Рішення

від 15.08.2024 по справі 404/87/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/87/24

Номер провадження 2/404/27/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Шевчук Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору на стороні відповідача приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіної Ірини Анатоліївни, про визнання недійсним шлюбного договору,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у січні 2024 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним шлюбного договору від 06.11.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьмкіною І.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1013. В обгрунтування позову зазначив, що 01.11.2023 року між сторонами укладено шлюб. 19 жовтня 2018 року йому, як обвинуваченому пред`явлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42018120050000043 від 01.05.2018 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України. Після пред`явлення обвинувачення, йому стало зрозуміло, що майно, що належить подружжю на момент винесення обвинувального вироку може бути конфісковане. В зв`язку з цим, позивач вказує, що був відсторонений від посади та вимушений був змінити вид діяльності. Вирішив зайнятись фермерським господарством разом зі своїм батьком. Для того, щоб в майбутньому фермерській діяльності, яка потребувала значних майнових капіталовкладень у вигляді землі, та техніки не загрожували наслідки конфіскації майна, 06 листопада 2018 року, позивач запропонував своїй дружині ОСОБА_2 укласти шлюбний договір. Після укладення шлюбного договору все майно реєструвалось на ОСОБА_2 , що було передбачено умовами шлюбного договору. Однак після того як стосунки з відповідачем зіпсувалися, позивач вважає, що умови шлюбного договору ставлять його вкрай не вигідне матеріальне становище, йому не належить майно, що купується на прибутки від його праці. Вказує, що дані обставини відчув на собі коли відповідач змінила до нього відношення та звернулась за своїм бажанням з позовною заявою про розірвання шлюбу до суду. Позивач вказує, що невигідність та тяжкість обставин виражається в тому, що відповідач забирає всі аболютні доходи від його та батькової праці. Після укладення шлюбного договору придбані наступні земельні ділянки: земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:9031, площею (га) 1,8311, номер відомостей про речове право: 37959474, тип речового права; право власності, дата державної реєстрації 31.08.2020, власником розміру 1 частки є ОСОБА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер 3520582500:02:000:5129, площею (га): 1,7178 дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.12.2017 року, номер відомостей про речове право: 28929040, право власності, дата державної реєстрації 14.11.2018, власником розміру 1 частки є ОСОБА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1678437835205, земельна ділянка, кадастровий номер 3520582500:02:000:5128, площею (га): 1,711, дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.12.2017 року, номер відомостей про речове право: 31049642, право власності, дата державної реєстрації 05.04.2019 року власником розміру 1 частки є ОСОБА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1678395735205, земельна ділянка, кадастровий номер 3520582500:02:000:5127, площею (га): 1,7119, дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.12.2017 року, номер відомостей про речове право: 28928465, право власності, дата державної реєстрації 14.11.2018 року, власником розміру 1 частки є ОСОБА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1678369235205, земельна ділянка, кадастровий номер 3520582500:02:000:5130, площею (га): 1,7191, дата державної реєстрації земельної ділянки: 07.12.2017 року, номер відомостей про речове право: 30132591, право власності, власником розміру 1 частки є ОСОБА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 972645335202, земельна ділянка, кадастровий номер 3520582500:02:000:5037, площею (га): 1,46, номер відомостей про речове право: 29861708, право власності, дата державної реєстрації 14.01.2019 року, власником розміру 1 частки є ОСОБА_2 . Окрім того за ОСОБА_2 було зареєстровано трактор колісний МТЗ -82, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , МАН тип D.2, реєстраційний номер НОМЕР_3 тип D.2, номер транспортного засобу Е НОМЕР_4 , спеціалізований причіп.

Також посилається на те, що реєстраторм порушено вимоги частини п`ятої статті 93 Сімейного кодексу України, так як за шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації». Після переоформлення на себе всіх земельних ділянок та транспортних засобів, ОСОБА_2 , 27.10.2023 року звернулася до Кіровського районного суду міста Кіровограда з позовною заявою про розірвання шлюбу. Із даного вбачається, що відповідач після укладення шлюбного договору здійснювала підготування документів та переоформлення даного майна на себе. При цьому, позивач вказує, що з моменту народження першої дитини, відповідач була домогосподаркою і здійснювала догляд за дітьми і не мала самостійного заробітку. Вважає, що оспрюваний шлюбний договір ставе його у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Наразі він позбавлений засобів до існування не тільки сам, а і його діти, яким він не може надавати матерілааьну допомогу, батькам похилого віку, а також сестрі, яка є інвалідом.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 січня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.86).

Під час здійснення підготовчого провадження судом розглядались двічі заяви №404/87/24, номер провадження 2-з/404/2/24 (вх. № 398 від 05.01.2024 року; вх. № 3646 від 31.01.2024 року), позивача, ОСОБА_1 та його представника адвоката Вишні Г.В про забезпечення позову і двічі судом відмовлено в їх задоволенні (ухвала Кіровського районного суду міста Кіровограда від 10 січня 2024 року, а.с.88-89; ухвала Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 лютого 2024 року, а.с.139-140).

Через канцелярію суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору на стороні відповідача приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною Іриною Анатоліївною подано пояснення (вх. № 5364 від 09.02.2024 року), в якому остання зазначає, що нею як приватним нотаріусом було доведено норми чинного законодавства щодо укладення подружжям шлюбного договору, його зміст. Підписанням договору сторони підтвердили нотаріусу, що зміст шлюбного договору, правові наслідки вибраного подружжям правового майна, відповідальність, права та обов`язки їм роз`яснено та зрозуміло. При укладенні шлюбного договору сторони були попередньо ознайомлені з правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог закону, усвідомлювали природу цього правочину та значення своїх дій, перебували при здоровому розумі та ясній пам`яті, діяли добровільно. Договір укладався подружжям зі справжньою їх волею, без будь-якого тиску, що позивач і підтверджує у своїй позовній заяві, заявляючи, що особисто запропонував дружині укласти шлюбний договір. До підписання шлюбного договору сторони мали можливість висловити своє занепокоєння щодо його умов, змінити умови договору або відмовитись від його підписання. Однак, підписання сторонами шлюбного договору було добровільним, ОСОБА_1 не було доведено до відома нотаріуса наявність тяжкої для нього обставини, що зумовила укладання шлюбного договору на вкрай невигідних за його твердженням в позовній заяві для нього умовах. Умови шлюбного договору, укладеного подружжям, жодним чином не зменшують обсягу прав дитини (дітей) подружжя, як встановлено статтею 93 Сімейного кодексу України. До шлюбного договору не включено умови, у відповідності з якими дитина (діти) будуть позбавлені права на аліменти, права на отримання майна у власність, права на проживання у визначеному житлі і т. п. 06.11.2018 року шлюбний договір набрав чинності та його положення стали обов`язковими для виконання сторонами. Сторони не скористалися правом, передбаченим пунктом 6.1 шлюбного договору та статтями 100, 101 Сімейного кодексу України, щодо зміни умов, розірвання або відмови від шлюбного договору за весь час його дії. При укладанні шлюбного договору сторони мали дійсний намір та внутрішню волю на укладання шлюбного договору на умовах, на яких він укладений, повністю розуміли наслідки укладеного правочину та бажали їх настання (а.с.144-146).

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позов (вх. № 7039 від 20.02.2024 року), в якому остання зазначає, що сторони, як подружжя, маючи намір врегулювати майнові права та обов`язки подружжя як за час перебування у шлюбі так і на випадок розлучення, керуючись статтями 97-103 Сімейного кодексу України, діючи добровільно, володіючи повним обсягом цивільної дієздатності, усвідомлюючи значення своїх дій і згідно із вільним волевиявленням укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьмкіною І.А. 06 листопада 2018 року за реєстраційним номером 1013. Шлюбний договір стосується виключно майнових відносин між подружжям і не стосується інших питань подружнього життя, у тому числі і обов`язків як батьків (пункт 1.1. шлюбного договору). Зазначає, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі набуто квартиру трикімнатну під номером АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу 29.07.2013 року за реєстровим номером 1428, що є об`єктом права спільної сумісної власності з відповідачем, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав. В особисту приватну власність позивача набуто вище перелічені земельні ділянки в сукупності загальною площею 8,439 га та транспортні засоби. Таким чином, за шлюбним договором жодній стороні не передавалося будь-які об`єкти нерухомого майна, набуті до укладення шлюбного контракту та не змінювався його правовий режим, а лише було визначено його правовий режим на майбутнє, тому твердження позивача, щодо поставлення його в скрутне матеріальне становище не обгрунтоване, а шлюбний догововір відповідає вимогам статей 64, 74, 93, 97 Сімейного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідач вважає, що позивачем позивачем не довденео того, що умови договору ставлять його у надзвичайно невигідне матеріальне становище, оскільки категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище" є оціночною, такого висновку можливо дійти лише шляхом порівняння вартості майна, що за умовами оспорюваного договору переходить у власність кожної із сторін у разі розірвання шлюбу. Ті обставини, які позивач поклав в основу позову, як тяжкі обставини не були доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях. Шлюбний договір не передбачав перехід права власності на майно, яке було набуте в період шлюбу, та могло б поставити позивача в скрутне матеріальне становище. До тяжких обставин відповідно до частини першої статті 233 Цивільного кодексу України може бути віднесено тяжку хворобу особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загрозу втратити житло чи загрозу банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому слід мати на увазі, що тяжка обставина має бути саме для тієї особи, яка вчинила правочин. Проте, зазначені в позові обставини не свідчать про існування тяжких обставин, в контексті статті 233 Цивільного кодексу України вкрай невигідних для нього умовах, оскільки сам він не був обмежений у свободі укладення договору, а також оформленні майна на батька, з яким він здійснює господарську діяльність та є членами Фермерського господарства. А відтак, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.147-159).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 лютого 2024 року витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіної Ірини Анатоліївни належним чином засвідчену копію нотаріальної справи про укладення шлюбного договору від 06 листопада 2018 року між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 1013. Підготовче засідання відкладено (а.с.165).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 лютого 2024 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною Іриною Анатоліївною направлено до суду витребовувані докази (а.с.168-177).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 березня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.181).

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, вважають його необґрунтованим та безпідставним.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору на стороні відповідача приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіна Ірина Анатоліївна в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву (вх. № 19039 від 01.05.2024 року) про розгляд справи за її відсутності (а.с.189-190).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Сторони перебували у шлюбі. Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції 01 листопада 2003 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 721. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_1 , дружини: ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_5 від 01.11.2003 року (а.с. 27).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 травня 2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 01 листопада 2003 року Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції, актовий запис за № 721, розірвано.

Під час перебування у шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 06 листопада 2018 року укладено шлюбний договір посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А., зареєстрованого в реєстрі за № 1013 (а.с.169-171). Як вказано в позові і підтверджено в судовому засідання самим позивачем та його представникм, адвокатом Вишнею Г.В., шлюбний договір укладався з метою уникнення конфіскації, яка може бути застосована у разі визання позивача винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України.

При цьому, судом встановлено, що дійсно відносно ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018120050000043 від 01 травня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (а.с.28-38).

За умовами пунктів 1.1., 1.2.,1.3 шлюбного договору цей договір стосується виключно майнових відносин між подружжям, і не стосуватиметься інших питань подружнього життя, у тому числі і наших обов`язків як батьків. Інші питання подружнього життя, які б не були пов`язані з майновими відносинами, вирішуються відповідно до чинного законодавства. Під "майном" подружжя, розуміє окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, зокрема (але не виключно): грошові кошти; будь-які речі, як рухомі, так і нерухомі (включаючи садиби, окремі житлові будинки, квартири, інші об`єкти нерухомості, земельні ділянки, цінні папери, майно, що є валютними цінностями, коштовності, автотранспортні засоби, тощо), а також продукцію, плоди та доходи (дивіденди) від них; будь-які майнові права та обов`язки, в тому числі: права на частки у статутних капіталах господарських товариств; прибутки (дивіденди); права на акції та/чи інші цінні папери; будь-що інше, що відноситься до майнових корпоративних прав того із подружжя, хто до моменту укладання цього договору є учасником господарського товариства; права вимоги за грошовими та/чи іншими зобов`язаннями; зобов`язання за кредитними договорами. Під "грошовими коштами" ми, подружжя, розуміємо будь-які грошові суми, незалежно від того, у якій валюті вони виражені, як готівку, так і гроші та нараховані на них відсотки, що знаходяться на особистих рахунках у банківських (фінансових) установах і з тому числі заробітну плату, страхові та/чи будь-які інші виплати). Нотаріусом роз`яснено сторонам договору частину четверту статті 93 Сімейного кодексу України, відповідно до якого шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. На момент посвідчення договору яких-небудь майнових претензій та невиконаних зобов`язань по відношенню один до одного ми не маємо. Шлюбний договір про правовий режим майна подружжя не укладали.

Майно, набуте кожним із подружжя до укладення шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з подружжя. У випадку розірвання шлюбу кожен з подружжя не матиме ніяких майнових претензій на майно, яке є особистою приватною власністю іншого з подружжя. Майно придбане за час шлюбу, але на підставі договору дарування або у порядку спадкування є особистою приватною власністю іншого з подружжя. Майно, придбане (набуте) за час шлюбу кожним із нас особисто у тому числі на ім`я будь-кого з Подружжя, належатиме як за час шлюбу, так і у випадках його розірвання на праві особистої приватної власності тому, ким це майно (рухоме або нерухоме) буде придбане або на кого воно буде зареєстроване чи оформлене і при наступному розпорядженні цим майном згода другого з подружжя не вимагається (пункт 2.1- 2.4 шлюбного договору).

Згідно пункту 3.4 шлюбного договору дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розподіл має бути відповідним договором про це, посвідченим нотаріально, незалежно від що буде предметом такого договору. При недосягненні згоди поділ майна відбуватиметься в судовому порядку. Така умова стосується і виділу майна одного з подружжя із складу усього майна подружжя.

Майно, що належить кожному з подружися на праві особистої приватної власності за законом чи відповідно до положень цього договору, не може бути визначене спільною власністю подружжя на тій підставі, що за час шлюбу воно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя (пункт 4.1 шлюбного договору).

Згідно пункту 7.1 шлюбного договору подружжя ознайомлене нотаріусом з правовими наслідками обраного правового режиму майна.

Відповідно до пункту 7.7. шлюбного договору, подружжя стверджує один одному та повідомляють усім заінтересованим особам, що у момент укладання цього договору усвідомлювали і усвідомлювали значення своїх дій і могли керувати ними; не визнані у встановленому порядку недієздатними; не перебувають у хворобливому стані, не страждають у момент укладення договору на захворювання, що перешкоджають усвідомлення його суті; розуміють природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором; при укладанні договору відсутній будь який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для нас умовах не є результатом впливу тяжких для нас обставин, його укладання не суперечить правам та інтересам дітей; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); цей правочин вчинений з метою створення правових наслідків, які ним обумовлені; ми володіємо українською мовою, що дає нам можливість зрозуміти текст цього правочину та всі без винятку його умови.

В пункті 7.8 шлюбного договору засвідчено усвідомлення сторонами змісту шлюбного договору, правових наслідків вибраного ними правового майна, відповідальність, права та обов`язки, а також зміси норм права.

Судом встановлено, що після укладення шлюбного договору було придбано майно, зокрема земельні ділянки. Згідно з Відомостей з державного реєстру речових прав №359793126 від 25.12.2023 року, ОСОБА_2 належить на праві власності: земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:9031, площею 1,8311 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького районного нотаріального округу Котляренко Ю.І. 31.08.2020 за реєстровим №599; земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:5129, площею 1,7178 га, для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А. 14.11.2018 року за реєстровим №1037. Земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:5128, площею 1,711га, для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А. 05.04.2019 року за реєстровим № 248; земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:5127, площею 1,7119 га, для ведення особистого селянського господарства на підставі на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А. 14.11.2018 року за реєстровим №1036. земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:5130, площею 1,7191 га, для ведення особистого селянського господарства на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А. 01.02.2019 року за реєстровим №36; земельна ділянка, кадастровий номер: 3520582500:02:000:5137, площею 1,46 га, для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу посвідченогоприватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А. 14.01.2019 року за реєстровим №11; а також квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіною І.А. 14.11.2018 року за реєстровим №1036 (а.с. 52-57).

Також ОСОБА_2 є власником трактора колісний МТЗ-82, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, набутий на підставі договору купівлі-продажу №322/36 від 02.05.2019 року, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_14 від 24.04.2019 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 (а.с.51), вантажний контейнеровоза MAH тип D.2, реєстраційний номер НОМЕР_7 , спеціалізований вантажний контейнер, дата реєстрації 02.11.2022, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_8 (а.с.49), причіпа KRONE тип D.2, реєстраційний номер НОМЕР_9 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 , спеціалізований причіп пр. контейнеровоз переобладнаний у 2017 році з н/пр -платформа, дата первинної реєстрації 30.10.2015, дата реєстрації 02.11.2022, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_11 (а.с.48).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 627, 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 64 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є укладення ними шлюбного договору.

Статтею 9 Сімейного кодексу України визначено загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам Сімейного кодексу України, іншим законам та моральним засадам суспільства.

Із наведеного слідує, що до правового регулювання шлюбного договору, як різновиду правочину, повинні застосовуватися, у тому числі, загальні норми статей 3, 6 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, а також глави 52, 53 щодо загальних положень про договір.

Про необхідність застосування норм Цивільного кодексу України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті 103 Сімейного кодексу України.

Устаттях 92-103 Сімейного кодексу України визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки та можуть бути визначені майнові права та обов`язки подружжя як батьків (частина перша-друга статті 93 Сімейного кодексу України).

У частинах четвертій та п`ятій статті 93 Сімейного кодексу України містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Статтею 97 Сімейного кодексу України передбачено право подружжя визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права, зокрема частина друга цієї статті вказує, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

Відповідно до статті 103 Сімейного кодексу України, шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

За положеннями статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша), а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 13, 5, 6 стаття 203 цього Кодексу.

Відповідно до наведених норм, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання сторонами в момент вчинення наступних вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин; у статті 103 Сімейного кодексу України законодавець частково урегулював оспорюваність шлюбного договору. З урахуванням того, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин, то до недійсності шлюбного договору (його частини) підлягають застосуванню норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 Цивільного кодексу України; для визнання судом оспорюваного шлюбного договору (його частини) недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення шлюбного договору (його частини); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне приватне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і порушення (не визнання або оспорювання) суб`єктивного приватного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного шлюбного договору; під змістом шлюбного договору розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Під вимогами, яким не повинен суперечити шлюбний договір (його частина), мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Частиною першою статті 233 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_7 , як на підставу для визнання недійсним шлюбного договору, посилався, зокрема що умови вказаного договору ставить позивача у невигідне матеріальне становище.

При цьому, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 Цивільного процесуального кодексу України).

Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у частині четвертій статті 93 Сімейного кодексу України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, та ці докази повинні бути оцінені судом у відповідності до норм цивільного процесуального законодавства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.06.2022 р. у справі №759/23521/20.

Згідно статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положення частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожна сторона обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як роз`яснено в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

При цьому, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що оспорюваний шлюбний договір поставив його у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Майно за шлюбним договором жодній стороні не передавалося, щодо об`єктів нерухомого майна, набутого до укладення шлюбного договору правовий режим не змінювався, а в шлюбного договорі визначено правовий режим майна на майбутнє.

Також суд зауважує, що умови шлюбного договору, укладеного між сторонами, жодним чином не зменшують обсягу прав дітей, як і встановлено частиною четвертою статті 93 Сімейного кодексу України. До шлюбного договору не включено умови, у відповідності з якими діти будуть позбавлені права на аліменти, права на отримання майна у власність, права на проживання у визначеному житлі, оскільки шлюбний договір стосується виключно майнових відносин між подружжям і не стосується інших питань подружнього життя, у тому числі і обов`язків як батьків.

Щодо тверджень позивача, що однією з підстав визнання шлюбного договору недійсним, є перебування останнього у тяжких життєвих обставинах, суд зазначає наступне.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 23 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї, родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Подані докази позивачем, зокрема, епікриз з медичної картки батька позивача ОСОБА_8 (а.с.58-61), та епікриз сестри позивача ОСОБА_9 (а.с.108-109), не приймаються судом як підтвердження тяжких життєвих обставин позивача, оскільки з поданого епікризу ОСОБА_8 встановлено, що в силу похилого віку (74 роки), у останнього наявні хвороби властиві людям похилого віку: серцево-судинні хвороби та підвищений артеріальний тиск. Вказане, не є доказом важкої хвороби батька позивача, останньому не встановлено інвалідність, не визначено що особа потребує стороннього догляду.

Щодо наданих доказів стосовно стану здоров`я сестри позивача, суд зазначає, так в матеріалах справи міститься довідка до акта для огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 613173, що ОСОБА_9 є особою з другою групою інвалідності, безтерміново (а.с.106). Проте, у вкзаній довіці також зазначено, що вищевказана особа може працювати, однак у сприятливих кліматичних умовах та з помірними фізичними та психоемоційними навантаженнями. Отже, вказана обставина на яку посилається позивач у позові, також не може свідчити про важку хворобу його родичів, а як наслідок не доводить тяжких життєвих обставин які склались для позивача і як наслідок укладення оспорюваного договору. Крім того, останнім не надано доказів, щодо наявності у сестри чоловіка, дітей які можуть утримувати для піклуватись про здоров`я ОСОБА_9 , водночас про це повідомлялось відповідачем у судовому засіданні і ці обставини позивачем не спростовані.

Посилання позивача на те, що він знаходиться у вкрай тяжких життєвих обставинах, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а шлюбний договір уклав з метою уникнення можливої конфіскації майна, заслуговують на особливу увагу позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

У частині другій та третій статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши думку учасників справи вважає, що поданий позов, обумовлений неправомірною метою (уникнення конфіскації майна у разі доведеності вини у скоєнні кримінального правопорушення) та пов`язаний із недобросовісною поведінкою (недотримання норм моралі та позитивних норм, відсутність поваги до прав та інтересів інших осіб, нечесні дії тощо), а отже не може отримати захист у судовому порядку.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позову.

Судові витрати у відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України суд залишає по фактично понесеними позивачем.

Керуючись, статями 9, 52, 53, 92, 93, 97, 103 Сімейного кодексу України, статтями 203, 215, 233 Цивільного кодексу України, статтями 4, 10, 11, 76-81, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору на стороні відповідача приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіної Ірини Анатоліївни, про визнання недійсним шлюбного договору, відмовити повністю.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ; місце реєстрації: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета пору на стороні відповідача приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Потьомкіна Ірина Анатоліївна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складено 26.08.2024 року.

Суддя Кіровського районного

суду міста Кіровограда Людмила КУЛІНКА

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда