Постанова

від 13.08.2024 по справі 522/3885/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/668/24

Справа № 522/3885/19

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.

учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , відповідачі - ОСОБА_3 , Обслуговуючий кооператив «Граніт»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2020 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Науменка А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Граніт» про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування майна,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (Відповідач - 1), Обслуговуючого кооперативу «Граніт» (далі - ОК «Граніт», Кооператив, Відповідач-2) про визнання недійсним договору, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання права власності, витребування майна, посилаючись на те, що 09 січня 2006 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Берег-Будгруп» (далі - ТОВ «Берег-Будгруп», Товариство) було укладено договір № 615 «Про дольову участь у будівництві житла» (далі - Договір), за яким Товариство зобов`язалося здійснити будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , а він - прийняти пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_2 .

За змістом пунктів 4.1., 4.3. Договору загальна вартість площі (88,28 кв.м) спірної квартири становить 356 651,20 грн, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 09 січня 2006 року еквівалентно 70 624 доларам США; всі грошові кошти перераховуються в касу ТОВ «Берег-Будгруп» або за реквізитами, зазначеними в договорі, до здачі будинку в експлуатацію. 08 травня 2008 року він сплатив Товариству повну вартість квартири в розмірі 356 651,20 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 83 та довідкою ТОВ «Берег-Будгруп» від 09 травня 2008 року № 9/05-15 про оплату Договору в повному обсязі. Таким чином, виконавши свої грошові зобов`язання, він вчинив необхідні дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для отримання права вимоги щодо переходу права власності на інвестований об`єкт будівництва, оскільки ще 08 травня 2008 року набув майнові права на квартиру.

Згідно з пунктом 6.2. Договору ТОВ «Берег-Будгруп» зобов`язалося протягом двох календарних місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію передати пайовику квартиру за умови виконання пайовиком своїх зобов`язань щодо внесення грошових коштів у повному обсязі.

Втім, йому стало відомо, що закінчення будівництва вищевказаного житлового будинку та введення його в експлуатацію вже здійснювалося іншою особою - ОК «Граніт».

Прийняття будинку в експлуатацію відбулося ще у березні 2016 року шляхом реєстрації 03 березня 2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області поданої замовником (ОК «Граніт») Декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Таким чином, Кооператив став правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп» як забудовника житлового будинку за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі й за укладеним з ним Договором. Дізнавшись про вищевказані обставини.

23 січня 2017 року він звернувся до ОК «Граніт» з листом, в якому просив підтвердити обізнаність Кооперативу про належність йому майнових (інвестиційних) прав на спірну квартиру та надати необхідний пакет документів для самостійного оформлення права власності на придбану квартиру згідно з умовами Договору. Проте будь-якої відповіді від ОК «Граніт» він так і не отримав.

Разом з тим йому також стало відомо, що в житловому будинку, якому на підставі розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 06 грудня 2017 року № 540 було присвоєно адресу: АДРЕСА_3 , вже тривалий час здійснюється реєстрація прав власності на квартири. Зокрема, незважаючи на те, що з 08 травня 2008 року майнові права на квартиру АДРЕСА_4 у вищезгаданому будинку належали виключно йому, 15 лютого 2017 року право власності на цю квартиру було зареєстроване за іншою особою - ОСОБА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 лютого 2019 року. При цьому підставою для такої реєстрації слугували: договір про порядок викупу паю від 12 травня 2015 року № 14, укладений між ОК «Граніт» та ОСОБА_3 ; видані Кооперативом свідоцтво та довідка про сплату грошових коштів від 12 травня 2015 року № 14; акт приймання-передачі спірної квартири від 08 лютого 2017 року № 14.

Вважає, що за наявності в нього майнових прав на проінвестований об`єкт ОК «Граніт» не мав права без його згоди укладати з ОСОБА_3 договір про порядок викупу паю та в подальшому відчужувати на її користь спірну квартиру.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просив: визнати недійсним договір про порядок викупу паю від 12 травня 2015 року № 14, укладений між ОК «Граніт» та ОСОБА_3 ; скасувати рішення від 17 лютого 2017 року, індексний номер 33905106, про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_5 ; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_5 ; витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 шляхом виселення її із вказаної квартири.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18 грудня 2019 року клопотання сторони позивача про залучення правонаступника задоволено. Замінено позивача ОСОБА_2 на належного позивача, а саме - ОСОБА_1 .

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що 28 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким права вимоги за Договором, в тому числі права учасника судових проваджень, які пов`язані з правовідносинами, що виникли на підставі вказаного Договору, відступлені ОСОБА_1 . У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на виконання договірних зобов`язань щодо пайової участі в будівництві житла ОСОБА_2 сплатив ТОВ «Берег-Будгруп» грошові кошти в розмірі 356 651,20 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 08 травня 2008 року № 83 та довідкою Товариства від 09 травня 2008 року про оплату Договору в повному обсязі. Разом з тим 20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» (замовник) та ОК «Граніт» (забудовник-генпідрядник) було укладено договір, предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва другої черги житлового комплексу «Акапулько-2», що складається з п`яти секцій житлового будинку з підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктами 16.1, 16.2 вказаного договору передбачено, що розподіл між сторонами житлових і нежитлових приміщень, а також машиномісць в підземному паркінгу, здійснюється у відповідності до Протоколу розподілу, який є невід`ємною частиною цього договору, зокрема, замовник передає забудовнику-генпідряднику майнові права на житлові приміщення загальною площею 4 191,45 кв.м, а на нежитлові приміщення - площею 1 049,95 кв.м; залишкова загальна площа приміщень і решта машиномісць залишаються в розпорядженні замовника. Житловий будинок було введено в експлуатацію в березні 2016 року на підставі Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, згідно з якою загальна площа будівлі становить 46 549,3 кв.м. Таким чином, ОК «Граніт» не може вважатися правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп», оскільки у вигляді винагороди до Кооперативу перейшли майнові права лише на частину приміщень в будинку площею в 5 241,4 кв.м із загальної площі будівлі в 46 549,3 кв.м. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виникнення в ОК «Граніт» з будь-яких підстав договірних зобов`язань перед ОСОБА_2 28 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення прав вимоги, за яким право вимоги за Договором відступлено ОСОБА_1 . За умовами Договору пайовик мав право передати свої права та обов`язки за цим Договором лише за згодою Товариства. Однак доказів про наявність такої згоди не надано. З огляду на викладене, ОК «Граніт» є неналежним відповідачем в цій справі, оскільки, набувши майнові права на частину приміщень в будинку, цей Кооператив не став правонаступником ТОВ «Берег-Будгруп». Отже, відсутні підстави для визнання недійсним договору про порядок викупу паю від 12 травня 2015 року № 14, укладеного між Кооперативом та ОСОБА_3 . Застосування такого способу захисту прав як звернення з позовом про визнання права на речові права можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах. Водночас права, в тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права. Порядок виникнення права власності у ОСОБА_2 (його правонаступника ОСОБА_1 ) визначений пунктами 2.2., 6.3., 6.4. Договору, при цьому в пунктах 8.1., 8.2.1., 8.2.3. передбачена відповідальність Товариства за порушення договірних зобов`язань. Оскільки інші заявлені в цій справі позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним, то позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 вважає рішення прийнятим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому просить скасувати його та ухвалити нове, яким задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .

Доводами апеляційної скарги є перехід від ОСОБА_2 як первісного кредитора до ОСОБА_1 прав вимоги за Договором про відступлення права вимоги про дольову участь будівництва житла від 09 січня 2006 року, а такою вимогою є право вимоги до Боржника про виконання зобов`язань зі здійснення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та з передачі пайовику після здачі цього житлового будинку в експлуатацію квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 88,28 кв.м, що розташована на 13 поверсі секції Ж цього житлового будинку за актом прийому-передачі; висновок суду про те, що ОК «Граніт» не може вважатися правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп» з огляду на перехід лише частини жилої та нежилої площі будинку, то такий спростовується наявними в матеріалах справи доказами, відповідно до п. 16.2. Договору від 20 лютого 2012 року Замовник передає Забудовнику-генпідряднику майнові права на житлові приміщення загальною площею 4191,45 кв.м, нежитлові приміщення - 1049,95 кв.м, машино-місця в підземному паркінгу у кількості 120 шт., однак згідно Декларації про готовність до експлуатації об`єкта загальна площа будівлі становить 46549,3 кв.м, і предметом Договору від 20 лютого 2012 року є виконання будівельно-монтажних робіт по закінченню будівництва 2-ї черги житлового комплексу «Акапулько-2», який включає в себе 5-ти секційний житловий будинок із підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , також Додатком № 3 до Договору затверджено протокол передачі майнових прав на житлові та нежитлові приміщення, передані ОК «Граніт» згідно Договору, а також 120 непроданих машиномісць у підземному паркінгу, і за даним протоколом відповідачу-2 було передано майнові права, зокрема, на спірну квартиру загальною площею 88,28 кв.м, а суд встановив що саме ОСОБА_2 є первісним кредитором за Договором № 615 про дольову участь будівництва житла від 09.01.2006, і в подальшому 25 липня 2016 року ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» уклали Додаткову угоду № 2 до Договору від 20 лютого 2012 року на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , предметом якої є врегулювання питань щодо виконання договору та здачі ОК «Граніт» в експлуатацію житлового будинку, а саме - уповноваження Відповідача-2 підписувати акт прийому-передачі згідно з інвестиційним договором, передачу замовником забудовнику письмових заяв про необхідність підписати акт приойма-передачі із вказівкою пайовика, найменування об`єкта нерухомості, площі, розташування, тощо, порядку та строку підписання із пайовиком договору про заміну сторони у договорі інвестування, підписання інших необхідних для реєстрації його права власності на об`єкт нерухомості у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно документів, а також взято на себе зобов`язання врегулювати за власний рахунок будь-які претензій майнового характеру із пайовиками, що у сукупності свідчить про правонаступництво ОК «Граніт» прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп» як забудовника; висновок суду про відсутність відомостей про згоду ТОВ «Берег-Будгруп» на передачу прав і обов`язків іншій особі як підстава для відмови у задоволенні позову також є помилкоми, оскільки станом на дату такого переходу вказану юридичну особу було припинено, а правонаступництво сторони у справі відповідає вимогам ст. 55 ЦПК України, ст. 514 ЦК України, і правомірність договору в силу вимог ст. 204 ЦК України презюмується.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 ОСОБА_3 в особі свого представника ОСОБА_5 просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки через неповідомлення відповідачки належним чином про розгляд справи судом першої інстанції вона не могла надати суду ухвалу Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 916/1582/16 за заявою ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «Берег-Будгруп» про визнання банкрутом, а позивач як конкурсний кредитор своєчасно не заявив свої вимоги до останнього, які мав перевірити господарський суд у справі про банкрутство, і правова оцінка Договору № 579 мала б надаватися в рамках провадження про банкрутство; докази передачі ТОВ «Берег-Будгруп» до ОК «Граніт» відомостей про ОСОБА_2 як первинного кредитора відсутні; за умови доведення наявності невиконаних цивільних зобов`язань та наявності правонаступництва належним способом захисту прав позивача є фінансова вимога до особи, яку вона вважає правонаступником його кредиторських вимог; позивачем не наведено норм цивільного законодавства, з якою пов`язується недійсність Договору № 579; оскільки відповідачка є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а позивач не вчинив юридично значимих дій з оформлення відповідного речового права, втручання держави в право власності відповідачки не є виправданим з метою задоволення суспільного, публічного інтересу та не є пропорційним; вимагати належного виконання договору про дольову участь будівництва житла, яке мало бути здане в експлуатацію у третьому кварталі 2014 року, то вже в четвертому кварталі він мав знати про порушення своїх прав, будинок було введено в експлуатацію у травні 2016 року; аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, свідчить про те, що майнову відповідальність несуть виключно суб`єкти інвестиційної діяльності, а не інші особи; з матеріалів кримінального провадження № 12018161500000933 від 24.04.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, вбачається, що предметом злочину є саме грошові кошти Особа 6, які потерпілий сплатив у касу ТОВ «Берег-Будгруп» на виконання умов договорів за номерами, зокрема, 615.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Архіпова О. Ю. залишено без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2020 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Архіпова Олександра Юрійовича задоволено частково, постанову Одеського апеляційного суду від 19 травня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За висновками Верховного Суду, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОК «Граніт» не може вважатися правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп», оскільки у вигляді винагороди до Кооперативу перейшли майнові права лише на частину приміщень в будинку площею 5 241,4 кв. м із загальної площі будівлі в 46 549,3 кв. м. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виникнення в ОК «Граніт» з будь-яких підстав договірних зобов`язань перед ОСОБА_2 . Отже, ОК «Граніт» є неналежним відповідачем в цій справі. Порядок набуття ОСОБА_2 (його правонаступником ОСОБА_1 ) права власності визначений пунктами 2.2, 6.3, 6.4 Договору, при цьому в пунктах 8.1, 8.2.1, 8.2.3 передбачена відповідальність ТОВ «Берег-Будгруп» за порушення договірних зобов`язань. За обставинами справи відсутні підстави для визнання недійсним договору про порядок викупу паю від 12 травня 2015 року № 14, укладеного між Кооперативом та ОСОБА_3 . Оскільки інші заявлені в цій справі позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним, то позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Однак в порушення вимог статей 89, 263, 264, 367, 368 ЦПК України суди попередніх інстанцій взагалі не дослідили та не дали будь-якої оцінки наявним в матеріалах справи:

- Додатку № 3 до договору від 20 лютого 2012 року про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт», в якому міститься перелік переданих Замовником на користь Забудовника-генпідрядника житлових приміщень, зокрема із зазначенням місця їх розташування в будинку (секції, поверху, номерів квартир) (том 1, а. с. 76-77);

- Додатковій угоді від 25 липня 2017 року № 2 до договору від 20 лютого 2012 року про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладеного між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт», якою сторони доповнили пункт 4.1 «Обов`язки Забудовника-генпідрядника» Розділу 4 «Права та обов`язки сторін» новими підпунктами 4.1.10, 4.1.11, 4.1.12, за змістом яких ОК «Граніт» зобов`язався за власний рахунок врегульовувати будь-які претензії, вимоги майнового характеру, які можуть виникати з боку пайовиків у випадку відмови в реєстрації за ними права власності на об`єкти нерухомості на підставі договорів, укладених між пайовиками і ТОВ «Берег-Будгруп» (том 1, а. с. 78-79).

Не з`ясувавши належним чином змісту правовідносин, які виникли між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» за вищевказаним договором, зокрема щодо їх прав та обов`язків у частині виконання укладених з пайовиками інвестиційних договорів (договорів про пайову участь, купівлі-продажу майнових прав тощо), суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що Кооператив є неналежним відповідачем в цій справі.

При цьому колегія суддів Верховного Суду зауважує, що під час розгляду справи за позовною вимогою, яка стосується належного способу захисту (за позовом, в якому серед інших заявлена вимога про витребування майна), відмова судами в позові з тих мотивів, що укладений між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОК «Граніт» договір від 20 лютого 2012 року про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 не оскаржений, відповідні позовні вимоги не пред`явлені, не допускається.

Тому у випадку встановлення факту передання ТОВ «Берег-Будгруп» на користь ОК «Граніт» майнових прав на спірну квартиру згідно з вищезгаданим Додатком № 3, суди повинні дати оцінку правомірності таких дій сторін правочину з огляду на те, що ОСОБА_2 виконав свої грошові зобов`язання за Договором, повністю оплативши ТОВ «Берег-Будгруп» вартість спірної квартири до укладення названими юридичними особами договору від 20 лютого 2012 року про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Крім того, у справі, яка переглядається, зазначивши, що ОК «Граніт» не може вважатися правонаступником прав та обов`язків ТОВ «Берег-Будгруп», оскільки у вигляді винагороди до Кооперативу перейшли майнові права лише на частину приміщень в будинку площею 5 241,4 кв. м із загальної площі будівлі в 46 549,3 кв. м, суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки правомірності отримання ОСОБА_3 майнових прав на спірну квартиру та подальшого набуття нею права власності на це майно з урахування того, що інша особа ( ОСОБА_2 ) проінвестувала будівництво квартири раніше, ніж ОСОБА_3 уклала з ОК «Граніт» договір про порядок викупу паю, і не з`ясували, чи не спрямований такий правочин на незаконне заволодіння належним ОСОБА_2 об`єктом інвестування, що, у свою чергу, може свідчити про його нікчемність.

Погоджуючись з висновком місцевого суду щодо відсутності підстав для визнання недійсним укладеного між Кооперативом та ОСОБА_3 договору про порядок викупу паю від 12 травня 2015 року № 14, а також з тим, що інші заявлені в цій справі позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним, та водночас правильно вказуючи на те, що в даному випадку вимоги позивача про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру не підлягають задоволенню, оскільки вони спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, а отже, є неефективними, суд апеляційної інстанції в силу положень частини другої статті 376 ЦПК України повинен був змінити мотивувальну частину рішення місцевого суду, виклавши її в редакції своєї постанови, а не залишити таке судове рішення в означеній частині без змін.

Вказуючи на те, що задоволення позовних вимог про витребування квартири у відповідача, яка є добросовісним набувачем, становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що у спірних правовідносинах права ОСОБА_2 щодо того ж об`єкта інвестування також захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Тому при розгляді справи по суті суду апеляційної інстанції необхідно дослідити питання дотримання балансу інтересів сторін спору на предмет переваги між захистом права ОСОБА_2 (його правонаступника) вимагати повернення проінвестованого ним раніше за ОСОБА_3 спірного об`єкта нерухомості та правом ОСОБА_3 володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном.

Верховний Суд вважає за необхідне нагадати, що в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, інші вимоги власника, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, як-то визнання правочину, рішення, акта, свідоцтва про право власності недійсними, є неефективними і в разі їх задоволення не призведе до поновлення майнової сфери позивача.

Разом з тим аналіз змісту позовних вимог та встановлених обставин справи дає підстави для висновку про те, що позивач, вважаючи себе володільцем спірної квартири, прагне витребувати своє майно, тобто звернувся до суду з віндикаційним позовом. Водночас некоректне формулювання позовної вимоги як прохання витребувати майно шляхом виселення відповідача, замість - витребувати майно, не може бути підставою для відмови в позові повністю.

За таких обставин, з огляду на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у вищезгаданих постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), тобто в судових рішеннях Верховного Суду, ухвалених після подання касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України.

Вказані вказівки ВерховногоСуду відповідно до вимог ч. 1 ст. 417 ЦПК України є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

10.01.2022 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 522/3885/19 розподілено колегії суддів: головуючий суддя Колесніков Г.Я., судді Вадовська Л.М, Сєвєрова О.С.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду на 19 квітня 2022 року о 15-й.

Розгляд справи відкладений на 25 жовтня 2022 року о 15-й. У судовому засіданні оголошено перерву до 08 грудня 2022 року о 11.30 год.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 21 лютого 2023 року суддя Колесніков Г.Я. звільнений з посади судді Одеського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Із наведених підстав справу передано до провадження судді Орловської Н.В., судді учасники колегії: Вадовська Л.М., Сєвєрова Є.С. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 року вилучено суддів учасників колегії Вадовську Л.М., Сєвєрову Є.С., нові судді: Ігнатенко П.Я., Пузанова Л.В.

Справу призначено до судового розгляду на 21 червня 2023 року о 14.30 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи муж суддями від 15.06.2023 у зв`язку із достроковим закінченням відрядження судді Херсонського апеляційного суду Орловської Н.В. справу передано головуючому судді Назаровій М.В., і протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи муж суддями від 18.07.2023 у зв`язку із достроковим закінченням відрядження суддів Херсонського апеляційного суду Ігнатенко П.Я., Пузанової Л.В. визначено нових суддів у складі колегії суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П. Розгляд справи призначений на 24 жовтня 2023 року об 11.30 год.

Розгляд справи не відбувся через відрядження головуючого судді-доповідача, відкладений на 06 лютого 2024 року об 11.30 год.

В судовому засіданні 06 лютого 2024 року оголошено перерву до 09 квітня 2024 року о 12-й.

09 квітня 2024 року розгляд відкладений на 13 серпня 2024 року у зв`язку із відпусткою судді Назарової М.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вилучено суддю Кострицького В.В. у зв`язку із відпусткою, новий суддя у складі суду ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Бондаренко Г.Є. апеляційну скаргу не визнала та пояснила, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна. Натомість правонаступник первісного позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 придбала відповідні права за 5000 грн, не повідомивши про таке ОСОБА_3 та забудовника ОК «Граніт», а з огляду на належний спосіб захисту, яким для позивача є витребування майна, позовні вимоги про скасуванні рішення про державну реєстрацію не є ефективними; щодо виселення ОСОБА_3 , то спірна квартира відчужена нею 22 липня 2021 року на користь ОСОБА_7 , і ОСОБА_3 не є її власницею наразі.

Крім того, надає суду докази того, що ОСОБА_2 ще 03 серпня 2012 року на підставі Додаткової угоди № 1 до Договору № 615 «Про дольову участь будівництва житла» від 09 січня 2006 року про внесення змін відчужив за згодою забудовника ТОВ «Берег-Будгруп» свої права забудовника на користь ОСОБА_8 , що стало відомо під час розгляду в Приморському районному суду м. Одеса позову ОСОБА_7 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не завляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання договору відступлення права вимоги за договором № 615 «Про дольову участь будівництва від 09.01.2006» від 28.11.2019 недійсним.

Інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 , який є користувачем Електронного суду (довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету 07.08.2024 20:45:05), ОК «Граніт» як користувач Електронного суду (довідка про доставку електронного документу до електронного кабінету 08.08.2024 5:34:48), до судового засідання не з`явилися.

Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Велика Палата Верховного Суду зазначала також, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.

Згідно з частиною першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною першою статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) зроблено висновок, що «…саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою».

Судом встановлено та матеріалами підтверджено, що 09 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 укладено Договір, за умовами якого Товариство зобов`язалося здійснити будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 - прийняти пайову участь у будівництві трикімнатної квартири АДРЕСА_2 вказаного будинку.

Пунктами 4.1., 4.3. Договору передбачено, що загальна вартість площі (88,28 кв.м) вищезгаданої квартири становить 356 651,20 грн, що за курсом НБУ на 09 січня 2006 року еквівалентно 70 624 доларам США. Грошові кошти перераховуються в касу ТОВ «Берег-Будгруп» або за реквізитами, зазначеними в договорі, до здачі будинку в експлуатацію.

Згідно з підпунктом 5.3.3. пункту 5.3. Договору свої права та обов`язки за цим договором пайовик має право передавати третім особам лише за згодою Товариства в порядку, визначеному пунктом 9.2 договору.

Пунктами 6.2., 6.3., 6.4. Договору передбачено, що Товариство зобов`язується передати пайовику квартиру протягом двох календарних місяців з моменту введення житлового будинку в експлуатацію Державною приймальною комісією, однак за умови виконання пайовиком свого обов`язку щодо внесення грошових коштів у повному обсязі. Передання квартири пайовику оформляється шляхом підписання акта прийому-передачі. Оформлення права власності на квартиру здійснюється пайовиком самостійно шляхом отримання свідоцтва про право власності на це майно на підставі цього Договору, акта прийому-передачі квартири та відповідного рішення місцевих органів влади про затвердження акта (декларації) про готовність об`єкта до експлуатації.

Розділом 8 Договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання своїх зобов`язань і наслідки розірвання Договору.

08 травня 2008 року ОСОБА_2 сплатив на користь ТОВ «Берег-Будгруп» повну вартість квартири АДРЕСА_6 , в розмірі 356 651,20 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 08 травня 2008 року № 83 та довідкою ТОВ «Берег-Будгруп» від 09 травня 2008 року № 9/05-15 про оплату Договору в повному обсязі.

20 лютого 2012 року між ТОВ «Берег-Будгруп» (Замовник) та ОК «Граніт» (Забудовник-генпідрядник) було укладено договір про будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , предметом якого є виконання будівельно-монтажних робіт по завершенню будівництва другої черги житлового комплексу «Акапулько-2», що складається з п`яти секцій житлового будинку з підземним паркінгом за вищевказаною адресою.

Пунктом 2.2. Договору від 20 лютого 2012 року передбачено, що виконання робіт для завершення будівництва об`єкта здійснюється за винагороду у вигляді передачі Замовником на користь Забудовника-генпідрядника майнових прав на житло та нежитлові приміщення в будинку, а також машиномісць в підземному паркінгу згідно з додатком № 3 до цього договору.

У пункті 8.4. Договору від 20 лютого 2012 року зазначено, що підписання акта прийому-передачі виконаних робіт після завершення будівництва слугує підставою для проведення кінцевих розрахунків між сторонами, передбачених пунктами 16.1., 16.2. цього договору.

Згідно з пунктами 16.1., 16.2. Договору від 20 лютого 2012 року розподіл між сторонами житлових і нежитлових приміщень, а також машиномісць в підземному паркінгу здійснюється у відповідності до Протоколу розподілу, який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 3). Розподіл загальної площі житлових і нежитлових приміщень проводиться таким чином: Замовник передає Забудовнику-генпідряднику майнові права на житлові приміщення загальною площею 4 191,45 кв.м, а на нежитлові приміщення - площею 1 049,95 кв.м. а також - машиномісця в підземному паркінгу в кількості 120 штук, за Додатком № 3.

Згідно Додаткову № 3 до Договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20.02.12 ОК «Граніт» ТОВ «Берег Будгруп» передається, крім іншого, квартира з будівельним номером 339 у секції Ж, 3 кімнати, площею загальною база 88,28 кв.м (а.с. 76-77 т. 1).

Згідно Додаткової угоди № 2 до Договору на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20.02.12, укладеному між ТОВ «Берег Будгруп» та ОК «Граніт» 25 липня 2016 року, сторони дійшли згоди доповнити Договір про будівництво вказаного житлового будинку наступним пунктом: щодо уповноваження Забудовника-Генпідрядника підписувати акти прийому-передачі об`єктів нерухомості згідно договором інвестування (в порядку викупу паю, про дольову участь у будівництві житла), укладених між Замовником та фізичними особами, юридичними особами (Пайовиками), предметом яких є інвестування в будівництво житлового комплексу 2-ї черги «Акапулько-2», що включає в себе 5-ти секційний житловий будинок з підземним паркінком по АДРЕСА_1 та врегульований порядок такого; та п. 4.1.12., згідно якому забудовник-генпідрядник зобов`язується врегулювати за власний рахунок будь-які претензі, вимоги майнового характеру, які можуть виникнути з боку Пайовиків у разі відмови в реєстрації за ними права власності на об`єкти нерухомості на підставі договорів, укладених між Пайовиком та Замовником (а.с. 78-79 т. 1).

Житловий будинок по АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію 03 березня 2016 року шляхом реєстрації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області поданої замовником ОК «Граніт» Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, згідно з якою загальна площа будинку становить 46 549,3 кв.м.

За інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 05 листопада 2018 року до цього реєстру було внесено запис № 15561170014001779 про припинення ТОВ «Берег-Будгруп» як юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом на підставі судового рішення Господарського суду Одеської області від 26 жовтня 2018 року у справі № 916/1582/16.

28 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким право вимоги за Договором, укладеним 09 січня 2006 року між ТОВ «Берег-Будгруп» та ОСОБА_2 , в тому числі права учасника судових проваджень, які пов`язані з правовідносинами, що виникли на підставі цього Договору, відступлені ОСОБА_1

12 травня 2015 року між ОК «Граніт» та ОСОБА_3 було укладено договір про порядок викупу паю № НОМЕР_1 , предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_5 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 лютого 2019 року № 156811114 підтверджується, що 15 лютого 2017 року право власності на вищезгадану квартиру було зареєстроване за ОСОБА_3 . Підстава: договір про порядок викупу паю від 12 травня 2015 року № 14, укладений між ОК «Граніт» та ОСОБА_3 ; видані 12 травня 2015 року Кооперативом свідоцтво та довідка про повну оплату договору; акт приймання-передачі квартири від 08 лютого 2017 року № 14.

По теперішній справі позивачка ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2 , який звернувся до суду за захистом свого порушеного права як інвестор спірного будівництва, просить, крім іншого, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_5 та витребувати у відповідачки ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_5 шляхом виселення її із вказаної квартири.

Уникаючи надмірного формалізму у визначенні ефективності обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав та виконуючи вищенаведені вказівки Верховного суду у теперішній справі під час апеляційного перегляду рішення суду, колегія суддів вважає ефективним саме витребування належного позивачу майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Для такого витребування оспорювання інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, а також вимога власника про визнання права власності, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, не є ефективними способами, захисту права власника, оскільки якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

Власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребовувати своє майно, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва об`єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об`єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

Будівництво, в якому знаходиться спірна квартира, завершено і об`єкт прийнятий в експлуатацію, що підтверджується матеріалами справи, тому вказані майнові права трансформуються у право власності інвестора на про інвестований об`єкт.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), яка також ухвалена після подання касаційної скарги в цій справі, зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підсумовуючи вищенаведене, оскільки вимога про витребування майна має бути звернути до останнього власника, що має призвести до відновлення порушених прав інвестора як власника проінвестованого будівництва, то вказане входить до предмету доказування по справі.

Згідно матеріалів справи таким останнім власником є ОСОБА_7 , яка 12 липня 2021 року уклала договір купілі-продажу із ОСОБА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобзарем О.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 448.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору ОСОБА_3 передала майно, яке складається з квартири АДРЕСА_5 , а ОСОБА_7 прийняла вказане майно і сплатила за нього обговорену грошову суму.

Згідно п. 1.2. договору, зазначена квартира належала продавцю на праві приватної власності, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 лютого 2017 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1175412451101, номер відповідного Витягу № 265487614.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі N 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі N 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі N 520/13067/17 (пункт 71)).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. На стадії апеляційного перегляду апеляційний суд позбавлений у передбачений процесуальним законом спосіб змінювати суб`єктний склад учасників справи.

Отже, учасником цивільних правовідносин з приводу витребування спірного майна на користь ОСОБА_1 , що є ефективним способом захисту прав позивачки, є саме останній набувач такого майна - ОСОБА_7 , у якої наявна процесуальна та матеріальна заінтересованість в предметі спору та реалізації прийнятого рішення з огляду на його обов`язковість для всіх фізичних та юридичних осіб та, зокрема, обов`язковість та реальність його виконуваності.

Питання про залучення належного співвідповідача, яким в даному випадку є саме останній набувач, судом не вирішувалось, оскільки такий набув своє право після ухвалення оскаржуваного рішення.

Натомість, суд розглядає справи відповідно до таких засад цивільного судочинства як диспозитивність та змагальність (ст. 12, 13 ЦПК України) .

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц (провадження N 14-61цс18)).

Оскільки позивачем пред`явлено позов не до належного відповідача, слід дійти висновку про те, що у задоволенні позову необхідно відмовити саме з цих підстав, не аналізуючи спір по суті, що має бути зроблено під час розгляду справи зі всіма матеріально зацікавленими у спорі особами.

Згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вказане порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду та викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2020 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 23 серпня 2024 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко