Рішення

від 13.08.2024 по справі 902/272/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2024 р. Cправа № 902/272/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представників:

позивача - Красєвича А.О.,

відповідача - Дудчика О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Мадеса" (пр. Перемоги, буд. 57, офіс 2, місто Кам`янське, Дніпропетровська область, 49000)

до: Фізичної особи-підприємця Прилуцького Валерія Юрійовича ( АДРЕСА_1 )

про зобов`язання повернути майно вартістю 1543860 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Приватного підприємства "Мадеса" до Фізичної особи-підприємця Прилуцького Валерія Юрійовича про зобов`язання повернути майно вартістю 1543860 грн.

Ухвалою суду від 26.03.2024, з урахуванням виправлених недоліків позовної заяви, на які було вказано ухвалою суду від 12.03.2024, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/272/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2024 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження, строк якого ухвалою від 04.06.2024 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій, зокрема:

- ухвалою від 03.04.2024 відмовлено з підстав необґрунтованості у задоволенні заяви Приватного підприємства "Мадеса" №б/н від 27.03.2024 (вх. канцелярії суду №01-48/16/24 від 01.04.2024) про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 902/272/24

- відповідачем висловлено процесуальну позицію по суті спору шляхом подання відзиву на позовну заяву (а.с. 186-225).

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 13.08.2024, про що 18.06.2024 постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.

02.07.2024 до суду надійшло клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи заяви свідків із нотаріально посвідченими підписами.

12.08.2024 в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача Сніцаренка А.А. про проведення судового засідання 13.08.2023 за його відсутності.

На визначений час у судове засідання 13.08.2024 з`явилися усі учасники справи.

Слід зазначити, що на підставі відповідних клопотань представника Приватного підприємства "Мадеса" Красєвича А.О. йому забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/390/24 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Дослідивши клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи заяви свідків із нотаріально посвідченими підписами суд протокольно ухвалив доєднати таке клопотання до матеріалів справи. Водночас відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України заява свідків не приймається судом як доказ та оцінка їй не надається, оскільки в силу приписів ч. 4 ст. 88 ГПК України заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів. Позивач із ч. 2 ст. 80 ГПК України повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, водночас обґрунтованих причин своєчасного неподання відповідних доказів заявником не наведено.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин викладених у позовній заяві.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що, відповідач чинить перешкоди у поверненні продукції, що належить Приватному підприємству "Мадеса" та перебуває в раніше орендованому ним складському приміщенні.

Представник відповідача щодо позову заперечив, посилаючись на викладене у відзиві на позовну заяву.

Суть заперечень відповідача зводиться до такого:

- відповідач передав в оренду позивачеві не усю площу належних йому на праві власності нежитлових будівель та споруд, а лише їх частину площею 300 м.кв.;

- відповідач окрім частини нежитлових приміщень надав позивачеві в оренду також й виробниче обладнання з метою використання його для виробництва готової продукції. При цьому сторони погодили, що позивач має право використовувати таке обладнання лише кожен вівторок та четвер, тоді як в інші дні тижня обладнання використовується відповідачем;

- у приміщеннях поруч з обладнанням цілком правомірно знаходилась сировина для виготовлення готової продукції, яка належала не лише позивачеві.

Відповідач зазначає, що між сторонами ніколи не існувало господарських зобов`язань, за умовами яких позивач передавав відповідачу будь-яке своє майно. Позивач також не посилається й на те, що належне йому майно відповідач придбав в особи, яка не мала права його відчужувати. За таких обставин, незаконність заволодіння відповідачем майном позивача, про яку останній безпідставно зазначає, не може доводитись в межах господарського судочинства, а відповідні позовні вимоги не можуть бути задоволені судом.

Крім того, Фізична особа-підприємець Прилуцький Валерій Юрійович зазначає, що директор позивача, яка є єдиним власником Приватного підприємства "Мадеса", а також кінцевим бенефіціарним власником, шляхом підписання окремої нотаріально посвідченої заяви від 20.12.2023 особисто підтвердила відсутність у позивача будь-яких претензій до відповідача по усіх зобов`язаннях , що коли-небудь існували між ними.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

30.09.2022 між Приватним підприємством "Мадеса" (Орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Прилуцьким Валерієм Юрійовичем укладено Договір оренди нерухомого майна №2022_3108 (Договір оренди нерухомого майна), предметом якого є строкова передача в оренду (користування) на оплатній основі належних на праві власності Орендодавцю складських приміщень загальною площею 300 м. кв., які розташовані за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Лука-Мелешківська, вул. Забуснянська, 3а - надалі об`єкт оренди).

Факт передачі вказаних приміщень у строкове платне користування Приватного підприємства "Мадеса" підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін Актом прийому-передачі об`єкта оренди від 30.09.2022.

Додатковою угодою від 30.09.2022 року до Договору оренди нерухомого майна сторони погодили наявність відповідного обладнання Орендаря, що розміщені в Об`єкті оренди згідно із підписаним Інвентаризаційним актом.

30.09.2022 між Приватним підприємством "Мадеса" та Фізичною особою-підприємцем Прилуцьким Валерієм Юрійовичем укладено Договір №2022_0101 оренди виробничого обладнання, цією ж датою укладено Договір №2022_0901 оренди виробничого обладнання між Приватним підприємством "Мадеса" та Виробничим підприємством "Надія". Предметом вказаних договорів зазначено відповідне обладнання, яке перебувало в орендованих приміщеннях за Договором оренди нерухомого майна №2022_3108 від 30.09.2022.

Відповідно до укладеної між сторонами Додаткової угоди від 20.12.2023 щодо розірвання Договору оренди нерухомого майна №2022_3108 від 30 вересня 2022 року (невід`ємна частина Договору оренди нерухомого майна) сторони домовились припинити дію Договору з 20 грудня 2023 року, у зв`язку з цим останнім днем дії Договору є 20 грудня 2023 року.

20.12.2023 між сторонами підписано Акт повернення приміщення по Договору оренди нерухомого майна №2022_3108 від 30 вересня 2022 року, у якому засвідчили повернення Орендарем та прийняття орендодавцем Об`єкта оренди у задовільному стані, а також те, що сторони не мають претензій одна до одної.

20.12.2023 між відповідними сторонами укладено також додаткові угоди щодо розірвання Договорів оренди виробничого обладнання №2022_0101 та №2022_0901 від 30.09.2022. Цією ж датою підписані акти повернення відповідного обладнання.

Нотаріально посвідченими заявами від 20.12.2023 ОСОБА_1 (директор, єдиний власник та єдиний бенефіціарний власник Приватного підприємства "Мадеса"), Фізична особа-підприємець Прилуцький Валерій Юрійович та Ковбій Ольга Олександрівна (директор Виробничого підприємства "Надія") підтвердили відсутність будь-яких претензій, у тому числі майнового характеру за рядом укладених договорів (а.с. 53-55).

Позивач стверджує, що на теперішній час у Фізичної особи-підприємця Прилуцького Валерія Юрійовича перебуває продукція, що належить Приватному підприємству "Мадеса", а саме цукор, сироватка та сухе знежирене молоко на загальну суму 1 млн. 543 тис. 860 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи додано докази поставки відповідної продукції та оборотно-сальдові відомості за період вересня-грудня 2023 року про прийняття відповідного товару на баланс Приватного підприємства "Мадеса" (а.с. 56-109).

Таке майно, за твердженням Приватного підприємства "Мадеса", 21.12.2023 не вдалося вивезти з орендованих приміщень, оскільки Фізична особа-підприємець Прилуцький Валерій Юрійович заявив про належність йому такого майна, за фактом чого вже повністю завантажену в автомобіль сировину відповідачем розвантажено та поміщено на місцевий склад. На підтвердження таких доводів позивачем надано відео з нагрудної боді камери поліцейського слідчо-оперативної групи на флеш-носії, отримане на адвокатський запит (а.с. 114).

Наведене слугувало підставою для звернення Приватного підприємства "Мадеса" із відповідним позовом до суду про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Прилуцького Валерія Юрійовича повернути з незаконного володіння позивачу:

- цукор-білий кристалічний згідно ДСТУ 4623-2006 у кількості 440 мішків загальною вагою 22 тони, всього на суму 608 тис. 300 грн;

- цукор-білий кристалічний згідно ДСТУ 4623-2006 у кількості 440 мішків загальною вагою 22 тони, всього на суму 571 тис. 560 грн;

- сироватку молочну демінералізовану суху у кількості 200 мішків загалом вагою 5,2 тони, всього на суму 156 тис грн;

- сухе знежирене молоко у кількості 80 мішків загалом вагою 2,1 тони, всього на суму 208 тис. грн.

В свою чергу, матеріали справи містять докази отримання Фізичною особою-підприємцем Прилуцьким Валерієм Юрійовичем за відповідними договорами поставки:

- сироватки молочної демінералізованої сухої кількістю 1 500 кг (видаткова накладна №ГУ000002196 від 03.10.2023);

- сироватки молочної демінералізованої сухої кількістю 8 000 кг (видаткова накладна №ГУ000002365 від 23.10.2023, ТТН №ГУ2365 від 23.10.2023);

- цукру білого кристалічного з цукрових буряків кількістю 12 т (видаткова накладна №33 від 01.11.2023, ТТН від 01.11.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 14 т (видаткова накладна №14 від 03.10.2023, ТТН №ПЦ00-000014 від 03.10.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 14 т (видаткова накладна №41 від 09.10.2023, ТТН №ПЦ00-000041 від 09.10.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 4 т (видаткова накладна №88 від 13.10.2023, ТТН №ПЦ00-000088 від 13.10.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 20 т (видаткова накладна №87 від 13.10.2023, ТТН №ПЦ00-000087 від 13.10.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 16 т (видаткова накладна №148 від 27.10.2023, ТТН №ПЦ00-000148 від 27.10.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 20 т (видаткова накладна №74 від 13.11.2023, ТТН №ПЦ00-000074 від 13.11.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 4 т (видаткова накладна №75 від 13.11.2023, ТТН №ПЦ00-000075 від 13.11.2023);

- цукру білого кристалічного в мішках по 50 кг кількістю 12 т (видаткова накладна №29 від 06.12.2023, ТТН №ПЦ00-000029 від 06.12.2023);

- цукру-піску в мішках кількістю 11 т (видаткова накладна №ЮМ-0001761 від 06.12.2023 та ТТН №1761 від 06.12.2023).

Адреса поставки відповідає адресі Об`єкта оренди: вул. Забуснянська, 3а, с. Лука-Мелешківська.

З огляду на встановлені обставини справи, визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує таке.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися "згідно із законом", воно повинне мати "легітимну мету" та бути "необхідним у демократичному суспільстві". Якраз "необхідність у демократичному суспільстві" і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути "відповідними і достатніми"; для такого втручання має бути "нагальна суспільна потреба", а втручання - пропорційним легітимній меті.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно із вимогами статті 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що здійснюючи правосудця, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 387 Цивільного кодексу України визначає загальне правило, за яким власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У позовах про витребування майна з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу України, до предмета доказування входять: встановлення дійсного власника спірного майна, його правового статусу і встановлення підстав для його витребування у особи, яка володіє спірним майном, наявність саме спірного майна у незаконному володінні відповідача, відсутність правових підстав у відповідача для володіння спірним майном.

Окремо слід зазначити, що віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними. При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів (п. 114 постанови ВП ВС від 18.12.2019 № 522/1029/18).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються під інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду. Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді, до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач, перш за все, має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Згідно із частиною 2 статті 87 Господарського процесуального кодексу України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Самі лише посилання свідка на певні обставини суд не може прийняти як належний доказ, що підтверджує ті чи інші юридичні факти.

Згідно із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 910/13536/19, зазначено, що для застосування передбаченого статтею 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подачі позову та прийняття судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подачі позову та прийняття рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності.

Отже, аналіз статті 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи.

Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі. Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Тобто, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Факт належності майна, заявленого до повернення з незаконного володіння відповідача позивач доводить доказами поставки відповідної продукції, а саме: цукру, сироватки та сухого знежиреного молока на загальну суму 1 млн. 543 тис. 860 грн та фактом прийняття відповідного товару на баланс Приватного підприємства "Мадеса" згідно із оборотно-сальдовою відомістю за період вересня-грудня 2023 року (а.с. 56-109).

В свою чергу, таку ж продукцію за відповідний період (з жовтня по грудень 2023 року) було придбано й відповідачем із доставкою за тією ж адресою, що значиться Об`єкт оренди.

Оскільки мова йде про речі визначені родовими ознаками, встановити, яка саме продукція перебуває у складських приміщеннях Фізичної особи-підприємця Прилуцького Валерія Юрійовича, належна позивачу чи відповідачу, із наявних матеріалів справи не є можливим та таку обставину позивачем не доведено.

Більше того, доказів будь-яких договірних зобов`язань щодо передання відповідачу на зберігання позивачу заявленої до повернення продукції матеріали справи також не містять.

В свою чергу, в межах договірних зобов`язань, які існували між сторонами (щодо оренди приміщень та обладнання), то факт повернення такого майна підтверджено відповідно до обопільно підписаних та скріплених печатками сторін актів повернення приміщення та обладнання від 20.12.2023.

Також суд акцентує увагу, що за змістом наявної у матеріалах справи нотаріально посвідченої заяви від 20.12.2023 директор позивача, яка є єдиним власником Приватного підприємства "Мадеса", а також кінцевим бенефіціарним власником, особисто підтвердила відсутність у позивача будь-яких претензій до відповідача по усіх зобов`язаннях, що коли-небудь існували між ними, у тому числі майнового характеру.

Переглянуті у судовому засіданні відеофайли (запис з нагрудної боді камери поліцейського слідчо-оперативної групи) не підтвердили доводи позивача щодо обставин кількості вантажних автомобілів, часу їх в`їзду та виїзду на відповідну територію, а також кількісних характеристик і найменування майна, яке завантажувалося, а згодом розвантажувалося при виїзді позивача з орендованої території.

Тобто у суду відсутні підстави визнати ці відеофайли належними та такими, що безпосередньо підтверджують предмет доказування у цій справі доказами.

Крім того факт підписання актів повернення приміщення та обладнання, а також нотаріально засвідченої заяви директора позивача щодо відсутності будь-яких майнових претензій між сторонами, які датовано 20.12.2023 вказують на безпідставність вивезення будь-якого майна з об`єкту відповідача 21.12.2023.

На підставі усього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заволодіння відповідачем майном Приватного підприємства "Мадеса", яке заявлено до витребування. Тобто не доведено факту як незаконного вибуття майна, так і факту його незаконного утримання.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору в сумі 23157,9 грн за подання позовної заяви залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 23157,9 грн залишити за позивачем.

3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 23 серпня 2024 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.