Ухвала

від 26.08.2024 по справі 420/25728/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/25728/24

УХВАЛА

26 серпня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Радчук А.А.,

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПІТ-1/ПС-1, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 102 000 грн;

визнати протиправним та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-2/ПС-2, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 102 000 грн;

визнати протиправним та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-3/ПС-3, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 102 000 грн;

визнати протиправним та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-4/ПС-4, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 51 000 грн;

визнати протиправним та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-5/ПС-5, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 51 000 грн;

визнати протиправним та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-6/ПС-6, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 51 000 грн.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

До суду 22.08.2024 року за допомогою системи «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про забезпечення даного позову шляхом зупинення дії оскаржуваних постанов до моменту набрання законної сили рішенням суду у адміністративній справі № 420/25728/24

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначено, що 22.07.2024 р. Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) по відношенню до позивача, як боржника, було відкрито наступні виконавчі провадження:

- № 75561071 про стягнення штрафу за незабезпечення виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.03.2024 р. в розмірі 102 000,00 грн, на підставі виконавчого документа: постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-1/ПС-1;

- № 75561253 про стягнення штрафу за незабезпечення виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.03.2024 р. в розмірі 102 000,00 грн, на підставі виконавчого документа: постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-2/ПС-2;

- № 75561370 про стягнення штрафу за незабезпечення виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.03.2024 р. в розмірі 102 000,00 грн, на підставі виконавчого документа: постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-3/ПС-3;

- № 75561491 про стягнення штрафу за незабезпечення виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.03.2024 р. в розмірі 51 000,00 грн, на підставі виконавчого документа: постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-4/ПС-4;

- № 75561586 про стягнення штрафу за незабезпечення виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.03.2024 р. в розмірі 51 000,00 грн, на підставі виконавчого документа: постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-5/ПС-5;

- № 75562087 про стягнення штрафу за незабезпечення виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 29.03.2024 р. в розмірі 51 000,00 грн, на підставі виконавчого документа: постанови Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу від 15.05.2024 р. № ПД/ОД/5257/РН/180-ПД/ОД/7945/ПТ-6/ПС-6.

Позивач вказує, що відкриття виконавчих проваджень з виконання оскаржуваних постанов про накладення штрафу, які є предметом оскарження, тягне негативні наслідки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», які, зокрема, полягають в арешті банківських рахунків позивача, примусовому стягненню коштів з банківських рахунків позивача, накладенні арешту на його рухоме та нерухоме майно. На думку позивача, невжиття такого заходу забезпечення позову призводитиме до істотного ускладнення ефективності захисту майнових інтересів позивача, за яким він звернувся до суду, оскільки, весь період розгляду справи, який може зайняти достатньої тривалий проміжок часу, з його доходів будуть стягуватися суттєві для нього грошові суми, що в подальшому (в разі задоволення позову) може викликати необхідність повторного звернення до суду з позовом про повернення безпідставно стягнутих коштів.

Дослідивши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даної заяви, суд доходить наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.4 ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

забороною відповідачу вчиняти певні дії;

встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч.2 ст. 150 КАС України.

Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Так, предметом розгляду справи є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних постанов про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до істотного ускладнення ефективності захисту майнових інтересів позивача, за яким він звернувся до суду, а також, позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат для поновлення порушеного права на розпорядження належним йому майном.

Суд зазначає, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено достатнє обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав і інтересів позивача, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин.

При цьому, наявність відкритих виконавчих проваджень саме по собі не свідчить про обставини, що унеможливлять або істотно ускладнять виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, та/або очевидної протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Крім того, судом враховується, що наслідки від незабезпечення даного позову, жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки, навіть після звернення оскаржуваних постанов до примусового виконання і відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення їх виконання в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 44742194) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України.

СуддяА.А. Радчук