Рішення

від 29.03.2023 по справі 361/9062/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/9062/19

провадження № 2/361/120/23

29.03.2023

РІШЕННЯ

Іменем України

29 березня 2023 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М.,за участю секретарів: Зазимко А.Ю., Лебідя В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ"</a>, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ"</a> (далі - ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ" або Товариство) на його користь майнову шкоду в розмірі 53818 грн. 99 коп. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн., а також витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 16 травня 2019 року у АДРЕСА_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , під його (позивача) керуванням.

06 червня 2019 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/3766/19 водія ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту № 212 про оцінку автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного20 червня 2019 року, розмір матеріального збитку, завданого позивачу у результаті пошкодження при ДТП належного йому автомобіля становить 53818 грн. 99 коп.

Позивач вказував, що з метою отримання відшкодування завданих йому під час ДТП майнових збитків він звернувся із заявою до Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО" або Страховик), у якій була застрахована цивільно-правова відповідальність власника екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 . Однак ПрАТ "СК "ВУСО" у здійснення страхової виплати йому відмовило, повідомивши, що згідно із умовами договору добровільного страхування № 6038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року, даний поліс є додатковим страхуванням ризиків власника транспортного засобу, тобто за своєю правовою природою є добровільним страхуванням цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів і механізмом захисту, який забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим у результаті ДТП третім особам, у випадку, якщо сума збитку перевищує ліміт відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому підстави для виплати відсутні.

Крім того, на його запити Моторне транспортне (страхове) бюро України та Національна комісія, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, підтвердили інформацію викладену у відповіді ПрАТ "СК "ВУСО", також йому повідомлено про відсутність укладеного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , а також про те, що для даного типу транспортного засобу такий договір не є обов`язковим.

Враховуючи зазначені вище обставини, посилався на те, що відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, та оскільки на момент ДТП водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ", тому відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України саме дане Товариство повинно відшкодувати шкоду, завдану йому їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, у сумі визначеній експертом-оцінювачем, у розмірі 53818 грн. 99 коп.

Також позивач посилався на те, що зазначеною ДТП, що сталася з вини ОСОБА_2 , йому завдано ще й моральної шкоди, яка полягає у непередбачуваних витратах для вирішення пов`язаних із ДТП питань, пошуках експерта-оцінювача, ремонтника, вишукування інформації щодо страхувальника та очікування відповіді на запити, наявністю незручностей за відсутності автомобіля, що призводило до нервового стресу, який він та його сім`я пережили. Завдану моральну шкоду він оцінює в розмірі 30000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, його представники адвокати Титаренко Т.А. та Яресько Т.В. у суді позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити позов повністю.

Відповідач ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ" у судове засідання не з`явилося, його представник адвокат Щербань Д.М. подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у даному випадку правовідносини щодо відшкодування шкоди регулюються Законом України "Про страхування" та Правилами добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізників) № 06-02, зареєстрованими у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 09 жовтня 2007 року, що також підтверджується змістом п. 1.2 договору добровільного страхування № 6038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року. Посилався на те, що предметом зазначеного договору добровільного страхування № 6038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року є настання цивільної відповідальності страхувальника або осіб, які керують транспортним засобом на законних підставах, відшкодувати шкоду завдану майну потерпілого, тому таке відшкодування повинен здійснити страховик, у даному випадку ПрАТ "СК "ВУСО". Крім того, екскаватор JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , ніколи не належав та не перебував на балансі Товариства, його власником є фізична особа ОСОБА_3 . Також вказував, що позивачем не доведено належними доказами факт завдання йому моральної шкоди. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Треті особи: ПрАТ "СК "ВУСО" і ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд вони не повідомили.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16 травня 2019 року близько 10.05 год. у місті Бровари Київської області по вулиці Симона Петлюри, 21-А, сталася ДТП за участю автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , у результаті цієї ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

06 червня 2019 року постановою Броварського міськрайонного суду Київської області у справі № 361/3766/19 ОСОБА_2 , працюючого оператором екскаватора ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ", притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що є у прямому причинному зв`язку із настанням вказаної вище ДТП.

ОСОБА_2 у суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю та пояснив, що допустив зіткнення у зв`язку із неуважністю.

Цією постановою суду водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто його до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340 грн. Дана постанова набрала законної сили.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч. 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до Звіту № 212 про оцінку автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , складеного 20 червня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "ЕКЛІС", розмір матеріального збитку, завданого власникові цього автомобіля у результаті його пошкодження при ДТП із урахуванням ПДВ, складає 53818 грн. 99 коп.

На момент зазначеної ДТП цивільна відповідальність власника та/або осіб, що керують екскаватором JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , пов`язаної із відшкодуванням цими особами завданої ними шкоди життю, здоров`ю або майну третіх осіб, була застрахована відповідно до договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 6038409-33-10-40, укладеного 10 вересня 2018 року між ПрАТ "СК "ВУСО" та ОСОБА_3 .

Із п. 6.5 Розділу 6 зазначеного договору "Порядок та умови здійснення страхового відшкодування" вбачається, що розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану життю, здоров`ю та/або майну потерпілого розраховується згідно із чинним законодавством та дорівнює сумам прямих збитків, що перевищують суми, що передбачені до виплати потерпілому у відповідності до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами та доповнення, Положення про особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 956, та сум, отриманих від осіб, винних у заподіянні шкоди.

Із листа від 02 липня 2019 року за вих. № 5111 вбачається, що ПрАТ "СК "ВУСО" за результатами звернення 17 травня 2019 року позивача ОСОБА_1 із заявою про виплату йому страхового відшкодування, повідомило, що відповідно до п. 6.5 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 6038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року розмір страхового відшкодування за шкоду, завдану життю, здоров`ю та/або майну потерпілого розраховується згідно із чинним законодавством та дорівнює сумам прямих збитків, що перевищують суми, що передбачені до виплати потерпілому у відповідності до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01 липня 2004 року № 1961-IV зі змінами та доповнення, Положення про особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 956, та сум, отриманих від осіб, винних у заподіянні шкоди. Сума страхового відшкодування, заподіяного власнику транспортного засобу Skoda Octavia Tour, д.н.з. НОМЕР_2 , під час ДТП, що сталося 16 травня 2019 року, становить 37323 грн. 03 коп., що є менше ніж встановлена Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому страхове відшкодування по цій події не виплачується. У зв`язку з чим у виплаті позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування відмовлено.

01 серпня 2019 року за вих. № М-12635 за наслідками розгляду скарги позивача ОСОБА_1 від 30 липня 2019 року щодо врегулювання відносин із ПрАТ "СК "ВУСО", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила, що відповідно до наданих ПрАТ "СК "ВУСО" на вимогу документів та інформації, Національною комісією встановлено, що у ПрАТ "СК "ВУСО" відсутні підстави для здійснення виплати страхового відшкодування, посилаючись на п. 6.5 Розділу 6 договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 36038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року.

31 жовтня 2019 року на звернення ОСОБА_1 від 17 жовтня 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило, що в єдиній централізованій базі даних відсутня інформація про укладені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , укладання договорів обов`язкового страхування відповідальності для вказаного типу транспортних засобів не є необхідною умовою для його експлуатації.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що водій екскаватора марки JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на момент ДТП, що сталася з його вини 16 травня 2019 року, унаслідок якої був пошкоджений належний йому автомобіль Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , виконував трудові обов`язки, працював оператором зазначеного екскаватора ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ", даний тип транспортного засобу відповідно до законодавства не належить до транспортних засобів для експлуатації яких необхідною умовою є укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 6038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року не передбачає у даному випадку відшкодування шкоди страховиком ПрАТ "СК "ВУСО", звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У ч. ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-IV та Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року № 566 "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2010 року за № 689/17984 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), обов`язковому страхуванню підлягають: легкові автомобілі, причепи до легкових автомобілів, автобуси, вантажні автомобілі, причепи до вантажних автомобілів, мотоцикли та моторолери. Для інших типів транспортних засобів укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є необхідною умовою експлуатації транспортних засобів.

У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено, що при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судам слід мати на увазі, що для цілей обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності володільців транспортних засобів у п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" наведено визначення транспортних засобів. У зв`язку із цим, якщо шкоди завдано з вини особи, діяльність якої пов`язана з використанням іншого транспортного засобу (наприклад, гужової повозки, велосипеда) або механізму, що не належить до транспортних засобів (сільськогосподарські збиральні машини, косарки тощо), цивільно-правова відповідальність якої не підлягає обов`язковому страхуванню, шкода відшкодовується за загальними правилами, визначеними ЦК України.

Враховуючи наведене вище, а також те, що екскаватор JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та за участі якого 16 травня 2019 року сталася ДТП, внаслідок якої позивачу було завдано збитків, враховуючи, що екскаватор не належить до типу транспортних засобів, який підлягає обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності, відмову страховика ПрАТ "СК "ВУСО", з яким укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 6038409-33-10-40 від 10 вересня 2018 року, у виплаті страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 , оскільки п. 6.5 Розділу 6 вказаного договору не передбачено здійснення виплат у такому випадку, слід дійти висновку, що до виниклих спірних правовідносин застосуванню підлягають норми законодавства щодо відшкодування шкоди за загальними правилами, визначеними ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У ч. 5 ст. 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 4 постанови № 4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд встановив, що під час ДТП, що сталася 16 травня 2019 року з вини водія екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , третя особа у справі ОСОБА_2 перебував на посаді машиніста екскаватора транспортного відділу ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ", що підтверджується довідкою № 2 від 14 січня 2021 року за підписом директора цього товариства ОСОБА_3 , який є також власником і страхувальником вказаного екскаватора.

Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснив, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

У п. 5 цієї постанови Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що саме володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини в її заподіянні. Перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність по використанню яких є джерелом підвищеної небезпеки.

Верховний Суд України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-933цс16 виклав правову позицію та зазначив, що відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідач ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ" несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, тому дане Товариство має відшкодовувати за шкоду, завдану 16 травня 2019 року під час ДТП за участі екскаватора JCB SS160 W, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , машиніста екскаватора транспортного відділу Товариства, та автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , позивача у цій справі.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що із відповідача ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ" на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню вартість матеріального збитку, завданого йому як власнику автомобіля Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_2 , при ДТП, що сталася 16 травня 2019 року, відповідно до Звіту № 212 від 20 червня 2019 року про вартість матеріального збитку завданого власнику цього автомобіля в розмірі 53818 грн. 99 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У ч. 4 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення прав, "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина, повинна відчути страждання (моральну шкоду), а тому враховуючи, що кожна людина, у випадку пошкодження її майна безумовно відчуває моральні переживання, дані факти не потребують доказуванню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 липня 2004 року справі "Ромашов проти України" присудив заявнику у відшкодування моральної шкоди 3000 євро, хоч заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, "без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково". Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої йому у зв`язку із пошкодженням під час ДТП автомобіля, суд враховує, що пошкодження майна є неправомірною дією, тому суд вважає, що позивачу безумовно завдано душевних страждань і психологічних переживань.

При визначенні розміру завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить із принципів розумності і справедливості та визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню із відповідача ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ" на користь позивача ОСОБА_1 , у розмірі 20000 грн.

Щодо розподілу понесених позивачем судових витрату, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ч. ч 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно із ч. ч. 1 2, ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених судових витрат позивач ОСОБА_1 подав до суду договір про надання правової допомоги адвокатських послуг, укладений 14 травня 2020 року між ним і адвокатом Титаренком Т.А., копію рахунку-фактури № 22/05/20 від 14 травня 2020 року, копії меморіальних ордерів № 2PL914421, № 2PL918542, № 2PL907203 від 12 червня 2020 року на загальну суму 10000 грн., копію рахунку-фактури № 10/08/20 від 10 серпня 2020 року, копія платіжного доручення № 374 від 12 серпня 2020 року на суму 15000 грн., які є належними доказами підтвердження понесених позивачем судових витрат, тому суд вважає, що із відповідача ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Відповідач ТОВ "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ", не погоджуючись із стягненням з нього на користь позивача суми судових витрат на правничу допомогу адвокат, не навів жодних доводів та аргументів для зменшення такої суми або відмови в її стягненні, враховуючи, що законом саме відповідача покладено обов`язок довести неспівмірність витрат на правничу допомогу.

Також згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп. пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР ТЕХНОЛОДЖІ"</a>, код ЄДРПОУ 38569424, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , майнову шкоду в розмірі 53818 (п`ятдесят три тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 99 коп., моральну шкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн., судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.