Рішення
від 07.08.2024 по справі 922/1275/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2024м. ХарківСправа № 922/1275/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г; код ЄДРПОУ: 00032129) в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600) до 1) Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ), 2) Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення забогованості за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідачів - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни та Фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд:

- стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни та Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається з заборгованість за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн.;

- у рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається з заборгованість за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн., звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави транспортних засобів №1174 від 16.10.2020, а саме: трактор колісний ХТЗ - 242К.20 2020 року випуску, заводський №7581, двигун № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , державний реєстраційний № НОМЕР_5 , серія НОМЕР_6 , дата свідоцтва про реєстрацію 13.10.2020, що належить Купіній Світлані Миколаївні , шляхом реалізації предмета застави на електронних торгах відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" за початковою ціною, що має бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;

- стягнути з Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі 15 910,98 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачами кредитного договору №1173 від 13.10.2020 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 позовну заяву (вх.№1275/24 від 15.04.2024) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

23.04.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 17.04.2024 представник Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надав заяву (вх.№10708 від 23.04.2024) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.04.2024 прийнято позовну заяву (вх.№1275/24 від 15.04.2024) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1275/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 22 травня 2024 року.

22.05.2024 в час призначеного по даній справі судового засідання по території України та, зокрема, в Харківській області оголошено сигнал повітряної тривоги. З огляду на об`єктивні причини неможливості проведення судового засідання, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації сторонами процесуальних прав, передбачених ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність перенести розгляд справи та призначити її до розгляду в підготовчому засіданні на 19.06.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.07.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.07.2024 відкладено підготовче засідання на 24.07.2024.

23.07.2024 через кабінет Електронного суду від відповідача 1 надійшла заява (вх.№18591 від 23.07.2024) про визнання позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" до Купіної С.М. та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 позовну заяву (вх.№1275/24 від 15.04.2024) Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків, а саме надання до суду докази доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (6 589,03 грн.) в оригіналі.

24.07.2024 через кабінет Електронного суду від відповідача 1 надійшла заява (уточнена) (вх.№18686 від 24.07.2024) про визнання позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" до Купіної С.М. та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у сумі 1 060 732,55 грн., яка скаладається з: заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) - 799 991,70 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 260740,85 грн.

У заяві про визнання позовних вимог відповідач 1 просила суд здійснити розгляд справи у всіх наступних судових засіданнях без її участі.

29.07.2024 через канцелярію суду від представника Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" надійшла заява (вх.№19034 від 29.07.2024) про усунення недоліків разом з доказами доплати судового збору в оригіналі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024 призначено справу №922/1275/24 до розгляду у підготовчому засіданні на 07.08.2024.

02.08.2024 через кабінет Електронного суду від відповідача 2 надійшла заява (вх.№19540 від 02.08.2024) про визнання позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" до Купіної С.М. та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 1173 від 13.10.2020 у сумі 1 060 732,55 грн., яка складається з: заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) - 799 991,70 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом 260 740,85 грн.

У заяві про визнання позовних вимог відповідач 2 просив суд здійснити розгляд справи у всіх наступних судових засіданнях без його участі.

Представники сторін у підготовче засідання 07.08.2024 не з`явились. Про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 185 ГПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.2 ст.191 ГПК України).

Частиною 1 статті 56 ГПК України визначено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Заяви, в яких відповідачем 1 та відповідачем 2 визнано позовні вимоги, підписано останніми особисто.

Разом з цим суд роз`яснює відповідачам що, у відповідності до ч.4 ст.191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У підготовчому засіданні 07.08.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець Купіна Світлана Миколаївна звернулась до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" із заявою на отримання кредиту.

13.10.2020 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням №10020/057 III типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» Валевич Оксаною Юріївною (банк) та фізичною особою - підприємцем Купіною Світланою Миколаївною (позичальник) було укладено Кредитний договір №1173 (надалі - Кредитний договір), згідно якого банком надано позичальнику кредит в сумі 1 200 000,00 грн., з цільовим призначенням на придбання транспортних засобів/обладнання, що використовуватимуться в комерційних цілях та виробничих цілях, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою (надалі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування.

Відповідно до п.2.1. Кредитного договору банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.3.2. Кредитного договору, кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 12.04.2025.

Пунктом 3.10. Кредитного договору передбачено, що позичальник здійснює повернення кредиту відповідно до Графіку платежів, який є Додатком 2 до цього договору, та забезпечує сплату процентів за користування кредитом відповідно до умов цього договору. У випадках, визначених договором, Графік платежів підлягає корегуванню банком.

Договором передбачено надання кредиту в рамках Програми, що становить собою Програму фінансової державної підтримки суб`єктів мікро-, малого підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі «Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам мікро- та малого підприємництва», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28 зі змінами та доповненнями, Договору про співробітництво. В рамках державної підтримки на виконання Програми позичальнику надаються грошові кошти (компенсація) шляхом щомісячної оплати Фондом розвитку підприємництва частини процентів за користування кредитом.

Пунктами 3.4.1.-3.4.4. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим договором із застосуванням такої формули:

БПС = Індекс UIRD (3m) + Маржа

де:

БПС - розмір базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим Договором;

Індекс UIRD (3m) - Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, що розраховується кожного банківського дня в системі Thomson Reuters на основі номінальних ставок по строкових депозитах фізичних осіб у гривні на строк 3 (три) місяці з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору і оприлюднюється на сайті Національного банку України в мережі Інтернет, а також в системі Thomson Reuters.

Маржа - доданок, який виражений у процентах, що становить: 5% (п`ять цілих процентів).

На момент укладення договору, з урахування визначеного на таку дату індексу UIRD (3m) та із застосуванням формули, передбаченої пп. 3.4.1. цього Договору, розмір базової процентної ставки становить 13,13% (тринадцять цілих тринадцять сотих) процентів річних, який підлягає застосуванню при визначенні зобов`язання позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до пп. 3.4.1. цього договору.

Перегляд базової процентної ставки та зміна її розміру (збільшення чи зменшення, якщо це є наслідком застосування формули, передбаченої пп.3.4.1. цього договору) здійснюється банком кожного календарного кварталу в період з 01 по 07 число першого місяця такого календарного кварталу в період дати укладання цього договору до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Підписанням цього договору сторони свідчать, що при визначенні формули розрахунку процентної ставки, зазначеної у пп.3.4.1. цього договору, сторони виходили з того, що позичальник буде мати право на отримання компенсації та у зв`язку з цим максимальний розмір базової процентної ставки, що може бути встановлений за договором, обмежений умовами Програми.

Відповідно до п. 3.8. Кредитного договору кредит надається в порядку та на умовах, передбачених цим договором з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку на рахунки постачальника(-ів), визначені в контракті(-ах).

Надання кредиту на умовах цього договору здійснюється банком протягом 5 (п`яти) банківських днів після виконання позичальником усіх та кожної з наступних Умов надання Кредиту в рамках цього договору, в т.ч. при відсутності підстав для призупинення або відмови у наданні кредиту, передбачених п.3.12. цього договору:

Надання позичальником заяви на отримання кредиту (за формою, наведеною в Додатку 1 до цього договору), засвідченої підписом позичальника та відбитком печатки позичальника (за бажанням).

Сплата позичальником внеску за рахунок власних коштів в розмірі не меншу 20,00% (двадцяти) відсотків від вартості сільгосптехніки, а саме: трактор колісний ХТЗ - 242 К.20, 2020 року випуску (пп.3.9. - 3.9.2 Кредитного договору).

Згідно п.3.12. Кредитного договору, банк має право призупинити надання кредиту або відмовитись від надання позичальнику кредиту частково або в повному обсязі, відкликати кредит, або вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, у випадках, зокрема, у разі якщо позичальник вчасно не здійснив погашення кредиту або його частину, або не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені цим Договором та з урахуванням Програми, або не здійснив погашення будь-яких інших сум, які підлягають сплаті за цим договором (п.п.3.12.2.).

Відповідно до п.3.13. відкликання банком кредиту з підстав, визначених п.3.12. Кредитного договору здійснюється шляхом направлення позичальнику в порядку, визначеному п.8.4. Кредитного договору, вимоги про відкликання кредиту. Сторони підтверджують, що відмова банку від наступних видач кредиту (його частин) не є односторонньою зміною умов Кредитного договору.

Пунктом 3.14. Кредитного договору передбачено, що після отримання від банку зазначеної вище вимоги про відкликання кредиту, позичальник зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати направлення банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за цим договором (в тому числі повернути основну суму богу, сплатити нараховані за несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Відповідно до п.4.2.1. Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Згідно з п.4.3.1. Кредитного договору позичальник зобов`язався належним чином виконувати всі умови цього договору та взяті на себе за цим договором зобов`язання, а також зобов`язання за іншими договорами, укладеними з банком.

У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором позичальник зобов`язався на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки (п.4.3.2. Кредитного договору).

В той же день, сторонами було погоджено Графік платежів за Кредитним договором (Додаток №2 до Кредитного договору) згідно якого, Фізична особа-підприємець Купіна Світлана Миколаївна зобов`язалась погашати суму основного боргу наступним чином:

- 15 листопада 2020 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2020 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 12 квітня 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.

Також сторонами було підписано Додаток №3 до Кредитного договору - Довідку про суму отриманої ММП державної допомоги.

Як свідчать матеріали справи, банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором в повному обсязі та надав позичальнику кредит в сумі 1 200 000,00 грн., з цільовим призначенням на придбання транспортних засобів/обладнання, що підтверджується виписками по рахунку Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни.

Згідно меморіального ордеру №5667999921 від 16.10.2020 Фізична особа-підприємець Купіна Світлана Миколаївна перерахувала отримані кредитні кошти в сумі 1 200 000,00 грн. ТОВ "Техноторг" з призначенням платежу: "сплата за ХТЗ-242К.20трактор колісний 2020р.в., зг. Дог. К. -п. "41/50 432 від 03.09.2020"".

Однак, як стверджує позивач, свої зобов`язання за Кредитним договором відповідач 1 не виконував належним чином, а саме, не сплачував своєчасно нараховані банком проценти за користування кредитом та не здійснював погашення основної суми боргу відповідно до графіку, встановленого Кредитним договором, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором становить 1 060 732,55 грн., яка складається із заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) у сумі 799 991,70 грн. та за процентами за користування кредитом у сумі 260 740,85 грн.

Факт порушення відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором та наявність вказаної заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) у сумі 799 991,70 грн. та за процентами за користування кредитом у сумі 260 740,85 грн. підтверджується виписками за рахунках відповідача 1 за Кредитним договором.

12.01.2024 банком було направлено на адресу позичальника про відкликання кредиту №55/5.2-02/4552/2024, якою було надано 25-денний строк для погашення заборгованості в повному обсязі.

Зазначену вимогу було повернуто за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання 22.01.2024».

Як стверджує позивач, відповідно до умов Кредитного договору термін дострокового повернення кредиту вважається таким, що настав 19.02.2024 (25 банківських днів з 12.01.2024).

Водночас, 13.10.2020 з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором, між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням №10020/057 III типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 (банк, кредитор), фізичною особою - підприємцем Купіною Світланою Миколаївною (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №1175 (надалі - Договіор поруки).

Відповідно до п.2.1. Договору поруки поручитель зобов`язався безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Пунктом 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:

- пп.2.2.1 повного чи часткового невиконання боржником зобов`язання, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені Кредитним договором;

- пп.2.2.2. не відшкодовування завданих кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов Кредитного договору.

Відповідно до п.3.2.1. Договору поруки поручитель зобов`язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання боржником зобов`язання перед кредитором та виникнення зобов`язання поручителя відповідно до цього договору виконати зобов`язання.

Згідно до умов п.3.2.2. Договору поруки у випадку повного чи часткового невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до боржника і поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а поручитель та боржник з моменту порушення боржником зобов`язання відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Умови п.3.2.3. Договору поруки передбачає, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за Кредитним договором на власний вибір, як від боржника і поручителя спільно, так і від будь-якого з них окремо, причому як в повному обсязі так і частково.

Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання боржника перед кредитором за кредитним договором (пп.3.2.6 Договору поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до поручителя кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) поручителю вимогу (пп.3.2.4.Договору поруки).

У випадку направлення кредитором поручителю вимоги, поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 (десяти) календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо кредитор скористався своїм правом та направив поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов`язань боржника перед кредитором за кредитним договором (підпункти 3.2.7-3.2.8. Договору поруки).

Відповідно до п.4.2.1. Договору поруки поручитель зобов`язаний незалежно зміни фінансового стану безумовно та безвідклично на умовах, визначених цим договорі виконати в повному обсязі зобов`язання за Кредитним договором та за Договором поруки.

Відповідно до п.3.3.5. Договору поруки виконання зобов`язання здійснюється поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок кредитора. Зобов`язання поручителя вважаються виконаними в день надходження грошових коштів на відповідний рахунок кредитора, визначений Кредитним договором для погашення заборгованості за ним або у вимозі, направленої кредитором відповідно до умов цього договору.

У зв`язку з припиненням виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором, 12.01.2024 банком було направлено засобами поштового зв`язку на адресу поручителя вимогу про виконання зобов`язання забезпеченого порукою №55/5.2-02/4576/2024, якою було надано останньому 10-денний строк для погашення заборгованості в повному обсязі.

Зазначену вимогу було повернуто за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання 22.01.2024".

Разом з цим, 16.10.2020 в якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням №10020/057 III типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 (банк, заставодержатель), фізичною особою - підприємцем Купіною Світланою Миколаївною (заставодавець) було укладено договір застави транспортних засобів №1174 (надалі - Договір застави).

Предметом застави за Договором застави є трактор колісний ХТЗ - 242К.20 2020 року випуску, заводський №7581, двигун № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , державний реєстраційний № НОМЕР_5 , серія НОМЕР_6 , дата свідоцтва про реєстрацію 13.10.2020 (надалі - предмет застави).

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №41/50 432 від 03.09.2020, Акту приймання-передачі б/н від 06.10.2020 за договором купівлі-продажу №41/50 432 від 03.09.2020 ,видаткової накладної №А-4783 від 06.10.2020.

Пунктами 3.1.4. та 3.1.7 Договору застави передбачено, що заставодержатель має право, зокрема:

- у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем зобов`язання за Кредитним договором та/або обов`язків за цим договором, а також в інших випадках, передбачених договором, законодавством, Кредитним договором, звернути стягнення на предмет застави і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі;

- вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою за цим договором, а якщо вимога не буде задоволена, незалежно від настання строку виконання зобов`язання, звернути стягнення на предмет застави, у тому числі у разі: невиконання та/або неналежного виконання позичальником Кредитного договору (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору).

Пунктами 6.1, 6.4, 6.4.1, 7.6 Договору застави передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених умовами цього Договору та законодавством, в тому числі у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов зобов`язання (повністю або частково), у тому числі у випадку одноразового прострочення будь-якого зобов`язання, що складає зобов`язання, а також в інших випадках, передбачених Кредитним договором. Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, будь-яким способом не забороненим законодавством, у тому числі за рішенням суду у встановленому законодавством та цим договором порядку. У разі прийняття рішення про звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку, заставодержатель одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави зобов`язаний надіслати заставодавцю, а також іншим зареєстрованим обтяжувачам, якщо такі будуть встановлені, письмові повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання згідно вимог законодавства. Якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на предмет застави зобов`язання залишилось не виконаним, заставодавець зобов`язаний передати предмет застави у володіння заставодержателю за актом приймання-передачі. Якщо заставодавець, у володінні якого знаходиться предмет застави, не виконує обов`язок щодо передачі предмета застави у володіння заставодержателя, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

12.01.2024 банком на адресу відповідача 1 було направлено вимогу про порушення забезпечених заставою зобов`язань від 11.01.2024 вих.№55/5.2-02/4561/2024.

Вказана вимога, як стверджує позивач, не була отримана та виконана відповідачем 1.

Крім того, банком 12.01.2024 зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави, що підтверджується витягом про реєстрацію №88516507 від 12.01.2024.

Враховуючи невиконання позичальником своїх договірних зобов`язань, а також з огляду на умови Договору поруки, позивач вважає наявним у нього також права вимоги до поручителя щодо погашення заборгованості, а у поручителя - виникнення солідарного з позичальником обов`язку повернути суму заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі.

Водночас, на переконання позивача, враховуючи те, що позичальником/заставодавцем зобов`язання за Кредитним договором станом на день подання позову не виконано, банк має право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

В свою чергу відповідачі заборгованість за Кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається з заборгованості за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн., визнали в повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ст. 207 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, Фізична особа-підприємець Купіна Світлана Миколаївна звернулась до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" із заявою на отримання кредиту.

13.10.2020 між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням №10020/057 III типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» Валевич Оксаною Юріївною (банк) та фізичною особою - підприємцем Купіною Світланою Миколаївною (позичальник) було укладено Кредитний договір №1173, згідно якого банком надано позичальнику кредит в сумі 1 200 000,00 грн., з цільовим призначенням на придбання транспортних засобів/обладнання, що використовуватимуться в комерційних цілях та виробничих цілях, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою, яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування.

Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з цим, частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Проаналізувавши умови вказаного Кредитного договору судом встановлено, що сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог статей 205, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України та статей 179, 180 Господарського кодексу України, він вважається укладеним.

Таким чином, укладений Кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України, статтями 11, 202, 509 ЦК України і відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку відповідача 1 підтверджується факт надання останньому банком на підставі Кредитного договору №1173 від 13.10.2020 кредитних коштів у розмірі 1 200 000,00 грн.

Також, згідно меморіального ордеру №5667999921 від 16.10.2020 Фізична особа-підприємець Купіна Світлана Миколаївна перерахувала отримані кредитні кошти в сумі 1 200 000,00 грн. ТОВ "Техноторг" з призначенням платежу: "сплата за ХТЗ-242К.20трактор колісний 2020р.в., зг. Дог. К. -п. "41/50 432 від 03.09.2020"".

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами було погоджено Графік платежів за Кредитним договором (Додаток №2 до Кредитного договору) згідно якого, Фізична особа-підприємець Купіна Світлана Миколаївна зобов`язалась погашати суму основного боргу за наступним графіком:

- 15 листопада 2020 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2020 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2021 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2022 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2023 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 квітня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 листопада 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 грудня 2024 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 січня 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 лютого 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 15 березня 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.;

- 12 квітня 2025 року (включно) - у розмірі 40 000,00 грн.

Проте доказів погашення відповідачем 1 суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом згідно спірного Кредитного договору за Графіком погашення заборгованості матеріали справи не містять. Заборгованість відповідача 1 за Кредитним договором станом на день прийняття цього рішення становить 1 060 732,55 грн., яка складається із заборгованості за простроченою основною сумою боргу (кредитом) у сумі 799 991,70 грн. та за процентами за користування кредитом у сумі 260 740,85 грн.

Відтак, термін дострокового повернення кредиту вважається таким, що настав 19.02.2024 (25 банківських днів з 12.01.2024).

Разом з цим, 13.10.2020 з метою забезпечення належного виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором, між Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого територіально відокремленим безбалансовим відділенням №10020/057 III типу, яке підпорядковане філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 (банк, кредитор), фізичною особою - підприємцем Купіною Світланою Миколаївною (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №1175, відповідно до п.2.1. якого поручитель зобов`язався безумовно, безвідклично та безоплатно відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

Стаття 553 ЦК України передбачає, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Згідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми права, що регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, якщо цими договорами не передбачено іншого.

Відповідно до частини першої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

У цій справі заявлені однакові позовні вимоги до кожного з відповідачів щодо стягнення заборгованості за одним кредитним договором солідарно з позичальника та поручителя.

Позовні вимоги у цій справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за Кредитним договором. Тому ефективний судами захист прав та інтересів позивача буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд вплине, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. До аналогічних висновків дійшов і Верховний суд у складі Великої палати у постановах від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18), від 02.10.2018 року у справі №910/1733/18.

Пунктом 2.2. Договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку, визначеному Кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:

Як було встановлено судом, у зв`язку з припиненням виконання відповідачем 1 зобов`язань за Кредитним договором, 12.01.2024 банком було направлено засобами поштового зв`язку на адресу поручителя вимогу про виконання зобов`язання забезпеченого порукою №55/5.2-02/4576/2024, якою було надано останньому 10-денний строк для погашення заборгованості в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Проте доказів погашення 2-м відповідачем заборгованості за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається із заборгованості за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн. матеріали справи не містять.

Згідно вимог ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач 1 підписуючи Кредитний договір, а відповідач 2 - Договір поруки, зобов`язались сплачувати основну заборгованість по кредиту та проценти передбачені Кредитним договором, оскільки в означених договорах чітко передбачено умови та правила надання кредиту.

Крім того, у Кредитному договорі та Договорі поруки, підписаних відповідачами, наявні умови договору про встановлення відповідальності.

Тобто, відповідачам були зрозумілі та доведені до їх відома умови відповідного Кредитного договору.

Таким чином відповідач 1, уклавши Кредитний договір, та відповідач 2, уклавши Договір поруки з позивачем, добровільно стали стороною вказаних договорів, а відтак на відповідних умовах зобов`язані нести всі ризики, пов`язані з порушенням власних зобов`язань.

Перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок суми заборгованості за кредитом та суму заборгованості за процентами за користування кредитом, суд встановив, що дані розрахунки є арифметично вірними та здійснені у відповідності до умов Кредитного договору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачі не надали суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у загальному розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається з заборгованості за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн. та за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн., перед позивачем, а в матеріалах справи такі докази відсутні, суд дійшов висновку про те, що відповідачами належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором та Договором поруки, укладеним в якості забезпечення виконання зобов`язання за Кредитним договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги вищезазначених норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідачі позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається з заборгованості за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн. та заборгованістю за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн., визнали в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №41/50 432 від 03.09.2020, Акту приймання-передачі б/н від 06.10.2020 за договором купівлі-продажу №41/50 432 від 03.09.2020, видаткової накладної №А-4783 від 06.10.2020.

Згідно із ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України "Про заставу" застава це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

У частині 1 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація зміни) №88516507 від 12.01.2024 підтверджується здійснення банком реєстрації обтяження заставою рухомого майна - предмету застави за Договором застави транспортних засобів від 16.10.2020 №1174 та відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Отже, банком дотримано вимоги Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

12.01.2024 позивачем на адресу відповідача 1 було направлено вимогу про порушення забезпечених заставою зобов`язань від 11.01.2024 вих.№55/5.2-02/4561/2024.

Отже, позивач повідомив заставодавця про заборгованість, яка виникла за Кредитним договором та про необхідність її сплатити.

Однак, як уже було встановлено судом, заборгованість за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 заставодавцем у загальному розмірі 1 060 732,55 грн. не сплачена, доказів протилежного суду не надано.

Суд зазначає, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості.

Звернення стягнення на предмет застави відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Звернення стягнення на предмет застави є додатковим (акцесорним), а не альтернативним способом захисту порушеного права, який може бути використаний разом з основним або окремо, що не являється подвійним стягненням заборгованості, і тому, невизнання можливості одночасного стягнення заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на предмет застави суперечить принципам господарського судочинства, а також не сприяє захисту прав та інтересів учасників судового розгляду.

Отже, позивач, як кредитор має право обирати спосіб стягнення заборгованості, в тому числі одночасно звертаючись і за стягненням заборгованості та зверненням стягнення на предмет застави.

З огляду на зазначене, враховуючи, що забезпечене заставою зобов`язання за Кредитним договором відповідачем 1 не виконано, заборгованість перед банком в загальній сумі 1 060 732,55 грн. відповідачами не сплачено, відтак суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до вище вказаних норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про заставу" правомірно та обґрунтовано заявлені позовні вимоги щодо погашення боргу за основним зобов`язанням, який виник на підставі Кредитного договору в сумі 1 060 732,55 грн. шляхом реалізації предмета застави на електронних торгах, переданого в заставу відповідно до договору застави транспортних засобів №1174 від 16.10.2020, а саме: трактор колісний ХТЗ - 242К.20 2020 року випуску, заводський №7581, двигун № НОМЕР_7 , шасі № НОМЕР_4 , державний реєстраційний № НОМЕР_5 , серія НОМЕР_6 , дата свідоцтва про реєстрацію 13.10.2020, що належить відповідачу 1, а отже заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачі до початку розгляду справи по суті визнали позов, у відповідності до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів у розмірі 19 205,50 грн. (пропорційно задоволеним позовним вимогам), а 19 205,50 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст.26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв`язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу "Увага всім" та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал "повітряна тривога").

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з відпусткою судді Пономаренко Т.О., суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600, МФО 351823, рах.№ НОМЕР_8 в філії - Харківське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") заборгованість за простроченою основною сумою боргу (кредитом) за Кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 799 991 (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 70 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740 (двісті шістдесят тисяч сімсот сорок) грн. 85 коп., а також судовий збір у розмірі 7 955 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн. 49 коп.

У рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600) за Кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 1 060 732,55 грн., яка складається з заборгованості за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799 991,70 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 260 740,85 грн., звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави транспортних засобів №1174 від 16.10.2020, а саме: трактор колісний ХТЗ - 242К.20 2020 року випуску, заводський №7581, двигун № НОМЕР_3 , шасі № НОМЕР_4 , державний реєстраційний № НОМЕР_5 , серія НОМЕР_6 , дата свідоцтва про реєстрацію 13.10.2020, що належить Купіній Світлані Миколаївні , шляхом реалізації предмета застави на електронних торгах відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" за початковою ціною, що має бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600, МФО 351823, рах.№ НОМЕР_8 в філії - Харківське обласне управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України") судовий збір у розмірі 11 250 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 01 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повернути Акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (61003, м. Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600) з державного бюджету 50 відсотків судового збору за платіжною інструкцією (МО) 1007 від 27.03.2024 у розмірі 19 205 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ять) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "26" серпня 2024 р.

Суддя Т.О. Пономаренко


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	07.08.2024
Оприлюднено	27.08.2024
Номер документу	121192325
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань банківської діяльності кредитування

Пономаренко Т.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 07.08.2024 по справі 922/1275/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/1275/24

Рішення від 07.08.2024

Рішення
від 07.08.2024 по справі 922/1275/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ