Рішення

від 23.08.2024 по справі 520/10034/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 р. Справа № 520/10034/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДУС, ЛТД", з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000101.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024 та картка відмови №UA100100/2024/000101, прийняті Київською митницею, є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач під час їх прийняття не довів наявність застережень, передбачених частинами 1, 2 статті 58 Митного кодексу України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, а також не виконав обов`язку доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2 статті 64 Митного кодексу України.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, без виклику сторін в судове засідання, та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копію ухвали про відкриття провадження надіслано представникам сторін до їх Електронних кабінетів в системі "Електронний суд" та ними отримано, що підтверджено довідками про доставку електронних листів.

06.05.2024 представником відповідача через систему "Електронний суд" надіслано відзив на позов разом з доданими до нього документами, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що при прийнятті митницею оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митного органу інформацію, яка міститься в ціновій базі ЄАІС про подібний товар, який вже ввозився на виконання зовнішньоекономічного договору від 19.12.2023 за № 20122023; подані до митного оформлення документи відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, містили розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар.

Вказане в сукупності, на думку митного органу, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим просить суд відмовити в їх задоволенні.

У відповіді на відзив позивач наголошує на необґрунтованості висновків, викладених митним органом в оскаржуваному рішенні, оскільки ТОВ "МОДУС, ЛТД" у процедурі митного оформлення придбаних товарів надало всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товарів, такі документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, та підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких,з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 820/4849/16, наголошено на обов`язку доведення митної вартості товару саме позивачем. Також, відповідачем зазначено про ненадання декларантом до митного оформлення документів, передбачених Наказом № 599,для підтвердження транспортних витрат, зокрема заявки на перевезення та акта приймання-передачі робіт; надання позивачем платіжної інструкції № 3299 від 02.02.2024 тільки на етапі судового оскарження спірних рішень митного органу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «МОДУС, ЛТД» (як Покупцем) та VYNOVA Belgium NV, Бельгія (як Продавцем), укладено контакт купівлі-продажу від 19.12.2023 за № 20122023 (далі також - Контракт).

Відповідно до розділу 1 Контракту, VYNOVA зобов`язується продати, а Покупець купити Товари згідно з Умовами Продажу VYNOVA, які затверджені відповідною юридичною особою компанії VYNOVA, і умовами Контракту, наведеними нижче. Відповідно до розділу 2 Контракту, мета придбання товару покупцем - для власного виробництва та/або споживання, оптова торгівля. Країни походження товару: Німеччина, Нідерланди, Франція.

Ціна товару в Євро за метричну тонну обговорюється окремо щомісяця і вказується у Додатках і рахунках (розділ 5 Контракту).

Відповідно до Додатку 2 від 05.01.2024 до Контракту, VYNOVA Belgium NV постачає ТОВ «МОДУС, ЛТД» Товар Vynova S5730 суспензійний полівінілхлорид, код ТНВЕД 3904100000, у кількості 65 000 тон, 3 авто, упаковка в мішках по 25 кг на палетах; ціна 870,00 євро за тону, сума до сплати 57 420,00 євро, умови платежу 100% предоплата; умови поставки FCA, Wilhelmshaven, Інкотермс 2020; терміни постачання 20 днів з моменту сплати.

Для митного оформлення придбаного товару ТОВ «МОДУС,ЛТД» оформило митну декларацію ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024, в якій в графі 42 ціна Товару вказало 19140,00 євро, виходячи з вартості товару у одному авто (57 420,00 євро / 3 = 19140,00 євро).

На підтвердження заявленої у митній декларації ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024 митної вартості товару, яка становить 19140,00 євро, разом з декларацією позивачем до митного органу подані такі документи:

- сертифікат якості (Certificateofquality) № 80626639 від 23.01.2024;

- пакувальний лист (Packinglist) № 3304010168 від 23.01.2024;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercialinvoice) A № 139569 від 23.01.2024;

- автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) № 24UA100100022477U7.00 від 29.01.2024;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA100100022477U7 від 29.01.2024;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду, що здійснюється при виконанні митних формальностей під час митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації) № 24UA100100022477U7 від 29.01.2024;

- картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2024/000099 від 29.01.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 14 від 10.01.2024;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 2301/С1 від 23.01.2024;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2301/Н1 від 23.01.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 02.01.2024;

- документ, що містить інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини від 01.01.2024;

- додаток № 2 від 05.01.2024 до контакту купівлі-продажу від 19.12.2023 за № 20122023;

- контракт купівлі-продажу від 19.12.2023 за № 20122023;

- договір (контракт) про перевезення № 0208/П1 від 02.08.2019;

- договір (контракт) про перевезення № 1708/З1 від 17.08.2015;

- заяву декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, шо підлягають державному експортному контролю від 30.01.2024;

- декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером № 3304010168 від 23.01.2024;

- копію митної декларації країни відправлення № 24DE531074069314J9 від 23.01.2024;

- копію митної декларації країни відправлення № MRN24DE531025227622 від 23.01.2024;

- інші некласифіковані документи.

Митну вартість придбаного товару заявлено за першим методом (ціною договору).

Під час митного оформлення товару за митною декларацію ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024 відповідач звернувся до ТОВ «МОДУС, ЛТД» із повідомленням про надання додаткових документів, у якому зазначалося:

«При перевірці наявності прийнятих митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору від 19.12.2023 за № 20122023 з`ясовано наявність рішення про коригування митної вартості від 23.01.2024 за № UA205030/2023/000197/2 на подібний товар «Полімери вінілхлориду (100%) у первинних формах у вигляді порошку не змішаний з іншими речовинами: відсутні пігменти, барвники, наповнювачі, пластифікатори, отриманий суспензійним способом, марки: VYNOVA S5730 -22,00 тонн (25 кг у паперових мішках). CAS number: 9002-86-2. Значення К по Фікентшеру (K-Value) = 56,7. Призначені для виробництва ПВХ. Торгівельна марка: Vynova Виробник: VynovaBelgium NV Країна виробництва - DE.; декларантом не здійснено коригування митної вартості з урахуванням попереднього рішення про коригування митної вартості на ідентичний товар.»

Також у повідомленні вказувалося, що наданий SAFETY DATA SHEET (паспорт безпеки) без перекладу; наданий декларантом прайс-лист від 02.01.2024 адресований виключно для фірми ТОВ "Модус, ЛТД" та не розповсюджується на інших суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить самій суті прайс-листа, оскільки прайс-лист - це комерційна пропозиція продавця необмеженому колу заінтересованих покупців, він не може мати адресну спрямованість, а тому такий прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості та являє собою форму комерційної пропозиції даному покупцю; копії митних декларацій країни відправлення (Німеччина) не містять відомостей щодо вартості товару (статистичної вартості), що унеможливлює перевірку заявленої митної вартості товарів шляхом співставлення числових значень.

Декларанту запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення із зазначенням статичної вартості; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; паспорт безпеки без перекладу з перекладом відповідно до статті 254 МК України.

Листом за вих. № 12 від 30/01/2024 ТОВ «МОДУС, ЛТД» додатково надало до митного органу паспорт безпеки на товар українською мовою та повідомило, що не має впливу на формування прайс-листу від 02.01.2024 від виробника товару та експортної декларації країни відправлення; сировину ввезено для власного виробництва листів ПВХ і виписка з бухгалтерської документації відсутня, оскільки товар не реалізовувався контрагентам; інших документів надаватися не буде.

Рішенням про коригування митної вартості товару № UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024 Київською митницею відмовлено ТОВ «МОДУС,ЛТД» у митному оформленні товару.

В рішенні про коригування митної вартості товарів в обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі статей 54, 55, 57, 58, 59 Митного кодексу України, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів з посиланням на обставини, надіслані в окремому повідомленні, направленому митним органом ТОВ «МОДУС, ЛТД», а саме:

- до митного оформлення не надано документи, які містять відомості про транспортні витрати від експедитора та безпосередніх перевізників, наведених у транспортних документах, надання яких передбачено вимогами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 за №1955-IV.

В рішенні про коригування митної вартості також наведено інформацію щодо джерел, якими користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: характеристики товару, а саме: полімери вінілхлориду у первинних формах, країна походження - EU; комерційних умов купівлі-продажу, стороною контракту якого є виробник товарів, торговельна країна - Бельгія; умови поставки товарів FCA, які не включають транспортування товару по митній території України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: 1,36 EUR/кг (митна декларація від 09.10.2023 за № 23UA400040033006U9 та 05.10.2023 за № 23UA400040032858U4, товар оформлений за подібною вагою 22500 кг та на тих же комерційних торговельних рівнях та умовах поставки FCA).

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товару Київською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000101 з посиланням на приписи статті 54 Митного кодексу України.

30.01.2024ТОВ «МОДУС, ЛТД`оформило митну декларацію ІМ 40 ДЕ 24UA1001000022717U1, відповідно до якої товари випущені у вільний обіг, визначено ціну товару за другорядним (резервним) методом та додатково сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом в поданій ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024, та митною вартістю, визначеною митним органом в спірному рішенні, в сумі 64 205,05 грн.

Скориставшись правом на оскарження рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, зазначених вище, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1)витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 4 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. ч. 3, 4 ст. 64 Митного кодексу України).

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного Кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10 червня 2020 року у справі №1.380.2019.004752, від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а, яку відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України суд враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

В постанові від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 Верховний Суд також дійшов висновку, що митний орган має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів.

Отже, витребування додаткових документів можливе у разі наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Слід зазначити, що наявність таких обставин має бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надання декларантом додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення митним органом митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Разом з цим, митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Правомірність такого підходу неодноразово оцінювалася судами, зокрема Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Суд звертає увагу, що перед прийняттям оскаржуваних рішень, після отримання МД, поданої ТОВ «МОДУС, ЛТД» до митного органу, останнім направлено декларанту повідомлення щодо надання пояснень у зв`язку з недостатністю документів для визначення складових митної вартості товарів та подання додаткових документів.

ТОВ «МОДУС, ЛТД`листом за вих. № 12 від 30/01/2024 надало до митного органу паспорт безпеки на товар українською мовою, а також детальні пояснення щодо поданих документів для визначення складових митної вартості товарів та повідомило митний орган про відсутність інших документів, окрім тих, які подані з митною декларацією ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024.

В контексті наведеного суд звертає увагу, що надання позивачем додаткових документів повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.

Суд також звертає увагу, що митним органом мають аналізуватись лише ті документи та відомості в них, що дійсно мають вплив на формування митної вартості товарів.

Проте, з переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути.

Так, і у повідомленні щодо надання пояснень та додаткової інформації, відповідачем запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення із зазначенням статичної вартості; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; паспорт безпеки без перекладу з перекладом відповідно до статті 254 МК України.

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то суд зазначає, що сама по собі виписка з бухгалтерської документації не є документом, за яким здійснюється оплата та доставка товару. Відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою витребувано такий документ та які числові значення зазначений документ мав підтвердити чи спростувати, за умов, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Крім того, за матеріалами справи з листом за вих. № 12 від 30/01/2024 ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що сировину ввезено для власного виробництва листів ПВХ і виписка з бухгалтерської документації відсутня, оскільки товар не реалізовувався контрагентам.

Паспорт безпеки на товар українською мовою позивачем додано до листа за вих. № 12 від 30/01/2024.

Щодо посилання відповідача на необхідність подання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суд ураховує, що з митною декларацією ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024 позивачем до митного органу надавався документ, який містить інформацію біржових організацій про вартість сировини (ICIS, січень), який підтверджує зниження ціни на товар, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Водночас, суд зазначає, що експортна митна декларація не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Так, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації.

З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16.

Прайс-лист виробника товару від 02.01.2024 додано позивачем до декларації 24UA100100022621U4 від 30.01.2024 (під кодом 3014).

Окрім цього, суд вказує, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №825/15796/16 та від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

У повідомленні митного органу також зазначалося, що при перевірці наявності прийнятих митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору від 19.12.2023 за № 20122023 з`ясовано наявність рішення про коригування митної вартості від 23.01.2024 за № UA205030/2023/000197/2 на подібний товар, але декларантом не здійснено коригування митної вартості з урахуванням попереднього рішення про коригування митної вартості на ідентичний товар.

Щодо наведеного, то суд зазначає, що раніше прийняте рішення про коригування митної вартості на товар не може впливати на подальше митне оформлення іншої партії товару, що постачається цим же зовнішньоекономічним договором, оскільки згідно з розділом 5 Контракту ціна товару в Євро за метричну тонну обговорюється окремо щомісяця і вказується у Додатках і рахунках.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів у якості підстави його прийняття зазначено, що до митного оформлення не надано документи, які містять відомості про транспортні витрати від експедитора та безпосередніх перевізників, наведених у транспортних документах, надання яких передбачено вимогами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 за №1955-IV.

Проте, за матеріалами справи ТОВ «МОДУС,ЛТД» надало відповідачу Договір про надання експедиційних послуг №1708/31 від 17.08.2015, Договір про надання послуг №0208/П1 від 02.08.2019, довідку про транспортні витрати №2301/Н1 від 23.01.2024, рахунок-фактуру №2301/С1 від 23.01.2024.

Надані до митного органу довідка про транспортні витрати №2301/Н1 від 23.01.2024, рахунок-фактуру №2301/С1 від 23.01.2024 повністю підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг.

Суд ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

В довідці про транспортні витрати № 2301/Н1 від 23.01.2024 повідомлено, що витрати з транспортування вантажу для ТОВ «МОДУС, ЛТД» згідно з договором № 1708/31 від 17.08.2015 за маршрутом Wilhelmshaven (Німеччина) м. Харків по іноземній території до кордону України (м/п Яготин) складають 121 000,00 грн.

Отже, на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки.

Відповідно до платіжної інструкції №3299 від 02.02.2024 ТОВ «МОДУС,ЛТД» оплатило послуги згідно з рахунком-фактурою №2301/СІ від 23.01.2024, що надана до матеріалів справи.

Посилання митного органу у відзиві на позовну заяву на необхідність врахування того, що платіжна інструкція № 3299 від 02.02.2024 не була надана під час прийняття спірних рішень, суд відхиляє, оскільки з огляду на дату здійснення платежу (02.02.2024) така платіжна не могла бути подана позивачем до прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024 та картки відмови №UA100100/2024/000101.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на ненадання позивачем під час митного оформлення товару документів, передбачених положеннями Наказу № 599, для підтвердження транспортних витрат, оскільки таке не було підставою прийняття оскаржуваних рішень митного органу.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

Отже, у спірному рішенні митним органом не зазначено жодних обґрунтованих розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши надані позивачем до матеріалів справи копії документів, подані з митною декларацією ІМ 40 ДЕ 24UA100100022621U4 від 30.01.2024, суд зазначає, що такі не містять розбіжностей, які вказують на заниження ТОВ «МОДУС, ЛТД» митної вартості товарів, та дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Твердження митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) разом з МД документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є спростованими та не знайшли свого підтвердження.

Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган також зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію:1,36 EUR/кг (митна декларація від 09.10.2023 за № 23UA400040033006U9 та 05.10.2023 за № 23UA400040032858U4, товар оформлений за подібною вагою 22500 кг та на тих же комерційних торговельних рівнях та умовах поставки FCA), що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Проте, при зверненні до митного органу щодо оформлення партії товару декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товару і не містять розбіжностей, що вливають на їх визначення. Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів щодо повноти і достовірності заявлених числових показників митної вартості.

Та обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Водночас, рішення № UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024не містить опису неможливості застосування методів визначення митної вартості товару почергово, а лише містить загальне формулювання щодо неможливості їх використання.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивачем були подані всі наявні документи, які давали змогу митному органу достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів. Водночас, сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Отже, митним органом не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, оскільки усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано, що, своєю чергою, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Такий висновок узгоджується правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Київською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 у справі № 809/506/17 ).

Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу, що подання до митного оформлення нової митної декларації жодним чином не перешкоджає, не відміняє та не виключає права позивача на оскарження в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті МД, прийнятих за первинно поданою МД, що також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 18.05.2022 у справі №520/3246/2020, від 03.11.2022 у справі №П/811/1614/16.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі v. Finlandвід 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі RuizTorija v. Spainвід 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «МОДУС, ЛТД».

Розподіл судових витрат щодо сплати судового збору здійснюється відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (просп. Героїв Харкова, буд. 144, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 21203457) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, буд.8 А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100100/2024/000003/2 від 30.01.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100100/2024/000101.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (код ЄДРПОУ 21203457) судові витрати в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.