Рішення

від 23.08.2024 по справі 280/4778/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року Справа № 280/4778/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МаксименкоЛ.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ (69104, м. Запоріжжя, вул. Копьонкіна, буд. 54, код ЄДРПОУ 35924765),

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ (далі відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "БУДКАМІНЬ" на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 41276,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на Товаристві з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ за звітний період складає 9 осіб, отже середньооблікова кількість осіб з інвалідністю повинна складати 1 особа. Водночас, кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю у даного роботодавця за звітний період - 2023 рік, склала 0 осіб. Посилаючись на норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, просить задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№31590 від 08.07.2024), в якому зазначив, що з початком військової агресії російської федерації проти України, тобто з кінця лютого 2022 року, з метою збереження життя та здоров`я працівників, виробнича діяльність відповідача - ТОВ «ВТД БУДКАМІНЬ» була призупинена, оскільки підприємство здійснювало свою виробничу діяльність в місті Оріхів Запорізької області - на території де ведуться активні бойові дії. Вказує, що на протязі 2022- початку 2023 року завод було повністю знищено внаслідок ракетних та артилерійських обстрілів міста Оріхів: знищені всі виробничі потужності, сировина та продукція підприємства. Покликається також, що з міста Оріхів виїхали майже всі жителі, тому фізично підприємство жодним чином не мало можливості працевлаштувати на роботу будь-якого працівника, в тому числі особу з інвалідністю. Вказує, що Фондом нараховуються штрафні санкції за працевлаштування осіб з інвалідністю в місті Оріхів, в якому була оголошена примусова евакуація населення, ворог скидає керовані авіабомби, а станом на травень 2023р. вже було зруйновано 80% міста. Вважає, що у зв`язку з тим, що причини не працевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. З урахуванням вищезазначеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.05.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.06.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4778/24 без виклику сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 13.08.2024 витребувано у Товариству з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ інформаційну довідку щодо кількості штатних працівників протягом 2023 року, копії наказів про звільнення працівників у звітному 2023 році, звітність за формою 1-ДФ.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб.

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 40674,19 грн.

При подані до суду позову, позивачем розрахована пеня у розмірі 601,99 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023 році у загальному розмірі 41276,18 грн. у добровільному порядку Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Положеннями частини 8 статті 69 Господарського кодексу України визначено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частинами 1, 2 та 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ є юридичною особою, яка використовує найману працю та відноситься до категорії суб`єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Частиною 1 статті 20 Закону № 875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Слід зазначити, що передбачена ч. 1 ст. 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справах № 817/652/17, № 802/707/17-а.

У даному випадку Фонд соціального захисту інвалідів у розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначив суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 40674,19 грн. Крім того, Фонд нарахував пеню в сумі 601,99 грн. Загальна сума заборгованості, на думку позивача, склала 41276,18грн.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Суд зазначає, що доказів того, що відповідач створив у 2023 році робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості шляхом подання звітності форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), відповідачем не було надано.

В обґрунтування відсутності в його діях складу правопорушення відповідач покликається на те, що виробнича діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ була призупинена, оскільки підприємство здійснювало свою виробничу діяльність в місті Оріхів Запорізької області на території де ведуться активні бойові дії, на протязі 2022- початку 2023 року завод було повністю знищено, з міста Оріхів виїхали майже всі жителі, тому фізично підприємство жодним чином не мало можливості працевлаштувати на роботу будь-якого працівника, в тому числі особу з інвалідністю.

Суд приймає до уваги вказані обставини, проте зазначає, що згідно даних ЄДРПОУ, відповідач зареєстрований у м. Запоріжжі, за адресою вулиця Копьонкіна, будинок, 54. Доказів призупинення діяльності підприємства, призупинення трудових договорів з працівниками зокрема, наказів, тощо відповідачем не надано. Крім того, не надано і доказів подання до контролюючого органу заяви про неможливість виконувати платником податків свої податкові обов`язки.

Більше того, згідно наданих копій звітності до контролюючого органу за 2023 рік, протягом спірного періоду на підприємстві працювало 9 осіб, їм було нараховано заробітну плату.

Як свідчать надані документи, протягом 2022 та 2023 років з підприємства дійсно звільнилась більша кількість працівників, в тому числі і осіб з інвалідністю, однак середньооблікова кількість працівників, що обліковувались на товаристві протягом 2023 року, в силу вимог Закону № 875-ХІІ покладає на підприємство зобов`язання виконувати вимоги з працевлаштування осіб з інвалідністю. Проте, доказів працевлаштування у 2023 році саме осіб з інвалідністю не надано.

Тому, з огляду на досліджені документи, суд не може дійти висновку про відсутність в діях підприємства складу правопорушення, а саме, недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем у 2023 році не виконано вимоги нормативу робочих місць для працевлаштування осіб, яким встановлена інвалідність, тому наявні підстави для застосування до нього санкцій та пені, передбачених статтею 20 Закону №875-XII.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (69002, м Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 75, оф. 226, код ЄДРПОУ 20508338) до Товариства з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ БУДКАМІНЬ (69104, м. Запоріжжя, вул. Копьонкіна, буд. 54, код ЄДРПОУ 35924765) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені-задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-ТОРГОВЕЛЬНИЙ ДІМ "БУДКАМІНЬ" на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 41276,18 грн. (сорок одну тисячу двісті сімдесят шість гривень 18 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.08.2024.

СуддяЛ.Я. Максименко