Рішення

від 13.08.2024 по справі 916/1705/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1705/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.

за участю представників:

від прокуратури: Гузь В.Г.,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1705/24

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, № 3, м. Одеса, 65026) в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району (вул. Центральна, № 63, с. Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67770)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» (вул. Шабська, № 28, с. Салгани, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67725)

про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення 1 184 876,06 грн,

ВСТАНОВИВ

1. Суть спору.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани», в якому просить суд:

- стягнути з ТОВ «СЕС Салгани» на користь Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району заборгованість з орендної плати за землю за договором оренди землі від 19.12.2018 у розмірі 1 184 876,06 грн;

- розірвати договір оренди землі від 19.12.2018, укладений між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району та ТОВ «СЕС Салгани» щодо земельної ділянки площею 11,4722 га (кадастровий номер 5120886600:01:001:0724), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 29632237 від 20.12.2018, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730868951208;

- зобов`язати ТОВ «СЕС Салгани» повернути Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району земельну ділянку площею 11,4722 га з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724, що розташована на території Білгород-Дністровського району, с. Салгани, вулиця Шабська, 28-а.

2. Позиція учасників справи.

2.1. Аргументи Прокурора.

Прокурор зазначає, що Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району ТОВ «СЕС Салгани» 19.12.2018 укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивач на підставі ЗУ «Про оренду землі» та рішення сесії № 1/426-УП від 27.07.2018 надав, а відповідач прийняв в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 11,4722 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва та обслуговування будівель та споруд Салганської сонячної фотоелектричної станції, з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724, яка розташована: Одеська область, Білгород- Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 28-а, строком на 49 років.

Як вказує прокурор, умовами договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (гривня) за базовий податковий період, який встановлюється згідно з нормами Податкового кодексу України, помісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати в строки встановлені Податковим кодексом України, однак установлено, що ТОВ «СЕС Салгани» свої обов`язки як орендар щодо сплати орендної плати належним чином не виконує.

Прокурор наголошує, що за відповідачем станом на 07.03.2024 наявна податкова заборгованість по орендній платі з юридичних осіб (КБК 18010600, код КАТОТТГ ПА51040310000071545) у сумі 748 515,58 грн, яка виникла 30.06.2020 та щомісяця зростала за рахунок несплати самостійно визначених сум податкових зобов`язань згідно з поданими податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), у зв`язку з чим Головне управління ДПС в Одеській області зверталось з відповідними позовними заявами до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення боргу, які судом були задоволені в повному обсязі.

Окрім того, прокурор звертає увагу, що відповідно до листа Шабівської сільської ради № 557/02.2-10/2/1019 від 11.03.2024 вбачається, що ТОВ «СЕС Салгани» з 01.01.2022 не подає декларацію з орендної плати за землю, тому податковий борг становить 748,5 тис. грн., а фактична заборгованість станом на 01.03.2024 становить 1933,4 тис.грн. При цьому, будівництво та встановлення енергогенеруючих об`єктів ТОВ «СЕС Салгани» на орендованій земельній ділянці не розпочато.

Отже, за ствердженням прокурора заборгованість відповідача по вищезазначеному договору оренди земельної ділянки за період з 30.06.2020 по 01.04.2024 складає 1933391,64 грн, проте із вказаної суми заборгованість в розмірі 748515,58 грн за період з 30.06.2020 по 01.01.2022 охоплена заходами стягнення з боку ГУ ДПС в Одеській області, у зв`язку з чим підлягає стягненню наразі заборгованість з орендної плати у розмірі 1184876,06 грн за період з 01.01.2022 по 01.04.2024, яка носить систематичний характер, тобто понад 3 місяці.

Щодо підстав для розірвання договору оренди землі прокурор зазначає, що ним встановлено факт систематичної несплати ТОВ «СЕС Салгани» орендної плати за користування земельною ділянкою та невиконання умов договору оренди землі від 19.12.2018 в частині сплати орендної та такі дії відповідача призвели до необхідності стягнення у судовому порядку виниклої заборгованості органами прокуратури у поточній справі за період з 01.01.2022 по 01.04.2024 у розмірі 1 184 876,06 грн.

В свою чергу, аналізуючи норми законодавства, прокурор робить висновок, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Підсумовуючи, прокурор вказує, що належним способом захисту та відновлення порушеного права місцевої територіальної громади в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району є як стягнення заборгованості з орендної плати, так і припинення договірних відносин шляхом розірвання договору оренди землі і повернення предмету спору його законному власнику.

Щодо підстав представництва інтересів прокурор зазначив, що систематична несплата ТОВ «СЕС Салгани» орендної плати безумовно порушує інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишилось поза увагою уповноваженого органу місцевого самоврядування Шабівської сільської ради, яка є представницьким органом та повинна вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів територіальної громади.

Відтак, за висновком прокурора, Шабівська сільська рада в силу приписів ЗК України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки, належить до комунальної власності, а також, як власник орендованої земельної ділянки, орендодавець за договором оренди землі та орган, що є отримувачем орендної плати, є в даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

3. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024 позовну заяву (вх. № 1749/24) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

23.04.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 1749/24 від 18.04.2024) до розгляду та відкрити провадження у справі № 916/1705/24. Справу № 916/1705/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "14" травня 2024 року об 11:40 год.

14.05.2024 до суду звернулась Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району із заявою (вх. № 19484/24) про розгляд справи без участі позивача, де остання також зазначила, що проти позову не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та повідомити її про результати розгляду справи.

14.05.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/1705/24 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "30" травня 2024 року об 12:00 год., про що Шабівську сільську раду Білгород-Дністровського району та ТОВ «СЕС Салгани» було повідомлено відповідною ухвалою суду від 15.05.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

30.05.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/1705/24, в присутності всіх представників учасників справи, судом було проголошено протокольну ухвалу про перерву до "30" травня 2024 року об 12:00 год. у зв`язку з клопотанням позивача для проведення перемовин щодо укладення мирової угоди.

17.06.2024 представником ТОВ «СЕС Салгани» подано до суду клопотання (вх. № 23652/24) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із особистими причинами.

19.06.2024 позивач також звернувся до суду з клопотанням (вх. № 24067/24) про відкладення розгляду справи через неможливість представника прийняти участь у судовому засіданні.

20.06.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/1705/24 судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строків підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду.

Також, 20.06.2024 у підготовчому засіданні по справі № 916/1705/24, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1705/24 до судового розгляду по суті на "16" липня 2024 року об 11:20 год, про що позивач та відповідач повідомлені ухвалою суду від 21.06.2024, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

12.07.2024 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 26771/24), відповідно до якого останній просив відкласти розгляд справи № 916/1705/24, оскільки сторони знаходяться в процесі переговорів, узгоджується графік платежів та погоджується проект мирової угоди, проте укладення морової угоди по даній справі потрібно винести на сесію Шабівської сільської ради об`єднаної територіальної громади, на що потрібен додатковий час. Того ж дня через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання відповідача (вх. 26794/24) тотожного змісту.

16.07.2024, у зв`язку із задоволенням клопотання відповідача та неможливістю завершити розгляд справи по суті у даному судовому засіданні, судом була постановлена протокольна ухвала про оголошення перерви в судовому засіданні з розгляду справи № 916/1705/24 по суті до 13.08.2024 о 12:30 год. Ухвалою суду від 17.07.2024, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України, Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району та Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» повідомлені про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/1705/24.

12.08.2024 від ТОВ «СЕС Салгани» на електронну адресу суду та через систему «Електронний суд» надійшли клопотання (вх. № 29809/24, № 29835/24), згідно яких відповідач зазначив, що 30.07.2024 позивач скликав 38 позачергову сесію на 01.08.2024, проте в порядку денному було відсутнє питання стосовно укладання мирової угоди, а станом на 12.08.2024 Шабівська сільська рада не призначила дату наступної сесії та на врегулювання цього питання потрібен деякий час.

13.08.2024 під час розгляду справи по суті прокурор виступив із вступною промовою, у судових дебатах заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити повністю. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Позивач - Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району, про час та дату судового розгляду справи по суті повідомлялася судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази направлення копій ухвал до її електронного кабінету, проте в судові засідання з розгляду справи по суті представник позивача не з`явився, про поважність підстав неявки суд не повідомив. Як встановлено з наданої суду заяви, позовні вимоги прокурора позивач підтримує в повному обсязі, своєї правової позиції щодо обставин, викладених в позовній заяві, не надав, просив здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ТОВ «СЕС Салгани» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи № 916/1705/24, заслухавши думку прокурора з цього приводу, суд не вбачає процесуальних підстав для задоволення цих клопотань, а тому відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Стосовно зазначеної заявником підстави відкладення, а саме - надання часу для проведення мирного врегулювання спору між сторонами, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 192 ГПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Про проведення перемовин щодо можливості укладення мирової угоди відповідач повідомив суду ще 30.05.2024 на стадії підготовчого провадження, проте жодних письмових доказів проведення таких перемовин ані відповідач, ані позивач суду не надали.

Також відповідач посилається на необхідність винесення питання укладання мирової угоди на розгляд сесії Шабівської сільської ради, та самостійно зазначає, що станом на 12.08.2024 Шабівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області не призначала дату наступної сесії. При цьому, ані відомостей щодо дати призначення наступної сесії та взагалі скликання сесії або пленарного засідання найближчим часом, ані доказів того, що до порядку денного саме наступної сесії сільської ради буде внесено питання стосовно укладання мирової угоди, відповідачем не надано.

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, сторони не позбавлені права на мирне врегулювання спору і після винесення судом рішення у справі на стадії виконання рішення, яка є завершальною стадією судового процесу.

Судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки процес мирного врегулювання спору у справі № 916/1705/24 не є підставою для відкладення її розгляду на невизначений час та неприбуття уповноваженого представника відповідача у судове засідання, яке призначене на 13.08.2024.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з наданням сторонам часу для врегулювання спору мирним шляхом та нез`явленням представників позивача та відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В процесі розгляду справи всі подані учасниками справи клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах підготовчих та судових засідань.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 13.08.2024 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та після виходу з нарадчої кімнати судом, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, була проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.12.2018 між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» (орендар) укладений договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» та рішення Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району від 27.07.2018 № 1/426-VII «Про затвердження ТОВ «СЕС Салгани» проекту землеутрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років, для розміщення, будівництва та обслуговування будівель та споруд Салганської сонячної фотоелектричної станції в с. Салгани, вул. Шабська, 28-а» надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, площею 11,4722 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва та обслуговування будівель та споруд Салганської сонячної фотоелектричної станції з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724, яка розташована: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 28-а.

Згідно п.п. 2-4 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,4722 га, у тому числі 11,4722 га земель без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом. На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна та інші об`єкти інфраструктури. Земельна ділянка передається в оренду без об`єктів нерухомого майна.

Пунктом 5 договору встановлено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 5120886600:01:001:0724) на дату укладення договору становить 15 269 498,20 грн, згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданим від 14.08.2018 № 875/0/221-18 Міськрайонним управлінням у Білгород-Дністровському районі та м. Білгород-Дністровський Головного управління Держгеокадастру України в Одеській області.

Договір укладено на 49 років (п. 8 договору).

Пунктами 9, 11, 12 договору сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку площею 11,4722 га вноситься в грошовій формі та розрахована у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 458 084,95 грн на поточний бюджетний рік, згідно розрахунку, який додається та є невід`ємною частиною цього договору та з урахуванням індексації на дату укладання.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (гривня) за базовий податковий період, який встановлюється згідно з нормами Податкового кодексу України, помісячно у розмірі частини річної орендної плати в строки встановлені Податковим кодексом України, на відповідний рахунок. Нормативно-грошова оцінка підлягає індексації відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 31 договору передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. В свою чергу, п. 34 встановлений обов`язок орендаря виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України «Про оренду землі», виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 39 договору, він може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, встановлених пп. 32, 34 цього договору, передбачених Законом України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єктів оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому цим договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. 42 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення (п. 46 договору оренди).

Невід`ємними частинами договору є: схема земельної ділянки/кадастровий план земельної ділянки 5120886600:01:001:0724 з відображенням обмежень/обтяжень (у разі наявності обмежень/обтяжень); акт приймання-передачі об`єкта оренди; розрахунок розміру орендної плати.

19.12.2018 сторонами договору оренди землі складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 5120886600:01:001:0724) про те, що Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району передала, а ТОВ «СЕС Салгани» прийняло земельну ділянку площею 11,4722 га, в оренду строком на 49 років, за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Салгани, вул. Шабська, 28-а, межі якої сформовані та відповідають розмірам, визначеним згідно з витягом ДЗК від 22.06.2018 НВ-5106467142018.

Згідно з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, нормативно грошова оцінка якої проведена на 14.08.2018, розмір орендної плати за спірну земельну ділянку складав 458084,95 грн на рік.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 373080618 від 05.04.2024, земельна ділянка з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724, загальною площею 11,4722 га належить на праві комунальної власності Шабівській сільській раді. При цьому, право оренди даної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.12.2018 строком на 49 років за ТОВ «СЕС Салгани».

З матеріалів справи судом також встановлено, що 29.06.2021 рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/7064/21, яке набрало законної сили 30.07.2021, адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області був задоволений та стягнуто з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» суму заборгованості по орендній платі з юридичних осіб у розмірі 328 609,85 грн.

Окрім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 420/19030/22, яке набрало законної сили 31.03.2023, також був задоволений адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» з усіх відкритих рахунків у банках, обслуговуючих товариство та за рахунок готівки кошти за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб у сумі 114 521 грн за жовтень, листопад, грудень 2021 року.

На звернення Одеської обласної прокуратури до Головного управління ДПС в Одеській області (вих. № 15/1/1-285вих-24 від 20.02.2024) та до Шабівської сільської ради (вих. № 15/1/1-284вих-24 від 20.02.2024) щодо надання інформації про існування заборгованості за спірним договором з орендної плати за землю перед місцевим бюджетом, сплату ТОВ «СЕС Салгани» заборгованості з орендної плати та вжиття відповідних заходів, спрямованих на стягнення з відповідача орендної плати:

- Головне управління ДПС в Одеській області листом № 6250/5/15-32-04-08-05 від 13.03.2024, серед іншого, повідомило, що за результатами проведеного аналізу податкової інформації, яка зберігається інформаційно-комунікаційних системах ДПС встановлено, що Товариством до Білгород-Дністровської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області в порушення норм пункту 286.2 статті 286 Кодексу не подані податкові декларації з орендної плати на 2022-2024 роки. Окрім того, в даному листі також було вказано, що станом на 07.03.2024 сума податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб по Товариству у сумі 748515,58 грн охоплена позовною роботою відповідно до рішень Одеського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 № 420/7064/21 у сумі 328604,38 грн (з урахуванням сплати) та від 28.02.2023 № 420/19030/22 у сумі 114521,20 грн, а також та Головним управлінням ДПС в Одеській області вживаються заходи стягнення згідно з рішенням від 22.08.2022 № 286/4-1532 на суму 305390,00 грн. Сума заборгованості по орендній платі по відповідачу, яка не охоплена позовною роботою та заходами стягнення з боку управління, станом на 07.03.2024 відсутня.

- Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району листом № 557/02.2-10/2/1019 від 11.03.2024 повідомила, що ТОВ «СЕС Салгани» з 01.01.2022 не подає декларацію з орендної плати, тому податковий борг становить 748,5 тис.грн.. а фактична заборговнаість станом на 01.03.2024 становить 1993,4 тис.грн. Позивач повідомив, що будівництво та встановлення енергогенеруючих об`єктів на орендованій земельній ділянці відсутнє.

Згідно долученого до листа Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району № 557/02.2-10/2/1019 від 11.03.2024 розрахунку, заборгованість ТОВ «СЕС Салгани» по орендній платі за період з січня 2022 року по лютий 2024 року становить 1184876,06 грн без урахування податкового боргу, що стало підставою для звернення прокурора в інтересах Шабівської сільської ради до суду.

5. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, відповідно до статтей 13 та 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Позовні вимоги прокурора, який посилається на наявність підстав для його представництва інтересів держави в особі Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району у даній справі, обґрунтовано істотним порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки щодо щомісячної та у повному обсязі оплати орендної плати у встановленому розмірі за користування земельною ділянкою.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави, прокурор зазначає, що несплата орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою завдає суттєвої шкоди інтересам держави, перешкоджає своєчасному та повному виконанню прибуткової частини місцевого бюджету.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного врегулювання, виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безгосподарське використання землі, безпосередньо належить до інтересів держави.

Порушення інтересів держави полягає також в тому, що тривале невжиття заходів щодо стягнення заборгованості зо договором оренди призводить до недоотримання місцевим бюджетом значної суми коштів, що в свою чергу порушує інтереси держави та не сприяє досягненню проголошеної мети запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, а також виконання поставлених бюджетних програм.

Відповідно до частини 3 статті 142 Конституції України, Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно із статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За змістом п.п.10.1.1. п.10.1. ст.10, п.п.14.1.147 п.14.1. ст.14, п.п.265.1.3. п.265.1. ст.265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно, що в свою чергу є місцевим податком.

Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Земельна ділянка, надана у користування відповідачу за оскаржуваним договором, перебуває на адміністративній території Шабівської сільської ради. З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства, на даний час саме Шабівська сільська рада є отримувачем коштів у вигляді орендної плати з юридичних осіб за оренду зазначеної земельної ділянки.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 11.05.2016 за наслідками розгляду справи №6-824цс16, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному обсязі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому, однак вищезазначене залишилось поза увагою уповноваженого державою органу - Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Виходячи із наведених норм законодавства, прокурор у позовній заяві визначає, що «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем умов договору, шляхом його розірвання та повернення земельної ділянки, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Тобто, з урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

При цьому необхідно зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).

Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Верховний Суд України у постанові від 13.06.2017 у справі №п/800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор 09.04.2024 в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, яка діє в інтересах Шабівської сільської об`єднаної територіальної громади, з повідомленням № 15/1/1-614вих-24, в якій зазначено, що Одеською обласною прокуратурою буде вжито заходи прокурорського реагування представницького характеру шляхом звернення до суду з позовною заявою в інтересах Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району до ТОВ «СЕС Салгани» про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути спірну земельну ділянку.

При цьому позивач, будучи тривалий час обізнаним про порушення інтересів територіальної громади, не вжив заходів реагування, спрямованих на стягнення з ТОВ «СЕС Салгани» відповідної орендної плати та розірвання договору оренди землі.

Таким чином, з огляду вказані обставини та наведені норми законодавства, в даному випадку існують достатні підстави вважати наявність бездіяльності зі сторони позивача та застосування представницьких повноважень прокурора з метою захисту інтересів держави.

Також слід зазначити, що з моменту звернення прокурора до компетентного органу та надання ним прокурору відповіді до моменту подання позову минуло достатньо часу, що також свідчить про те, що прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», що в свою чергу означає про наявність підстав в даному випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку суд зазначає таке.

Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору оренди земельної ділянки до якого застосовуються норми Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду), Земельного кодексу України (далі ЗК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для стягнення відповідної заборгованості, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно із частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).

Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- дата укладення та строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За змістом статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Як встановлено судом, 19.12.2018 між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району (орендодавець) та ТОВ «СЕС Салгани» (орендар) було укладено договір оренди землі, яким орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 11,4722 га із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення, будівництва та обслуговування будівель та споруд Салганської сонячної фотоелектричної станції, з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724, яка розташована: Одеська область., Білгород-Дністровський р-н, с. Салгани, вул. Шабська, 28-а.

Спірна земельна ділянка площею 11,4722 га відноситься до території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району і, як встановлено судом, 20.12.2018 було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Шабівською сільською радою.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди.

Положенням статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч.1 ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 96 Земельного Кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Згідно п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором.

Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1. ст. 38 Податкового кодексу України).

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).

Згідно умов договору орендна плата, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції, вноситься орендарем у грошовій формі щомісячно в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

На підставі ст. 290.1 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, п.п. 28, 31 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.

Як слідує з інформації ГУ ДПС в Одеській області відповідачем допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю згідно договору. З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС в Одеській області вжито заходів зі стягнення з відповідача податкового боргу по орендній платі шляхом звернення до Одеського окружного адміністративного суду, а податкові декларації за 2022-2024 роки не подані та не задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за спірну земельну ділянку.

Відтак, як вбачається із поданих матеріалів, орендна плата за землю з червня 2020 року сплачувалась в неповному розмірі, а в період з січня 2022 року по лютий 2024 року не сплачувалась взагалі.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору оренди землі щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованою земельною ділянкою, як це передбачено відповідним договором, є істотним, оскільки в значній мірі позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати за землю до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. Представлений договір оренди не передбачає безоплатне користування, а отже позивач розраховує на надходження коштів від передання земельної ділянки в оплатне користування.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Із системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто систематична несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 16.02.2022 у справі № 923/1427/20, від 14.06.2022 у справі № 923/614/21, від 13.12.2023 у справі № 909/419/22.

У свою чергу, у постанові від 10.11.2021 у справі № 175/642/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, відповідач мав сплачувати орендну плату у розмірі, порядку та строки визначені договором оренди земельної ділянки, проте тривалий час протягом 2022-2024 років орендну плату за орендовану земельну ділянку не сплачував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами обставини наявності зобов`язальних відносин між сторонами та заборгованості у відповідача з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю на момент звернення прокурора із позовом до суду.

Як слідує з розрахунку начальника управління фінансів Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району, заборгованість відповідача за договором за період з січня 2022 року по лютий 2024 року, яка не охоплена заходами стягнення з боку ГУ ДПС в Одеській області, становить 1 184 876,06 грн.

З урахуванням вищенаведених обставин, факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди щодо внесення орендної плати вважається доведеним, а наявність заборгованості в сумі 1 184 876,06 грн підтверджується наявними у справі доказами.

Суд враховує, що відповідач доводів прокурора не спростував та доказів сплати заборгованості з орендної плати за землю за договором у розмірі 1 184 876,06 грн до суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2022 по 29.02.2024 у розмірі 1 184 876,06 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки, прокурор у позовній заяві посилався на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, у наведеній нормі йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке викликає для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічні правові висновки, які мають загальний характер щодо тлумачення застосування приписів частини другої статті 651 ЦК України, містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021у справі № 910/2861/18, постановах Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, від 14.10.2014 у справі № 3-143гс14, у яких, крім наведеного, зазначено, що у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Орендодавець, вступаючи у договірні відносини розраховує на належне і своєчасне виконання умов договору оренди, у тому числі і в частині внесення орендної плати, відтак порушення орендарем обов`язку з оплати оренди протягом тривалого періоду, що носить систематичний характер є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору в судовому порядку.

Положеннями пункту 42 договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин. Суд зауважував, що оскільки відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).

У зв`язку з тим, що відповідачем допущено систематичну несплату орендної плати за землю, що є порушенням умов договору та частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі», тому відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» та частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України існують підстави для припинення договору оренди землі від 19.12.2018 шляхом його розірвання за рішенням суду і в судовому порядку.

Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та систематичні порушення відповідачем взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про повернення об`єкта оренди судом встановлено таке.

Положеннями пункту 21 договору оренди земельної ділянки передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі, крім випадку, визначеного п. 8 цього договору.

Згідно із частиною 2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Відповідно до вимог частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З аналізу правових норм вбачається, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі. Отже, правовим наслідком розірвання договору оренди землі є обов`язок орендаря повернути земельну ділянку.

Так, із аналізу вищевказаних положень Закону та обставин справи встановлених судом вбачається, що розпорядником земельної ділянки є Шабівська сільська рада Білгород-Дністровського району.

Враховуючи, викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району земельну ділянку з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724 площею 11,4722 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі від 19.12.2018, є похідною та залежить від первинної вимоги про розірвання договору, та з огляду на те, що суд визнав обґрунтованою вимогу про розірвання договору оренди землі, є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» (вул. Шабська, № 28, с. Салгани, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67725, код ЄДРПОУ 41346983) на користь Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району (вул. Центральна, № 63, с. Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67770, код ЄДРПОУ 04378043) заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 1 184 876 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн 06 коп.

3. Розірвати договір оренди землі від 19.12.2018, укладений між Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району (вул. Центральна, № 63, с. Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67770, код ЄДРПОУ 04378043) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» (вул. Шабська, № 28, с. Салгани, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67725, код ЄДРПОУ 41346983), зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 29632237 від 20.12.2018.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» (вул. Шабська, № 28, с. Салгани, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67725, код ЄДРПОУ 41346983) повернути Шабівській сільській раді Білгород-Дністровського району (вул. Центральна, № 63, с. Шабо, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67770, код ЄДРПОУ 04378043) земельну ділянку площею 11,4722 га з кадастровим номером 5120886600:01:001:0724, що розташована на території Білгород-Дністровського району, с. Салгани, вулиця Шабська, 28-а.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕС Салгани» (вул. Шабська, № 28, с. Салгани, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67725, код ЄДРПОУ 41346983) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, № 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552) судовий збір в розмірі 23 829 (двадцять три тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 серпня 2024 р.

Суддя О.В. Цісельський