись з правомірністю податкового повідомлення-рішення контролюючого органу від 20.032024 № 00036330704, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб`єкта владних повноважень та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з вимогами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 3 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» капіталізація фінансових витрат - включення фінансових витрат до собівартості кваліфікаційного активу; кваліфікаційний актив - актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення; собівартість кваліфікаційного активу - витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу (далі - витрати на створення кваліфікаційного активу). Фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.

Згідно з пунктом 5 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» капіталізація фінансових витрат застосовується лише до суми тих фінансових витрат, яких можна було б уникнути, якби не здійснювались витрати на створення кваліфікаційного активу. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов`язання з нарахуванням відсотків. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації зменшуються на суму будь-яких отриманих проміжних виплат та цільового фінансування, безпосередньо пов`язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Відповідно до пунктів 6, 7 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» у разі безпосереднього позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов`язані з цим запозиченням (за вирахуванням доходу від тимчасового фінансового інвестування запозичених коштів). Якщо запозичення безпосередньо не пов`язані зі створенням кваліфікаційного активу, то сума фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є добутком норми капіталізації та середньозважених витрат на створення кваліфікаційного активу (включаючи раніше капіталізовані фінансові витрати). З метою визначення фінансових витрат, які капіталізуються, до розрахунку приймаються середньозважені витрати на створення кваліфікаційного активу протягом тих періодів, у яких підприємством понесені фінансові витрати, що відповідають вимогам пункту 5 цього Національного положення (стандарту).

Пунктом 13 П(С)БО 31 «Фінансові витрати» визначено, що капіталізація фінансових витрат припиняється, якщо створення кваліфікаційного активу завершено.

Отже, відсотки за запозиченнями включаються до складу витрат суб`єкта господарювання лише в тому випадку, якщо такі не підлягають включенню до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. За таких обставин, з`ясуванню підлягає питання, чи витрачались отримані позивачем в якості запозичень кошти на придбання (створення) кваліфікаційних активів (основних засобів).

З подібним підходом Верховний Суд розглядав справи № 826/8025/16 (постанова від 06 серпня 2020 року), №826/1709/14 (постанова від 15 жовтня 2019 року).

Так, судом встановлено, що ПП «Компанія «Наджидав» уклало з ПАТ «ПУМБ» кредитний договір № №DNI-22-1359/12 від 07.2012р. із ПАТ «ПУМБ».

Згідно з п.2.1 кредитного договору, цільове призначення кредиту - «поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності Позичальника».

За кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути і сплатити проценти.

Проценти нараховані за користування грошовими коштами по кредитному договору №DNI-22-1359/12 від 31.07.2012 позивач відобразив в рах. 951 «Відсотки за кредит», оскільки вважає, що кредит не є цільовим і не має чіткого визначеного об`єкту кредитування, для подальшої капіталізації відсотків банку.

Так, користування кредитними коштами платне (відсотки за користування), а тому в обліку відображаються як фінансові витрати (п.3 НП (С) БО 31 «Фінансові витрати».

Разом з цим, під фінансовими витратами в НП(С)БО 31 розуміються витрати на проценти та інші з втрати підприємства, пов`язані із запозиченнями (позиками, векселями, облігаціями, а також іншими видами короткострокових і довгострокових зобов`язань, на які нараховуються відсотки).

Облік процентів за кредитами базується на постулаті, що відповідні операції не є операційною діяльністю підприємства. Вони належать до фінансової діяльності. Відповідно у звіті про фінансові результати такі витрати відображають у статті «фінансові витрати».

Відсотки за кредитами включаються до складу витрат суб`єкта господарювання лише в тому випадку, якщо витрати не включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Кваліфікаційним активом згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку «Фінансові витрати», затвердженим наказом Мінфіну від 28.04.2006 № 415 (далі П(С)БО31) . актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення. П(С)БО 31 не містить визначення, який саме проміжок часу вважається суттєвим для створення кваліфікаційного активу. Однак, підпунктом 1.6 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку фінансових витрат, затверджених наказом Мінфіну від 01.11.2010 № 1300 та листом Мінфіну від 01.06.2006 № 31-34000-10-5/11601 визначено, що при застосуванні П(С)БО 31 суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці.

Як зазначалося раніше, пунктом 3 П(С)БО 31 передбачено, що собівартість кваліфікаційного активу (витрати на створення кваліфікаційного активу) включає в себе витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу.

Активи ж, придбані нашим підприємством, не є кваліфікаційними активами, оскільки вони не створюються, а придбаваються у вигляді, придатному для їх експлуатації. Кожний з цих активів є окремим об`єктом основних засобів, придатним для самостійної експлуатації з моменту придбання та таким, що не потребує будь-яких подальших витрат зі створення (виготовлення, виробницутива , тощо).

Отже, системний аналіз П(С)БО 31 свідчить, що активи, які готові для використання із запланованою метою (тобто такі, що не потребують будь-якого дообладнання, добудови, тощо) являються некваліфікаційними активами.

Як стверджує позивач, а також встановлено судом, що ПП «Компанія Надежда» по кредитному договору №DNI-22-1359/12 від 31.07.2012р. у ПАТ «ПУМБ» брала кошти не для придбання основних засобів, потреб будівництва та створення кваліфікаційного активу. Кошти були взяті під цільове призначення стаття 2 п.2.1.1 кредитному договору №DNI-22-1359/12 від 31.07.2012р. «поповнення оборотного капіталу в межах статутних цілей діяльності Позичальника». Цими коштами проводилися розрахунки: за орендні, комунальні, аудиторські, юридичні та ін. послуги; виплата з/п та відрахувань, що не є кваліфікаційним активом.

Згідно з пунктом 27 ПБУ 16 витрати на оплату відсотків за користування кредитом і включаються до складу фінансових витрат. Нараховані відсотки відносяться в дебет субрахунку 951.

Перевіряючими для розрахунку суми відсотків за кредитом (договір №DNI-22-1359/12 від 31.07.2012 з ПАТ «ПУМБ») були взяті всі суми коштів за рахунками 1531 «Придбання інших необоротних матеріальних активів» та 1522 «Ремонт основних засобів» за 2019 - 2023 роки. При цьому перевіряючими не встановлено чи відносяться вказані суми коштів взагалі до кредитних чи ні, і не надавалася оцінка чи є вони (не) кваліфікаційним активом.

На рахунку 1531 «Придбання інших необоротних матеріальних активів» відображаються активи, які не створювалися, а були придбані у вигляді, придатному для їх експлуатації. Кожних з цих активів є окремим об`єктом основних засобів, придатним для самостійної експлуатації з моменту придбання та таким, що не потребує будь-яких подальших витрат зі створення (виготовлення, виробництва, тощо). Згідно чинного законодавства з 23 травня 2020 року діє новий вартісний критерій для основних засобів: такий поріг збільшено з 6 000 грн до 20 000 грн (пп. 12 п.3 р. І Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16.01.2020 № 466-ІХ). Відповідні зміни були закріплені в пп. 14.1.138 ПК України.

Для нарахування амортизації необоротних матеріальних активів (НМА) встановлено два методи (п. 27 ПБО 7):

- 50 % вартості, що амортизується, - у першому місяці використання об`єкта й інші 50% - у місяці вибуття, тобто списання з балансу;

- 100 % вартості, що амортизується, - у першому місяці використання об`єкта.

ПП «Компанія Надежда» використовує метод 100% амортизації. Тому вартість об`єкту НМА відноситься на витрати звітного періоду відразу при прийнятті його на облік. Згідно П(С)БО 31 визначення кваліфікаційного активу не підпадає під цей рахунок.

На рахунку 1522 «Ремонт основних засобів та НМА» відображаються ремонти та технічне обслуговування об`єктів основних засобів та необоротно-матеріальних активів.

Згідно з п. З НП(С)БО, що кваліфікаційний актив - це актив, який обов`язково потребує суттєвого часу для його створення. При застосуванні ПБО 31 суттєвим вважається час, який становить більше ніж 3 місяці (пп. 1.6 Методичних рекомендацій №1300, лист № 31-34000-10-5/11601).

Судом встановлено, що ремонт основних засобів та НМА, що відображені на рах. 1522 становить не більше 3 місяців, не потребує суттєвого часу на його проведення, а відтак не підпадає під визначення кваліфікаційного активу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитні кошти за кредитним договором №DNI-22-1359/12 від 31.07.2012, не видавалися для придбання чи створення кваліфікаційного активу.

Більш того, перевіряючими взагалі не встановлено та не віднесено кваліфікаційні активи на які ПП «Компанія «Надежда» мала б віднести ці фінансові витрати у вигляді відсотків банку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено заниження податку на прибуток на загальну суму 1716872,00, у тому числі у розрізі податкових періодів: за 2019 рік -132548 грн, 2020 рік 443364,00 грн, 2021 рік 454687,00 грн, за 2022 рік 563386,00 грн, за 2023 рік 1222887,00 грн.

Дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ПП «Компанія «Надежда» порушень податкового законодавства, визначених Актом перевірки 04.12.2023 №12229/16-31-07-04-02/22519085 на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 № 00036330704 яким збільшено суму податку на прибуток в розмірі 1716872,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 81883,00 грн.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПП «Компанія «Надежда»" повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ПП «Компанія «Надежда» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26981,33 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Компанія "Надежда" (вул. Незалежностіі, буд.130, смт Машівка, Машівський район, Полтавська область, код ЄРДПОУ 22519085) до Головного управління ДПС у Полтавській області ( вул. Європейська,4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄРДПОУ 44057192) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №00036330704 від 20.03.2024.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Компанія "Надежда" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області судовий збір, сплачений при зверненні до суду з цим позовом, у розмірі 26981 (двадцять шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одну) грн 33 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 серпня 2024 року.

Суддя С.С. Бойко