Рішення

від 13.08.2024 по справі 260/1352/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2024 року м. Ужгород№ 260/1352/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у судовому засіданні:

позивачка - не з`явилася;

представник позивача - Моняк Р.В.;

представник відповідача - Гриньо Д.Д.;

третя особа - не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, третя особа - ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №1609 від 15.02.2024 року "Про внесення змін до рішення ХХVII сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02.11.2023 року "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням"; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.11.2023 року на підставі рішення № 1475 Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області XXVII сесії VIII скликання, було достроково припинено повноваження секретаря Дубринської сільської ради Мицода Марина Юріївна. Фактично через чотири місяці після прийняття рішення №1475 від 02.11.2023 року "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням", відповідач вніс зміни до реалізованого рішення, яким перевищив повноваження та прийняв незаконне рішення № 1609 від 15.02.2024 року "Про внесення змін до рішення 27 сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02.11.2023 року "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням". Вказує на те, що вказаним рішенням було грубо порушено її права на її правову визначеність у відносинах з органом місцевого самоврядування щодо її трудових прав та завдано моральні збитки. Прийняття даного рішення також потягнуло за собою прийняття інших рішень, що грубо порушують її прав, так як такі були прийнятті без бажання та без врахування її волі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.

28.03.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що такий проти позову заперечує, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову вказує зокрема на те, що позивачка як депутат Дубриницької сільської ради брала безпосередню участь 15.02.2024 року на пленарному засіданні ХХХІ (позачергової) сесії Дубриницької сільської ради VIII скликання із використанням усіх її прав без будь-яких порушень, що підтверджується відповідним протоколом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року до участі у даній справі залучено ОСОБА_2 (діючого секретаря ради), в якості третьої особи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено таку до судового розгляду.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.11.2020 року на підставі рішення № 4 Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області І сесії (пленарного засідання) VIII скликання, ОСОБА_1 обрана секретарем Дубриницької сільської ради, що не заперечується відповідачем.

02.11.2023 року на підставі рішення від № 1475 Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області XXVII сесії VIII скликання, було достроково припинено повноваження секретаря Дубринської сільської ради ОСОБА_1 (а.с. 9).

Як встановлено судом, 02.11.2023 року ОСОБА_1 було ознайомлено з рішенням про звільнення, про що свідчить її підпис.

В той же день (02.11.2023 року) в трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 було внесено запис за № 9 про її звільнення із посади секретаря Дубриницької сільської ради (а.с. 14).

Таким чином, Дубриницькою сільською радою було вчинено дії щодо фактичного виконання рішення від 02.11.2023 року № 1475 Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області XXVII сесії VIII скликання «Про достроково припинено повноваження секретаря Дубринської сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням».

15.02.2024 року на XXXI позачерговій сесії Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області VIII скликання, було прийнято рішення № 1609 від 15.02.2024 року "Про внесення змін до рішення ХХVІІ сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02.11.2023 року "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням" (а.с. 8).

Відповідно до п. 1 даного рішення було внесені зміни до рішення ХХVІІ сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02.11.2023 року "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням", а саме, пункт 1 викладено в новій редакції: « 1. Встановити, що внаслідок допущеної помилки рішення про розгляд заяви секретаря Дубриницької сільської ради ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням не розглянуто і не прийнято по суті», що стало предметом розгляду даної адміністративної справи.

Позивач вказує на те, що оскаржуване рішення відповідача порушує її права на правову визначеність у відносинах з органом місцевого самоврядування щодо її трудових прав та завдано моральні збитки. Прийняття даного рішення також потягнуло за собою прийняття інших рішень, що грубо порушують права Позивача (та які були прийнятті без бажання та без врахування волі Позивача). Вважає таке рішення протиправним та таким, що прийнято з перевищенням повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Абзацом 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно із статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР (надалі, також - Закон №280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За положеннями частини першої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як вже встановлено судом 15.02.2024 року на XXXI позачерговій сесії Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області VIII скликання, було прийнято рішення № 1609 від 15.02.2024 року "Про внесення змін до рішення ХХVІІ сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02.11.2023 року "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням", яким встановлено, що внаслідок допущеної помилки рішення про розгляд заяви секретаря Дубриницької сільської ради ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням не розглянуто і не прийнято по суті».

Положенням статті 59 Закону №280/97-ВР стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009.

В абзаці 3 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 органи місцевого самоврядування приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють дію норм права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Абзацом 5 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування та громадянами, що породжує у громадян упевненість у тому, що їхнє становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України також зазначено, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону слідує, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Аналіз зазначеного та Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009, свідчить про те, що орган місцевого самоврядування в цілому наділений правом скасовувати свої раніше прийняті акти індивідуального характеру в односторонньому порядку, окрім випадку коли такі рішення були виконані.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а, від 22.01.2019 у справі №371/957/16-а, від 13.03.2019 у справі №542/1197/15-а.

Відтак, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Суд вказує на те, що рішення від 02.11.2023 року № 1475 Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області XXVII сесії VIII скликання, "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сільської ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням", є ненормативним актом (актом індивідуальної дії) та є таким, що фактично було виконане 02.11.2023 року, оскільки запис про звільнення з посади внесено в трудову книжку, а також здійснено розрахунок при звільненні.

Отож, оскаржуване рішення Дубриницької сільської ради Закарпатської області від 15.02.2024 року за №1609 "Про внесення змін до рішення XXVII сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02 листопада 2023 року №1475 "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сілької ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням" не відповідає встановленим у частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 у справі Рисовський проти України суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа виливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорваті, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Онер`їлдіз проти Туреччини та Беєлер проти Італії).

Потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки), іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (Лелас проти Хорватії).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, Гаші проти Хорватії).

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, який належить їй компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 72-73, 76-77, 143, 243-246, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення, третя особа - ОСОБА_2 - задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №1609 від 15.02.2024 року "Про внесення змін до рішення XXVII сесії VIII скликання Дубриницької сільської ради від 02 листопада 2023 року №1475 "Про дострокове припинення повноважень секретаря Дубриницької сілької ради VIII скликання ОСОБА_1 за власним бажанням".

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дубриницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (89210, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Дубриниці, вул. Центральна, буд. 44а, код ЄДРПОУ 04351179) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.08.2024 року.

СуддяС.А. Гебеш