Рішення

від 26.08.2024 по справі 420/17921/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17921/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA500080/2024/000051/2;

визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500080/2024/000196.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з метою митного оформлення Позивачем (в особі ТОВ «Технологічна експедиція) було подано до Одеської митниці митну декларацію ІМ 40 ДЕ 24UA500080006733U9, в якій було визначено для митного оформлення товар загальною вартістю 31699,76 дол. США. Після надання основних та додаткових документів, Позивач просив прийняти визначену у митній декларації № 24UA500080006733U9 вартість товару.

Однак, 04.06.2024 року Відповідачем було винесено картку відмови №UA500080/2024/000196 в митному оформленні (випуску) товарів, а також прийнто Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000051/2, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

У зв`язку з прийнятим рішенням Позивач 04.06.2024 року був змушений подати нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ 24UA500080006777U3. У митній декларації ІМ 40 ДЕ 24UA500080006777U3 загальна різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю визначеною декларантом, і митною вартістю визначеною митним органом щодо товарів складає 84072,47 грн.

Позивач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси, у зв`язку з чим вони мають бути скасовані.

Щодо застосування відповідачем резервного методу щодо товару поданого до митного оформлення, позивач зазначає, що ним при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої митної вартості за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. Більш того, на запит Відповідача були надані додаткові документи, які підтверджують визначення митної вартості наданих для митного оформлення товарів відповідно до законодавства України. Отже, на думку позивача, він під час митного оформлення товарів надав документи, що містять необхідні відомості для визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору.

Позивач також не погоджується з висновками Відповідача, якими останній обґрунтовує оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, та зазначає, що аргументи митниці не можуть братися до уваги та слугувати підставою для коригування митної вартості товару.

Ухвалою суду від 17.06.2024 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.

19.06.2024 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто шляхом надання до суду платіжної інструкції № 2263, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1413,53 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також витребувано з Одеської митниці належним чином засвідчені копії документів, які були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості №UA500080/2024/000051/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196.

10.07.2024 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов разом з документами на виконання ухвалу суду від 26.06.2024 року.

Згідно відзиву, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №24UA500080006733U9 від 03.06.2024, відповідно до якої за умовами поставки DPU на митну територію України надійшов товар ТОВ «ДАНН». Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500080006733U9 від 03.06.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД. Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

04.06.2024 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 21.05.2024 б/н, в якому відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару, і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення № 31012024040431802, а у поданій МД до митного оформлення зазначено умови поставки DPU Київ ; комерційну пропозицію продавця б/н без дати і на умовах поставки EXW ; експертне дослідження від 03.06.2024 №356/24, у висновку якого зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар з іншою торговельною маркою. Згадані вище обставини, як зазначив відповідач, не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару. Враховуючі вищевказане, на думку відповідача вказані розбіжності декларантом не спростовані.

Отже, як зазначає відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №24UA500080006733U9 від 03.06.2024 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідач зауважив, що у відношенні товарів застосували резервний метод.

На переконання відповідача, у рішенні про коригування митної вартості № UA500080/2024/000051/2 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Відтак, відповідач робить висновок, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500080/2024/000051/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДАНН».

10.07.2024 року до суду від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 06.08.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Інших заяв по суті під час розгляду справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

У ході здійснення господарської діяльності Позивача між ТОВ «ДАНН.» (Покупець) та «ALLTAG UND GERATETECHNIK GMBH» (Продавець) 01.02.2024 року було укладено контракт на поставку № AUG-00D/2, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно п. 2.3. Договору № AUG-00D/2, опис товару, його загальна кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент Товару у Специфікаціях, Права та обов`язки Покупця і Продавця щодо кількості товару зазначаються у Специфікації (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору загальна сума Договору складається із загальної суми вартості Товару зазначеного у всіх погоджених Сторонами Специфікаціях.

Договір набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно даного Договору (п. 9.1. Договору).

На виконання умов Договору № AUG-00D/2 було виставлено Інвойс № 84/05/2024 від 22.05.2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 31699,76 доларів.

Також було складено специфікацію № 37846 від 22.05.2024 року до Договору, якою сторонами було погоджено поставку на територію України наступні товари: бігова доріжка, задня заглушка для бігової доріжки, ключ безпеки для бігової доріжки, консоль для бігової доріжки, кришка мотора для бігової доріжки, кабель для бігової доріжки, контролер для бігової доріжки, двигун 2500 Вт для бігової доріжки, ремінь мотору для бігової доріжки.

Відповідно до п.п. 2, 3 специфікації, ціни розраховані на умовах DPU KYIV(відповідно до Incoterms 2020). Ціна товару обумовлена у специфікації є остаточна та зміні після підписання не підлягає. Умови поставки: DPU KYIV.

З метою митного оформлення імпортованого товару року декларантом позивача до Одеської митниці подано митну декларацію № 24UA500080006733U9 від 03.06.2024 року на:

товар № 1: Тренажери із змінними механізмами обтяження. Бігова доріжка 138 шт. Задня заглушка для бігової доріжки 2 шт. Ключ безпеки для бігової доріжки 2 шт. Консоль для бігової доріжки 1 шт. Кришка мотора для бігової доріжки 2 шт. Торговельна марка: FitLogic. Країна виробництва: CN. Виробник: DONGGUAN JOGWAY FITNESS EQUIPMENT CO., LTD.

товар № 2: Провідники електричні для напруги не більш як 1 000В, оснащені з`єднувальними пристроями. Кабель для бігової доріжки 1шт. Торговельна марка: FitLogic. Країна виробництва: CN. Виробник: DONGGUAN JOGWAY FITNESS EQUIPMENT CO., LTD.

товар № 3: Контролери з пам`яттю, що програмуються, для напруги не більш як 1 000 В. Контролер для бігової доріжки 1 шт. Торговельна марка: FitLogic. Країна виробництва: CN. Виробник: DONGGUAN JOGWAY FITNESS EQUIPMENT CO., LTD.

товар № 4: Двигуни постійного струму, потужністю 2500 Вт. Двигун 2500 Вт.для бігової доріжки 1 шт. Торговельна марка: FitLogic. Країна виробництва: CN. Виробник: DONGGUAN JOGWAY FITNESS EQUIPMENT CO., LTD.

товар № 5: Привідні паси з вулканізованої гуми. Ремінь мотору для бігової доріжки 1шт. Торговельна марка: FitLogic. Країна виробництва: CN. Виробник: DONGGUAN JOGWAY FITNESS EQUIPMENT CO., LTD.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- Договір про надання послуг митного брокера № ТЕ 08122023/1 від 08.12.2023 (m4207);

- Специфікація № 37846 від 22.05.2024 до договору поставки № AUG 00D/5 від 01.02.2024 (4103);

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (Договір поставки) № AUG 00D/5 від 01.02.2024 (m4100);

- Декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 84/05/2024 від 22.05.2024 (0862);

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 37846 від 31.05.2024 (0730);

- Коносамент (Bill of Lading) №QN24030281 від 04.04.2024 (0705);

- Рахунок-Фактура (інвойс) (Commercial invoice) № 84/05/2024 від 22.05.2024 (0380);

- Пакувальний лист (Packing List) № 84/05/2024 від 22.05.2024 (0271).

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме:

1) згідно п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.02.2024 № AUG - 00D/2 асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною цього договору. Водночас, в комерційних документах до контракту відсутня інформація щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів ,- що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою , а специфікація взагалі відсутня;

2) у пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам;

3) згідно до вимог ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості товарів враховується вартість їх страхування. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу. Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до п. 3 ст. 53 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прайс-листи продавця; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

04.06.2024 декларант додатково надіслав: прайс продавця від 21.05.2024 б/н, комерційну пропозицію продавця; експертне дослідження від 03.06.2024 №356/24.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що в прайсі продавця від 21.05.2024 б/н, відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару, і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки - CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення № 31012024040431802, а у поданій МД до митного оформлення зазначено умови поставки DPU Київ. Комерційна пропозиція продавця без номера та без дати і на умовах поставки EXW Китай. У висновку експертнного дослідження від 03.06.2024 №356/24 зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товари з іншою торговельною маркою.

Відповідач в рішенні вказав, що згадані вище обставини не дають можливості ідентифікувати додатково надані декларантом документи як такі, що відповідають заявленій до митного оформлення партії товару.

Як зазначив відповідач в оскаржуваному рішенні, за результатами проведеної шляхом обміну електронними повідомленнями консультації між митним органом і декларантом, згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок виявлених розбіжностей та не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів. Митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена митним органом згідно з положеннями статей: 59 МКУ - у митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами; 60 МКУ - у митного органу немає документально підтвердженої інформації щодо якості товару з заявленою торгівельною маркою, що унеможливлює його порівняння з раніше заявленими торговими марками та репутацією цих товарів на ринку; 62,63 МКУ - у митного органу відсутня інформація, необхідна для обчислення вартості на основі віднімання та додавання вартості.

04.06.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500080/2024/000051/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме, митним органом було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом:

Товар №1 з 3,1199 дол.США/кг до 3,76 дол.США/кг(МД 24UA100340615722U9 від 14.05.2024).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 04.06.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим Рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, та у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі) не містяться дані про числові значення такої складової митної вартості, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача з огляду на наступне.

Щодо того, що в комерційних документах до контракту відсутня інформація щодо торгівельної марки, виробника, моделей та артикулів, що, на думку відповідача, може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати товар з заявленою поставкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.1-.3.2 Договору сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент Товару у Специфікаціях, Права та обов`язки Покупця і Продавця щодо кількості товару зазначаються у Специфікації.

Суд встановив, що відповідно до специфікації №37846 до договору поставки, підписаної 01.02.2024 року, сторонами договору узгоджено поставку товару:

бігова доріжка 138 шт, за ціною 229,15 дол. США, всього 31622,70 дол. США;

задня заглушка для бігової доріжки 2 шт, за ціною 1,68 дол. США, всього 16965,00 дол. США;

ключ безпеки для бігової доріжки 2 шт, за ціною 0,93 дол. США, всього 1,86 дол. США;

консоль для бігової доріжки 1 шт, за ціною 3,74 дол. США, всього 3,74 дол. США;

кришка мотора для бігової доріжки 2 шт, за ціною 4,50 дол. США, всього 9,00 дол. США;

кабель для бігової доріжки 1 шт, за ціною 0,60 дол. США, всього 0,60 дол. США;

контролер для бігової доріжки 1 шт, за ціною 7,15 дол. США, всього 7,15 дол. США;

двигун 2500 Вт для бігової доріжки 1 шт, за ціною 52,57 дол. США, всього 52,57 дол. США;

ремінь мотору для бігової доріжки 1 шт, за ціною 0,46 дол. США, всього 0,46 дол. США.

Всього за специфікацією на суму 31699,76 дол. США. (п. 1 специфікації)

З наведеного слідує, що специфікація складена у відповідності до умов договору та містить ту інформацію, яка передбачена умовами договору, а саме: обсяг та асортимент товару.

Щодо конкретної характеристики придбаного товару, матеріалами справи підтверджено, що у пункті 31 митної декларації №24UA5000800064377U3 міститься інформація про виробника та торгову марку товару.

Також суд не приймає до уваги твердження митниці щодо відсутності специфікації, адже як слідує з матеріалів позову та підтверджується, зокрема, інформацією що міститься в картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196, специфікація №37846 до договору поставки, підписана 01.02.2024 року надавалась до митного оформлення.

Стосовно твердження митного органу, що у пакувальному листі відсутнє посилання на інвойс чи специфікацію, що викликає сумніви щодо його відповідності поданим комерційним документам, суд зазначає, що законодавством не встановлено вимог до оформлення пакувального листа (є документом довільної форми). Пакувальний лист - це документ, у якому відображаються всі види й сорти товару, наявного в кожному товарному місці (наприклад, у контейнері, ящику, коробці), тобто він дає інформацію про кількість кожного сорту (число одиниць в упаковці) і номер упаковки (місця).

Дійсно, пакувальний лист №84/05/2024 від 22.05.2024 року не містить посилання на інвойс чи специфікацію. У свою чергу, у ньому зазначено номер контракту, на підставі якого здійснюється поставка, номер контейнеру, що відповідає номеру, зазначеному в автотранспортній накладній № 37846 від 31.05.2024 та коносаменті № QN24030281 від 04.04.2024, а також наведено перелік товарів, який при співставленні з інвойсом та специфікацією є абсолютно ідентичними.

Таким чином, досліджуючи наведені документи в сукупності можливо встановити відповідність та відношення пакувального листа до поданих комерційних документів.

Щодо зауважень митниці стосовно ненадання документів про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України, суд зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування є документами, які підтверджують митну вартість товару виключно у випадках якщо здійснювалося таке страхування.

Як вже було встановлено судом, відповідно до п. 3 специфікації №37846, умовами поставки визначено DPU KYIV.

Згідно Міжнародним правилам Інкотермс 2020 за умови DPU (Delivered at Place Unloaded), продавець зобов`язується доставити товар до вказаного місця розвантаження, яке може бути не лише терміналом, а й іншим певним місцем, таким як склад, завод чи адреса покупця. Продавець також відповідає за розвантаження товару коштами, наданими покупцем, на зазначеному місці. З моменту завершення розвантаження ризики втрати чи пошкодження товару переходять із продавця на покупця.

За умовами DPU продавець не зобов`язаний надавати страхування товару, але якщо страхування зазначено у контракті, продавець повинен забезпечити страхування до завершення розвантаження на місці розвантаження.

Крім того, умовами укладеного договору № AUG 00D/5 від 01.02.2024 року не передбачено обов`язоу продавця щодо страхування товару до завершення розвантаження на місці розвантаження.

Отже, відповідно до приписів ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

Відтак, наведені доводи митного органу суд визнає необґрунтованими і відхиляє.

Крім того, суд відхиляє посилання відповідача на те, що в прайсі продавця від 21.05.2024 б/н, відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника товару, і умови поставки в якому EXW - не відповідають умовам поставки - CPT в наданій копії митної декларації країни відправлення № 31012024040431802, а у поданій МД до митного оформлення зазначено умови поставки DPU Київ.

По-перше, прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів. По-друге, прайс-лист уявляє собою довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що зазначені в прайс-листі умови поставки товару є безвідносними до Позивача, на відміну від специфікації, експортної декларації та інвойсу, які містять умови поставки згідно Інкотермс.

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 року по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 року по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.

З цих же підстав суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності у комерційній пропозиції дати та зазначення умов поставки EXW Китай, а також щодо посилань на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар з зазначенням іншої торговельної марки в експертному дослідженні від 03.06.2024 № 356/24.

Так, комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру, який не може слугувати підставою для коригування митної вартості та в розумінні ч. 2 ст. 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Щодо експертного дослідження від 03.06.2024 № 356/24 відповідачем не пояснено, яким чином використання скрінів з інтернет-сайтів з ринковими цінами на товар впливає на ціну поставленого товару або ускладнюють ідентифікацію товару, враховуючи те, що дослідження проведено відносно товару та документів на нього, який було фактично імпортовано і документи на який надано до митного органу.

Крім того, суд наголошує, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ДАНН.» митної вартості товару судом не встановлено.

Зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

На підставі викладеного, суд вважає що у відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Суд зазначає, що дії Одеської митниці щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ТОВ «ДАНН.», за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються знайшли своє вираження у прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA500080/2024/000051/2 від 04.06.2024 року. А вказане рішення, у свою чергу, слугувало підставою видачі картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196 та рішення про коригування митної вартості № UA500080/2024/000051/2 від 04.06.2024 року, у зв`язку з чим вони належить до скасування.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги належать до задоволення.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 40929000) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500080/2024/000051/2 від 04.06.2024 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500080/2024/000196.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (вул. Солом`янська, буд. 11, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 40929000) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук