Постанова

від 11.12.2024 по справі 280/4778/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4778/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року (суддя Максименко Л.Я., повне судове рішення складено 23 серпня 2024 року) в справі № 280/4778/24 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь» (далі ТОВ «ВТД «Будкамінь») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік в розмірі 41 276,18 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 41276,18 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що позивачем в якості доказів порушення відповідачем обов`язку з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю надано тільки розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, але не надано доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем вимог законодавства, зокрема акту перевірки дотримання нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю, складеного органом Держпраці, або інформації, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування таких осіб, або інформації, отриманої від органу Пенсійного фонду.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що підприємство проводило діяльність на території м. Оріхів Запорізької області, яке віднесено до території активних бойових дій, тому відповідач не міг виконати вимоги законодавства та забезпечити для інвалідів належні та безпечні умови праці.

Звертає увагу, що завод, на якому проводив діяльність відповідач, повністю знищено внаслідок обстрілів, а судом першої інстанції не враховано настання форс-мажорних обставин, що обумовлює відсутність вини як складової відповідальності.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, надісланого ТОВ «ВТД «Будкамінь», середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за рік склала 9 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, повинна складати 1 особу. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб.

Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 40674,19 грн.

При подані до суду позову, позивачем розрахована пеня у розмірі 601,99 грн.

Суд першої інстанції вказав, що доказів того, що відповідач створив у 2023 році робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформував про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі й центри зайнятості шляхом подання звітності форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», відповідачем не надано.

Судом першої інстанції відхилені посилання відповідача в обґрунтування відсутності в його діях складу правопорушення, а саме що виробнича діяльність підприємства призупинена, оскільки підприємство здійснювало свою виробничу діяльність в місті Оріхів Запорізької області на території, де ведуться активні бойові дії, на протязі 2022 - початку 2023 року завод повністю знищено, з міста Оріхів виїхали майже всі жителі, тому фізично підприємство жодним чином не мало можливості працевлаштувати на роботу будь-якого працівника, в тому числі особу з інвалідністю, оскільки згідно з даними ЄДРПОУ відповідач зареєстрований у м. Запоріжжі, за адресою вулиця Копьонкіна, будинок, 54, а доказів призупинення діяльності підприємства, призупинення трудових договорів з працівниками, зокрема, наказів тощо відповідачем не надано, як й не надано і доказів подання до контролюючого органу заяви про неможливість виконувати платником податків свої податкові обов`язки, а згідно зі звітністю за 2023 рік протягом спірного періоду на підприємстві працювало 9 осіб, їм було нараховано заробітну плату.

Врахувавши, що середньооблікова кількість працівників, що обліковувались на товаристві протягом 2023 року, в силу вимог Закону № 875-ХІІ покладає на підприємство зобов`язання виконувати вимоги з працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів працевлаштування у 2023 році саме осіб з інвалідністю не надано, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у ТОВ «ВТД «Будкамінь», склала 9 осіб; середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення) 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників 732135,46 грн (а.с. 18).

Позивачем відповідачу нараховані адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця (1 місце) для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році в розмірі 40 674,19 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 601,99 грн.

Адміністративно-господарські санкції відповідачем не сплачено.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі Закон № 875-ХІІ), який гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 7 Закону № 875-ХІІ визначено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно зі статтею 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

За змістом статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини десятої статті 19 Закону №875-ХІІ керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

За приписами статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За частинами одинадцятою дванадцятою статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Тобто адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону № 875-XII.

Оскільки у відповідача не працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, позивачем згідно зі статтею 20 Закону № 875-ХІІ нараховані адміністративно-господарські санкції в розмірі 40674,19 грн.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI у редакції на час спірних відносин) роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Відповідно до статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», статей 24-1, 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (в редакції, чинній з 09 червня 2023 року) затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, пунктом 2 якого передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Наказом Міністерства економіки України від 12 квітня 2022 року № 827-22, який набрав чинності 07 липня 2022 року, далі - Порядок № 827-22) затверджені Форма звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання, яким визначений механізм подання означеної форми звітності.

Відповідно до положень Порядку № 827-22:

1.4. Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії);1.5. Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником;

1.6. Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна. Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади);

1.7. Актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця;

1.8. Роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв`язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості;

4.1. У таблиці «Основні дані про вакансію(ї)» форми № 3-ПН (далі - таблиця «Основні дані про вакансію(ї)») відображається загальна інформація про попит на робочу силу (вакансії). У графі А вказується порядковий номер запису. У графі 1 зазначається професійна назва робіт (професія/посада) згідно з Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327. У графі 2 зазначається загальна кількість вакансій, що відповідають даним, відображеним у графах 1, 3-6. У графі 3 відображається розмір заробітної плати з урахуванням основної заробітної плати, доплат, надбавок, премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. У графі 4 зазначається розмір основної заробітної плати (тарифна ставка / посадовий оклад). У графі 5 вказується характер виконуваної роботи (постійний, тимчасовий, сезонний або вказується інше). У графі 6 вказується поштова адреса місця виконання робіт (поштовий індекс, область / АР Крим, район, населений пункт, вулиця/провулок, площа тощо, № будинку/корпусу, № квартири/офісу). У графі 7 відображається інформація щодо способу укомплектування вакансії(й) за сприяння Державної служби зайнятості або ні. У графі 8 відображається інформація щодо способу укомплектування вакансії(й) у разі здійснення підбору кадрів роботодавцем самостійно або ні. У графі 9 за потреби можуть зазначатися примітки. Під одним порядковим номером наводяться дані про загальну кількість вакансій за однойменними професіями/посадами з однаковими даними щодо розміру заробітної плати, характеру виконуваної роботи, місця виконання робіт, основних характеристик вакансії (виконувані основні функціональні обов`язки, вид трудового договору, режим та умови праці, вимоги до кандидата), доступності робочого місця для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (наявність інклюзивності будівель, споруд; доступність і безпека робочого місця для маломобільних груп населення, у тому числі осіб з інвалідністю), вхідного оцінювання кандидата (проведення співбесіди та/або тестування, проходження випробувальних завдань на професійну майстерність та/або конкурсу), способу укомплектування вакансії(й). У разі якщо дані, зазначені в абзаці дванадцятому пункту 4.1 цього Порядку, відрізняються для однієї і тієї самої вакансії, такі дані відображаються під окремими порядковими номерами.

Відтак, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Відповідачем не надано доказів подання до відповідного центру зайнятості звітності форми №3-ПН.

Оскільки у 2023 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 9 осіб, то кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, становить 1 особа, проте у відповідача не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.

Враховуючи, що у 2023 році відповідачем не створено одне робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідачем не подано до відповідного центру зайнятості звітності форми № 3-ПН, доказів створення одного робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю відповідач не надав, суд доходить до висновку про те, що відповідачем допущено правопорушення у сфері господарювання (невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 1 робочого місця), за яке правомірно застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 40674,19 грн та, відповідно, про наявність підстав для стягнення суми адміністративно-господарських санкцій з відповідача через несплату таких санкцій.

Суд визнає необґрунтованими доводи апелянта стосовно ненадання доказів на підтвердження факту невиконання відповідачем вимог законодавства, зокрема акту перевірки дотримання нормативів працевлаштування осіб з інвалідністю, складеного органом Держпраці, або інформації, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування таких осіб, або інформації, отриманої від органу Пенсійного фонду, суд зазначає таке.

Частиною десятою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування (далі Порядок контролю), який визначає механізм проведення Держпраці, її територіальними органами планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - суб`єкти господарювання), щодо виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначеного статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон).

За пунктом 2 цього порядку предметом проведення перевірки є виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.

Відповідно до пункту 6 Порядку контролю планові перевірки проводяться відповідно до річних планів, що затверджуються Держпраці не пізніше 1 грудня року, що передує плановому.

За наявності у суб`єкта господарювання відокремлених підрозділів планові перевірки щодо такого суб`єкта господарювання можуть проводитися одночасно в усіх відокремлених підрозділах протягом строку проведення перевірки.

Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держпраці оприлюднює критерії із зазначенням періодичності проведення планових перевірок суб`єктів господарювання шляхом їх розміщення на власному офіційному веб-сайті у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 9 Порядку контролю в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок:

за поданням суб`єктом господарювання письмової заяви до Держпраці, її територіального органу про проведення позапланової перевірки за його бажанням;

для перевірки виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попередньої планової або позапланової перевірки Держпраці чи її територіального органу;

за зверненням фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їх) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, у разі подання документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності);

за інформацією, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою;

за дорученням Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єкта господарювання у зв`язку з виявленими системними порушеннями законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відтак, саме проведення позапланової перевірки в контексті спірних правовідносин можливо лише у разі наявності інформації, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, наданою територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, що отримана ним від Пенсійного фонду України в установленому порядку та за визначеною формою.

Також суд вважає за необхідне вдруге зауважити, що за положеннями статті 19 Закону №875-ХІІ Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Тобто визначення роботодавців, які використовують найману працю й не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, та надсилання їм розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону, здійснюється автоматично, без проведення перевірки.

Також суд відхиляє доводи апелянта щодо неможливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого 22 грудня 2022 року наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309, згідно з якими місто Оріхів Запорізької області віднесено до території активних бойових дій, знищення виробничих потужностей відповідача.

З цього питання суд погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів призупинення діяльності підприємства, призупинення трудових договорів з працівниками, а також подання до відповідного податкового органу заяви про неможливість виконання відповідачем як платником податків податкових обов`язків.

Крім того, є доречним зазначення судом першої інстанції про те, що місцезнаходженням відповідача відповідно до інформації Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є м. Запоріжжя, вулиця Копьонкіна, 54.

Також є доведеним звітністю, поданою саме відповідачем до контролюючого органу за 2023 рік, що протягом спірного періоду на підприємстві працювало 9 осіб, яким нараховувалась заробітна плата.

Стосовно питання нарахування пені суд зазначає таке.

Частиною другою статті 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем не сплачено у встановлені терміні нараховані адміністративно-господарські санкції, з відповідача має бути стягнута нарахована пеня, виходячи з такого розрахунку: 16,27 грн. (сума пені на один день прострочення) * 37 (кількість днів прострочення) = 601,99 грн.

Розрахунок пені за один день прострочення: 40674,19 грн. (сума адміністративно-господарських санкцій) * 0,04% (розрахунковий розмір пені) = 16,27 грн.

Оскільки суд визнав правомірним нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій, які відповідачем не сплачені, наявні підстави для стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати таких адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення відсутні.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року в справі № 280/4778/24 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 серпня 2024 року в справі № 280/4778/24 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торговельний дім «Будкамінь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 11 грудня 2024 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2024 року.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяВ.Є. Чередниченко

суддяС.М. Іванов