Ухвала

від 26.08.2024 по справі 120/7419/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

26 серпня 2024 р. Справа № 120/7419/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

09 серпня 2024 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони проведення виконавчих дій та зупинення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 , в тому числі зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується в судовому порядку, оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Подана заява обґрунтована тим, що 17 травня 2024 року Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці прийнято постанову № ЦЗ-22/ВІ/а-2, якою до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 80000 гривень. 29 липня 2024 року головним державним виконавцем Жмеринського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Конопацькою Я.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ-22/ВІ/а-2 від 17 травня 2024 року, яка в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

На переконання представника позивача, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови може призвести до фактичного виконання такого виконавчого документа та у разі задоволення позову призведе до ускладнення виконання рішення суду. Окрім того, невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача, оскільки на його рахунки може бути накладено арешт, а також застосовані інші заходи, спрямовані на примусове виконання постанови органами виконавчої служби.

За наведених обставин заявник вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони проведення виконавчих дій та зупинення стягнення на підставі постанови Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яка оскаржується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеної норми суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, суд зважає на таке.

Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.

Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).

В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову; заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами; суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав та законних інтересів позивачів (фізичних та юридичних осіб) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зауважує, що згідно з частиною 9 статті 265 Кодексу законів про працю України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі зокрема рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, визначено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються зокрема органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України).

Відтак постанова Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ-22/ВІ/а-2 від 17 травня 2024 року, якою до позивача застосовано штраф, є виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Визначаючись із тим, чи наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, на яких наполягає заявник, суд зважає на висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, наведені у постанові від 01 червня 2022 року (справа № 380/4273/21). Так, касаційний суд вказав на таке:

« 47. … суд при розгляді заяви про забезпечення позову у справах про оскарження постанов Держпраці про накладення штрафу має оцінювати всі обставини у сукупності. Суди мають враховувати суму штрафу, майновий стан позивача, чи було пред`явлено постанову Держпраці до виконання, чи відкрито виконавче провадження тощо.

48. Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

49. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

50. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

51. З аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти».

Суд зауважує, що у згадуваній вище постанові суду касаційної інстанції надавалася оцінка підставам забезпечення позову у спосіб зупинення стягнення саме на підставі постанови органу Держпраці, а тому наведені вище висновки Верховного Суду застосовні і в даному випадку.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони виконавцю вичиняти будь-які дії та зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження та ним вчиняються дії щодо примусового виконання виконавчого документа, а тому невжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, покладення на позивача додаткових фінансових витрат для поновлення його прав, а також може спричинити негативні наслідки щодо можливої втрати майна (грошових коштів).

Проте, на думку суду, такі аргументи не є достатніми для вжиття відповідних заходів забезпечення позову, оскільки саме по собі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом без наведення обставин, які обґрунтовано свідчать про неможливість відновлення прав та інтересів заявника у разі задоволення позову, не є беззаперечним свідченням настання негативних наслідків для позивача, та, відповідно, не свідчить про наявність обставин, за яких допускається вжиття заходів забезпечення позову.

Більше того, представником позивача не наведено обставин, які впливають на співмірність та необхідність забезпечення позову з метою уникнення негативних наслідків, які, в свою чергу, можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав позивача.

З приводу посилань представника позивача на ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову, то тут слід врахувати те, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, що включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22 вересня 2022 року у справі № 160/1609/22, від 29 вересня 2022 року у справі № 380/3826/21.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович