Рішення

від 23.08.2024 по справі 420/1811/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1811/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (вул. Слобожанська, 23-А, смт. Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області, 52005, код ЄДРПОУ 26297948), Рубіжанський міський суд Луганської області (вул. Миру, буд. 34, Рубіжне, Луганська область, 93000, код ЄДРПОУ 05381449) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, Рубіжанський міський суд Луганської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України в якому позивач (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд:

визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області щодо ненарахування та невиплати судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 вересня 2023 року по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію;

зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області провести нарахування та виплату судді Рубіжанського міського суду Луганської області ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2023 року по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію.

Позов обґрунтований тим, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №410/2016 від 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п`ять років, що підтверджується копією Указу, яка додається до позову. Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області №88-ОС від 10.10.2016 року ОСОБА_1 зараховано до штату Рубіжанського міського суду Луганської області, що підтверджується копією наказу, яка додається до позову. Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 року №10- ПД ОСОБА_1 увільнено від роботи з 26.06.2023 у зв`язку із призивом на військову службу по мобілізації на період воєнного стану зі збереженням місця роботи, посади по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію. 301 вересня 2023 року ОСОБА_2 було зупинено нарахування та виплата суддівської винагороди у зв`язку із призивом на військову службу по мобілізації.

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника ТУ ДСА України в Луганській області із заявою, відповідно до якої просив: - розглянути питання нарахування та виплати суддівської винагороди; здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди за попередній період та здійснювати такі нарахування та виплату в подальшому: надати грунтовну відповідь із посиланням на норми законодавства або позицію національного суду, щодо неможливості нарахування ОСОБА_2 , як судді, суддівської винагороди починаючи з вересня 2023 року; надати роз`яснення та алгоритм дій у разі незгоди з позицією ТУ ДСА в Луганській області щодо рішень Ради суддів України від 14.03.2022 року №10 та 05.08.2022 року №24; надати інформацію щодо відповідальних осіб, які приймають рішення та здійснюють нарахування та виплату суддівської винагороди, з урахуванням зазначених у листі питань; повідомити ОСОБА_1 про розгляд листа та надати відповідь на зазначені питання із наданням необхідної розгорнутої інформації електронною поштою.

29.11.2023 року листом Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області за №808/23-вих. ОСОБА_1 повідомлено, що нарахування та виплату суддівської винагороди припинено на підставі наказу в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 року №10-ПД «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби у зв`язку з призивом на військову службу по мобілізації, на період воєнного стану, зі збереженням місця роботи, посади по день фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію. Зазначеним наказом не передбачено збереження суддівської винагороди на час увільнення від роботи. Також повідомлено, що оскільки ОСОБА_2 увільнено від роботи та ним не здійснюється правосуддя у зв`язку з призивом на військову службу по мобілізації, правові підстави для поновлення нарахування та виплати суддівської винагороди відсутні.

Позивач вважає, що ненарахування відповідачем позивачеві суддівської винагороди порушує право позивача на належне матеріальне забезпечення щодо отримания належної суддівської винагороди.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України.

Від представника відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач зазначає, що Позивач до призову по мобілізації до Збройних Сил України отримував суддівську винагороду відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII. Оскільки Законом №1402-VIII не врегульовані питання виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу вважаємо, що необхідно керуватися нормами трудового законодавства. Частиною третьою статті 119 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) передбачалося, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Законом України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (набрав чинності 19 липня 2022 року) внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, відповідно до яких у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Отже, за військовозобов`язаним, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації у зв`язку з введенням воєнного стану, зберігається місце роботи і посада, а також йому виплачується грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.02.2024 4 і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно з наведеним правовим регулюванням, на підставі наказу в.о. Голови Рубіжанського міського суду Луганської області Є. Романовського від 04 вересня 2023 року №10-ПД «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби у зв`язку з мобілізацією, на особливий період» (доказ надано до суду Позивачем), нарахування та виплату Позивачу суддівської винагороди Територіальним управлінням припинено. Враховуючи вищевикладене, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області не порушувало прав Позивача. Дії Відповідача ґрунтуються на законі і є цілком правомірними.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та відзив на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: Указом Президента України «Про призначення суддів» №410/2016 від 24 вересня 2016 року ОСОБА_1 , призначено на посаду судді Рубіжанського міського суду Луганської області строком на п`ять років.

Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області №88-ОС від 10.10.2016 року ОСОБА_1 зараховано до штату Рубіжанського міського суду Луганської області.

Наказом голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 року №10- ПД ОСОБА_1 увільнено від роботи з 26.06.2023 у зв`язку із призивом на військову службу по мобілізації на період воєнного стану зі збереженням місця роботи, посади по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію.

01 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Начальника ТУ ДСА України в Луганській області із заявою, відповідно до якої просив: розглянути питання нарахування та виплати суддівської винагороди; здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди за попередній період та здійснювати такі нарахування та виплату в подальшому: надати грунтовну відповідь із посиланням на норми законодавства або позицію національного суду, щодо неможливості нарахування , як судді, суддівської винагороди починаючи з вересня 2023 року; надати роз`яснення та алгоритм дій у разі незгоди з позицією ТУ ДСА в Луганській області щодо рішень Ради суддів України від 14.03.2022 року №10 та 05.08.2022 року №24; надати інформацію щодо відповідальних осіб, які приймають рішення та здійснюють нарахування та виплату суддівської винагороди, з урахуванням зазначених у листі питань; повідомити про розгляд листа та надати відповідь на зазначені питання із наданням необхідної розгорнутої інформації електронною поштою.

29.11.2023 року листом Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області за №808/23-вих. ОСОБА_1 повідомлено, що нарахування та виплату суддівської винагороди припинено на підставі наказу в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 року №10-ПД «Про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби у зв`язку з призивом на військову службу по мобілізації, на період воєнного стану, зі збереженням місця роботи, посади по день фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію.

Як стверджує позивач, з 01 вересня 2023 року йому не виплачується суддівська винагорода, у зв`язку з чим, він звернувся до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності невиплати позивачу суддівської винагороди із застосуванням обмеження, установленого статтею 17 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме у частині третій статті 119 КЗпП слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінити словами "зберігаються місце роботи і посада".

Так, частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України, у редакції даної частини статті по 18.07.2022 включно, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З 19.07.2022 редакція частини третьої статті 119 КЗпП України, викладена зі змінами, а саме за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З огляду на викладене, за працівником, який призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, не зберігається саме середній заробіток.

З огляду на зазначені зміни законодавства був винесений наказ в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 за №10-ПД ОСОБА_1 увільнено від роботи з 26.06.2023 у зв`язку із призивом на військову службу по мобілізації на період воєнного стану зі збереженням місця роботи, посади по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію.

Відповідно до преамбули Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII (далі за текстом - Закон № 1402-VIII), цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Тобто Закон № 1402-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в України, а також регламентує статус професійного судді та трудові відносини із суддями.

Закон № 1402-VIII, передбачає відрядження судді на роботу до Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, Ради суддів України, до іншого суду, а також детально описано питання суддівської винагороди, на період такого відрядження (статті 54, 55, 102 Закон № 1402-VIII).

Натомість Законом № 1402-VIII не передбачена можливість відрядження судді для проходження служби до Сил територіальної оборони Збройних Сил України, як і не передбачене правове регулювання проходження суддею військової служби із збереженням суддівської винагороди.

За загальним правилом, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, застосуванню підлягають положення загального законодавства, зокрема в даному випадку норми трудового законодавства.

Така правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 16.09.2021 року у справі № 340/301/20.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

З огляду на викладене, є підстави для застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України та законодавчих актів, що регулюють військовий обов`язок і військову службу.

Так, згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 26.06.2023 року №177 позивача з 26.06.2023 року прийняв справу і посаду, приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено посадовий оклад 3810,00 гривень на місяць (15-тарифний розряд), шпк «старший лейтенант» та щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 443% місячного грошового забезпечення. надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Частиною другою статті 9 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року N 2011-XII (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за N 745/32197 (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) (далі - Порядок №260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята постанова №168 (далі Постанова №168, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Тобто, з огляду на матеріали справи, позивач тимчасово не здійснює правосуддя в Україні, а виконує службові обов`язки в Збройних Силах України та при цьому отримує грошове забезпечення військовослужбовця.

Принагідно суд зазначає, що статтею 24 Конституції України зафіксовано, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Тобто як і працівник, який призваний на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, так і суддя при вступі на військову службу мають рівні права та обов`язки, з огляду на редакцію частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України з 19.07.2022, а також рівне грошове забезпечення військовослужбовця.

При цьому, суд зазначає, що обставини при яких два рівних військовослужбовців (за посадою, званням, тощо) виконують одні і ті ж обов`язки, при цьому один із них отримує грошове забезпечення військовослужбовця, а інший отримує і грошове забезпечення військовослужбовця, і суддівську винагороду, порушують рівність прав громадян передбачений статтею 24 Конституції України.

Стосовно позиції позивача щодо необхідності застосування правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2022 у справі 990/4/22, то вони стосуються звільнення судді, та не виплаченої суддівської винагороди, та не є тотожними з даними правовідносинами.

Подібні висновки викладені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2024 року по справі № 160/25036/23.

Крім того, частиною другою статті 24 Закону № 1402-VIII визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наказом в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 за №10-ПД ОСОБА_1 увільнено від роботи з 26.06.2023 у зв`язку із призивом на військову службу по мобілізації на період воєнного стану зі збереженням місця роботи, посади по день його фактичного звільнення з військової служби або оголошення рішення про демобілізацію.

При цьому, суд зауважує, що суддівська винагорода позивачу з 26 червня 2023 року не нараховувалася та не виплачувалася на підставі зазначеного наказу.

Наказ в.о. голови Рубіжанського міського суду Луганської області від 04.09.2023 за №10-ПД на час звернення до суду є чинним та не оскаржений в установленому законом порядку.

Отже, враховуючи те, що відповідачем виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення припинено на підставі наказу від 04.09.2023 за №10-ПД та законність цього наказу позивачем не ставиться під сумнів, оскільки позивачем він не оскаржується, суд прийшов до висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди з 26 червня 2023 року, що як наслідок свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/5033/22.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сторонами не надано доказів понесення судових витрат, які б підлягали розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області (вул. Слобожанська, 23-А, смт. Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровської області, 52005, код ЄДРПОУ 26297948), Рубіжанський міський суд Луганської області (вул. Миру, буд. 34, Рубіжне, Луганська область, 93000, код ЄДРПОУ 05381449) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795), Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Враховуючи знаходження судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано суддею 23.08.2024 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.К.Василяка

.