Постанова

від 26.08.2024 по справі 460/9327/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/9327/20 пров. № А/857/7103/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (головуючий суддя Щербаков В.В., м. Рівне) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил» про застосування арешту коштів на рахунках,-

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил», у якому просило застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року позов задоволено повністю.

Застосовано арешт коштів на рахунках платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил» відкритих у банківських установах.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та неправильне застосування норми матеріального права, просило його скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що застосування арешту коштів на рахунках, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, не відповідає завданням та меті ст. 94 ПК України.

Вважає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не враховано майновий стан платника податків (відповідача) в контексті підстав перевірки, що мали місце у грудні 2020 року, а саме: 1) відповідач з 29.11.2022 не користується жодним майном, обладнанням, устаткуванням, що потенційно могло б свідчити про будь яке виробництво товарів, робіт, послуг, оскільки згідно договору найму (оренди) майна від 10.01.2022 усе рухоме і нерухоме майно передано ТОВ «Тедвін Україна». Як доказ договір оренди та акт прийому-передачі; 2) підстава фактичної перевірки згідно наказу 2221 від 15.12.2020: підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 ст. 80, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 ст. 75, підпунктом 229.1.1 та підпунктом 229.1.8 пункту 229.1 статті 229 ПК України, ст. 2 та ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанова Кабінету Міністрів України віл 14 серпня 2019 року № 722 та лист Державної податкової служби України від 14 грудня 2020 року № 3157/8/17-00. Її ж мета: встановлення фактичних залишків: засобу чистильного «Профмікс»; розчинника органічного універсального «РОУХІМ»; флегмованого компоненту ректифікованого денатурованого; іншої спиртовмісної продукції та здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, зберігання, обігу, обліку. Однак відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 26 «Готова продукція» на дату прийняття судом спірного рішення жодних залишків у ТОВ «Рівне-Етил» не було.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області, 15.12.2020 видано наказ №2221 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Рівне-Етил», тривалістю 10 діб з 15.12.2020 з метою встановлення фактичних залишків: засобу чистильного «Профмікс», розчинника органічного універсального «РОУХІМ», флегмованого компоненту ректифікованого денатурованого, іншої спиртовмісної продукції та здійснення функцій щодо контролю за дотриманням вимог законодавства в частині виробництва, зберігання, обігу, обліку було прийнято наказ №2221 про призначення фактичної перевірки ТОВ «Рівне-Етил», код ЄДРПОУ 40181768 в період з 15.12.2020 терміном 10 діб за адресою провадження діяльності: вул. Заводська, буд. 1/Д, с. Шпанів, Рівненський район, Рівненська область з питань дотримання вимог законодавства у сфері виробництва та обігу продукції хімічного і технічного призначення, для виробництва якої використовується спирт етиловий денатурований; дотримання вимог законодавства в сфері виробництва та обігу підакцизних товарів.

В якості підстави зазначено підпункт 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПКУ та лист ДПС України вх. №3157/8/17-00 від 14.12.2020.

Після пред`явлення службових посвідчень, копії наказу та направлень на перевірку позивачем було отримано копію наказу, проте у допуску до перевірки було відмовлено в зв`язку з виявленням нових випадків захворювання на «короно вірус» та проведенням протиепідемічних заходів на території та усіх виробничих приміщеннях підприємства та на підтвердження даних обставин надано копію наказу ТОВ «Рівне-Етил» №57 від 16.11.2020 року «Про проведення протиепідемічних заходів та запобіганню виникненню та поширенню короно-вірусної хвороби серед працівників підприємства».

15.12.2020 відповідачем складено акт відмови від допуску до проведення перевірки.

Рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 16.12.2020 застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ «Рівне-Етил».

Не погодившись із наказом про проведення перевірки №2221 від 15.12.2020 відповідач оскаржив його до Рівненського окружного адміністративного суду, що стало предметом розгляду в межах адміністративної справи №460/9415/20.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/9415/20 від 06.04.2021, яке набрало законної сили, у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.12.2020 №2221 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Рівне-Етил», код ЄДРПОУ 40181768» - відмовлено.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура і підстави застосування адміністративного арешту визначені нормами ст.94 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Як передбачено пп.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин, коли платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до вимог п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються за наявності однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника контролюючого органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що системний аналіз положень ст.94 ПК України не дає підстав для висновку, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення ст.94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість, приписи ст.94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23.04.2021 у справі №640/20759/18.

Суд вірно зауважив, що аналіз вищевказаних норм Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Відтак, при вирішенні даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до ТОВ «Рівне-Етил» адміністративного арешту коштів слід встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення.

Тобто, законодавець чітко визначив, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі дотримання таких умов:

1) відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки;

2) вказана перевірка проводиться за наявності законних підстав для її проведення.

Як встановлено судом, рішення про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТОВ «Рівне-Етил» прийняте у зв`язку з відмовою останніх від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

В свою чергу, підставою для проведення перевірки став лист ДПС України вх. №3157/8/17-00 від 14.12.2020.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскільки рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.04.2021 у справі №460/9514/20, що набрало законної сили 13.04.2023, підтверджено правомірність та обґрунтованість наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 15.12.2020 №2221, у позивача були законні підстави для проведення документальної планової виїзної перевірки відповідача.

Відтак вірним є висновок суду про наявність у Головного управління ДПС у Рівненській області достатніх правових підстав для звернення до суду щодо застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівне-Етил» залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року по справі № 460/9327/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. А. Пліш судді А. Р. Курилець О. І. Мікула