Ухвала

від 26.08.2024 по справі 642/6666/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

26.08.2024

Справа № 642/6666/23

№ 1-кп/642/100/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.4 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2023 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова надійшло дане кримінальне провадження.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.09.2023р. обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Прокурор заявив клопотання про продовження строків тримання ОСОБА_5 під вартою у зв`язку з тим що він може переховуватися від суду або впливати на свідків з метою уникнення суворого покарання чи вчинити нові злочини.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти продовження тримання під вартою не заперечував. Захисник ОСОБА_4 підтримала думку свого підзахисного.

Суд враховує, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 спливає, але судовий розгляд справи не закінчено, а ризики щодо них, які було встановлені ухвалою слідчого судді від 20.09.2023р., не сплинули та є реальними.

Стороною захисту жодним чином не спростовано ризики, та не подано доказів про їх хибність. При цьому суд враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились. Так, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення покарання або вчинити новий злочин.

ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, відбував покарання у вигляді позбавлення волі, не працює та не має постійного джерела доходу, на даний час знову обвинувачується у вчиненні нового корисливого злочину.

Відповідно до положень ст. 5Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченим у разі визнання їх винними у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинувачених, характер та обставини інкримінованого злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Діючий запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються ОСОБА_5 , кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк дії даного запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314-316, 331, 334 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою задовольнити.

Продовжити застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали до 24 жовтня 2024 року включно.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 26.08.2024р.

Суддя ОСОБА_1