Рішення

від 23.08.2024 по справі 460/7283/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2024 року м. Рівне №460/7283/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька за участю секретаря судового засідання Т.Р. Саванчук та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: представник не прибув, третьої особи на стороні відповідача: представник Немкович І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська обласна прокуратура про визнання дій протиправними, скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправними та скасувати постанову від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 № 460/2556/23 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. за виконавчим листом, виданим 01.04.2024, 27.05.2024 відкрито виконавче провадження.

Постановою від 13.06.2024 закінчено виконавче провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач вважає, що рішення суду у справі №460/2556/23 виконано лише частково, оскільки в листі від 14.03.2024, що надійшов на адресу позивача від Рівненської обласної прокуратури відсутнє обґрунтування, чому в сканованій копії договору № 1 від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне" про організацію спільного будівництва заштриховано публічну інформацію, яка не може бути обмежена в доступі згідно з висновками судів першої та апеляційної інстанції. Вважаючи дії відповідача та постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2024 № 75125426 протиправною, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.

Ухвалою від 12.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою від 26.07.2024 продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами статті 287 КАС України на 14.08.2024. Рівненську обласну прокуратуру залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача .

Ухвалою від 14.08.2024 здійснено заміну первісного відповідача у справі №460/7283/24 - Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належного відповідача - відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Розгляд справи вирішено розпочати спочатку та призначено судове засідання на 21 серпня 2024 року. Протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву до 23.08.2024.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 15.08.2024 відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та вказує, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №75125426 з примусового виконання виконавчого листа № 460/2556/23 виданого від 01.04.2024 Рівненським окружним адміністративним судом. 10.06.2024 до Міністерства юстиції України під реєстраційним номером 101788-7-24 надійшов лист Рівненської обласної прокуратури за № 15/1-378вих-24 від 03.06.2024, яким повідомлено відділ про виконання рішення суду. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами п. 9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону, 13.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі на підставі листа Рівненської обласної прокуратури. Зміст поданого вищезазначеного листа дає підстави для висновку, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/2556/23 виконане, оскільки резолютивна частина рішення містить вимогу, за якою боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії на користь позивача. Враховуючи, що державного виконавця було проінформовано про виконання рішення суду, дії державного виконавця з винесення постанови про закриття виконавчого провадження, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказує, що оскаржувана постанова містить всі необхідні реквізити. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказав, що прокуратура повністю виконала рішення суду у справі № 460/2556/23, про що повідомила відповідача листом від 03.06.2024. Зазначає, що ТОВ "Вербуд-Рівне", з метою виконання рішення суду першої інстанції у справі № 460/2556/23, скерувало 14.03.2024 до Рівненської обласної прокуратури лист № 14/03-24 та копію договору № l від 17.12.2021, в якому, відповідно до ч. 1 ст. 36 ГК України, вилучено шляхом ретушування відомості, що віднесені до конфіденційної інформації (комерційної таємниці), згоди на оприлюднення яких не надано. При цьому стверджує, що ТОВ "Вербуд-Рівне" віднесено до комерційної таємниці положення договору лише щодо визначення загальної площі житла та частки товариства; відомості про кошти, за рахунок яких здійснюється будівництво; відомості щодо реалізації товариством інших майнових прав. Вказує, що Рівненська обласна прокуратура ще 14.03.2024 направила ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021, в якому вилучено шляхом ретушування відомості, що віднесені до конфіденційної інформації. Вважає, що відповідач правомірно закінчив виконавче провадження. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені учасниками справи аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд встановив таке.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.03.2024, задоволено позов ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури та скасовано відмову Рівненської обласної прокуратури від 12.01.2023 надати ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021, укладеного між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121. Зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що Рівненською обласною прокуратурою на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23, повторно розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації та 14.03.2024 надано їй відповідь листом № 27-95вих-24, яку скеровано на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Вважаючи таку відповідь частковим виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23, ОСОБА_1 направила до органів державної виконавчої служби виконавчий документ про примусове виконання рішення.

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. постановою від 27.05.2024 відкрито провадження № 75125426 та направлено її до Рівненської обласної прокуратури до виконання.

10.06.2024 до Міністерства юстиції України під реєстраційним номером 101788-7-24 надійшов лист Рівненської обласної прокуратури від 03.06.2024 № 15/1-378вих-24, яким повідомлено, що обласною прокуратурою на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23 впродовж 5 робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили повторно розглянуто, з урахуванням висновків суду першої інстанції, інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації та надано ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, шляхом надсилання 14.03.2024 на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 листа від 14.03.2024 № 27-95вих-24 з копією договору № l від 17.12.2021, в якому вилучено шляхом ретушування відомості, що віднесені до конфіденційної інформації.

На підставі вказаного, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. 13.06.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка і оскаржується в даній справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові та діям відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі не виконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404).

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону № 1404).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 ст.5 Закону № 1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Пункт 1 ч. 3 вказаної статті передбачає, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Пункт 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частина 2 ст. 39 Закону № 1404 визначає, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), в пункті 7 розділу І якої викладено вимоги до постанови, відповідно до яких постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити, зокрема, мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Отже зі змісту наведених норм вбачається, що оцінюючи дії та рішення суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано та вмотивовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У виконавчому листі № 1 по адміністративній справі № 460/2556/23 зазначено спосіб та порядок примусового виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023, а саме "Зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ "Вербуд-Рівне", про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121, з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації, шляхом надсилання на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 впродовж п`яти робочих днів з моменту набрання даного рішення суду законної сили" (а.с.113).

При цьому суд враховує, що рішення у справі № 460/2556/23 не містить положень щодо надання всієї інформації, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021, укладеному між Рівненською обласною прокуратурою та ТОВ «ВЕРБУД-РІВНЕ», про організацію спільного будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:001:0121.

Більше того, у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 у справі № 460/2556/23 вказано: "Водночас при застосуванні до інформації (документа) "трискладового тесту" відповідачу слід врахувати положення Постанови Пленуму Адміністративного Суду України № 10 від 29.09.2016 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" (надалі - Постанова). Згідно пункту 5.2. Постанови, виходячи з положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації", ч.2 ст.21 Закону України "Про інформацію" та ст.32 Конституції України, конфіденційна інформація може поширюватись у таких випадках: у відповідності до пункту 5.5 Постанови, розпорядники інформації, визначені ч.1 ст.13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.2 ст.7 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Ці положення узгоджуються з положеннями ч. 2 ст. 32 Конституції України, відповідно до якої не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Таким чином, відмова у наданні певної конфіденційної інформації може бути обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини".

Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404 визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У даному разі Рівненська обласна прокуратура як боржник зобов`язана була особисто вчинити певні дії, а саме повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 про отримання публічної інформації з урахуванням висновків суду та надати ОСОБА_1 публічну інформацію, якою володіє Рівненська обласна прокуратура і яка міститься в договорі № l від 17.12.2021 з урахуванням визначених законом обмежень доступу до інформації.

З листа Рівненської обласної прокуратури від 14.03.2024 № 27-95вих-24 слідує, що останньою повторно розглянуто інформаційний запит ОСОБА_1 від 05.01.2023 та надано ОСОБА_1 копію договору № l від 17.12.2021, в якому вилучено шляхом ретушування відомості, що віднесені товариством з обмеженою відповідальністю "Вербуд-Рівне" до конфіденційної інформації.

За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ст. 20 Закону України "Про інформацію").

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Стаття 7 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначає, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Пункт 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Поняття комерційної таємниці міститься у статті 505 ЦК України, якою передбачено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв`язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

Тобто, визначення ''комерційна таємниця'' включає в себе відомості та інформацію, яка не є легкодоступною для певних категорій осіб.

Дані ознаки комерційної таємниці є істотними, необхідними та невіддільними. Конфіденційність комерційної таємниці полягає в тому, що інформація, яка становить комерційну таємницю, в цілому чи в певній формі та сукупності її складових має бути невідомою та не бути легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить. Комерційну цінність інформації, яка становить комерційну таємницю, розуміють таким чином, що її використання надає володільцю інформації певні економічні переваги в силу того, що його конкуренти або інші особи такою інформацією в цілому чи в певній формі та сукупності її складових не володіють.

Також, в силу статей 36, 162 ГК України, комерційною таємницею є відомості, пов`язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб`єкта господарювання, розголошення яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб`єктом господарювання відповідно до закону. Суб`єкт господарювання, який є власником технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв`язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а власник інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.

Суд відзначає, що склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються самостійно власником або керівником підприємства з дотриманням чинного законодавства. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Аналіз наведеного законодавства щодо конфіденційної інформації дає підстави виокремити такі її ознаки: встановлювати конфіденційність публічної інформації та визначати порядок її поширення можуть лише фізичні та юридичні особи; суб`єкти владних повноважень не наділені правом відносити інформацію до конфіденційної; публічна інформація не може бути віднесена до конфіденційної у випадках, визначених Законом (частини перша, друга статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); у випадках, встановлених законодавством, не може бути обмежено доступ до визначеної інформації, в тому числі й конфіденційної (частини п`ята та шоста статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини. Подібні висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження за п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" перевірив, чи дійсно відбулося фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, та чи обмеження у доступі до інформації шляхом ретушування деяких умов договору № 1 від 17.12.2021, є обґрунтованими. З відзиву на позову заяву цього також не встановлено.

А відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.06.2024 № 75125426, на переконання суду, не містить мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), не відповідає вимогам щодо обґрунтованості, а тому наявні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Водночас, дії виконавця щодо прийняття оскаржуваної постанови, є його службовою діяльністю, а тому суд не вбачає необхідності визнавати дії відповідача протиправними. Визнання протиправною та скасування постанови, на переконання суду, є достатнім для відновлення порушених прав позивача.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Рівненська обласна прокуратура, задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 13.06.2024 про закінчення виконавчого провадження № 75125426.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Днем подання апеляційної скарги є день її надходження до відповідного суду. Строк подання апеляційної скарги не може бути поновлено. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 серпня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13,м. Київ,01001, ЄДРПОУ/РНОКПП 00015622)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненська обласна прокуратура Адреса: вул.16 Липня, 52, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02910077.

Суддя С.М. Дуляницька