Ухвала

від 26.08.2024 по справі 910/18480/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18480/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Багай Н.О.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі

за скаргою державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.02.2024 ВП № 74223551

за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813»

про стягнення коштів та розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/18480/15 скаргу державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання наказу у виконавчому провадженні № 74223551 задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 27.02.2024 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва від 25.12.2015 у справі №910/18480/15) стягувачу, винесену у виконавчому провадженні №74223551, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов`язано відновити виконавче провадження №74223551 та вжити всі належні та передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи з примусового виконання даного наказу Господарського суду міста Києва від 25.12.2015 у справі № 910/18480/15.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №910/18480/15 ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі №910/18480/15 змінено. Викладено резолютивну частини ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 у справі № 910/18480/15 в такій редакції: « 1. Скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України під час примусового виконання наказу у виконавчому провадженні № 74223551 - задовольнити частково. 2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 27.02.2024 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду міста Києва від 25.12.2015. у справі №910/18480/15) стягувачу, винесену у виконавчому провадженні № 74223551. 3. В задоволенні решти вимог скарги відмовити.».

06.08.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 910/18480/15, подана 06.08.2024 через систему «Електронний суд».

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без руху з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду встановлено 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 у розмірі 3 028,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Виходячи з ціни позову та з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а саме: 3 028,00 грн*0,8.

Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Натомість скаржник в касаційній скарзі виклав клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до прийняття судового рішення.

Розглянувши це клопотання, Суд відмовляє в його задоволенні, зважаючи на таке.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати визначається статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення суду від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення суду від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01)

Верховний Суд відмічає, що законодавче закріплення судових витрат має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат); по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.

Як визначено у рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги з підстав викладених в клопотанні поданому заявником, а тому відповідне клопотання не підлягає задоволенню.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід сплатити судовий збір у сумі 2 422,40 грн, який має бути перерахований за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір" та надати належні докази сплати судового збору касаційному суду.

Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене касаційна скарга, подана без додержання відповідних вимог чинного процесуального законодавства, підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №910/18480/15.

Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю .Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай