Постанова

від 14.11.2024 по справі 922/1275/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Харків Справа №922/1275/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,

за участю представників:

позивача Погорєлов І.С. (адвокат), довіреність №19/4-02/642 від 18.06.2024 року, свідоцтво ХВ№002649 від 17.04.2024 року;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вх.№2499Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року у справі №922/1275/24,

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вул. Госпітальна, 12-г; код ЄДРПОУ: 00032129) в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (61003, м.Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600),

до 1. Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ),

2. Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ),

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни та Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Вирішено стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (61003, м. Харків, м-н Конституції, 22; код ЄДРПОУ: 09351600, МФО 351823, рах.№ НОМЕР_3 в філії - Харківське обласне управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України») заборгованість за простроченою основною сумою боргу (кредитом) за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 у розмірі 799991,70 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 260740,85 грн, а також судовий збір у розмірі 7955,49 грн.

У рахунок погашення заборгованості Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за кредитним договором №1173 від 13.10.2020 року у розмірі 1060732,55 грн, яка складається з заборгованості за простроченою основною сумою богу (кредитом) у розмірі 799991,70 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 260740,85 грн, звернути стягнення на майно, передане в заставу відповідно до договору застави транспортних засобів №1174 від 16.10.2020 року, а саме: трактор колісний ХТЗ - 242К.20 2020 року випуску, заводський №7581, двигун № НОМЕР_4 , шасі № НОМЕР_5 , державний реєстраційний № НОМЕР_6 , серія НОМЕР_7 , дата свідоцтва про реєстрацію 13.10.2020 року, що належить ОСОБА_2 , шляхом реалізації предмета застави на електронних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, що має бути визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Купіної Світлани Миколаївни на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір у розмірі 11250,01 грн.

Повернуто Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з державного бюджету 50 відсотків судового збору за платіжною інструкцією (МО) 1007 від 27.03.2024 року у розмірі 19205,50 грн.

13.09.2024 року представник фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_3 надав заяву (вх.№23123 від 13.09.2024 року), в якій просив суд відстрочити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року строком на один рік з дня ухвалення цього рішення.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року у справі №922/1275/24 (повний текст складено 07.10.2024 року, суддя Пономаренко Т.О.) заяву представника фізичної особи ОСОБА_1 ОСОБА_3 (вх.№23123 від 13.09.2024 року) про відстрочення виконання судового рішення задоволено.

Відстрочено виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/1275/24 від 07.08.2024 року про стягнення заборгованості строком на один рік до 07.08.2025 року.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що складне фінансове становище відповідачів, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав законних інтересів стягувана і боржника. Тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить, загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Як позивач, так і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Скаржник вказує, що відповідачами не надано жодних доказів ймовірного погашення заборгованості в майбутньому, як і не обґрунтовано чому саме на такий термін - до 07.08.2025 року вони просять відстрочити виконання рішення.

Банк вважає безпідставним врахування обставин відносно стану здоров`ї Купіних, у зв`язку з тим, що інвалідність обох осіб була діагностовано ще до укладання кредитного договору, тобто сім`я Купіних вже усвідомлювала наслідки навантаження при укладанні договору з банком. Крім того, майновий стан відповідачів, враховуючи наявність рухомого та нерухомого майна, яке можливо реалізувати для погашення заборгованості за кредитом є досить значним, а судом першої інстанції не з`ясовано, скільки наявних банківських рахунків у боржників та які залишки коштів на цих рахунках. Відповідачі не надали доказів, що саме введення воєнного стану призвело де унеможливлених виконання конкретних зобов`язань за договором. Також, відповідачами не надано доказів ймовірного погашення останніми заборгованості в майбутньому можливості погашення заборгованості саме через рік.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року у справі №922/1275/24. Встановлено відповідачам строк на протязі якого вони мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1275/24.

Вказана ухвала була направлена та доставлена учасникам справи засобами електронного зв`язку до електронного кабінету користувача 23.10.2024 року.

28.10.2024 року матеріали справи №922/1275/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№14317 від 08.11.2024 року), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення норм матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач вказує, що Харківська торгово-промислова палата склала висновок від 20.06.2024 року №303/63.01-6, в якому підтвердила, що для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулися обставини, що знаходяться поза їх контролем та які об`єктивно ускладнюють належне виконання зобов`язань в частині своєчасної сплати грошових коштів за кредитним договором від 13.10.2020 року №1173, укладеним з позивачем. Тобто мають місце обставини, що ускладнюють виконання рішення суду по стягненню такої заборгованості.

Перший відповідач 13.11.2024 року надала заяву (вх.№14595), в якій повідомляє суд про те, що вона в повному обсязі підтримує правову позицію, викладену ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, підтримує достовірність всіх тверджень про фактичні обставини справи, не має будь-яких заперечень та зауважень щодо змісту відзиву. Таким чином, перший відповідач просить суд відмовити Акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в особі філії - Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року у справі №922/1275/24.

До початку судового засідання 14.11.2024 року від представників другого відповідача надійшли клопотання (вх.№14614, вх.№14615), в яких повідомлено, що вони приймають участь в інших судових засіданнях по кримінальним справам і не в змозі прийняти участь у даній справі. Однак, представники вважають за необхідне здійснювати представництво в справі №922/1275/24 в судовому засіданні задля ефективного захисту прав та законних інтересів сторони у зв`язку з чим просять відкласти розгляд справи на іншу дату.

Розглянувши клопотання представників другого відповідача, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) згідно ухвали суду від 23.10.2024 року явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а представниками другого відповідача у своїх клопотаннях не обґрунтовано мотивів, з яких їх участь слід вважати обов`язковою;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі. Так, позивач, ініціюючи апеляційне провадження виклав у апеляційній скарзі свої доводи. Другий відповідач надав відзив на апеляційну скаргу. Позиція учасників даного судового процесу чітко і зрозуміло викладена у письмових документах, що наявні в матеріалах справи. Сторонами не подано нових доказів чи доводів, які б потребували розгляду їх безпосередньо в судовому засіданні;

4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Таким чином, з огляду на наведене та на наявність достатніх матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотань представників другого відповідача про відкладення розгляду справи та визнає за можливе розглянути справу №922/1275/24 за їх відсутністю.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.11.2024 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом апеляційного перегляду є встановлення наявності або відсутності підстав для відстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року у даній справі.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Тобто підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).

У той же час, відстрочка виконання рішення означає перенесення його виконання на інший час.

Водночас, відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. При цьому, саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідними правовідносинами є незмінною.

Тобто, відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання.

Натомість, таке відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

За висновками Конституційного Суду України, викладеними в рішенні від 26.06.2013 року №5-пр/2013 у справі №1-7/2013 підставою для застосування відстрочки виконання судового рішення є наявність об`єктивних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення в установлені процесуальним законодавством строки. Зокрема, до таких обставин належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відстрочення означає виконання рішення у строк, встановлений господарським судом, з певним інтервалом у часі, але не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, що узгоджується зі змістом ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об`єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник вказував на те, що відповідач ОСОБА_1 є поручителем своєї дружини відповідача ОСОБА_2 за договором поруки №1175 від 13.10.2020 року, укладеним з АТ «Державний ощадний банк України».

Відповідно до розділу 3 кредитного договору кредит був наданий в розмірі 1200000,00 грн з остаточним терміном повернення не пізніше 12.04.2025 року.

Виконання позичальником ( ОСОБА_2 ) своїх зобов`язань за цим договором забезпечується заставою транспортних засобів (трактор колісний ХТЗ-242К.20, 2020 р.в.), що належить ОСОБА_2 та порукою поручителя.

Кредитний договір був укладений в рамках Програми фінансової державної підтримки суб`єктів мікро-, малого підприємства «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі «Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам мікро- та малого підприємства», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 року №28 зі змінами та доповненнями, договору про співробітництво (п.п.17 п.1 розділу 1 кредитного договору).

Відповідно до п.п.3.11.1 п.3.11 розділу 3 кредитного договору сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банку надати кредит, а зобов`язання позичальника одержати кредит виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов: відповідність діяльності позичальника умовам Програми.

Відповідно до п.3.7 договору цільове призначення кредиту придбання транспортних засобів/обладнання, що використовуватимуться в комерційних цілях та виробничих цілях.

Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. На даний час воєнний стан є продовженим та триває.

Фізична особа-підприємець Купіна С.М. укладала кредитний договір в обставинах, що давали їй підставу вважати виконання такого договору можливим, а ризики неналежного виконання договору з боку позичальника не здавалися такими, що настануть з високою вірогідністю.

Дата укладання кредитного договору (як і договору поруки) 13.10.2020 року, період, коли господарство подружжя Купіних розвивалося і для здійснення підприємницької діяльності необхідно було придбати нову сільськогосподарську техніку.

Згідно з відомостями з довідки Вільхуватської сільської ради від 04.06.2024 року №02-15/108 гр. ОСОБА_2 як особа-підприємець здійснювала діяльність з виробництва сільськогосподарських культур на землях для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 480 га.

Саме господарство розташоване в АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позичальник належним чином здійснював плату за кредитним договором, що підтверджується прибутково-видатковим касовим ордером №0716673221 від 13.11.2020 року на суму 43672,20 грн, №9993850221 від 11.12.2020 року на суму 46747,60 грн, №0716673221 від 15.01.2021 року на суму 46717,00 грн, №8960708821 від 12.02.2021 року на суму 46528,30 грн, №9648068921 від 15.03.2021 року на суму 45669,10 грн, №0057066521 від 15.04.2021 року на суму 46052,60 грн, №2125351721 від 12.11.2021 року на суму 45300,00 грн, №2263362521 від 14.02.2022 року на суму 40000,00 грн., довідкою за рахунком НОМЕР_8 та випискою по кредиту №118.40/0395-14/59242/2024 від 16.05.2024 року.

24.02.2022 року розпочалося здійснення повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема з перших годин такої агресії були окуповані частини території Харківської області, до якої належало і село Рублене.

Відповідно до довідки Вільхуватської сільської ради №02-15/100 від 15.05.2024 року село Рублене Куп`янського району Харківської області знаходилося в окупації з 24.02.2022 року по 12.09.2022 року.

Протягом цього періоду подружжя Купіних не мало жодної змоги вести підприємницьку діяльність з огляду на окупацію території господарства та супутніми її наслідками: фактична відірваність від неокупованої території України, ведення бойових дій, мінування земельних ділянок, розташування на них військової техніки окупанта, знищення рухомого і нерухомого майна подружжя тощо.

Після деокупації села Рубленого обстановка здійснення підприємницької діяльності подружжям Купіних суттєво не змінилася. Земельні ділянки, що належать подружжю, залишилися замінованими, господарські приміщення зруйнованими, трактор, який був придбаний в рамках кредитного договору, знаходиться на території, шлях до якої є небезпечним для життя і здоров`я.

Згідно з вищенаведеною довідкою Вільхуватської сільської ради село Рублене сьогодні знаходиться в зоні можливих бойових дій та розташоване на відстані до двох кілометрів від лінії зіткнення та державного кордону з Російською Федерацією, де внаслідок постійних обстрілів села з боку Російської Федерації постраждало майно ОСОБА_1 .

Обставина знищення майна подружжя Купіних підтверджується Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким ВП №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області були внесені відомості до Реєстру про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.438 КК України (Порушення законів та звичаїв війни).

Так, відповідно до відомостей з Витягу, ОСОБА_1 була подана заява про вчинення кримінального правопорушення, яке полягало в тому, що військові РФ 25.11.2023, 05.01.2024 та 27.04.2024 в порушення законів та звичаїв війни здійснили обстріл с. Рублене Куп`янського району Харківської області. В результаті обстрілу пошкоджено господарські споруди на території приватного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, зазнала пошкоджень сільськогосподарська техніка, яка знаходилась на території вказаного домоволодіння, а саме: трактор марки «ЮМЗ-6», реєстраційний номер № НОМЕР_9 , 1982 року випуску, заводський номер НОМЕР_10 , синього кольору; трактор колісний марки «ХТЗ-242К.20», реєстраційний номер № НОМЕР_11 року випуску, заводський номер НОМЕР_4 , зеленого кольору; погрузчик марки «Т-156» жовтого кольору, чим ОСОБА_1 було завдано матеріального збитку.

В період з 24.02.2022 року по сьогоднішній день подружжя Купіних не має можливості виконувати кредитний договір в належні строки та обсязі, оскільки окупація, військові дії та їх наслідки унеможливили отримання прибутку з сільськогосподарського підприємства, що, в свою чергу, призвело до відсутності джерела погашення кредитної заборгованості.

Внаслідок цього, ОСОБА_2 18.05.2023 року припинила підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємства за власним рішенням, що підтверджується відомостями з Єдиному державному реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ОСОБА_1 з 21.09.2023 року займає посаду заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (ІКЮО: 31847939). Згідно з Довідкою про доходи від 06.06.2024 року, виданою ОСОБА_1 ТОВ «Колос», останньому була нарахована заробітна плата в наступному розмірі: 6158,25 грн за грудень 2023 року, 6480,25 грн за січень 2024 року, 6210,10 грн за лютий 2024 року, 6084,85 грн за березень 2024 року, 7124,25 грн за квітень 2024 року, 7124,25 грн за травень 2024 року.

Займання зазначеної посади є єдиним джерелом доходів ОСОБА_1 , а розміру заробітної плати, вочевидь, недостатньо для погашення заборгованості за Кредитним договором із тим, щоб залишалися кошти для забезпечення своїх базових потреб.

Крім того, ОСОБА_1 , має другу групу інвалідності з 01.03.2013 року, встановлену безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК Серії 10 ААБ№207302. Причиною інвалідності є ураження опорно-рухового апарату, яке значно ускладнює здійснення не тільки повсякденних маніпуляцій із забезпечення базових потреб людського організму, а й будь-яких складних фізичний дій, спрямованих на виконання трудових функцій.

ОСОБА_2 , яка є стороною кредитного договору №1173 від 13.10.2020 року, має інвалідність третьої групи з 18.08.2020 року з причини наявності загального захворювання, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ№ 281931. Вказана обставина свідчить про наявність об`єктивних перешкод у виконанні нею будь-яких трудових обов`язків, пов`язаних із фізичними навантаженнями.

ОСОБА_1 звернувся до Харківської торгово-промислової палати та отримав висновок від 20.06.2024 року №303/63.01-6 щодо обставин, які ускладнюють належне виконання зобов`язань за кредитним договором від 13.10.2020 року №1173.

ТПП у висновку від 20.06.2024 року №303/63.01-6 зазначила наступне:

1) одним із істотних факторів, які суттєво ускладнили належне виконання ФОП Купіною Світланою Миколаївною зобов`язань за кредитним договором, та ОСОБА_1 за кредитним договором та договором поруки, є окупація населеного пункту, в якому проживає подружжя та здійснюється сільськогосподарська діяльність;

2) через тимчасову окупацію, бойові дії на території с. Рублене, загрози життю, здоров`ю та майну, ФОП Купіна Світлана Миколаївна одномоментно втратила можливість здійснювати підприємницьку діяльність, виконувати свої зобов`язання за договорами та контрактами, у тому числі й за кредитним договором;

3) крім фізичної неможливості здійснення господарської діяльності в частині ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ФОП Купіна Світлана Миколаївна та ОСОБА_1 також втратили можливість здійснювати платежі через банківську установу, у зв`язку з її закриттям;

4) право на здійснення господарської діяльності та переказ коштів між тимчасово окупованою територією та іншою територією України було обмежено законом, тобто ФОП Купіна Світлана Миколаївна та ОСОБА_1 юридичне не могли вчиняти вищевказані дії, що в подальшому призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором;

5) відсутність доходу та додаткових його джерел у подружжя Купіних ускладнює належне виконання кредитного договору в частині погашення заборгованості та подальшої своєчасної сплати кредиту.

У резолютивній частині висновку зазначено, що всі перелічені обставини фактично позбавляють сторони кредитного договору того майнового інтересу, на який вони розраховували на момент його укладання, що призводить до зміни і значного порушення майнового балансу інтересів сторін.

Неможливість вчасного виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором в умовах дії воєнного стану на території України, тимчасової окупації та ведення воєнних (бойових) дій, виходить за межі звичайного комерційного ризику.

ТПП, посилаючись на Правила роботи банків у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, затвердженими Постановою Правління Національного банку України від 25.02.2022 року №23, зазначила, що Національний банк України дозволив банкам не враховувати несплату за кредитами як прострочення протягом дії воєнного часу та 30 днів після цього та проводити реструктуризацію заборгованостей за кредитами, якщо несплата пов`язана із російською агресією.

Проаналізувавши обставини, зазначені у заяві ОСОБА_1 від 07.06.2024 року №б/н, надані документи та нормативно-правові акти, Харківська торгово-промислова плата підтвердила, що для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулись обставини, що знаходяться поза їх контролем та які об`єктивно ускладнюють належне виконання зобов`язань в частині своєчасної сплати грошових коштів за кредитним договором від 13.10.2020 року №1173, укладеним з Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

Обставини, що склалися для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- є надзвичайними, зокрема, введенням воєнного стану, веденням воєнних (бойових) дій, тимчасово окупацією с. Рублене тощо;

- викликані причинами, які перебувають поза контролем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та яких вони не можуть усунути самостійно, при всій турботливості та обачності;

- є непередбачуваними, тому що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли передбачити їх настання та наслідки на момент укладання кредитного договору;

- є об`єктивними та такими, що істотно впливають на можливість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином виконувати свої зобов`язання у встановлені Кредитним договором строки;

- свідчать про наявність причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, що виникли, та фактом ускладнення своєчасного виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором.

У зв`язку з настанням обставин, що ускладнюють виконання кредитного договору, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на теперішній час мають право просити відстрочення платежів за кредитним договором від 13.10.2020 року №1173, укладеним з Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України».

ОСОБА_1 надано копію виписки з власного рахунку НОМЕР_12 , відкритого 05.04.2023 року. Так, рух коштів на вказаному рахунку обумовлений провадженням господарської діяльності з використанням сільськогосподарської техніки, що залишилася у фактичному володіння ОСОБА_1 , а саме надання власних сільськогосподарських транспортних засобів в оренду іншим суб`єктам сільськогосподарської діяльності для збору врожаю.

Вказане підтверджується призначенням платежу, як «сплата зг. договору №230320-П/КУП про надання транспортних послуг від 20.03.2023», «сплата зг. договору оренди с/г техніки №230401-100Куп/К від 01.04.2023», «сплата зг. договору оренди с/г техніки з екіпажем №231001-247-К/К від 01.10.2023», «сплата зг. договору оренди с/г техніки з екіпажем №230908-206-К/К від 08.09.2023», «сплата зг. договору оренди №240326-82-К/К сільськогосподарської техніки від 26.03.2024», «сплата зг. договору оренди техніки з екіпажем №240701-234-К/К від 01.07.2024».

Як вказували заявники, ці кошти використовувалися винятково для підтримання рівня життєдіяльності, достатнього для збереження поточного стану здоров`я та лікування.

Заявники також повідомили суд, що мають додаткове боргове навантаження, яке значно ускладнює виконання рішення суду.

Так, між позивачем та ОСОБА_1 03.11.2021 року був укладений договір про споживчий кредит (для придбання транспортного засобу) №57/0138.

Відповідно до п.2.1. цього договору банк зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник має право отримати та зобов`язується належним чином використати й повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. цього договору кредит надається в загальному розмірі 683719,00 грн на строк 60 місяців з терміном остаточного повернення не пізніше 02.11.2025 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно з умовами цього договору.

Між ОСОБА_2 (покупець) та ТОВ «Спектр-Агро» (постачальник) за поручительством ОСОБА_1 був укладений договір поставки №54/1/21-ХА від 25.03.2021 року.

Додатковою угодою від 23.09.2024 року до цього договору сторони визнали, що за договором поставки №54/1/21-ХА від 25.03.2021 року у покупця та поручителя перед постачальником існує заборгованість: основний борг в розмірі 189293,73 грн; сума відсотків за користування товарним кредитом, які будуть нараховані станом на дату остаточного розрахунку за поставлений товар.

Сторони погодили графік погашення заборгованості та п.5 передбачили, що у разі несплати та/або несвоєчасної сплати поручителем чергового платежу в повному обсязі в терміни, які встановлені вище, постачальник має право:

- стягнути з покупця та поручителя солідарно всю суму основного боргу та відсотків за користування товарним кредитом, які будуть нараховані;

- з моменту несплати та/або несвоєчасної сплати чергового платежу в повному обсязі, притягнути покупця та поручителя солідарно до відповідальності, відповідно до п.7.2. договору. При цьому пеню, штраф, відсотки річних, та індекс інфляції постачальник має право нараховувати з моменту прострочення сплати чергового платежу на всю суму заборгованості.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (вказаний висновок викладений в постанові КГС ВС від 07.12.2022 року у справі №910/11949/21).

Втім, в будь-якому разі вирішуючи питання відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають дотримуватись балансу інтересів сторін на основі поданих сторонами доказів.

Тобто, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, та докази подані кожною із сторін, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанові КГС ВС від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).

Суд першої інстанції констатував, що відповідачі мають фактичне місце розташування та ведення господарської діяльності у Куп`янському районі Харківської області. З початку повномасштабного військового вторгнення вони опинилися в окупації та в зоні проведення бойових дій.

Ці факти є загальновідомими та підтверджуються Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року.

Значне руйнування господарських споруд відповідачів, знищення/пошкодження їх виробничих потужностей, техніки підтверджується належними та допустимими доказами.

З огляду на сезонну діяльність поручителя, останнє унеможливлює своєчасне та належне виконання судового рішення без накладення на відповідачів додаткових обтяжень, наявність яких може навпаки значно ускладнити виконання рішення суду.

Крім того, суд враховує загальновідомі обставин, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що має негативний вплив на економіку країни, та ускладнює діяльність як позивача, так і відповідачів, а отже негативно впливає на сторін спору.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про достатню винятковість обставин для застосування визначеної статтею 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, надання відстрочки не звільняє від виконання судового рішення і спрямоване на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.

Місцевий господарський суд приймаючи оскаржувану ухвалу прийняв до уваги обставини, які ускладнюють виконання судового рішення на даний час і можливі у зв`язку з цим негативні наслідки.

Так, матеріали справи не містять та стягувачем не надано суду будь-яких доказів того, що у випадку надання відстрочки, він зазнає збитків або це іншим чином негативно позначиться на можливості ведення ним власної діяльності.

На думку суду апеляційної інстанції, заходи з примусового виконання рішення не призведуть до його реального та швидкого виконання в натурі, а лише погіршать і без того скрутне майнове становище відповідачів.

Слід відмітити, що майно відповідачів перебуває у Куп`янському районі Харківської області, тобто на території, де ведуться наразі бойові дії. Отже, вчинення виконавчих дій у примусовому порядку на такій території є неможливим без загрози життю та здоров`ю. Тобто навіть без надання відстрочки виконання рішення суду, його виконання у найближчий час не відбудеться. Необхідно врахувати, що частина майна відповідачів є знищеним і наявне відкрите кримінальне провадження. Вказане є свідченням того, що відповідачі вчиняють дії направленні на належне оформлення правовідносин та подальше ініціювання процедури отримання компенсації за знищене майно, що може бути направлено на погашення заборгованості перед банком.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. «Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі «Крапивницький та інші проти України», заява №60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Колегія суддів вважає, що відстрочка виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити виконання рішення суду і можливість власного життя.

У цій справі відстрочка виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення виведення відповідачів боржників за рівень мінімального забезпечення життєздатності, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи кредитора, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, про задоволення заяви і надання відстрочки виконання рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2024 року до 07.08.2025 року і це не порушує принципу збалансованості інтересів сторін.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року у справі №922/1275/24, яка відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишена без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 86, 129, 240, 269, 271, п.1, ч.1 ст.275, ст. 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Харківського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.10.2024 року у справі №922/1275/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.11.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук