Постанова

від 29.01.2025 по справі 904/2987/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2987/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Говдик Т.Я.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 р.

( суддя Дупляк С.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.08.2024 р.)

у справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

до

Державного міжрайонного підприємства

водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", про стягнення 3 856 628,56 грн. заборгованості за спожиту електроенергію.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, на виконання умов якого Позивач поставив Відповідачу електричну енергію, яку останній не оплатив, що і стало підставою звернення Позивача до суду з даною позовною заявою.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 р. позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" 3 856 628,56 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 46 279,54 грн. судового збору. У задоволенні клопотань Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення та про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви про відстрочення та про розстрочення виконання судового рішення та ухвалити нове рішення, яким відстрочити строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду по справі № 904/2987/24 строком на шість календарних місяців, шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 642 771,43 грн. та останній місяць - 642 771,41 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується з висновком господарського суду, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду, а відстрочка/розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг Відповідачу у порівнянні з Позивачем за відсутності для цього підстав.

Водночас, на думку Скаржника, Господарським судом Дніпропетровської області, при розгляді справи, не прийняті до уваги доводи та аргументи Відповідача, які не дозволяють підприємству виконати рішення суду в повному обсязі відразу, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників.

При цьому Скаржник зазначає, що відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/2987/24 жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції Позивачу права на суд. Відстрочення та розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для Відповідача від виконання рішення, Відповідач лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед позивачем. Підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду по справі № 904/2987/24 є також і фінансовий стан Відповідача. Господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер.

Скаржник наголошує на тому, що негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Надання відстрочення виконання судового рішення забезпечить підприємству можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а Позивачу - можливість реального отримання грошових коштів із певним інтервалом у часі. А також надасть сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.

Відтак, на думку Скаржника, суд першої інстанції не прийняв до уваги фінансовий стан Відповідача, ту обставину, що матеріали справи не містять документів, які б вказували про ухилення Боржника від виконання рішення суду, а також, що вищевикладене є винятковим випадком в розумінні ст. 331 ГПК України, що свідчить про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та прийняв невірне рішення в частині відмови ДМП ВКГ «ДЗД» у задоволенні заяви про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що наведені Скаржником обставини, які, на думку останнього, перешкоджають виконанню судового рішення, Товариством оцінюються критично які є обґрунтованими, тому не можуть бути прийняті судом з огляду на таке: товар поставлено у період з 01.05.2024 р. по 10.05.2024 р. на загальну суму 3 млн. 856 тис. 628 грн. 56 коп.; Позивач також, як і Відповідач здійснює господарську діяльність, а тому має право на отримання прибутку; наявність у Відповідача заборгованості перед іншими контрагентами не є підставою для невиконання зобов`язань перед Позивачем; воєнний стан введений на всій території України, проте введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості. Поставка товару здійснена Позивачем також під час воєнного стану, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов`язань за умовами укладеного з Відповідачем договору і вказане вимагає від Відповідача добросовісної поведінки шляхом оплати отриманого товару згідно умов Договору; матеріали справи містять відомості про те, що Позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем з огляду на запровадження в Україні воєнного стану; відстрочення/розстрочення виконання судового рішення може призвести до додаткового порушення прав Позивача так як, станом на 10.10.2024 р. ДМП ВКГ «ДЗД» не здійснено жодної оплати що б свідчило про бажання Скаржника погасити заборгованість; Скаржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники ( чи їх частина ), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у лавах Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, вся або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджали суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану; матеріали справи не містять і доказів того, яким чином надання судом відстрочення/розстрочення виконання Відповідачем судового рішення у даній справі буде сприяти фактичному його виконанню після закінчення строку відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення. Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Крім того, Товариство вважає, що воєнний стан на території України не означає, що Відповідач беззаперечно не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів, надання субсидій, тощо).

Позивач наголошує, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, за якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду. Відстрочка/розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг Боржнику у порівнянні з Товариством за відсутності для цього підстав. До того ж, необхідність відстрочення чи розстрочення рішення суду повинна обґрунтовуватись належними та допустимими доказами, що подаються заявником. Скаржником не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть через шість місяців та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судововї справи між суддями від 09.09.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.09.2024 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/2987/24.

Матеріали справи № 904/2987/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.09.2024 р. апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 р. у справі №904/2987/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 29.01.2025 р..

Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача.

У судовому засіданні 29.01.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

16.02.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" ( Постачальник ) та Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" ( Споживач ) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1317541/51 (далі - договір).

Цей договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу ( далі Споживач ) Постачальником електричної енергії (далі - постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору ( п. 1.1. договору).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 р. № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту цього договору Постачальник або Споживач іменуються сторона, а разом - сторони (п. 1.2. договору).

3а цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Найменування (номенклатура, асортимент) товару (послуги): електрична енергія (ДК 021-2015 код 09310000-5 Електрична енергія) (п. 2.1. договору).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу (далі - ОСР) договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п. 2.2. договору).

Кількість товару, що постачається на умовах даного договору, становить: 1 клас 8 250 935,00 кВт*год. (в т.ч. 320 870,0 кВт*год насосна станція майданчику № 5); 2 клас 2 914 065,00 кВт*год; Разом: 11 165 000,0 кВт*год (п. 2.3. договору).

Обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків ( п. 2.4. договору ).

Постачальник зобов`язується поставити Споживачу електричну енергію до 30.06.2024 р.. Початком постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору ( п. 3.1. договору ).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору ( п. 5.1. договору ).

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання ( площадки вимірювання ) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії ( п. 5.2. договору ).

Загальна сума цього договору встановлюється за результатами аукціону залежно від кількості переданої електричної енергії та її ціни згідно з актами приймання-передачі, але не може більшою 59.397.800,00 грн, в тому числі ПДВ. Сума даного договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін ( п. 5.3. договору ).

Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни ( п. 5.4. договору ).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць ( п. 5.5. договору ).

Розрахунки Споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ( далі спецрахунок ). Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника, зазначений у договорі. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спедрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Спецрахунок Постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни (п. 5.6. договору).

Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем на умовах обраної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки, оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості, постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки ( п. 5.7. договору ).

У разі порушення Споживачем строків оплати за цим договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього договору ( п. 5.8. договору ).

Споживач зобов`язаний забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору ( п. 6.2.1. договору ).

Постачальник має право отримувати від Споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору ( п. 7.1.1. договору ).

За невиконання або неналежне виконання, своїх зобов`язань, за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1. договору).

Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач (п. 13.1. договору).

Рахунки на оплату та попередження про припинення постачання електричної енергії за невиконання умов оплати за електричну енергію (далі - попередження) вважаються отриманими Споживачем в день надіслання Постачальником такого рахунку або повідомлення про відключення за невиконання умов оплати у сканованому вигляді (формат pdf) засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача, вказану у Заяві-приєднання. Оригінали попереджень досилаються поштою або кур`єром або будь яким іншим зручним для сторін способом ( п. 13.7. договору ).

16.02.2024 р. сторонами підписано додаток № 2 до договору Комерційна пропозиція (далі - комерційна пропозиція).

Розділом Спосіб оплати (порядок розрахунків) комерційної пропозиції передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата вартості електричної енергії здійснюється Споживачем у безготівковому вигляді, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, зазначений у договорі. Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку ( згідно акту надання послуг ), за фактичною ціною, що сформувалася у розрахунковому місяці на підставі отриманого рахунку з відстрочкою платежу до 20 календарних днів.

Договір набирає чинності з моменту підписання договору уповноваженими представниками сторін і діє до 30.06.2024 р. включно ( розділ Термін дії договору комерційної пропозиції ).

Ціна за 1 кВт*год. електричної енергії в травні 2024 року відповідно до додаткової угоди №4 до договору за 1 кВт*год. електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі, становить 4,674069 грн. без ПДВ ( п. 1 додаткової угоди № 4 ).

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у травні 2024 року поставив Відповідачу електричну енергію на загальну суму 3 856 628,56 грн, що підтверджуються актами приймання передачі товарної продукції - активної електричної енергії № 1317541-2403-1 від 31.05.2024 р. про постачання в травні 2024 року електричної енергії на суму 3 856 628,56 грн з ПДВ.

Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату електричної енергії на суму 3 856 628,56 грн № 1317541-2405-1 від 31.05.2024 р..

Рахунок та акт приймання - передачі товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2024 року були направлені відповідачу, разом із листом № 1.13-3075 від 13.06.2024 р..

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві послався на форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором належним чином. У зв`язку із чим Відповідач просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 642.771,43 грн та останній місяць 642.771,41 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача 3 856 628,56 грн заборгованості за спожиту електроенергію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 р. стягнуто з Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" 3 856 628,56 грн. заборгованості за спожиту електроенергію, 46 279,54 грн. судового збору. У задоволенні клопотань Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення та про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", рішення суду першої інстанції оскаржуються лише в частині відмови у задоволені клопотання про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення, а відтак, враховуючи, що рішення в частині встановлення факту укладання договору, прострочення оплати спожитої електроенергії та правильності розрахунку нарахованих сум - сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні клопотань Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" про відстрочення та про розстрочення виконання судового рішення, дійшов висновку, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України).

За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

У постановах Верховного Суду від 19.02.2018 у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 у справі № 910/313/17, від 02.05.2018 у справі № 910/3816/16, вирішувалося питання про відстрочення виконання судового рішення і у них, зокрема, зазначено, що відповідно до статей 42, 44 ГПК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Обставини недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов`язання ( ст. 617 ЦК України ).

Разом з тим, у постанові від 27.06.2018 р. у справі № 813/8842/-13а Верховний Суд вважав, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення. У зв`язку із наведеним слід зазначити, що питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу.

Водночас оцінка відповідних обставин, які є підставою для розстрочення (відстрочення) судового рішення, здійснюється у кожному конкретному випадку з урахування унікальних обставин судового спору, а сама лише інтерполяція відповідних висновків суду, зроблених у одній справі на обставини іншої справи - не свідчить про помилковість висновків судів, зроблених під час дослідження обставин конкретної справи.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 р. у cправі № 906/1035/23 зауважив, що підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі ст. 331 ГПК України є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють виконання, і питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи у відзиві на позовну заяву, Відповідач просив суд першої інстанції відстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців з дня набрання рішенням законної сили та розстрочити виконання рішення суду строком на шість календарних місяців шляхом сплати щомісячних платежів у наступному розмірі: 5 (п`ять) місяців по 642 771,43 грн та останній місяць 642 771,41 грн.

Свою заяву Відповідач обґрунтовував тим, що господарська діяльність підприємства має загальнодержавне, соціальне значення та безперервний характер. ДМП ВКГ ДЗД як підприємство, яке здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області. Військова агресія російської федерації проти України наносить непоправну шкоду ДМП ВКГ ДЗД та вплинула на можливість виконання цивільно-правових зобов`язань. Це призвело до негативного фінансового стану підприємства відповідача у 2022 - 2023 роках, а саме збитку у розмірі 39 474 000,00 грн та 127 183 000,00 грн, що підтверджується звітами про фінансові результати за 2022 рік та за 2023 рік. Вже за 1 квартал 2024 підприємство має збиток 38 768 000,00 грн. Під час воєнного стану та ведення бойових дій ДМП ВКГ ДЗД продовжує надавати послуги з централізованого водопостачання, усуває аварії та докладає усіх зусиль, які залежать від підприємства для забезпечення безперебійного постачання води для життєдіяльності регіону Дніпропетровської області. Єдиним джерелом формування доходів ДМП ВКГ ДЗД є надходження оплати за надані послуги від підприємств споживачів послуг та населення. Також Відповідач вказував на те, що значно збільшилась дебіторська заборгованість споживачів за надані ДМП ВКГ ДЗД послуги з централізованого водопостачання. Так, станом на 07.07.2024 р. дебіторська заборгованість споживачів перед ДМП ВКГ ДЗД за надані послуги з централізованого водопостачання та абонентську плату з урахуванням штрафних та фінансових санкцій складає 100 482 419,81 грн, з них заборгованість населення 19 135 056,73 грн, юридичних осіб та ФОП 81 347 363,08 грн. При цьому, Відповідач зазначав, що поточний фінансовий стан його підприємства та необхідність безперебійного підтримання насосних станцій та водопровідних мереж в належному стані, що є критично важливим в умовах воєнного стану, не дозволить Відповідачу виконати в повному обсязі рішення суду по даній справі, не нашкодивши стабільності своєї діяльності та якості надаваних послуг, а також забезпеченню соціальних гарантій для працівників. Відстрочення та розстрочення виконання судового рішення не сприяє ухиленню від його виконання відповідача, а навпаки надасть можливість ефективно виконати судове рішення без понесення сторонами додаткових обтяжень при його виконанні. Негайне виконання рішення по даній справі зумовить блокування та зупинення роботи підприємства, яке забезпечує життєдіяльність територіальних громад Дніпропетровської області.

Позивач, заперечуючи проти задоволення вказаного клопотання Відповідача, вказував на те, що не вбачає наявності доказів, які б свідчили про вжиття Відповідачем дієвих заходів, спрямованих на виконання умов договору. Більш того, матеріали справи не містять і доказів того, яким чином надання судом відстрочення/розстрочення виконання відповідачем судового рішення у даній справі буде сприяти фактичному його виконанню після закінчення строку відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення. Також Позивач просив врахувати те, що відстрочення виконання судового рішення може призвести до додаткового порушення його прав, з огляду на те, що протягом періоду постачання визначеним договором, Відповідач не здійснив оплати за отриманий товар, чим вже порушує права Позивача.

З огляду на викладене суд першої інстанції навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення клопотання Відповідача про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду, пославшись на те, що Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду. Відстрочка/розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з Позивачем за відсутності для цього підстав. До того ж, необхідність відстрочення чи розстрочення рішення суду повинна обґрунтовуватись належними та допустимими доказами, що подаються заявником. Відповідачем не обґрунтовано підстав та обставин, які зміняться чи настануть через шість місяців та які відповідно дадуть можливість виконати рішення суду.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р., пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II ); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції ( рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 р. ), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Водночас, як слушно зауважив Позивач у відзиві на апеляційну скаргу: товар поставлено у період з 01.05.2024 р. по 10.05.2024 р. на загальну суму 3 856 628,56 грн.; Позивач також, як і Відповідач здійснює господарську діяльність, а тому має право на отримання прибутку; наявність у Відповідача заборгованості перед іншими контрагентами не є підставою для невиконання зобов`язань перед Позивачем; воєнний стан введений на всій території України, проте введення в Україні воєнного стану не є універсальною підставою для звільнення від оплати стягнутої судом заборгованості; поставка товару здійснена Позивачем також під час воєнного стану, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов`язань за умовами укладеного з Відповідачем договору і вказане вимагає від Відповідача добросовісної поведінки шляхом оплати отриманого товару згідно умов Договору; матеріали справи містять відомості про те, що Позивач не перебуває в кращому становищі порівняно з Відповідачем з огляду на запровадження в Україні воєнного стану; Скаржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом; матеріали справи не містять і доказів того, яким чином надання судом відстрочення/розстрочення виконання Відповідачем судового рішення у даній справі буде сприяти фактичному його виконанню після закінчення строку відстрочення/ розстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає порушення норм матеріального чи процесуального права або "справедливого балансу" інтересів сторін у висновку господарського суду про відмову у задоволені заяви Відповідача про надання відстрочення та розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області, що могло б бути підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові в оскаржуваній частині рішення було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття процесуального документу в оскаржуваній частині не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 р. у справі № 904/2987/24 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.02.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін