Рішення

від 26.08.2024 по справі 120/199/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 серпня 2024 р. Справа № 120/199/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в суд з позовною заявою до Агрономічної сільської ради (далі - орган місцевого самоврядування, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.11.2023 № 2807 про відмову ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240, площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років;

- зобов`язати Агрономічну сільську раду надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240 площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача вказує щодо протиправності рішення 49 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2023 № 2807 про відмову у наданні в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240, площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

Відтак, з метою скасування рішення 49 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2023 № 2807 та зобов`язання відповідача надати в оренду строком на 49 років вищевказану земельну ділянку, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 18.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку визначеному статтею 262 КАС України. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 31.01.2024 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 та запропоновував третій особі подати до суду у 15-денний строк письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог.

05.02.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив щодо задоволення заявлених вимог та вказав про таке. Відповідно до Плану зонування (Зонінгу) с. Агрономічне, цільове призначення земельної ділянки бажаної позивачем для отримання в оренду є відмінним від цільового призначення - "для ведення городництва", що є невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до цих нормативно - правових актів.

Також, відповідач вказує, що згідно із листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.06.2021 № 36-2-0.331-5953/2-21 наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.05.2019 № 2-8214/15-19-СГ громадянину ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, за результатами чого нею було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240.

Таким чином, гр. ОСОБА_2 виконав усі передбачені законодавством дії, щодо отримання земельної ділянки у власність (розроблення проектної документації, формування земельної ділянки, внесення відомостей до ДЗК, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці), окрім затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проте вищеописану дію виконати не можливо, тому що відповідно до п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Відповідач із посиланням на постанову Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 179/567/22 зазначив, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки є такою, що суперечить нормам землеустрою, та зумовлює позбавлення однієї з осіб, яким надано дозвіл, можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

13.02.2024 на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову ОСОБА_1 , в яких ОСОБА_2 заперечив щодо задоволення заявлених вимог та наголосив, що після надання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 25.05.2019 № 2-8214/15-19-СГ дозволу на розроблення документації із землеустрою, він виконав усі передбачені законодавством дії, щодо отримання земельної ділянки у власність (розроблення проектної документації, формування земельної ділянки, внесення відомостей до ДЗК, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці), окрім затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проте вищеописану дію виконати не можливо, тому що відповідно до п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

29.03.2024 представник позивача надав для долучення до матеріалів справи примірник рішення Агрономічної сільської ради 53 сесії 8 скликання від 05.03.2024 № 2950, яким відмовлено гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240 (№ 748) у власність для індивідуального садівництва та території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

09.07.2024 представник позивача подав до суду додаткові пояснення у справі.

Разом з тим, за нормами частини 5 статті 159 КАС України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

З урахуванням наведеної процесуальної норми, додаткові пояснення представника позивача від 09.07.2024 не приймаються судом до уваги.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

19.10.2023 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду для городництва терміном на 49 років з кадастровим номером 0520680200:01:005:020240, площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Однак, рішенням 49 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.11.2023 № 2807 "Про надання земельної ділянки в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 " із посиланням на п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.12, 36, 93, п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.06.2021 № 36-22-0.331-5953/2-21, наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 24.05.2019 № 2-8214/15-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" гр. ОСОБА_2 , для ведення індивідуального садівництва, враховуючи невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, висновки постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, благоустрою, житлово - комунального господарства, транспорту та комунальної власності, сільська рада відмовила позивачу у наданні земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:020240 в оренду.

Вважаючи таке рішення протиправним та з метою його скасування, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 статті 36 ЗК України, громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частинами 1, 3 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 134 цього Кодексу встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Як встановлено судом, позивач звернулась до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання земельної ділянки площею 0,06 га, кадастровий номер 0520680200:01:005:0240, в оренду на 49 років для ведення городництва.

Враховуючи зазначене, порядок надання бажаної позивачем земельної ділянки у користування врегульований статтею 123 ЗК України.

Згідно з положеннями статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Тобто, надання у користування земельної ділянки без складення документації із землеустрою можливо лише за наявності трьох умов, а саме:

- реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, здійсненого за запитом представника позивача ОСОБА_3 , бажана для позивача земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 0520680200:01:005:0240, з цільовим призначенням: 01.05 Для індивідуального садівництва, категорія земель - Землі сільськогосподарського призначення (том 1 а.с. 14).

Що стосується реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року № 1423-IX, розділ Х "Перехідних положень" доповнено пунктом 24, яким серед іншого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у підпунктах а - е цього Пункту.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто, з дня набрання чинності Законом України № 1423-IX від 28 квітня 2021 року з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

На рахунок меж та цільового призначення бажаної позивачем земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Як встановлено із змісту оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено в передачі земельної ділянки в оренду, у зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити, що підстава відмови "невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів" має бути розкрита у змісті рішення, зокрема, посиланням на невідповідності місця розташування бажаної позивачем ділянки вимогам закону або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Наведений висновок узгоджується із встановленими законом вимогами щодо "обґрунтованості рішення", що полягають в дослідженні суб`єктом владних повноважень усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Такий висновок відповідає і прецедентній практиктиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини зазначив про особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Виходячи із обставин справи, принципу належного урядування, як і вимог закону про повне обґрунтування власного рішення, відповідач не дотримався. Зокрема, в оскаржуваному рішенні відповідач посилається лише на невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Разом з тим, суд вважає за необхідне дослідити такі обставини справи.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на дев`ять категорій, серед яких землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 20 ЗК України визначено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів визначає Класифікація видів цільового призначення земель, затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010№ 548.

Як встановлено із розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, землі сільськогосподарського призначення (секція А, код 01) включають в себе землі для індивідуального садівництва (01.05) та городництва (код 01.07).

Судом з`ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240 віднесена до земель сільськогосподарського призначення та має вид використання для індивідуального садівництва, що підтверджується матеріалами справи.

Суд вважає, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться в Житловій зоні, зона Ж 1.2, що, на його думку, і свідчить про невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Разом з тим, такі посилання відповідача суд вважає безпідставними, оскільки останній не врахував, що бажана позивачем земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, вона має площі і межі, категорію земель та вид використання.

Що стосується викопіювання з плану зонування с. Агрономічне з орієнтовним зазначенням місця розташування бажаної позивачем земельної ділянки, то таке не є належним та допустимим доказом в розумінні КАС України, оскільки містить інформацію про категорію земель масиву, а не конкретно земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240.

У спірному рішенні відповідач посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.06.2021 № 36-22-0.331-5953/2-21, згідно з яким наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 24.05.2019 № 2-8214/15-19-СГ гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою та у відзиві зазначає, що до 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єкті, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності").

Однак, суд зазначає, що позивач із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду звернулась 19.10.2023, тому вказані у листі від 24.06.2021 № 36-2-0.331-5953/2-21 заборони не діють.

Оцінюючи посилання відповідача, що гр. ОСОБА_2 виконав усі передбачені законодавством дії, щодо отримання земельної ділянки у власність (розроблення проектної документації, формування земельної ділянки, внесення відомостей до ДЗК, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці), окрім затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та посилання на постанову Верховного Суду від 17.11.2023 у справі № 179/567/22, згідно з якою надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки є такою, що суперечить нормам землеустрою, та зумовлює позбавлення однієї з осіб, яким надано дозвіл, можливості завершити розпочату ним відповідно до законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.05.2022 у справі № 154/3345/16 підтвердив раніше сформовані висновки Верховного Суду про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України (п. 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі та зазначив наступне:

" 22. У справі № 545/808/17, як і у справі, що розглядається, виникла ситуація, коли на одну й ту саму земельну ділянку претендували дві особи. При цьому позивач звернувся до сільської ради з відповідною заявою раніше, аніж інша особа.

23. У постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 Верховний Суд погодився з тим, що "чинним законодавством не передбачено право сільської ради відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України, в тому числі не передбачено й прийняття сільською радою рішення про відмову у задоволенні вимоги, порушеної в заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв`язку з відведенням земельної ділянки іншій особі".

24. Згодом цей висновок було застосовано в багатьох інших справах. Узагальнено його суть зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки треба надавати усім, хто звернувся. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

25. У постанові від 29.09.2020 у цивільній справі № 688/2908/16-ц, посилання на яку було в ухвалі про передачу справи на розгляд палати, Велика Палата Верховного Суду сформулювала загальні підходи до вирішення таких спорів:

" 39. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

40. З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

41. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи."

26. Таким чином, ключовим для вирішення питання про правомірність дій органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, є оцінка добросовісності дій міської ради під час ухвалення оскаржуваного рішення.

27. Зазначений правовий висновок є застосовним до ситуацій, коли спір виник у зв`язку із наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки двом (чи більше) особам, тобто коли на одну ділянку є два кандидати.

28. Велика Палата Верховного Суду не заперечувала саму можливість надання дозволу декільком заявникам, запропонувавши оцінювати правомірність таких рішень з огляду на їх добросовісність, виходячи з конкретних обставин справи."

Відтак, дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Разом з тим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Таку правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 22.02.2019 у справі № 813/1631/14.

За такого правового регулювання, надання дозволу на розробку проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 не є підставою для відмови у надані земельної ділянки в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 .

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв у межах і спосіб, визначений законом. Відтак, рішення Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 22.11.2023 № 2807 не відповідає критерію обґрунтованості є протиправним і підлягає скасуванню.

Більше того, суд враховує наявну у матеріалах справи копію рішення Агрономічної сільської ради 53 сесії 8 скликання від 05.03.2024 № 2950, яким відмовлено гр. ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240 (№ 748) у власність для індивідуального садівництва та території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати в оренду позивача земельну ділянку, для ведення городництва, кадастровий номер 0520680200:01:005:02140, строком на 49 років, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Разом з тим, позивач просить зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області надати ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку для ведення городництва строком на 49 років.

Оскільки сільська рада, як власник земельної ділянки, вправі розпоряджатися земельною ділянкою, то встановлення строку оренди є дискреційними повноваженнями останньої.

В силу приписів ст 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Суд зазначає, що дата укладення та строк дії договору оренди землі є істотними умовами правочину та визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років, що передбачено ст. 15, 19 Закону.

Відтак, у розрізі спірних правовідносин, суд вважає доцільним застосувати абз 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240, площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову частково.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень частини 3 статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 49 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.11.2023 № 2807 про відмову ОСОБА_1 у наданні в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240, площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання в оренду земельної ділянки для ведення городництва, з кадастровим номером 0520680200:01:005:0240, площею 0,06 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, строком на 49 років, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Агрономічна сільська рада (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04525998);

Третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 26.08.2024.

Суддя Томчук Андрій Валерійович