Рішення

від 23.08.2024 по справі 320/41710/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Додаткове рішення

Іменем України

23 серпня 2024 року № 320/41710/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2024 було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Визнано противоправною відмову Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо підготовки та подання до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, викладену в листі від 02 жовтня 2023 року №386 лк. Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2023, з урахуванням висновків суду. У задоволенні інших вимог - відмовлено. Вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,6 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.

08.01.2024 представник позивача через систему "Електронний суд" подала до суду заяву про розподіл судових витрат на правничу допомогу, в якій просила ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 28500 грн.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких, крім іншого, зазначено, що розмір судових витрат є завищеним та неспіврозмірним зі складністю справи. Представник відповідача вважає, що надані представником позивача документи на підтвердження витрат на судовий розгляд справи є неналежними доказами понесення позивачем витрат у зв`язку з розглядом саме цієї справи.

Представник позивача направила до суду додаткові пояснення по справі.

Ухвалою суду заява про розподіл судових витрат була призначена до розгляду в письмовому провадженні.

Суд, перевіривши доводи поданої заяви та матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4, 5 статі 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "Група Бізнес Партнерів", в особі керуючого партнера Проскурні Тетяни Володимирівни, 02.11.2023 укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п.1.1-1.2 договору, адвокатське об`єднання приймає на себе обов`язки надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Надання адвокатським об`єднанням правової допомоги дзійснюється на підставі поданої клієнтом письмової заявки, оформленої за формою, наведеною в Додатку 1 до договору. В заявці обов`язково має бути вказано вид правової допомоги згідно з п.п. 2.1 цього Договору, якої потребує клієнт, короткий виклад суті справи/завдання, інші додаткові умови, що стосуються суті справи.

Пунтком 4 Договору передбачено гонорар адвокатсткого об`єднання, який клієн оплачує в розмірі та в порядку згідно з умовами, викладеними в додатку № 2 до цього договору.

Так, додатком 2 до Договору визначається розмір винагороди адвокатсткого об`єднання та порядок здійснення розрахунків.

Відповідно до п. 1, 6, 7 додатку 2 до Договору, вартість послуг (гонорар) адвокатського об`єднання да Договором становить 3000 грн за годину роботи адвоката.

Клієнт зобов`язаний перерахувати авансовий платіж у розмірі 40000 грн на рахунок адвокатського об`єднання протягом одного календарного дня з дати підписання цього Додатку.

Оплата послуг адвокатського об`єднання здійснюється на підставі виставленого ним рахунку.

Представником позивача надано Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.01.2024, відповідно до якого адвокатом витрачено 19 год часу, а саме:

1) 13 год - підготовка позовної заяви з додатками адвокатом АО "БІ ПІ ДЖІ" Проскурнею Т. В., 39000 грн;

2) 4 год - складання відповіді на відзив, 12000 грн;

3) 2 год - складання заяви про розподіл судових витрат з додатками, 6000 грн.

Також адвокатом надано рахунок на оплату від 07.11.2023 № 136 на суму 42650 грн та від 05.01.2024 № 144 на суму 17000 грн.

Згідно квитанції № 67619064 від 08.11.2023, позивач сплатив адвокату 42650 грн.

Аналіз вищевикладених норм права дає підстави для висновку, що на підтвердження обставин щодо складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі № 815/390/18 та від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, при цьому, у останній справі відзначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Питання щодо застосування вищенаведених норм процесуального права вирішувалось Верховним Судом й у справі №200/14113/18-а (постанова від 26.06.2019), у якій викладено правові висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Беручи до уваги положення вищенаведених норм права, а також сформовану Верховним Судом практику щодо їх застосування, виходячи із встановлених законом критеріїв визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд враховує складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та значення справи для сторін.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Законодавцем при цьому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. При цьому оцінку співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд має здійснювати в межах заперечень відповідача.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 160/15983/20.

Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо витрат на правову допомогу, суд доходить висновку, що вони є до певної міри обґрунтованими та мають бути враховані судом при вирішенні питання щодо співмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Дослідивши надані позивачем документи та матеріали справи, суд зазначає, що позовна заява була складена та підписана адвокатом Проскурнею Т. В.

Стосовно надання такої правничої допомоги, як підготовка та складання заяви про розподіл судових витрат (2 год), суд зазначає, що заявами та суті спору є позов та відзив, а складання будь-яких інших заяв по справі є правом позивача.

Також, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, тому, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Посилання представника відповідача на те, що питання про розподіл судових витрат вже було вирішено в рішенні суду є необґрунтованим, оскільки в рішенні було розглянуто питання щодо стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору.

З приводу доводів відповідача щодо незаповнення заявки про надання правової допомоги суд зазначає, що додатком 1 до договору про надання правової допомоги є зразок заявки, а сама заявка позивача була долучена до заяви про розподіл судових витрат та в ній зазначені дата та вид правової допомоги.

Інші доводи представника відповідача не можуть бути підставою для відмови у стягненні на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 32, код ЄДРПОУ 08592158).

У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в десятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Діска А.Б.