Рішення

від 26.08.2024 по справі 911/1116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1116/24

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність»до Фермерського господарства «Березняки»про стягнення 16014,02 грн.без повідомлення (виклику) сторін

суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (далі позивач) до Фермерського господарства «Березняки» (далі відповідач) про стягнення 16014,02 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за договором поставки від 01.12.2020 № 48 ПШ та вимог ст. 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення сум податку на додану вартість у розмірі 16014,02 грн. до податкового кредиту позивача та зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка є збитками позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2024 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк до 04.06.2024 для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову. Встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив до 18.06.2024 та встановлено відповідачу строк до 28.06.2024 для подачі заперечення на відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у даній справі у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом надсилання до їх електронних кабінетів копії ухвали в електронній формі.

У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № суду 6387/24 від 29.05.2024), в якому він заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зволяться до того, що зі сторони ФГ «Березняки» не допущено протиправної бездіяльності щодо не реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1, оскільки відповідачем здійснено усі можливі та необхідні на даному етапі дії щодо виконання зобов`язання з реєстрації даної податкової накладної: надано до ГУ ДПС у Київській області пояснення та усі первинні документи, що стосуються операції поставки пшениці 14.06.2023; оскаржено до ДПС України неправомірне рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 9038899/32445689 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1; оскаржено до Київського окружного адміністративного суду неправомірне рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 9038899/32445689 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1. Після набрання рішенням суду у справі № 320/24812/23 та скасування неправомірного рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 9038899/32445689, податкову накладну від 14.06.2023 № 1 буде зареєстровано у ЄРПН. Відповідач вважає, що даний позов наразі подано передчасно, оскільки можливість включити відображений у податковій накладній від 14.06.2023 № 1 податок на додану вартість у загальній сумі 16014,02 грн. до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах позивачем не втрачено і збитки не є завданими. Враховуючи зазначене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У встановлений судом строк позивач подав до суду відповідь на відзив від 18.06.2024 (вх. № суду 7107/24 від 20.06.2024), в якій наводить власні спростування на доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема, вказує, що відповідач, незважаючи на прямий обов`язок постачальника, передбачений Податковим кодексом України та п. 5.7 укладеного між сторонами у справі договору, зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в ЄРПН, не здійснив реєстрації податкової накладної, що призвело до того, що позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16014,02 грн. З огляду на викладене, у даному випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка є фактично збитками. Посилання відповідача на те, що відмова ГУ ДПС у Київській області є неправомірною та підлягає скасуванню не підтверджується будь-якими фактичними даними або доказами. Саме лише звернення відповідача до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ГУ ДПС у Київській області не свідчить про те, що відмова в реєстрації податкової накладної є незаконною або ж в подальшому буде скасована, а податкова накладна від 14.06.2023 № 1 буде зареєстрована в ЄРПН. Станом на 16.06.2024 рішення ГУ ДПС у Київській області є чинним і не скасованим, що позбавляє можливості позивача скористатись правом на податковий кредит. Посилання відповідача на те, що реєстрацію податкової накладної було зупинено, спростовується самим же відповідачем та додатками до відзиву, з яких вбачається, що ГУ ДПС у Київській області було прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1. Позивач вказує, що відповідачем не доведено відсутності своєї вини у факті не реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1, оскільки він не надав доказів визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Київській області. Позивач звертає увагу на те, що відповідач в подальшому не позбавлений можливості стягнути збитки з ГУ ДПС у Київській області завдані прийняттям незаконного рішення, за умови задоволення позовної вимоги відповідача у справі № 30/24812/23.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався, заперечень на відповідь на відзив до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.12.2020 № 48ПШ (далі договір), відповідно до умови якого постачальник відповідач передає, а покупець позивач приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію (надалі товар), який зазначається в додатках до даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що підписанням цього договору постачальник підтверджує своє зобов`язання зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства України.

Згідно п. 5.7 договору якщо сторонами були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування до них з порушенням порядку заповнення та термінів їх реєстрації відповідно до чинного законодавства України, що призвело до втрати покупцем права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, винна сторона зобов`язана виправити такі порушення протягом терміну згідно чинного законодавства України, з моменту їх виявлення або надходження повідомлення від іншої сторони про виявлення таких порушень шляхом складання і реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення. У випадку не виправлення порушень та/або відмови у їх виправленні у вказаний термін, або пропущення граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в яких виявлені порушення, який дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або дає право постачальнику на зменшення податкових зобов`язань в терміни згідно чинного законодавства України, як це передбачено Податковим кодексом України винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі суми ПДВ, що виникає за податковими накладними та/або розрахунками-коригування до податкових накладних, які не були зареєстровані в ЄРПН або не були зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення.

В додатку від 14.06.2023 № 2 до договору (далі додаток № 2) сторони визначили, що постачальник передає, а покупець приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію, а саме пшениця, українського походження, врожаю 2022 року.

Згідно з п. 7 додатку № 2 розрахунки за товар здійснюються згідно виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступним графіком: 7.1 в розмірі 86% від вартості товару протягом одного банківського дня з моменту завантаження товару на автотранспорт покупця в місці поставки товару; 7.2 решту вартості партії поставленого товару протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних а ЄРПН відповідно до чинного законодавства.

Відповідач відповідно до видаткової накладної від 14.06.2023 № 6 поставив позивачу пшеницю на суму 130399,86 грн., у т.ч ПДВ 16014,02 грн., а позивач на підставі платіжної інструкції від 14.06.2023 № 963 перерахував на користь відповідача оплату за пшеницю в розмірі 114385,84 грн.

Відповідачем була складена податкова накладна від 14.06.2023 № 1 на суму 130399,86 грн., у т.ч 16014,02 грн. ПДВ.

В той же час, реєстрацію податкової накладної від 14.06.2023 № 1 було зупинено органами ДПС України, що підтверджується квитанцією ДПС від 16.06.2023 та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідач 19.06.2023 надав письмові пояснення до контролюючого органу, які останнім було прийнято до розгляду, що підтверджується квитанцією ДПС України від 19.06.2023. Однак податковий орган на підставі рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689 відмовив у реєстрації податкової накладної, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства та ненаданням видаткових документів на заявлену реалізацію.

Відповідач в свою чергу подав до ДПС України скаргу на рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову у реєстрації податкової накладної, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 06.07.2023 № 54922/32445689/2, яким скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної без змін.

Відповідач вважаючи рішення Комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 неправомірним, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 14.06.2023 № 1. Дану позовну заяву ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 320/24812/23.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання з реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 не виконав, позивач звертався до відповідача з претензією від 08.02.2024 № 11, в якій за невиконання зазначеного обов`язку просив сплати 16014,02 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом від 21.02.2024 вих. № 21/02, посилаючись на оскарження ним у судовому порядку неправомірну відмову податкового органу в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1, зазначив, що відсутні підстави для сплати на користь позивача 16014,02 грн., оскільки після скасування судом неправомірного рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689 про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач отримає право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 16014,02 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом та зазначає, що оскільки відповідачем в порушення договірних зобов`язань та вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано в установленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.06.2023 № 1, відповідно до якої сума податку на додатну вартість становить 16014,02 грн., у зв`язку з чим зазначена сума податку на додану вартість не включена до податкового кредиту позивача, внаслідок чого йому завдано збитків в заявленому до стягнені розмірі.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Як встановлено судом вище, відповідач відповідно до видаткової накладної від 14.06.2023 № 6 поставив позивачу пшеницю на суму 130399,86 грн., у т.ч ПДВ 16014,02 грн., а позивач на підставі платіжної інструкції від 14.06.2023 № 963 перерахував на користь відповідача оплату за пшеницю в розмірі 114385,84 грн. Відповідачем була складена податкова накладна від 14.06.2023 № 1 на суму 130399,86 грн., у т.ч 16014,02 грн. ПДВ. Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, податковий орган на підставі рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689, відмовив у реєстрації зазначеної податкової накладної. Рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 є чинними, в судовому порядку на час вирішення спору у даній справі не скасовано.

Таким чином, відповідач в порушення вимог ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів протилежного суду станом на час вирішення спору у даній справі не надано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чинним податкових накладних. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст. 201 ПК, саме на відповідача (як постачальника за договором поставки від 01.12.2020 № 48 ПШ) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язання з реєстрації податкової накладної, за якою сума податку на додану вартість, становить 16014,02 грн., що за обставин цієї справи підтверджує факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, та не зареєстрував податкову накладну, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 16014,02 грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно з ч. 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.

Невиконання відповідачем обов`язку реєстрації податкової накладної, що підтверджується рішенням податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної призвело до неможливості включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та відповідно, неможливості зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

Заперечення відповідача проти позовних вимог, з підстав, які зволяться до того, що з його сторони не допущено протиправної бездіяльності щодо не реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1, оскільки ним здійснено усі можливі та необхідні на даному етапі дії щодо виконання зобов`язання з реєстрації даної податкової накладної: надано до ГУ ДПС у Київській області пояснення та усі первинні документи, що стосуються операції поставки пшениці 14.06.2023; оскаржено до ДПС України неправомірне рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 9038899/32445689 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1; оскаржено до Київського окружного адміністративного суду неправомірне рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 9038899/32445689 про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 та після набрання рішенням суду у справі № 320/24812/23 та скасування неправомірного рішення ГУ ДПС у Київській області від 21.06.2023 № 9038899/32445689, податкову накладну від 14.06.2023 № 1 буде зареєстровано у ЄРПН, а відтак даний позов наразі подано передчасно, оскільки можливість включити відображений у податковій накладній від 14.06.2023 № 1 податок на додану вартість у загальній сумі 16014,02 грн. до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах позивачем не втрачено і збитки не є завданими не приймається судом до уваги при вирішені даного спору та відхиляється з огляду на вищевстановлені судом обстави та з огляду на таке.

Оскарживши в судовому порядку рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної, яке в подальшому може було визнане протиправним та скасоване судом, не є безумовною підставою для відмови в задоволенні доведених та обґрунтованих позовних вимог позивача у даній справі, які належними та допустимими доказами не спростовані відповідачем.

Самі по собі вжиті відповідачем заходи з оскарження відмови в реєстрації податкової накладної без наявності відповідного позитивного рішення з скасування такої відмови не доводять відсутності вини відповідача у завданні позивачу збитків в розмірі заявленої до стягненні суми.

Суд зазначає, що постановлення рішення у справі Київського окружного адміністративного суду № 320/24812/23 з позовом ФГ «Березняки» до ГУ ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 14.06.2023 № 1 та набрання рішення законної сили у вказаній справі може бути підставою для перегляду рішення Господарського суду Київської області у даній справі за нововиявленими обставинами відповідно до приписів ст. 320 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на правову позицію, Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, згідно якої якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові (пункт 8.60) звертала увагу на те, що зіштовхнувшись із протиправною перешкодою з боку контролюючого органу для виконання продавцем необхідних дій, від яких залежало виникнення у покупця права на податковий кредит з ПДВ, продавець міг реалізовувати своє право оскаржити рішення, дії (бездіяльність) контролюючого органу (посадових осіб) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України), тобто усунути порушення закону з боку контролюючого органу, або вимагати відшкодування шкоди, спричиненої таким порушенням, якщо негативні наслідки порушення для нього вже настали.

Відповідно до встановлених судом обставин даної справи, суд, враховуючи, що відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкової накладної, що підтверджується чинним станом на час вирішення спору у даній справі рішенням податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної, що призвело до неможливість включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16014,02 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.

Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між адвокатом Стамбула Віталієм Михайловичем (далі адвокат) та ТОВ «СГТ Співдружність» (далі клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги від 01.04.2024 (далі договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу щодо: підготовки та складання позовної заяви від імені клієнта до Фермерського господарства «Березняки» про стягнення збитків за договором поставки від 14.06.2023 № 48ПШ; представлення інтересів клієнта у судових засіданнях у Господарському суді Київської області, Північному апеляційного господарському суді, Верховному суді при розгляді вищевказаного позову; представлення інтересів клієнта у відносинах з державними органами, комунальними та приватними юридичними особами (п. 1.1 договору про надання правничої допомоги).

Згідно п. 3.1 договору про надання правничої допомоги вартість наданої адвокатом правничої допомоги становить: 15000 грн. за підготовку та складення позовної заяви, передбаченої п. 1.1 даного договору; 5000 грн. за представлення інтересів клієнта в 1 судовому засіданні Господарському суду Київської області, Північному апеляційному господарському суді, Верховному суді. Вказана сума узгоджена сторонами з урахуванням часу, який необхідний адвокату для прибуття у вказані судові установи; 2000 грн. за 1 годину наданої правничої допомоги щодо складання процесуальних документів та реалізації адвокатом своїх повноважень, передбачених п. 1.2 даного договору.

Відповідно п. 3.2 договору про надання правничої допомоги отримана клієнтом правнича допомога оплачується клієнтом протягом 2 місяців з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом, поданим у відповідності до п. 1.1 договору. Підставою для оплати отриманої правничої допомоги для клієнта є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі наданої правничої допомоги та рахунок на оплату отриманої правничої допомоги (п. 3.1 договору про надання правничої допомоги).

На виконання умов договору про надання правничої допомоги адвокат надав позивачу передбачену договором правову допомогу в суді першої інстанції з підготовки та складання позовної заяви від імені ТОВ «СГТ Співдружність» до ФГ «Березняки» про стягнення збитків, на суму 15000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 19.04.2024 № 1 на суму 15000 грн., який підписаний в двосторонньому порядку адвокатом та повноваженим представником позивача, підпис якого скріплений печаткою товариства.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).

Заявляючи до відшкодування з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., позивач на підставі наявних в матеріалах справи доказів підтвердив обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на суму 15000 грн. Доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт вартістю 5000 грн. позивач суду не надав, а відтак відсутні підставі для їх покладення на відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджено обсяг наданих адвокатом позивачу послуг з надання професійної правничої допомоги вартістю 15000 грн., які підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити в стягненні на користь позивача понесених останнім витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (такий висновок міститься в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12 січня 2023 року у cправі № 911/272/21, від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, від 20 грудня 2022 року у cправі № 910/6310/21).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Виходячи з критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення позивачем з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн., які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, не відповідають вказаним критеріям, оскільки виконані адвокатом роботи не пов`язані зі значною складністю справи, виконані роботи не потребують витрачення значного часу адвокатом, не мають великого обсягу наданих послуг, не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, а їх відшкодування матиме надмірний характер для відповідача, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, а тому, з урахуванням зазначеного заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн. є необґрунтованими та нерозумними.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення заявлених позивачем до стягнення витрати в розмірі 12000 грн. на відповідача.

Решта витрат на професійну правничу допомогу пов`язаних із розглядом справи у розмірі 3000 грн. підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволенні повністю, то відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу покладається судом на відповідача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» до Фермерського господарства «Березняки» про стягнення 16014,02 грн. збитків задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фермерського господарства «Березняки» (вул. Партизанська, 4, с. Перемога, Баришівський р-н, Київська обл., 07510, ідентифікаційний код 32445689) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (вул. Перемоги, 58, корпус А, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17454, ідентифікаційний код 35899708) 16014 (шістнадцять тисяч чотирнадцять) грн. 02 коп. збитків, 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України, з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.08.2024.

Суддя Ю.В. Подоляк