Постанова

від 22.08.2024 по справі 910/14467/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14467/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

дочірнього підприємства «Е-Консалтинг» - Печерний С.Л., адвокат (ордер від 01.08.2023),

державного підприємства «Інформаційні судові системи» - Дзяткевич А.В., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги державного підприємства «Інформаційні судові системи»

на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2020 (суддя Ващенко Т.М.),

постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (головуючий суддя: Барсук М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 (головуючий суддя: Барсук М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 910/14467/19

за позовом дочірнього підприємства «Е-Консалтинг» (далі - ДП «Е-Консалтинг»)

до державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «Інформаційні судові системи»)

про стягнення 6 652 309,79 грн,

та за зустрічним позовом ДП «Інформаційні судові системи»

до ДП «Е-Консалтинг»

про стягнення 1 523 839,69 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ДП «Е-Консалтинг» звернулося до суду з позовом до ДП «Інформаційні судові системи» про стягнення 6 600 231,25 грн основного боргу, 52 078,54 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019 в частині оплати наданих позивачем послуг.

У зустрічному позові ДП «Інформаційні судові системи» просило суд стягнути з ДП «Е-Консалтинг» 1 523 839,69 грн штрафних санкцій, у зв`язку з простроченням виконання ДП «Е-Консалтинг» зобов`язань за договором про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2020 у справі № 910/14467/19 (з урахуванням ухвали від 16.03.2020 про виправлення описки у даті судового рішення) первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано з посилання на доведення позивачем за первісним позовом факту виконання послуг за договором від 05.03.2019 № 05/02-2019, у зв`язку з чим у відповідача за первісним позовом виник обов`язок оплатити надані йому послуги. У задоволенні зустрічного позову відмовлено з огляду на відсутність вини в діях ДП «Е-Консалтинг» (враховуючи прострочення кредитора) щодо передачі виконаних послуг 18.06.2019, а не 31.05.2019, як це передбачено умовами договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволення первісного позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Здійснено новий розподіл судових витрат.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 зі справи частково задоволено заяву ДП «Інформаційні судові системи» про ухвалення додаткової постанови у справі; стягнуто з ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» 26 098,22 грн витрат на проведення комп`ютерно-технічної експертизи у справі.

Постановою від 05.09.2023 зі справи Верховний Суд скасував постанову від 11.04.2023 і додаткову постанову від 23.05.2023 суду апеляційної інстанції, та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатом нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано частково, ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову частково: стягнуто з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ДП «Е-Консалтинг» 5 105 541,00 грн заборгованості з основного боргу, 40 284,82 грн - 3% річних, 77 187,39 грн судового збору. У решті у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» 83 277,32 грн пені, 1 249,16 грн судового збору за подачу зустрічного позову. У решті у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» 35 504,27 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано з посиланням на доведення ДП «Е-Консалтинг» належними та допустимими доказами реалізації модулів по етапам 1-73, зазначених у додатку № 2 «Календарний план» до договору на суму 5 105 541,00 грн та, з урахуванням погодження сторонами поетапної оплати за фактично надані послуги за договором, надані послуги підлягали оплаті ДП «Інформаційні судові системи» у період з 27.06.2019 по 11.07.2019. З огляду на прострочення відповідачем за первісним позовом виконання зобов`язання з оплати наданих послуг, з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ДП «Е-Консалтинг» стягнуто 40 284,82 грн - 3% річних. Часткове задоволення зустрічного позову обґрунтовано судом з посиланням на порушення ДП «Е-Консалтинг» строків виконання зобов`язань, передбачених договором.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 зі справи заяву ДП «Е-Консалтинг» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково: стягнуто з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ДП «Е-Консалтинг» 154 374,18 грн судового збору за подачу касаційної скарги. У решті вимог заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі на судові рішення, які ухвалені по суті спору, ДП «Інформаційні судові системи» з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволення первісного позову з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

У касаційні скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду, яка прийнята Судом для спільного розгляду з касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору, ДП «Інформаційні судові системи» просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції як похідну від первісного судового акта, що є його невід`ємною складовою; у задоволенні заяви ДП «Е-Консалтинг» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат відмовити.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційні скарги

В обґрунтування доводів касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права - статті 526, 610, 837, 854, 857, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених:

у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 14.01.2020 у справі № 910/45/19, від 15.05.2019 у справі № 909/523/18, від 02.08.2023 у справі № 917/1373/21, від 12.12.2018 у справі № 902/1107/15, від 19.03.2019 у справі № 922/1777/18, від 04.10.2019 у справі № 914/1949/18, від 16.01.2024 у справі № 906/1139/20.

Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права - статей 77-79, 86 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме, коли апеляційний господарський суд в судових засіданнях досліджує та надає оцінку доказам, але відсутній висновок в процесуальних документах щодо їх прийняття чи неврахування, судом не вирішено питання щодо доводів та доказів, які обговорювалися в судових засіданнях.

Крім того, скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та приписи статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а також необґрунтовано залишив без розгляду письмові пояснення ДП «Інформаційні судові системи» та клопотання останнього про долучення доказів.

У доводах касаційної скарги на судові рішення попередніх інстанцій скаржник також посилається на невиконання судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, які містилися у постанові від 05.09.2023 зі справи щодо необхідності надання належної оцінки експертному висновку № 2679/21-27.

Крім того, скаржник посилається на пункти 2 та 4 частини першої статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції брали участь судді Барсук М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., яким ДП «Інформаційні судові системи» було заявлено обґрунтований, на думку скаржника, відвід, у зв`язку з тим, що відповідна справа відноситься до спорів щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності, але всупереч вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу справу було розподілено як справу у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів, з них купівлі-продажу, у той час як до спеціалізації суддів Барсук М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. не відноситься розгляд спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Також скаржник зазначає про те, що суддя Руденко М.А. не повинна була входити до складу колегії, яка розглянула справу № 910/14467/19, з огляду на те, що колегія суддів 18.12.2023 не здійснила дій із заміни судді Руденко М.А., яка перебувала у відпустці, у той час як ухвала суду від 15.12.2023 прийнята та створена 18.12.2023, тобто тоді, коли суддя Руденко М.А. перебувала у відпустці.

В обґрунтування доводів касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції скаржник посилається на те, що остання має похідний характер від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою, відповідно оскільки підлягають скасуванню судові рішення попередніх інстанцій по суті спору, то підлягає також скасуванню і додаткова постанова суду апеляційної інстанції.

Доводи інших учасників справи

ДП «Е-Консалтинг» у відзиві на касаційну скаргу на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору просило Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з посиланням, зокрема, на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, ухвалення їх з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.08.2024 № 32.2-01/1903 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14467/19 у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ДП «Е-Консалтинг» (далі - виконавець) та ДП «Інформаційні судові системи» (далі - замовник) 05.03.2019 укладений договір про закупівлю № 05/02-2019 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується протягом дії Договору надати послуги з доопрацювання підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на доопрацьоване програмне забезпечення (2 етап) (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення) відповідно до Технічного завдання (додаток № 1 до Договору, що становить його невід`ємну частину) та Календарного плану (додаток № 2 до Договору, що становить його невід`ємну частину), іменовані надалі - «Послуги», а замовник зобов`язується приймати та оплачувати їх вартість на умовах, визначених Договором.

Згідно з підпунктами 2.1.1, 2.1.5 та 2.1.6 пункту 2.1 Договору виконавець зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі (належним чином) виконувати свої зобов`язання за Договором; надати замовнику технічну, експлуатаційну та іншу документацію, яка передбачена чинним законодавством; за результатами наданих Послуг разом з Програмним забезпеченням і комплектом технічної, експлуатаційної та програмної документації до нього передати звіт про випробування Програмного забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Договору передбачено, що виконавець має право вимагати від замовника прийняття належним чином наданих Послуг.

Відповідно до підпунктів 2.3.1 та 2.3.2 пункту 2.3 Договору замовник зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за Договором; приймати належним чином надані Послуги за відповідним актом приймання-передачі наданих послуг за відповідним етапом календарного плану та/або за Договором в цілому, іменований надалі - «Акт».

Згідно з підпунктами 2.6.1, 2.6.2, 2.6.4 та 2.6.5 пункту 2.6 Договору сторони зобов`язані: призначити фахівця, що буде співпрацювати з іншою стороною під час вирішення технічних, організаційних та будь яких інших питань, що пов`язані з виконанням Договору та повідомляти про зміну відповідального фахівця; забезпечити своєчасну підготовку (передачу) та підписання зі своєї сторони документів, передбачених Договором; не чинити дій, що суперечать умовам Договору і завдають збитків іншій стороні; протягом всього строку дії Договору сприяти іншій стороні у виконанні його зобов`язань за Договором.

Пунктами 4.1 - 4.3 Договору передбачено, що загальна ціна Договору становить 6 600 231,25 грн, в тому числі ПДВ 1 100 038,54 грн. Ціна Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. До ціни Послуг включаються витрати на сплату податків і зборів (обов`язкових платежів).

Відповідно до пункту 4.6 Договору розрахунки за ним здійснюються Замовником поетапно за фактично надані Послуги відповідно до Календарного плану на підставі акта, прямим банківським переказом на поточний рахунок виконавця протягом 10 робочих днів від дати підписання акта.

Згідно з пунктами 5.1 та 5.2 Договору строк надання Послуг - до 31.05.2019. Місце надання Послуг - за адресою замовника.

Пунктом 5.5 Договору передбачено, що надання Послуг за Договором відбувається поетапно відповідно до Календарного плану обліку заробітної плати Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. У разі дострокового виконання поточного етапу Календарного плану, виконавець може приступити до виконання наступного етапу Календарного плану.

Згідно з пунктом 5.6 Договору перелік документації та результати Послуг, що підлягають оформленню та здачі виконавцем замовнику під час та по закінченні дії Договору, визначаються Календарним планом. Приймання результатів наданих послуг здійснюється з урахуванням їх відповідності Технічному завданню.

Відповідно до пункту 5.7 Договору по завершенні кожного з етапів Календарного плану виконавець подає замовнику акт, додавши до нього програмну та експлуатаційну документацію на програмне забезпечення (документи, які визначають правила налаштування та користування програмним забезпеченням керівництво/ настанова/ інструкція користувача/ адміністратора/ оператора тощо). По завершенню надання послуг за Договором, окрім програмної та експлуатаційної документації, виконавець надає технічний паспорт інформаційної системи та інші документи, які вимагаються Загальними вимогами до програмних продуктів, які закуповуються та створюються на замовлення державних органів, затверджених постановою КМУ від 12.08.2009 № 869.

Замовник впродовж 5 робочих днів з дня отримання акта та документів, що зазначені у Договорі, зобов`язаний надіслати виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від прийняття наданих Послуг (пункт 5.8 Договору).

У пункті 5.9 Договору сторони погодили, що приймання та оцінка наданих Послуг здійснюється комісією замовника за участю представників виконавця відповідно до Технічного завдання та Календарного плану впродовж 4 робочих днів. Робота комісії завершується складанням протоколу з висновком про відповідність/невідповідність наданих послуг Технічному завданню та Календарному плану, а також переліком необхідних доопрацювань і строками їх виконання, у разі виявлення комісією невідповідностей.

Відповідно до пункту 5.10 Договору за наявності зауважень до наданих Послуг, сторони протягом 1 робочого дня зобов`язуються письмово узгодити перелік зауважень, недоліків та/або доробок, які виконавець зобов`язується виправити за власний рахунок протягом погодженого сторонами строку (терміну). Після усунення зауважень згідно зі складеним переліком, Послуги приймаються відповідно до пунктів 5.7 - 5.9 Договору.

Згідно з пунктом 5.11 Договору після підписання відповідного акта сторонами зобов`язання виконавця щодо надання Послуг вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином.

Відповідно до пункту 6.1 Договору сторони домовились, що всі майнові права інтелектуальної власності на Програмне забезпечення, яке буде створене в процесі надання Послуг за Договором в повному обсязі передаються замовнику з дати підписання сторонами відповідного акта, а саме: право на використання Програмного забезпечення; виключне право дозволяти використання Програмного забезпечення; виключне право перешкоджати неправомірному використанню Програмного забезпечення, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У пункті 6.5 Договору сторони домовились про те, що для передачі майнових прав інтелектуальної власності на Програмне забезпечення, що створене в процесі надання Послуг за Договором, складання будь-яких додаткових угод не потрібно. Зазначені права вважаються переданими від виконавця до замовника з дати підписання відповідного акта.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов Договору відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку порушення виконавцем строків виконання своїх зобов`язань, передбачених Договором, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого зобов`язання, за кожний день затримки виконання зобов`язань.

Відповідно до пункту 10.4 Договору виконавець гарантує, що на дату підписання акта приймання-передачі Програмне забезпечення, що створене під час надання Послуг за Договором відповідає вимогам якості, що викладені в Технічному завданні, стандартам та технічній документації, що застосовуються до надання аналогічних Послуг згідно з чинним законодавством України.

Згідно з пунктами 12.1 - 12.3 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання. На підставі частини третьої статті 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови Договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 01.02.2019. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

За доводами виконавця, на виконання умов Договору виконавець надав замовнику Послуги кожного з етапів, визначених Календарним планом та Технічним завданням, на загальну суму 6 600 231,25 грн, про що ним оформлені акти надання послуг № № 84, 174-256, разом з доданою до них програмною та експлуатаційною документацією на програмне забезпечення (документи, які визначають правила налаштування та користування програмним забезпеченням керівництво/настанова/інструкція користувача/адміністратора/оператора тощо), чим є відповідні Проектні рішення (копії додавались, оригінали наявні у замовника), а також Паспортом доопрацьованої підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», Програма та методика випробувань програмного забезпечення доопрацьованої підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», акт приймання-передачі майнових прав до Договору.

Зазначені акти наданих послуг та відповідна документація на виконання пункту 5.7 Договору були надіслані замовнику поштовим відправленням та були отримані ним 18.06.2019, що підтверджується описом поштового відправлення № 0100107917564 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100107917564.

Листом від 04.09.2019 № 4266/2/2-19-вих замовник просив для початку процедури приймання Послуг згідно з Договором терміново надати комплект документації відповідно до пункту 5.7 Договору, а саме: технічне завдання на розробку системи; програмну архітектуру автоматизованої системи; програму та методику попередніх випробувань системи; загальну інструкцію по встановленню, налаштуванню, резервному копіюванню даних та відновленню інформації; керівництво користувача; керівництво адміністратора; керівництво оператора; програми та методики приймальних випробувань системи; паспорт інформаційної системи. Замовник також просив надати вичерпний перелік програмного забезпечення (операційні системи, системи управління базами даних, прикладне ПЗ тощо) та ліцензій, які вже були надані ДП «Інформаційні судові системи» за договорами про передачу прав на програмне забезпечення від 28.11.2017, про закупівлю від 21.11.2018 № 21/11-2018-2, про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019, з інформацією про право, термін та під якою саме ліцензійною угодою використовуються продукти «Microsoft» та інших виробників у підсистемі «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

У відповідь на вказаний запит листом від 19.09.2019 № 292/01 виконавець додатково направив замовнику таку документацію: Технічне завдання на надання послуг; Програмну архітектуру доопрацьованої підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (2 етап); Програму та методику попередніх випробувань програмного забезпечення доопрацьованої підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи» (2 етап); Загальну інструкцію по встановленню, налаштуванню, резервному копіюванню даних та відновленню інформації; Керівництво (інструкцію) користувача з роллю «СУПЕРВІЗОР» (договір про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019); Керівництво (інструкція) користувача з роллю «АДМІНІСТРАТОР» (договір про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019); Керівництво (інструкція) користувача з роллю «ОПЕРАТОР» (договір про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019); Програму та методику приймальних випробувань програмного забезпечення доопрацьованої підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (2 етап); Паспорт доопрацьованої підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (2 етап); Керівництво (інструкцію) користувача кабінету секретаря (договір про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019); Керівництво (інструкцію) користувача служби підтримки IT (Service Desk). Вказана документація була отримана замовником 20.09.2019 та 24.09.2019, що підтверджується описом поштового відправлення № 0411907380467 з роздруківкою про вручення такого відправлення з сайту ПАТ «Укрпошта» та описом поштового відправлення № 0100111336835 з роздруківкою про вручення такого відправлення з сайту ПАТ «Укрпошта».

Вказана вище документація була отримана замовником 20.09.2019 та 24.09.2019, що підтверджується описом поштового відправлення № 0411907380467 з роздруківкою про вручення такого відправлення з сайту ПАТ «Укрпошта» та описом поштового відправлення № 0100111336835 з роздруківкою про вручення такого відправлення з сайту ПАТ «Укрпошта» відповідно.

У службових записках на ім`я генерального директора ДП «Інформаційні судові системи» Тертичного О.С. від 25.09.2019, від 26.09.2019, від 27.09.2019, від 16.10.2019, від 23.10.2019, від 07.11.2019, від 12.11.2019 директор департаменту адміністрування IT інфраструктури, мереж та комунікацій ДП «Інформаційні судові системи» Листровий С.О. повідомляв, що 25.09.2019, 26.09.2019, 27.09.2019, 23.10.2019, 07.11.2019, 12.11.2019, 16.10.2019 зупинялася робота Єдиного контакт-центру судової влади України внаслідок різних обставин, пов`язаних з неналежним користуванням ДП «Інформаційні судові системи» відповідним програмним забезпеченням, розробленим ДП «Е-Консалтинг», у тому числі на виконання Договору, згідно з яким виконавцем було надано послуги замовнику з доопрацювання підсистеми «Підсистемі управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на доопрацьоване програмне забезпечення (2 етап) (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення).

ДП «Е-Консалтинг», звертаючись із первісним позовом у справі зазначало, що враховуючи недобросовісне перешкоджання ДП «Інформаційні судові системи» настанню обставини, визначеної Договором, на підставі якої у ДП «Інформаційні судові системи» виникає обов`язок здійснити оплату наданих послуг, та фактичне надання послуг за Договором, надані ДП «Інформаційні судові системи» акти надання послуг № № 84, 174-256 на загальну суму 6 600 231,25 грн є такими, що підписані ДП «Інформаційні судові системи» та надані після спливу встановленого Договором строку для їх підписання та надання ДП «Е-Консалтинг» (25.06.2019), тобто з першого дня, наступного за вказаною датою - 26.06.2019.

Таким чином, за твердженнями ДП «Е-Консалтинг», відповідач за первісним позовом повинен був оплатити позивачу за первісним позовом надані за Договором Послуги на загальну суму 6 600 231,25 грн протягом 10 (десяти) робочих днів від дати підписання актів № № 84, 174-256, тобто в строк з 27.06.2019 по 11.07.2019, проте ДП «Інформаційні судові системи» не оплатило таку заборгованість ДП «Е-Консалтинг», у зв`язку з чим має місце прострочення зобов`язання з 12.07.2019, що зумовило звернення з позовом у справі, в межах якого ДП «Е-Консалтинг» просило стягнути з відповідача за первісним позовом 6 600 231,25 грн заборгованості та 52 078,54 грн - 3% річних, нарахованих за період з 12.07.2019 по 15.10.2019.

У свою чергу ДП «Інформаційні судові системи», заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог, стверджувало про невиконання ДП «Е-Консалтинг» підпункту 2.1.6 пункту 2.1 Договору, згідно з яким передбачено, що за результатами наданих послуг з доопрацювання підсистеми «Підсистема управління єдиним контакт-центром єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» з передачею усіх майнових прав інтелектуальної власності на доопрацьоване програмне забезпечення (2 етап) (код за ДК 021:2015 72230000-6 послуги з розробки програмного забезпечення на замовлення) разом з програмним забезпеченням і комплектом технічної, експлуатаційної та програмної документації до нього передати звіт про випробування програмного забезпечення, а також невиконання пунктів 5.6 та 5.7 Договору. Крім того, ДП «Інформаційні судові системи» зазначало про те, що строк надання послуг за Договором становить протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати підписання сторонами Договору, тобто з 05.03.2019 по 12.03.2019.

Наведені вище обставини були покладені ДП «Інформаційні судові системи» в основу зустрічної позовної заяви, в якій останнє просило суд стягнути з ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» 1 523 839,69 грн штрафних санкцій, передбачених пунктом 7.2 Договору за невиконання покладених на виконавця обов`язків за Договором.

У розгляді справи місцевим господарським судом згідно з ухвалою від 06.10.2020 у справі № 910/14467/19 призначено судову комп`ютерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені такі питання:

1. Чи реалізовані у програмному продукті (програмному коді), який розроблений ДП «Е-Консалтинг» на виконання умов Договору, що укладений ДП «Е-Консалтинг» та ДП «Інформаційні судові системи» функції, передбачені Технічним завданням (додаток 1 до Договору) на його розробку?

2. Чи відповідає склад та зміст технічної документації, що надана ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» вимогам, встановленим у Договорі, який укладений ДП «Е-Консалтинг» та ДП «Інформаційні судові системи»?

3. Чи перешкоджають наявні помилки та невідповідності у програмному продукті (програмному коді), який розроблений ДП «Е-Консалтинг» на виконання умов Договору його використанню ДП «Інформаційні судові системи» за призначенням?

На адресу суду 23.01.2023 надійшов висновок експерта № 2679/21-27, складений за результатами проведення комп`ютерно-технічної експертизи у господарській справі № 910/14467/19.

Згідно з висновками експерта:

1) у програмному продукті, який мав бути розроблений ДП «Е-Консалтинг» на виконання умов Договору не реалізовані в повному обсязі функції, передбачені технічним завданням (додаток 1 до Договору) на його розробку;

2) Склад та зміст технічної документації, що надана ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» не відповідає вимогам, встановленим у Договорі;

3) Наявні помилки та невідповідності у програмному продукті, який мав бути розроблений ДП «Е-Консалтинг» на виконання умов Договору, перешкоджають його використанню за призначенням ДП «Інформаційні судові системи».

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що експерт, починаючи зі сторінки 59 до сторінки 69 експертного висновку, наводить результати свого дослідження в таблиці № 1, в якій експерт безпосередньо дійшов висновку щодо належної реалізації виконавцем модулів етапів №№ 1-73, зазначених у додатку № 2 «Календарний план» до Договору, на загальну вартість таких послуг у розмірі 5 105 541,00 грн. Тобто експерт у висновку встановив реалізацію модулів за етапами №№ 1-73, зазначених у додатку № 2 «Календарний план» до Договору, та по них функцій, передбачених у додатку № 1 «Технічне завдання» на загальну суму 5 105 541,00 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ДП «Інформаційні судові системи» на користь ДП «Е-Консалтинг» 6 600 231,25 грн основного боргу, 52 078,54 грн - 3% річних, у зв`язку невиконанням відповідачем за первісним позовом умов Договору в частині оплати наданих позивачем послуг.

Причиною виникнення спору зі справи за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ДП «Е-Консалтинг» на користь ДП «Інформаційні судові системи» 1 523 839,69 грн штрафних санкцій, у зв`язку з простроченням виконання ДП «Е-Консалтинг» зобов`язань за Договором.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги, ДП «Інформаційні судові системи» у касаційній скарзі на судові рішення по суті спору, зокрема, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права - статті 526, 610, 837, 854, 857, 882 ЦК України та статті 173, 193 ГК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 916/446/16, від 04.12.2018 у справі № 910/4103/18, від 14.01.2020 у справі № 910/45/19, від 15.05.2019 у справі № 909/523/18, від 02.08.2023 у справі № 917/1373/21, від 12.12.2018 у справі № 902/1107/15, від 19.03.2019 у справі № 922/1777/18, від 04.10.2019 у справі № 914/1949/18, від 16.01.2024 у справі № 906/1139/20.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме скаржник у касаційній скарзі (скаргах) з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначає сам скаржник), покладається на скаржника.

Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Водночас наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали б бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Що ж до визначення подібних правовідносин як за пунктом 1, так і за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Скаржник у касаційній скарзі наводить перелік постанов Верховного Суду, висновки у яких, на думку скаржника, не були враховані у розгляді справи судами попередніх інстанцій.

При цьому у доводах касаційної скарги ДП «Інформаційні судові системи» зазначає про те, що правовідносини у даній справі виникли між сторонами з Договору, який за своєю природою є змішаним і містить елементи договорів про надання послуг, підряду, виготовлення і передачі прав інтелектуальної власності. Із застосуванням до спірних правовідносин норм права, які регулюють, зокрема, зобов`язання за договором підряду (статей 837, 839, 846 ЦК України), виходив і суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає про те, що справи № 916/446/16, № 910/4103/18, № 910/45/19, № 909/523/18, № 917/1373/21, № 914/1949/18, № 906/1139/20, на які посилається скаржник, стосуються виконання зобов`язань за будівельним підрядом, а, отже не є релевантними до спірних правовідносин ані за змістовим критерієм, ані за нормативно-правовим регулюванням з огляду на специфіку правовідносин у сфері будівельного підряду та спеціальне нормативно-правове регулювання таких правовідносин (зокрема, параграфу 3 «Будівельний підряд» глави 61 ЦК України, з урахуванням приписів статті 882 ЦК України, яка регулює безпосередньо передання та прийняття робіт у правовідносинах будівельного підряду).

Правовідносини у справах № 902/1107/15 та № 922/1777/18 на які також посилається скаржник, стосуються виконання зобов`язань за договорами підряду на проведення проектних робіт, що також виключає подібність правовідносин у справах № 902/1107/15, № 922/1777/18 та справі № 910/14467/19 в силу специфіки правовідносин у сфері підряду на проектні та пошукові роботи та спеціального нормативно-правового регулювання таких правовідносин.

При цьому рішення у зазначених справах ухвалені за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, в залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення у кожній зі справ.

За наведених обставин, підстава касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження.

Водночас Суд звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/14467/19 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Водночас відсутні підстави вважати про неврахуванням судами попередніх інстанцій сталої та послідовної практики (правових позицій) Верховного Суду, відповідно до якої: закон пов`язує виникнення зобов`язання з оплати робіт (послуг) з фактом їх виконання (надання) і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов`язального правовідношення; у разі дефектів первинних документів і невизнання стороною факту реалізації договору, сторони не позбавлені можливості доводити безпосередньо факт виконання за договором іншими доказами, які будуть переконливо свідчити саме про фактичні обставини здійснення такого виконання; наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою; правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Так, у новому апеляційномуперегляді судом попередньої інстанції встановлені такі фактичні обставини справи: сторонами у Договорі погоджено поетапне здійснення розрахунків за фактично надані Послуги; програмне забезпечення встановлене на серверах ДП «Інформаційні судові системи», що спростовує твердження останнього про неотримання такого розробленого програмного забезпечення від ДП «Е-Консалтинг»; обставина передання ДП «Інформаційні судові системи» програмного забезпечення підтверджується фактом безпосереднього його використання останнім; експерт у висновку № 2679/21-27, починаючи зі сторінки 59 до сторінки 69 експертного висновку, наводить результати свого дослідження в таблиці № 1, в якій експерт безпосередньо дійшов висновку щодо належної реалізації виконавцем модулів етапів №№ 1-73, зазначених у додатку № 2 «Календарний план» до Договору, на загальну вартість таких послуг у розмірі 5 105 541,00 грн; тобто експерт у висновку встановив реалізацію модулів за етапами №№ 1-73, зазначених у додатку № 2 «Календарний план» до Договору, та по них функцій, передбачених у додатку № 1.

У доводах касаційної скарги ДП «Інформаційні судові системи» також посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права - статей 77-79, 86 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме, коли апеляційний господарський суд в судових засіданнях досліджує та надає оцінку доказам, але відсутній висновок в процесуальних документах щодо їх прийняття чи неврахування, судом не вирішено питання щодо доводів та доказів, які обговорювалися в судових засіданнях.

Так, скаржник зазначає про надання ним до суду апеляційної інстанції документів, у прийнятті яких суд не відмовив, які обговорювалися у судових засіданнях, але судом не було наведено доводів щодо їх врахування чи не врахування під час апеляційного перегляду.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Верховний Суд у розгляді наведених вище доводів скаржника виходить з того, що:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (статті 73 та 74 ГПК України);

- за приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення;

- належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14);

- тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову;

- згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються;

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності господарського процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить стандарт доказування «вірогідності доказів», який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц;

- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (стаття 269 ГПК України).

Згідно з матеріалами справи документи, на які посилається скаржник, були додані ним до письмових пояснень від 03.10.2023 № 3358/3/5-00-23, наданих до суду апеляційної інстанції на підтвердження інформування суду про наявність досудового розслідування від 29.04.2020 у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.

Як свідчить зміст судового рішення апеляційного господарського суду (згідно з яким частково скасовано рішення суду першої інстанції), суд попередньої інстанції досліджував та оцінював доводи учасників справи через призму предмета, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.

Суд зазначає, що суд попередньої інстанції оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Апеляційний господарський суд надав оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, ураховуючи обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що до компетенції апеляційного господарського суду не належить встановлення наявності або відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. Сама по собі наявність кримінального провадження не свідчить про недійсність укладеного Договору та не є підставою для звільнення від обов`язку щодо здійснення розрахунків за фактично надані послуги.

Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

Отже, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Скаржник також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та приписи статті 310 ГПК України, зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, а також необґрунтовано залишив без розгляду письмові пояснення ДП «Інформаційні судові системи» та клопотання останнього про долучення доказів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.

Проте під час здійснення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ДП «Інформаційні судові системи» з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість підстав касаційного оскарження у цих частинах.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі ДП «Інформаційні судові системи» доводи у відповідній частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень попередніх інстанцій.

Що ж до посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив без розгляду письмові пояснення ДП «Інформаційні судові системи» та клопотання останнього про долучення доказів, то Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Верховним Судом встановлено, що у постанові суду апеляційної інстанції від 21.03.2024 зазначено про те, що у судовому засіданні 27.02.2024 колегією суддів були залишені без розгляду письмові пояснення, подані позивачем 09.11.2023, письмові пояснення, подані відповідачем 14.12.2023 та клопотання про долучення доказів, подані відповідачем 23.01.2024 у зв`язку із пропуском строку на їх подачу, які були встановлені ухвалою суду від 18.09.2023, та за відсутності клопотання про поновлення такого пропущеного строку.

Водночас у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду апеляційної інстанції від 18.09.2023 зі справи учасниками справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Отже, суд апеляційної інстанції навів мотиви та обґрунтування залишення без розгляду, зокрема, письмових пояснень та клопотання ДП «Інформаційні судові системи», а тому підстава касаційного оскарження, а саме пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

При цьому Верховний Суд стосовно права сторони подати письмові пояснення зауважує, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Згідно із частиною п`ятою цієї статті суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Водночас згідно з матеріалами справи суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним одержати від учасників додаткові письмові пояснення стосовно окремих питань. Сторони мали можливість подати свої пояснення у заявах по суті справи, а також надати усні пояснення у судовому засіданні.

З таких міркувань виходила й Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03.04.2024 зі справи № 906/1330/21, від 03.04.2024 зі справи № 917/1212/21, залишаючи без розгляду відповідно до частини другої статті 118 ГПК України подані стороною письмові пояснення, у зв`язку з чим відповідна процесуальна дія (рішення) суду апеляційної інстанції не суперечить чинній судовій практиці.

У доводах касаційної скарги скаржник також посилається на невиконання судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, які містилися у постанові від 05.09.2023 зі справи щодо необхідності надання належної оцінки експертному висновку № 2679/21-27.

Проте наведене не відповідає змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а саме на сторінках 19-21 постанови суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку експерта, а також аргументам ДП «Е-Консалтинг» щодо висновку експерта, виконавши таким чином вказівки Верховного Суду, які містилися у постанові від 05.09.2023 зі справи.

Водночас переоцінка та/або додаткова перевірка доказів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

З посиланням на пункти 2 та 4 частини першої статті 310 ГПК України скаржник зазначає про те, що при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції брали участь судді Барсук М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., яким ДП «Інформаційні судові системи» було заявлено обґрунтований, на думку скаржника, відвід, у зв`язку з тим, що відповідна справа відноситься до спорів щодо захисту прав на об`єкти інтелектуальної власності, але всупереч вимогам Положення про автоматизовану систему документообігу справу було розподілено як справу у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів, з них купівлі-продажу, у той час як до спеціалізації суддів Барсук М.А., Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. не відноситься розгляд спорів щодо захисту прав інтелектуальної власності.

Також скаржник зазначає про те, що суддя Руденко М.А. не повинна була входити до складу колегії, яка розглянула справу № 910/14467/19, з огляду на те, що колегія суддів 18.12.2023 не здійснила дій із заміни судді Руденко М.А., яка перебувала у відпустці, у той час як ухвала суду від 15.12.2023 прийнята та створена 18.12.2023, тобто тоді, коли суддя Руденко М.А. перебувала у відпустці.

Що ж до наведених доводів скаржника, Суд зазначає таке.

Спір у справі стосується виконання його сторонами умов договору про закупівлю від 05.03.2019 № 05/02-2019 в частині надання послуг та оплати наданих послуг. Предметом спору не є питання, які пов`язані із захистом прав на об`єкти інтелектуальної власності, як помилково вважає скаржник. Останній помилково ототожнює предмет договору з предметом спору у справі.

Стосовно участі у справі судді Руденко М.А., то Суд зазначає, що скаржник на власний розсуд тлумачить відповідь, отриману ним з Північного апеляційного господарського суду згідно з листом від 01.04.2024 № 04-06-316/24, відповідно до якої (відповіді) суддя Руденко М.А. перебувала у відпустці 18.12.2023 та 19.12.2023, водночас згідно з інформацією, яка міститься в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала Північного апеляційного господарського суду складена та датована 15.12.2023 (відповідно до змісту процесуального документа) та була введена до автоматизованої системи 18.12.2023 о 10:04.

Скаржник помилково ототожнює дату складення процесуального документа з технічним введенням відповідальною особою уже складеного та підписаного процесуального документа до автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду».

Що ж до інших доводів касаційної скарги на судове рішення по суті спору, то останні фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених ним обставин справи та оцінки доказів, і спрямовані на спонукання Верховного Суду щодо їх переоцінки, що, у свою чергу, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене вище доводи касаційної скарги ДП «Інформаційні судові системи» на судове рішення попередньої інстанції по суті спору (яким частково скасовано рішення суду першої інстанції) не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

В обґрунтування доводів касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції скаржник посилається на те, що остання має похідний характер від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою, відповідно, оскільки підлягають скасуванню судові рішення попередніх інстанцій по суті спору, то підлягає також скасуванню і додаткова постанова суду апеляційної інстанції у справі.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування підстав для скасування додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник не наводить.

Суд зазначає, що в додатковій постанові від 07.05.2024 суд апеляційної інстанції вирішував питання щодо розподілу судових витрат з касаційної скарги, понесених ДП «Е-Консалтинг» при зверненні з касаційною скаргою у первісному розгляді справи (оскаржуючи судове рішення попередньої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та, відповідно, сплативши судовий збір з оспорюваної суми).

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції за результатом апеляційного перегляду справи у новому її розгляді первісний позов задовольнив частково і суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни/скасування судового рішення попередньої інстанції у зазначеній частині, відповідно пропорційно розміру задоволених позовних вимог (за первісним позовом) апеляційний господарський суд згідно з нормами процесуального права здійснив розподіл судових витрат ДП «Е-Консалтинг» з касаційної скарги.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткової постанови судом касаційної інстанції не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Доводи ДП «Е-Консалтинг», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг ДП «Інформаційні судові системи» не знайшли свого підтвердження.

З огляду на викладене, визначених процесуальним законом підстав для скасування/зміни оскаржуваних судових рішень не вбачається.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Суд вважає, що доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі на судові рішення попередніх інстанцій по суті спору про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції (яким частково скасовано рішення суду першої інстанції), а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «Інформаційні судові системи» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, - касаційну скаргу слід залишити без задоволення. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції також підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Інформаційні судові системи» на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зі справи № 910/14467/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу державного підприємства «Інформаційні судові системи» на рішення господарського суду міста Києва від 30.01.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 зі справи № 910/14467/19 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.

3. Касаційну скаргу державного підприємства «Інформаційні судові системи» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/14467/19 залишити без задоволення.

4. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 у справі № 910/14467/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок