Рішення

від 26.08.2024 по справі 911/884/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/884/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» (08301, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 32614518)

про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-300 від 25.07.2018,

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про стягнення заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №02.5-14/1-300 від 25.07.2018.

Господарський суд ухвалою від 12.04.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень. Ухвала про відкриття провадження у справі була доставлена сторонам у особистий кабінет в системі Електронний суд 12.04.2024.

За час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов`язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

Зміст позовних вимог

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 02.5-14/1-300 від 25.07.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, що складається з 10477,52 грн основного боргу, 4702,95 грн пені на підставі п. 4.2 договору, 328,75 грн трьох відсотків річних, 786,08 грн інфляційних втрат.

Позивач зазначав, що 25.07.2018 року набрав чинності договір № 02.5-14/1-300 про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю, укладений між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (балансоутримувач) та ТОВ «Аерохендлінг» (орендар). Договір укладено на виконання умов п. 5.12 Договору № 2118 від 05.06.2018 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

До договору вносились зміни та доповнення, які викладені в додатковій угоді № 1 від 21.03.2019 і листах від 15.05.2019 № 19-22/1-624, від 13.12.2019 № 19-22/1-1824, від 04.01.2022 № 19-22/1-222, від 29.07.2022 № 04-22/2-35, від 27.10.2021 № 25-22/1-319, які є невід`ємною частиною Договору.

На виконання взятих на себе на умовах договору зобов`язань балансоутримувачем були надані відповідні послуги у лютому-грудні 2022 року, січні-листопаді 2023 року. Для сплати вартості наданих послуг, а також для сплати компенсації земельного податку за 2022 та 2023 роки, орендодавцем орендарю було виставлено рахунки: №898/74 від 28.02.2022 на суму 546,85 грн; №897/127 від 28.02.2022 на суму 908,34 грн; №897/231 від 30.04.2022 на суму 401,16 грн; №897/232 від 30.04.2022 на суму 401,16 грн; №897/377 від 31.05.2022 на суму 387,24 грн; №897/471 від 30.06.2022 на суму 387,24 грн; №897/582 від 31.07.2022 на суму 387,24 грн; №897/702 від 31.08.2022 на суму 387,24 грн; №897/847 від 30.09.2022 на суму 387,24 грн; №897/799 від 12.09.2022 на суму 0,35 грн; №897/921 від 31.10.2022 на суму 387,24 грн; № 897/1003 від 30.11.2022 на суму 514,40 грн; № 897/1116 від 31.12.2022 на суму 552,66 грн; № 897/64 від 31.01.2023 629,28 грн; №897/123 від 28.02.2023 на суму 605,93 грн; №897/227 від 31.03.2023 на суму 514,03 грн; №897/323 від 30.04.2023 на суму 412,52 грн; №897/422 від 31.05.2023 на суму 411,86 грн; №897/504 від 30.06.2023 на суму 411,86 грн; №897/550 від 30.06.2023 на суму 6,29 грн; №897/695 від 31.07.2023 на суму 411,86 грн; №897/781 від 31.08.2023 на суму 411,86 грн; №897/853 від 30.09.2023 на суму 411,86 грн; №897/1006 від 31.10.2023 на суму 411,86 грн; №897/1265 від 30.11.2023 на суму 330,98 грн; №897/1335 від 30.11.2023 на суму 89,48 грн.

Також було складено Акти від 28.02.2022, від 30.04.2022, від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 30.09.2022, 31.10.2022, 30.11.2022, від 31.12.2022, від 16.01.2023, від 23.01.2023, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023, від 31.08.2023, від 30.09.2023, від 31.10.2023, від 30.11.2023, а також коригувальні Акти від 01.02.2022, 26.05.2022, 15.06.2022, 22.06.2022, 19.09.2022.

Позивач наголошував, що вищезазначені рахунки-фактури на сплату вартості наданих послуг та акти прийому-здачі наданих послуг були отримані представником Орендаря самостійно в бухгалтерії Балансоутримувача, про що свідчать Реєстри виданих/отриманих оригіналів документів із підписом Одержувача, а також направлені:

засобами електронного зв`язку з використанням програмного забезпечення «M.E.Doc» (My Electronic Document, також Medoc, Медок) «З використанням гарантованої доставки» і отримані Орендарем, що підтверджується розміщеними в програмному забезпеченні «M.E.Doc» електронними універсальними документами до кожного з електронних відправлень окремо;

на електронну пошту Відповідача, зазначену в Договорі, що підтверджується роздруківками із програми Outlook;

на юридичну адресу Відповідача через АТ «Укрпошта», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У порушення взятих на себе зобов`язань за договором орендар не сплатив на користь балансоутримувача вартість отриманих послуг та не сплатив компенсацію земельного податку за 2022 та 2023 рік, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 10477,52 грн. Тож позивач також нарахував відповідачу і пеню, відсотки річні та інфляційні.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом досліджено наданий позивачем договір № 02.5-14/1-300 від 25.07.2018, за яким заявлені вимоги про стягнення боргу та встановлено, що відповідно до преамбули цього договору позивач виступає балансоутримувачем у цих відносинах, а відповідач орендарем.

В силу підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 договору, балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує за погодженими сторонами вартостями (цінами) наступні послуги: теплова енергія, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника, вода, використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно; прибирання та вивезення твердих побутових відходів відшкодування вартості спожитої електричної енергії (за цінами, встановленими уповноваженим органом державної влади (НКРЕКП), згідно з показниками електролічильника кВт/год.

Підпунктом 1.1.3 узгоджено, що орендар щорічно сплачує Балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду Майна. Сума компенсації розраховується пропорційною площі орендованого Майна.

Відповідно до пункту 2.2 договору орендар зобов`язується, зокрема:

своєчасно здійснювати розрахунки за договором;

щомісяця, з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, Орендар зобов`язався самостійно одержувати в бухгалтерії Балансоутримувача Рахунки, Акти та раз на рік рахунки-фактури на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунків та Актів вважається 10 (десяте) число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунків здійснюється Орендарем до 20 (двадцятого) числа того ж місяця. Підписані Акти Орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію Балансоутримувача протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від їх підписання. Якщо протягом 5 (п`яти) робочих днів Акти не будуть повернуті Балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від їх підписання, вони вважаються підписаним Сторонами. Підписання Актів Орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих Послуг

Судом досліджено надані копії актів та рахунків-фактур на які позивач звертав увагу. В матеріалах справи не міститься відомостей про наявність заперечень орендаря стосовно вартості отриманих ним послуг, відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які у відповідності до договору були передані стороні відповідача.

В силу статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що в силу положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Тож, враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо позову, контррозрахунків чи посилань на обставини, що можуть слугуватися підставами для звільнення сторони від відповідальності, суд приймає твердження позивача, які будуються на наданих ним доказах та приходить до висновку, що з огляду на неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо відшкодування вартості отриманих ним послуг за договором за товариством утворилася заборгованість, що в загальному становить 10477,52 грн. Вказана сума стягується судом з відповідача враховуючи настання строків оплати наведених у позові рахунків станом на дату подання позову.

Через прострочення виконання грошового зобов`язання позивач також заявив вимогу про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за загальний період з 22.03.2022 по 01.02.2024.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено перевірку нарахувань позивача та встановлено, їх арифметичну правильність в частині відсотків річних та інфляційних втрат. Тому вказані вимоги задовольняються судом у повному обсязі суд стягує з відповідача 328,75 грн трьох відсотків річних та 786,08 грн інфляційних.

Також на підставі пункту 4.2 договору позивач нарахував відповідачу 4702,95 грн пені за загальний період з 22.03.2022 по 01.02.2024.

Відповідно до пункту 4.2 договору орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що вказана норма ГК містить чітке визначення моменту від якого відраховується можливий для нарахування шестимісячний строк від дня, коли таке зобов`язання мало б бути виконане. Формулювання пункту 4.2 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

В той же час, варто взяти до уваги те, що згідно пункту 7 Розділу IX «Прикінцеві Положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, а відтак нарахування пені в контексті наведеного пункту ГК України у зазначений період можливе поза межами шестимісячного строку до 30.06.2023. Схожі висновки щодо застосування статті 232 ГК України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX ГК України наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

За наведених висновків суд, здійснивши коригування розрахунків позивача по кожному окремому рахунку та встановив, що розмір пені становить 3237,73 грн. Тож вказана вимога задовольняється судом частково.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог 91,00 % у сумі 2204,38 грн.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, "Бориспіль" Міжнародний Державний Аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»» (08301, Київська область, Бориспільський район, село Гора, вулиця Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 10477,52 грн основного боргу, 328,75 грн трьох відсотків річних, 786,08 грн інфляційних втрат, 3237,73 грн пені за договором № 02.5-14/1-300 від 25.07.2018 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та 2204,38 грн судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз