Постанова від 25.08.2025 по справі 911/1116/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2025 р. Справа№ 911/1116/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко А.І.

Коробенка Г.П.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ»

на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 (повний текст рішення складено 26.08.2024)

у справі № 911/1116/24 (суддя - Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність»

до Фермерського господарства «Березняки»

про стягнення 16 014,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. короткий зміст позовних вимог

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (далі - позивач) до Фермерського господарства «Березняки» (далі - відповідач) про стягнення 16014,02 грн. збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань за договором поставки від 01.12.2020 № 48 ПШ та вимог ст. 201 Податкового кодексу України щодо реєстрації податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що призвело до неможливості включення сум податку на додану вартість у розмірі 16014,02 грн. до податкового кредиту позивача та зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка є збитками позивача.

1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» до Фермерського господарства «Березняки» про стягнення 16014,02 грн. збитків задоволено повністю.

Стягнуто з Фермерського господарства «Березняки» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» 16014,02 грн збитків, 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 3028,00. витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкової накладної, що підтверджується чинним станом на час вирішення спору у даній справі рішенням податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної, що призвело до неможливість включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16014,02 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Фермерське господарство «БЕРЕЗНЯКИ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24 та відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» у повному обсязі, а також, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» на користь Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Також скаржник просить суд поновити строк на апеляційне оскарження.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Кравчук Г.А, Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/1116/24 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 по справі до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/1116/24.

25.09.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1116/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

17.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.12.2024 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1116/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024 для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 прийнято до провадження справу №911/1116/24 за апеляційною скаргою Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді - Коробенко Г.П., Тищенко А.І.

Через систему «Електронний суд» надійшли:

21.02.2025 від відповідача додаткові пояснення у справі;

02.04.2025 від позивача додаткові пояснення;

04.04.2025 від відповідача заперечення щодо додаткових пояснень ТОВ «СГТ СПІВДРУЖНІСТЬ».

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

2.2.1. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ним подано своєчасно податкову накладну на реєстрацію, також було оскаржено дії податкового органу щодо відмови в реєстрації накладної до суду (справа №320/24812/23), а відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України можливість включити відображений у податковій накладній податок на додану вартість у загальній сумі 16 014,02 грн до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах позивачем не втрачена.

За наведених обставин, відповідач вважає позов передчасним.

2.2.2. У поданих до суду додаткових поясненнях від 20.02.2025 відповідач посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.02.25р. у справі №320/24812/23, яким визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.06.2023 року №9038899/32445689, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 14.06.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» (ідентифікаційний код 32445689) від 14.06.2023 року №1 датою її подання на реєстрацію.

За доводами відповідача, вказаним рішенням встановлено відсутність в діях Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» таких елементів цивільного правопорушення як протиправність діяння останнього та вина.

2.2.3. Відповідач висловив свої заперечення на додаткові пояснення позивача від 02.04.2025, зазначивши наступне:

- зі сторони ФГ «Березняки» вжито усіх необхідних та достатніх заходів для реєстрації податкової накладної №1 від 14.06.23, в т.ч. визнано протиправним відмову податкового органу в реєстрації даної податкової накладної, що підтверджує відсутність протиправності поведінки ФГ «Березняки» та, як наслідок, наявність складу господарського правопорушення;

- посилання позивача на в п.5.7 Договору поставки є безпідставними, оскільки предметом регулювання п.5.7 Договору поставки є питання стягнення штрафу з постачальника за не направлення на реєстрацію податкової накладної у строки, визначені Податковим кодексом України, а предметом позову є вимога про стягнення збитків за не реєстрацію податкової накладної, тобто предмет регулювання п.5.7 Договору відмінний від предмету позову у даній справі;

- відповідно до положень п.198.6 ст.198 ПК України у разі зупинення податковим органом реєстрації податкової накладної, вказаний 365-денний строк переривається на період адміністративного або судового оскарження платником податків рішення податкового органу про зупинення або відмову в реєстрації податкової накладної, отже після набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №320/24812/23 ТОВ «СГТ СПІВДРУЖНІСТЬ» вправі буде включити суму сплаченого ПДВ згідно податкової накладної №1 від 14.06.2023 до складу податкового кредиту.

2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

2.3.1. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти наведених в ній доводів, зазначивши, що саме лише звернення відповідача до суду з позовом про оскарження дій податкового органу не свідчить про те, що відмова у реєстрації податкової накладної є незаконною або ж буде скасована. Також за доводами позивача, відповідач, уклавши договір, фактично погодився з п. 5.7. договору та свідомо взяв на себе ризики ймовірної не реєстрації податкових накладних органами ДПС України.

У зв`язку з вказаним, позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

2.3.2. У поданих до суду додаткових поясненнях від 02.04.2025 позивач зазначає, що станом на момент розгляду справи № 911/1116/24 Господарським судом Київської області рішення Київського окружного адміністративного суду у справі від 14.02.2025 року у справі № 320/24812/23 не існувало, а відтак, Господарський суд Київської області не міг врахувати обставини, викладені у такому рішенні. Позивач вказує, що під час розгляду справи № 911/1116/24 відповідач не скористався можливістю подати клопотання про зупинення провадження у справі № 911/1116/24 до вирішення справи № 320/24812/23. Відтак, позивач вважає, що при розгляді справи № 911/1116/24, Господарський суд Київської області прийняв законне рішення, в основу якого покладені докази, які були наявні в матеріалах справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; посилання на норми права

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.12.2020 № 48ПШ (далі - договір), відповідно до умови якого постачальник - відповідач передає, а покупець - позивач приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію (надалі - товар), який зазначається в додатках до даного договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 5.6 договору передбачено, що підписанням цього договору постачальник підтверджує своє зобов`язання зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних за процедурою та в терміни згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.7 договору якщо сторонами були зареєстровані в ЄРПН податкові накладні та розрахунки коригування до них з порушенням порядку заповнення та термінів їх реєстрації відповідно до чинного законодавства України, що призвело до втрати покупцем права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, винна сторона зобов`язана виправити такі порушення протягом терміну згідно чинного законодавства України, з моменту їх виявлення або надходження повідомлення від іншої сторони про виявлення таких порушень шляхом складання і реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення. У випадку не виправлення порушень та/або відмови у їх виправленні у вказаний термін, або пропущення граничного терміну реєстрації в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в яких виявлені порушення, який дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту або дає право постачальнику на зменшення податкових зобов`язань в терміни згідно чинного законодавства України, як це передбачено Податковим кодексом України - винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі суми ПДВ, що виникає за податковими накладними та/або розрахунками-коригування до податкових накладних, які не були зареєстровані в ЄРПН або не були зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних, в яких виявлені порушення.

В додатку від 14.06.2023 № 2 до договору (далі - додаток № 2) сторони визначили, що постачальник передає, а покупець приймає у власність в порядку та на умовах цього договору сільськогосподарську продукцію, а саме пшениця, українського походження, врожаю 2022 року.

Згідно з п. 7 додатку № 2 розрахунки за товар здійснюються згідно виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за наступним графіком: 7.1 в розмірі 86% від вартості товару - протягом одного банківського дня з моменту завантаження товару на автотранспорт покупця в місці поставки товару; 7.2 решту вартості партії поставленого товару - протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних а ЄРПН відповідно до чинного законодавства.

Відповідач відповідно до видаткової накладної від 14.06.2023 № 6 поставив позивачу пшеницю на суму 130399,86 грн., у т.ч ПДВ 16014,02 грн., а позивач на підставі платіжної інструкції від 14.06.2023 № 963 перерахував на користь відповідача оплату за пшеницю в розмірі 114385,84 грн.

Відповідачем була складена податкова накладна від 14.06.2023 № 1 на суму 130399,86 грн., у т.ч 16014,02 грн. ПДВ.

У той же час, реєстрацію податкової накладної від 14.06.2023 № 1 було зупинено органами ДПС України, що підтверджується квитанцією ДПС від 16.06.2023 та запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Відповідач 19.06.2023 надав письмові пояснення до контролюючого органу, які останнім було прийнято до розгляду, що підтверджується квитанцією ДПС України від 19.06.2023. Однак податковий орган на підставі рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689 відмовив у реєстрації податкової накладної, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства та ненаданням видаткових документів на заявлену реалізацію.

Відповідач у свою чергу подав до ДПС України скаргу на рішення ГУ ДПС у Київській області про відмову у реєстрації податкової накладної, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 06.07.2023 № 54922/32445689/2, яким скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної без змін.

Відповідач вважаючи рішення Комісії регіонального рівня ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 неправомірним, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 14.06.2023 № 1. Дану позовну заяву ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 320/24812/23.

Оскільки відповідач свої зобов`язання з реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 не виконав, позивач звертався до відповідача з претензією від 08.02.2024 № 11, в якій за невиконання зазначеного обов`язку просив сплати 16014,02 грн.

У відповідь на вказану претензію, відповідач листом від 21.02.2024 вих. № 21/02, посилаючись на оскарження ним у судовому порядку неправомірну відмову податкового органу в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1, зазначив, що відсутні підстави для сплати на користь позивача 16014,02 грн., оскільки після скасування судом неправомірного рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689 про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач отримає право включити до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 16014,02 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся з даним позовом та зазначає, що оскільки відповідачем в порушення договірних зобов`язань та вимог ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстровано в установленому законом порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.06.2023 № 1, відповідно до якої сума податку на додатну вартість становить 16014,02 грн., у зв`язку з чим зазначена сума податку на додану вартість не включена до податкового кредиту позивача, внаслідок чого йому завдано збитків в заявленому до стягненні розмірі.

Суд першої інстанції встановивши, що відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкової накладної, що підтверджується чинним станом на час вирішення спору у даній справі рішенням податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної, що призвело до неможливість включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16014,02 грн. збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Однак, з наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Як було зазначено вище та сторонами не заперечується, відповідач відповідно до видаткової накладної від 14.06.2023 № 6 поставив позивачу пшеницю на суму 130399,86 грн., у т.ч ПДВ 16014,02 грн., а позивач на підставі платіжної інструкції від 14.06.2023 № 963 перерахував на користь відповідача оплату за пшеницю в розмірі 114385,84 грн.

Відповідачем була складена податкова накладна від 14.06.2023 № 1 на суму 130399,86 грн., у т.ч 16014,02 грн. ПДВ.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, податковий орган на підставі рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689, відмовив у реєстрації зазначеної податкової накладної.

Суд першої інстанції зауважив, що Рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 є чинними, в судовому порядку на час вирішення спору у даній справі не скасовано, а тому дійшов висновку, що відповідач в порушення вимог ст. 201 ПК України не зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів протилежного суду станом на час вирішення спору у даній справі не надано.

При цьому, судом відхилено посилання відповідача те, що ним подано позов про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 14.06.2023 № 1 (справа № 320/24812/23), зазначивши про те, що рішення у вказаному позові може бути підставою для перегляду рішення Господарського суду Київської області у даній справі за нововиявленими обставинами відповідно до приписів ст. 320 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що 01.01.2022 набрав чинності Закон України від 30.11.2021 №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», яким внесено зміни, зокрема до пункту 198.6 статті 198 ПК України.

Абзацом 4 пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім цього, Законом України від 30.11.2021 №1914-ІХ пункту 198.6 статті 198 ПК України доповнено абзацом 7, за змістом якого, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів констатує, що матеріали справи містять докази вчинення відповідачем дій, направлених на реєстрацію податкової накладної, та відповідно докази оскарження відповідачем рішень податкового органу щодо відмови у реєстрації податкової накладної.

Податковий орган на підставі рішення від 21.06.2023 № 9038899/32445689, відмовив у реєстрації податкової накладної №1 від 14.06.2023.

Отже, на момент звернення позивачем з даним позовом до суду (29.04.2024) право останнього на зменшення податкового зобов`язання у розмірі ПДВ (16014,02 грн) не було втрачене (22.06.2023 + 365 = 22.06.2024), а відтак доводи позивача про втрату ним права на податковий кредит є передчасними.

Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 16.06.2023 реєстрація податкової накладної №1 від 14.06.2023 на суму 130399,86 грн., у т.ч 16014,02 грн. ПДВ в ЄРПН була зупинена відповідно на підставі пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України.

Оскільки перебіг строку для складення спірної податкової накладної було перервано, позивач не втратив свого права на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 16014,02 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чинним податкових накладних. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Отже, у разі відсутності хоча б одного з елементів складу господарського правопорушення, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Аналізуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення, що виключає можливість покладення завданих позивачу збитків на відповідача.

Окрім зазначеного, судова колегія враховує, що відповідач звернувся до Київського окружного адміністративного суду (справа № 320/24812/23) з позовом ФГ «Березняки» до ГУ ДПС у Київській області, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 14.06.2023 № 1 та зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 14.06.2023 № 1.

Розглядаючи справу в суді першої інстанції, місцевий суд послався на те, що станом на момент винесення рішення у даній справі вказаний вище спір у справі № 320/24812/23 ще не вирішено, а результат № 320/24812/23 після набрання відповідним рішенням законної сили може бути підставою для перегляду рішення Господарського суду Київської області у даній справі за нововиявленими обставинами відповідно до приписів ст. 320 ГПК України.

Наразі під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, окрім зазначених вище підстав для відмови в задоволенні позову (передчасність звернення до суду), колегія суддів також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №320/24812/23 визнано неправомірними дії Державної податкової служби України щодо відмови в реєстрації податкової накладної №1 від 14.06.2023 та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» (ідентифікаційний код 32445689) від 14.06.2023 року №1 датою її подання на реєстрацію.

Наведене додатково свідчить про відсутність в діях Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» таких елементів цивільного правопорушення як протиправність діяння останнього та вини.

З огляду на вищевикладене, судова колегія визнає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зробленим за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

Оцінивши обставини у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

Дослідивши обставини справи та наявні в ній докази, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про передчасність позову з урахуванням п. 198.6. ст. 198 ПК України.

Колегія суддів вважає, що вказане не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи позивача про те, що відповідач, уклавши договір, фактично погодився з п. 5.7. договору та свідомо взяв на себе ризики ймовірної не реєстрації податкових накладних органами ДПС України колегія суддів відхиляє з огляду на предмет та підстави позову, та звертає увагу, що предметом регулювання п.5.7 Договору поставки є питання стягнення штрафу з постачальника за не направлення на реєстрацію податкової накладної у строки, визначені Податковим кодексом України, натомість як предметом позову є вимога про стягнення збитків за не реєстрацію податкової накладної, тобто предмет регулювання п.5.7 Договору відмінний від предмету позову у даній справі.

Усі інші доводи та міркування сторін судом апеляційної інстанції враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.1 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24 підлягає скасуванню, а в задоволенні позову слід відмовити.

Апеляційна скарга Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24 підлягає задоволенню.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання позовної заяви залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «БЕРЕЗНЯКИ» на рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2024 у справі № 911/1116/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» до Фермерського господарства «Березняки» про стягнення 16014,02 грн збитків.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СГТ Співдружність» (вул. Перемоги, 58, корпус А, с. Петрівка, Ніжинський р-н, Чернігівська обл., 17454, ідентифікаційний код 35899708) на користь Фермерського господарства «Березняки» (вул. Партизанська, 4, с. Перемога, Баришівський р-н, Київська обл., 07510, ідентифікаційний код 32445689) 4 542,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок дві гривні 00 копійок) витрат за сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді А.І. Тищенко

Г.П. Коробенко