Рішення

від 22.08.2024 по справі 904/2987/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2024м. ДніпроСправа № 904/2987/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача: Говдик Т.Я.;

від позивача: представник не з`явився;

дослідивши матеріали справи №904/2987/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ"

до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 08.07.2024 за вих. №б/н до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС" (далі - відповідач) про стягнення 3.856.628,56 грн заборгованості за спожиту електроенергію.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2987/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024.

Ухвалою від 12.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 07.08.2024.

Через систему "Електронний суд" 23.07.2024 від представника позивача (Тараса ГОВДИКА) надійшла заява від 23.07.2024 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 25.07.2024 заяву позивача від 23.07.2024 за вих. №б/н про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено, ухвалено провести підготовче засідання у справі №904/2987/24 з представником позивача (Тарасом ГОВДИКОМ), призначене на 07.08.2024.

Через систему "Електронний суд" 25.07.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 642.771,43 грн та останній місяць 642.771,41 грн.

Через систему "Електронний суд" 26.07.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 07.08.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.08.2024.

У судовому засіданні 22.08.2024 представник позивача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно зі ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між позивачем та відповідачем був укладений договір, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу електричну енергію, яку останній не оплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач у відзиві зазначає, що настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором належним чином.

Також відповідач зазначає, що Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Тому, в силу незалежних від відповідача форс-мажорних обставин на даний час не має можливості щодо повного погашення заборгованості позивачу. У зв`язку із чим відповідач просить відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 642.771,43 грн та останній місяць 642.771,41 грн.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач не вбачає наявності доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем дієвих заходів, спрямованих на виконання умов договору. Більш того, матеріали справи не містять і доказів того, яким чином надання судом відстрочення/розстрочення виконання відповідачем судового рішення у даній справі буде сприяти фактичному його виконанню після закінчення строку відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення.

Також позивач просить також врахувати посилання позивача на те, що відстрочення виконання судового рішення може призвести до додаткового порушення прав позивача, з огляду на те, що протягом періоду постачання визначеним договором, відповідач не здійснив оплати за отриманий товар, чим вже порушує права позивача.

Позивач заперечує наведені відповідачем у відзиві обставини, вважає, їх не обґрунтованими, та такими, що не можуть бути прийняті судом.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки електричної енергії; настання строку оплати електричної енергії; фактичної оплати відповідачем (або іншою особою) отриманої від позивача електричної енергії; правомірність заявлення позовних до відповідача, а не до інших осіб; наявності/відсутності підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення строків внесення плати за отриману від позивача електричну енергію або звільнення його від такої відповідальності.

Суд встановив, що 16.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (далі постачальник, позивач) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (далі споживач, відповідач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №1317541/51 (далі - договір).

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору (п. 1.1. договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони (п. 1.2. договору).

3а цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (послуги): електрична енергія (ДК 021-2015 код 09310000-5 Електрична енергія) (п. 2.1. договору).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2. договору).

Кількість товару, що постачається на умовах даного договору, становить:

1 клас 8 250 935,00 кВт*год. (в т.ч. 320 870,0 кВт*год насосна станція майданчику № 5);

2 клас 2 914 065,00 кВт*год;

Разом: 11 165 000,0 кВт*год (п. 2.3. договору).

Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 2.4. договору).

Постачальник зобов`язується поставити споживачу електричну енергію до 30.06.2024. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1. договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 5.1. договору).

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2. договору).

Загальна сума цього договору встановлюється за результатами аукціону залежно від кількості переданої електричної енергії та її ціни згідно з актами приймання-передачі, але не може більшою 59.397.800,00 грн, в тому числі ПДВ. Сума даного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 5.3. договору).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. (п. 5.4. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.5. договору).

Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, зазначений у договорі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спедрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6. договору).

Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем на умовах обраної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки, оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості, постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п. 5.7. договору).

У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору (п. 5.8. договору).

Споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п. 6.2.1. договору).

Постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору (п. 7.1.1. договору).

За невиконання або неналежне виконання, своїх зобов`язань, за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач (п. 13.1. договору).

Рахунки на оплату та попередження про припинення постачання електричної енергії за невиконання умов оплати за електричну енергію (далі - попередження) вважаються отриманими споживачем в день надіслання постачальником такого рахунку або повідомлення про відключення за невиконання умов оплати у сканованому вигляді (формат pdf) засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача, вказану у Заяві-приєднання. Оригінали попереджень досилаються поштою або кур`єром або будь яким іншим зручним для сторін способом. (п. 13.7. договору).

Сторонами 16.02.2024 підписано додаток №2 до договору Комерційна пропозиція (далі - комерційна пропозиція).

Розділом Спосіб оплати (порядок розрахунків) комерційної пропозиції передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (згідно акту надання послуг), за фактичною ціною, що сформувалася у розрахунковому місяці на підставі отриманого рахунку з відстрочкою платежу до 20 календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту підписання договору уповноваженими представниками сторін і діє до 30.06.2024 включно (розділ Термін дії договору комерційної пропозиції).

Ціна за 1 кВт*год. електричної енергії в травні 2024 року відповідно до додаткової угоди №4 до договору за 1 кВт*год. електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 4,674069 грн. без ПДВ (п. 1 додаткової угоди №4).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у травні 2024 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 3.856.628,56 грн, що підтверджуються актами приймання передачі товарної продукції - активної електричної енергії № 1317541-2403-1 від 31.05.2024 про постачання в травні 2024 року електричної енергії на суму 3.856.628,56 грн з ПДВ.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату електричної енергії на суму 3.856.628,56 грн № 1317541-2405-1 від 31.05.2024.

Рахунок та акт приймання - передачі товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2024 року були направлені відповідачу, разом із листом №1.13-3075 від 13.06.2024.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа з додатками позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку, також скріншот витягу із електронної поштової скриньки позивача про надіслання рахунків і актів за спожиту електричну енергію відповідачу з доказами вручення останнім у форматі ПДФ.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 3.856.628,56 грн заборгованості за спожиту електроенергію.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови. Договір підписаний уповноваженими особами та скріплено печатками. Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Так, згідно вимог ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Вказані положення кореспондуються з положеннями ст. 275 ГК України. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 ЦК України, § 3 глави 30 ГК України, Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 і безпосередньо договором.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок продати певний товар (в даному випадку електричну енергію) і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов договору у травні 2024 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 3.856.628,56 грн, що підтверджуються актами приймання передачі товарної продукції - активної електричної енергії № 1317541-2403-1 від 31.05.2024 про постачання в травні 2024 року електричної енергії на суму 3.856.628,56 грн з ПДВ.

Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату електричної енергії на суму 3.856.628,56 грн № 1317541-2405-1 від 31.05.2024.

Рахунок та акт приймання - передачі товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2024 року були направлені відповідачу, разом із листом №1.13-3075 від 13.06.2024.

В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа з додатками позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку, також скріншот витягу із електронної поштової скриньки позивача про надіслання рахунків і актів за спожиту електричну енергію відповідачу з доказами вручення останнім у форматі ПДФ.

Акт № 1317541-2403-1 від 31.05.2024 підписаний лише зі сторони постачальника та відповідно не містить підпису зі сторони споживача, проте суд визнає їх належними доказами у справі з огляду на таке.

Неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Таких висновків також дотрималася і об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі №914/2355/21 та Верховний Суд у справі №911/1981/20 від 05.10.2023.

У постанові від 22.08.2023 у cправі №910/14570/21 Верховний Суд також зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Така ж правова позиція висвітлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.08.2023 у справі №914/131/22.

Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженою заборгованість відповідача перед позивачем за період травня 2024 року у розмірі 3.856.628,56 грн, яка складається із заборгованості за послуги з постачанні електричної енергії.

Господарський суд також зазначає, що жодних доказів надання позивачу письмових заперечень з приводу обсягів чи вартості поставленої у травні 2024 року електричної енергії відповідачем до суду не надано.

Будь-які докази надання відповідачем мотивованої відмови від підписання акта за травень 2024 року в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві не заперечує факт постачання йому в період травня 2024 року електричної енергії в заявленому позивачем розмірі та вартості.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що акт приймання передачі товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2024 року прийнятий відповідачем, а зазначений в них обсяг і вартість електричної енергії є обґрунтованими.

Відповідно до розділу Спосіб оплати (порядок розрахунків) комерційної пропозиції, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості, електричної енергії здійснюється споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, зазначений у договорі. Оплата за електричну енергію здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (згідно акту надання послуг), за фактичною ціною, що сформувалася у розрахунковому місяці на підставі отриманого рахунку з відстрочкою платежу до 20 календарних днів.

Рахунки на оплату та попередження про припинення постачання електричної енергії за невиконання умов оплати за електричну енергію (далі - попередження) вважаються отриманими споживачем в день надіслання постачальником такого рахунку або повідомлення про відключення за невиконання умов оплати у сканованому вигляді (формат pdf) засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача, вказану у Заяві-приєднанні. Оригінали попереджень досилаються поштою або кур`єром або будь яким іншим зручним для сторін способом. (п. 13.7. договору).

Як було зазначено вище, позивач виставив відповідачу рахунок на оплату електричної енергії на суму 3.856.628,56 грн № 1317541-2405-1 від 31.05.2024.

Рахунок та акт приймання - передачі товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2024 року були направлені відповідачу разом із листом №1.13-3075 від 13.06.2024. В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа з додатками позивач надав до суду копії опису вкладення, списку згрупованих відправлень та фіскального чеку, також скріншот витягу із електронної поштової скриньки позивача про надіслання рахунків і актів за спожиту електричну енергію відповідачу з доказами вручення останнім у форматі ПДФ.

Однак, в порушення умов договору за поставлену електричну енергію відповідачем сплачено не було.

У зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3.856.628,56 грн.

Доказів оплати поставленої електричної енергії в сумі 3.856.628,56 грн відповідач не надав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин. З метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Таким чином, настання форс-мажорних обставин унеможливило виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором. ДМП ВКГ ДЗД надає життєво-важливі послуги з централізованого водопостачання та намагається своєчасно виконувати свої зобов`язання, приймає всі міри по сплаті заборгованості. У відповідача в силу незалежних від нього форс-мажорних обставин на даний час не має можливості щодо повного погашення заборгованості позивачу.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили з огляду на таке.

Відповідно до частини першої, другої статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина перша статті 617 ЦК), а за умовами пункту 8.3 договору і підставою для вчинення правочину - розірвання договору в односторонньому порядку, якщо обставини непереборної сили тривають більше тридцяти днів.

Згідно з нормами статті 218 ГК у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:

- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;

- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 Верховний Суд виклав наступні висновки:

- лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання;

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

У постанові від 07.06.2023 у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що:

- ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);

- вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні;

- лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

У постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22 Верховний Суд виснував, що:

- лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-можором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Отже лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абзац 3 частини третьої статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Згідно з частиною першою статті 14-1 Закону ""Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором.

У постанові від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Також суд відзначає, що стаття 42 ГК України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Так відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан та дані фінансової звітності також з огляду на те, що майновий стан відповідача є наслідком його господарської діяльності, а також, наслідком його власного комерційного розрахунку та ризику.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Відтак суд відхиляє посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 3.856.628,56 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Також, у відзиві відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 642.771,43 грн та останній місяць 642.771,41 грн.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Свою заяву відповідач обґрунтовує наступним. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ ДЗД як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.

Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ ДЗД та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства відповідача у 2022 - 2023 роках, а саме збитку у розмірі 39.474.000,00 грн та 127.183.000,00 грн, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2022 рік та за 2023 рік. Вже за 1 квартал 2024 підприємство має збиток 38.768.000,00 грн.

Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ ДЗД продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ ДЗД є надходження оплати за надані послуги від підприємств споживачів послуг та населення.

Також відповідач зазначає, що значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ ДЗД послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 07.07.2024 дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ ДЗД за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 100.482.419,81 грн, з них заборгованість населення 19.135.056,73 грн, юридичних осіб та ФОП 81.347.363,08 грн.

Також відповідач зазначає, що поточний фінансовий стан його підприємства та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій та водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволить відповідачу виконати в повному обсязі рішення суду по даній справі, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. Негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.

Суд, дослідивши надані відповідачем докази та обставини, суд не знаходить достатньо правових підстав для її задоволення.

У Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України "Про виконавче провадження"), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки/розстрочки.

У той же час, слід зважити на таке:

1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);

2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);

3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);

4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду.

Відстрочка/розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

До того ж, необхідність відстрочення чи розстрочення рішення суду повинна обґрунтовуватись належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Відповідачем не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть через шість місяців та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про надання відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський р-н, село Воронове, вул. Дніпровська, будинок 28; ідентифікаційний код 03564045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" (21037, Вінницька область, місто Вінниця, ВУЛИЦЯ ПИРОГОВА, будинок 131; ідентифікаційний код 41835359) 3.856.628,56 грн (три мільйони вісімсот п`ятдесят шість тисяч шістсот двадцять вісім грн 56 к.) заборгованості за спожиту електроенергію, 46.279,54 грн (сорок шість тисяч двісті сімдесят дев`ять грн 54 к.) судового збору.

У задоволенні клопотань Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "ДНІПРО-ЗАХІДНИЙ ДОНБАС" про відстрочення та про розстрочення виконання судового рішення відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 23.08.2024.

Суддя С.А. Дупляк